Оцінка основних організаційних структур управління

Організаційна структура управління (ОСУ) — це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпоряд­кованість виробничих, управлінських та інших підрозділів. В ОСУ кожний її елемент має своє конкретне місце та відповідні зв'язки, що забезпечують їхню взаємодію. Зв'язки структурних елементів системи поділяються на лінійні, функціональні та між-функціональні. Лінійні зв'язки виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління і базуються на адміністра­тивній владі. Функціональні зв'язки характеризують взаємодію елементів різних рівнів системи, які виконують певні функції гос­подарювання. Міжфункціональними називають зв'язки між еле­ментами одного рівня системи.

Проведемо порівняльну характеристику основних типів організаційних структур управ­ління:

1) лінійна ОСУ;

2) функціональна ОСУ;

3) лінійно-функціональна ОСУ;

4) дивізіональна ОСУ;

5) матрична ОСУ.

Лінійна відображає двохрівневий розподіл, що існує на малих підприємствах (1 рівень – керівник, 2 рівень – виконавець). Перевага: вона дозволяє швидко приймати рішення, реагувати на зміни у зовнішньому середовищі і забезпечує неформальний підхід до мотивації і контролю діяльності співробітників.

Недоліки: увага керівника зосереджена на поточних справах, недостатньо можливостей приділяти увагу майбутньому.

Функціональна виникає там, де існує поділ праці і спеціалізація.

Переваги:

- дозволяють керівництву зосередитися на стратегічних питаннях;

- створюють умови для досягнення високої ефективності за рахунок спеціалізації.

Недоліки:

- призводять до міжфункціональних конфліктів;

- ускладнюють координацію між функціями;

- скорочують можливості менеджерів, які вирішують питання стратегічного управління.

Дивізіональна існує в тих організаціях, де виділяються відокремлені структурні підрозділи, наділені великими повноваженнями.

Переваги:

- забезпечують передачу прав у відділеннях організації, що сприяє збільшенню гнучності і даптивності організації до умов зовнішнього середовища;

- звільняють керівництво від вирішення поточних питань і дають можливість займатись тільки статегічними питаннями;

- в організації встановлюється на більш низькому рівні залежність фінансового стану підрозділів від результатів їх функціонування;

- створює умови для формування в організації менеджерів, що займаються стратегічним управлінням.

Недоліки:

- можливість виникнення стратегічно несумісних окремих підрозділів організації;

- складності з розподіленням загальних для організації ресурсів між відокремленими відділами організації.

Матрична відображає два направлення керівництва: вертикальне – керівництво структурними підрозділами; горизонтальне – керівництво окремими проектами або програмами.

Переваги:

- дозволяє поєднувати діяльність окремих функціональних ланок організації;

- сприяє залученню менеджерів-стратегів;

- створює умови для здійснення комплексного підходу до вирішення задач.

Недоліки:

- два напрями в керівництві викликають багато незрозумілостей у підлеглих;

- необхідність великих зусиль, які повинні координувати вериткальні та горизонтальні зв’язки.

Фактори вибору організаційної структури:

- розмір і ступінь різноманітності діяльності;

- географічне розташування організації;

- технологія;

- відношення до організації з боку керівництва та співробітників;

- дінамізм зовнішнього середовища;

- стратегія, яку реалізує фірма.

Вплив розміру організації на її орг.структуру проявляється у вигляді збільшення числа рівнів ієрархії управління. Орг.структура не повинна бути більш складної, ніж це вимагає розмір організації.

Дата добавления: 2014-01-05