Місцевим бюджетам з Державного бюджету України

Діючий порядок розрахунку дотацій вирівнювання

Характеристика основних змін у плануванні і

фінансуванні бюджетних видатків:

· починаючи з 2001 року в бюджетній практиці використовується формульний підхід до розрахунку доходів місцевих бюджетів, що означає створення прозорого й зрозумілого механізму їх формування з мінімальним впливом суб’єктивних чинників;

· докорінно змінився підхід у розрахунках бюджетних видатків: від планування виходячи з мережі бюджетних установ до формування місцевих бюджетів на основі єдиних нормативів на одного мешканця чи споживача соціальних послуг, тобто запроваджений нормативний підхід до розрахунку обсягів видатків місцевих бюджетів;

· сформувався механізм зацікавленості фінансових органів у перевиконанні надходжень доходів загального фонду державного бюджету понад річні розрахункові обсяги, визначені у щорічних Законах України Про Державний бюджет: 50% додатково одержаних сум доходів зараховується до місцевих бюджетів, 62,5% - до бюджету Автономної Республіки Крим, 100% - до бюджету столиці;

· зросла роль обласного рівня у перерозподілі бюджетних коштів: встановлення нормативів відрахувань від надходжень прибуткового податку з громадян до бюджетів міст республіканського та обласного значення і бюджетів районів було покладено на Верховну Раду Автономної Республіки Крим та обласні ради.

1. Характеристика змін:

¨ запровадження формульних розрахунків при визначенні доходів і нормативних підходів при плануванні видатків місцевих бюджетів, а також елементів фінансового вирівнювання створює прозорий і зрозумілий механізм їх формування з мінімальним впливом суб’єктивних чинників;

¨ гарантування адміністративно-територіальним одиницям середнього рівня доходів і видатків (в розрахунку на одну особу) з місцевих бюджетів сприяє поступовому зменшенню територіальних відмінностей у наданні суспільних послуг населенню;

¨ зміцнення самостійності місцевих бюджетів і посилення зацікавленості органів місцевого самоврядування у нарощуванні власної доходної бази;

¨ перерозподіл бюджетних ресурсів між “багатими” і “бідними” у фінансовому відношенні територіями;

¨ прив’язка алгоритму розрахунку видатків до конкретних кількісних показників захищає органи місцевого самоврядування від впливу суб’єктивних факторів в процесі прийняття рішень центральними органами влади;

¨ оцінка податкового потенціалу територій на основі фактичних поступленнях стабільного і визначеного переліку надходжень за попередні 3 роки створює необхідні передумови для обгрунтування стратегічних рішень, тобто для перспективного фінансового планування на мікрорівні.

¨ розрахунки доходів з використанням обумовлених переліків власних і закріплених доходів (так званих кошиків) не обмежують ініціативу місцевих фіскальних органів в процесі збирання податків, адже в межах загального обсягу кошика доходів недовиконання показників по одному з податків можна компенсувати перевиконанням надходжень по іншому.

2. Невирішені проблеми:

¨ формульний порядок розрахунків не розповсюджується на бюджети міст районного значення, селищ і сіл;

¨ обмежені можливості селищних і сільських рад у збільшенні доходної бази;

¨ визначення рівня податкоспроможності не дає об’єктивної оцінки податкової сили адміністративно-територіальних утворень;

¨ єдині нормативи видатків у розрахунку на одного мешканця виступають не інструментом нормативного планування видатків місцевих бюджетів на основі науково обґрунтованого визначення потреби в бюджетних ресурсах, а є важелем для здійснення перерозподільчих процесів;

¨ відсутність коригуючих коефіцієнтів, які б відображали регіональну специфіку;

¨ централізованим залишається порядок визначення основних груп видатків місцевих бюджетів.

3. Шляхи вдосконалення:

¨ поширення формульних розрахунків доходів для бюджетів міст районного значення, селищ і сіл;

¨ збільшення можливостей селищних і сільських рад у зростанні доходної бази відповідних бюджетів;

¨ перехід у визначенні індексів податкоспроможності територій від оцінки фактичних надходжень визначеного кола доходних джерел до врахування податкової бази адміністративно-територіальних одиниць;

¨ розробка нормативів бюджетних видатків методом прямого розрахунку;

¨ застосування диференційованих бюджетних нормативів з метою врахування регіональної специфіки.

Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами.

Враховує:

Þ фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючи коефіцієнти до них;

Þ кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;

Þ індекс відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці;

Þ прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевих бюджетів;

Þ коефіцієнт вирівнювання.

Дата добавления: 2014-01-05