Елементи структури аграрних правовідносин

Зовнішні аграрні правовідносини.

Між суб’єктами виробничої діяльності виникають відносини з іншими учасниками сільськогосподарського виробництва, а також з іншими підприємствами, організаціями, громадянами і відповідними державними органами управління. Дані господарські зв’язки слід розглядати як зовнішні аграрні правовідносини.

Зовнішні аграрні правовідносини наряду із нормами аграрного права, регулюються також нормами цивільного, господарського, земельного, фінансового, адміністративного права.

За характером і змістом зовнішні аграрні правовідносини поділяються на наступні групи: 1) відносини у сфері реалізації права власності на нерухоме і рухоме майно; 2) договірні відносини; 3) податкові відносини; 4) деліктні майнові правовідносини.

Основна частина зовнішніх правовідносин виникає з приводу відносин у сфері здійснення права власності. Власник на свій розсуд здійснює зі своїм майном будь-які дії, що не суперечать закону і не порушують права і інтереси інших осіб.

За останній час зростає значення договірних відносин у сільському господарстві. Мова йде про такі договори, які відображають специфіку сільськогосподарського виробництва: договори оренди землі; договори майнового і земельного паїв; договори державної закупівлі та інші.

Податкові відносини за своєю природою мають владно-організаційний характер. Зокрема, це стягнення плати за землю у формі земельного податку чи орендної плати.

Зовнішні деліктні майнові правовідносини виникають внаслідок заподіяння збитків учасникам сільськогосподарського виробництва третіми особами. Вони за характером є цивільно-правовими і відповідальність настає на підставі норм цивільного права щодо заподіяння шкоди.

Суб’єктами або учасниками аграрних правовідносин є фізичні та юридичні особи, які наділені правами та обов’язками в сфері виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції. Земельна та аграрна реформи, закріплення приватної форми власності на землю зумовили виникнення нових суб’єктів у сфері аграрного виробництва, а саме: фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи, приватні та приватно-орендні підприємства.

Об’єктами аграрних правовідносин є земля, як головний засів аграрного виробництва, інші природні ресурси. Значну роль серед об’єктів відіграють живі організми, тобто сільськогосподарські тварини, що використовуються в процесі виробництва. Також об’єктами виступають рухоме і нерухоме майно, вимоги, що мають грошову вартість, матеріальні і духовні інтереси.

Останнім часом в ході реформування сільського господарства з’явились нові об’єкти правовідносин, які властиві лише аграрним відносинам: земельні і майнові паї; селекційні досягнення в рослинництві і тваринництві.

Змістом аграрних правовідносин є суб’єктивні права і обов’язки учасників цих відносин. Права і обов’язки суб’єктів взаємозалежні і взаємоузгодженні.

Підставами виникнення, зміни, припинення аграрних правовідносин є юридичні факти.

Юридичні факти – це певні життєві обставини, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення аграрних прав чи обов’язків.

Юридичні факти можуть бути у вигляді дії або події.

Дії – це життєві обставини, які є наслідками вольової, свідомої поведінки особи. Підрозділяються дії на правомірн і, які відповідають вимогам законодавства та неправомірні, що здійснюються суб’єктами з порушенням законодавства.

Юридичними фактами є лише такі дії та події, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення аграрних правовідносин.

Обставинами, які спричиняють виникнення, зміну чи припинення аграрних правовідносин, є й адміністративні акти – владні розпорядження уповноважених органів, обов’язкові для відповідних суб’єктів.

В деяких випадках для виникнення, зміни чи припинення аграрних правовідносин необхідна наявність не одного, а декількох юридичних фактів в сукупності – це комплексний юридичний факт (дії, адміністративно-правові акти, події).

Дата добавления: 2014-01-05