Внутрішньогосподарські локальні нормативні акти

Підзаконні нормативні акти як джерела аграрного права

Підзаконними нормативно-правовими актами є укази і розпорядження Президента, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази, інструкції, які приймаються Міністерством аграрної політики України та іншими відомствами з питань аграрного підприємництва, виробництва продуктів харчування тощо.

Укази Президента видаються для термінового правового врегулювання питань, що мають загальнодержавне значення. Укази Президента спрямовані на реформування сільськогосподарських підприємств і організацій, проведення приватизації майна, прискорення земельної реформи, тобто на питання, які не знайшли достатньої правової регламентації в інших законодавчих актах.

Нормативно-правові акти Уряду приймаються з різних питань приватизації, організації виробництва, його матеріально-технічного забезпечення, закупівель тощо.

Крім цього, у системі аграрних правовідносин виникають такі питання, врегулювання яких потребує прийняття спільних правових актів різними відомствами.

Також, серед джерел АП важливе місце займають рекомендаційні акти. Правила з цих актів набувають юридичної сили лише після того, як їх покладено в основу локальних актів і прийнято вищими органами самоврядування аграрних підприємств.

Суб’єктивні права і юридичні обов’язки кожного з суб’єктів агарного підприємництва полягають у самостійному вирішенні правових питань виробничо-господарської, фінансової та іншої діяльності. У вирішенні цих питань поряд з організаційно-управлінськими заходами не правового характеру важливу роль відіграє їх правова регламентація, яка здійснюються на основі внутрішньогосподарських локальних нормативних актів.

Внутрішньогосподарські нормативно-правові акти за порядком набуття юридичної сили поділяються на дві групи.

До першої групи: які набувають юридичної сили з моменту реєстрації підприємства у відповідних державних органах. До них належать статут кооперативного підприємства, а в господарських товариствах – установчій договір та статут.

До другої – нормативно-правові акти, що набувають юридичної сили з моменту прийняття їх найвищими органами самоврядування товаровиробників.

Характерні риси локальних актів:

- діють і мають юридичну силу тільки в межах того підприємства, яке їх прийняло;

- по колу осіб їх дія розповсюджується, як правило, тільки на членів, учасників, акціонерів того товариства, що прийняло цей нормативний акт.

Локальні акти приймаються на основі аграрно-правових актів, виданих органами державного управління та представницькими органами сільськогосподарських підприємств.

Приймаються акти після відповідної підготовки і обговорення загальними зборами, після чого приймаються у відповідному порядку і набувають юридичної сили. Приймаються на основі чинного законодавства.

Тема: СУБ’ЄКТИ АГРАРНОГО ПРАВА

План.

1. Поняття і класифікація суб’єктів аграрного права.

2. Правовий статус аграрних підприємств кооперативного і корпоративного типів.

3. Правовий статус державних сільськогосподарських підприємств.

4. Правове становище міжгосподарських підприємств і об’єднань.

5. Припинення діяльності суб’єктів аграрного підприємництва.

1. Поняття і класифікація суб’єктів аграрного права.

Суб’єкти аграрного права – це виробники продуктів харчування, сировини і продовольства рослинного і тваринного походження всіх форм власності та легальних організаційно-правових форм господарювання.

Основними виробниками є сільськогосподарські підприємства, суб’єкти аграрного підприємництва.

Сільськогосподарське підприємство являє собою самостійний суб’єкт господарювання, який створений компетентним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування чи іншими суб’єктами для задоволення суспільних чи особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої діяльності в аграрному секторі економіки в порядку передбаченому законодавством.

Сільськогосподарське підприємство відрізняється від будь-якого іншого по таким показникам:

1) предмет діяльності – виробництво, переробка і реалізація продуктів харчування рослинного та тваринного походження;

2) використання природних ресурсів – це, насамперед, земля, водні об’єкти та ін.

Окрему групу суб’єктів агарного права становлять фізичні особи, які господарюють на землі для задоволення особистих потреб у сільськогосподарській продукції. Такі суб’єкти здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи та не мають на меті отримання прибутку (наприклад, ОСГ).

Класифікацію суб’єктів аграрного права можна проводити за різними критеріями: за формою власності, за предметом статутної діяльності, за організаційно-правовою формою, за суб’єктним складом.

Дата добавления: 2014-01-05