Основні аспекти теми

ЛЕКЦІЯ 1

ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЯ ЯК НАУКА. ЇЇ МІСЦЕ В РЯДУ ІНШИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН.

1. Антропоцентричний підхід до мови в постструктурній лінгвістиці.
2. Співвідношення мови і культури.
3. Статус лінгвокультурології в ряду інших лінгвістичних дисциплін.
4. Мета і завдання лінгвокультурології.
5. Об'єкт і предмет дослідження в лінгвокультурології.
6. Базові поняття лінгвокультурології.
7. Культурна конотація як експонент культури в мовному знаку.

Література

Основна:

1. Воробьев В. В. Лингвокультурология / В. В. Воробьев. – Москва: Изд-во РУДН, 1997. – С. 58–69.

2. Маслова В. А. Лингвокультурология / В. А. Маслова. – Москва: Академия, 2001. – С. 145–189.

3. Хроленко А. Т. Основы лингвокультурологии: учебное пособие / А. Т. Хроленко. – М.: Флинта: Наука, 2006. – С. 15–32.

Допоміжна:

1. Карасик В. И. Языковые ключи / В. И Карасик. – Волгоград: Гнозис, 2009. – 406 с.

Електронні ресурси:

1. Карасик В. И. Языковые ключи [Электронный ресурс] / В. И Карасик. – Режим доступа:http://www.superlinguist.com/index.php?option=com_content&view=article&id=1137:2011-04-18-10-30-31&catid=57:2010-06-22-19-57-40&Itemid=52. – Заглавие с экрана.

2. Маслова В. А. Лингвокультурология [Электронный ресурс] / В. А. Маслова. – Режим доступа:http://www.superlinguist.com/index.php?option=com_content&view=article&id=111:2010-06-28-12-37-42&catid=57:2010-06-22-19-57-40&Itemid=52. – Заглавие с экрана.

1. Лінгвокультурологія — продукт антропоцентричної парадигми в лінгвістиці, яка розвивається в останні десятиліття.

2. Лінгвокультурологія — дисципліна, що вивчає прояв, відображення і фіксацію культури в мові та дискурсі.

3. Культура — це сукупність всіх форм діяльності суб'єкта в світі, заснована на системі установок і приписів, цінностей і норм, зразків і ідеалів, це спадкова пам'ять колективу, яка «живе» лише в діалозі з іншими культурами. Отже, ми розуміємо під культурою звід «правил гри» колективного існування, набір способів соціальної практики, збережених в соціальній пам'яті колективу, які вироблені людьми для соціально значущих практичних та інтелектуальних дій. Норми культури не успадковуються генетично, а засвоюються через научіння, тому оволодіння національною культурою вимагає серйозних інтелектуальних і вольових зусиль мовців.

4. Що до сучасного стану даної дисципліни: з одного боку, дослідження культурної складової в мові є закономірним результатом розвитку мовознавства XIX-XX ст. Інтерес багатьох вчених до лінгвокультурології свідчить про її перспективність. З іншого боку, теоретико-методологічна база цієї дисципліни на даний момент знаходиться на стадії становлення. Серед учених немає єдиної думки ні щодо статусу лінгвокультурології (самостійна дисципліна чи галузь лінгвістики), ні щодо предмета та методів лінгвокультурологічного дослідження. Загальноприйнятим є визначення лінгвокультурологічного дослідження як вивчення мови в нерозривному зв'язку з культурою.

5. Мета ЛК — дослідити та описати російське культурне простір крізь призму мови і дискурсу і культурний фон комунікативного простору.

6. Об'єктом лінгвокультурології є дослідження взаємодії мови, культури з її установками і преференціями і людини, яка створює цю культуру, користуючись мовою. Предметом дослідження цієї науки є одиниці мови, які придбали символічне, еталонне, образно-метафорічне значення в культурі і які узагальнюють результати людської свідомості.

7. Базові поняття лінгвокультурології — це ті, за допомогою яких може бути представлена культурна інформація в мовних одиницях: лінгвокультурема, мова культури, культурний текст, контекст культури, субкультура, лінгвокультурна парадигма, прецедентні імена культури, ключові імена культури, культурна універсалії, культурна компетенція, культурне успадкування, культурні традиції, культурний процес, культурні установки та інші.

8. Культурно-національна конотація — співвіднесення з тим чи іншим культурним кодом.

Дата добавления: 2014-01-04