Питання 1. Міф в культурі. Характеристики міфологічної системи значень

Тема 3. Лекція 5. Міф

Але інституціоналізація символів та їх підтримка економічними чи політичними капіталами держави чи певної спільноти не є єдиним поясненням сили, тривалості та широкого розповсюдження певних уявлень. Таким іншим поясненням є зв’язок певних уявлень із найдревнішими, глибинними значеннями даної культури. Джерелом значень, що репрезентуються символами та відтворюються в ритуалах є міф. Культурні значення, актуальні для певної спільноти, є ключем до розуміння мотивів поведінки її членів, про що йшла мова вище. Знання ж закріпленої та підтриманої культурними значеннями й нормами мотивації дозволяє ефективно діяти в цьому суспільстві, підтримувати взаємодію з його членами, проектувати його розвиток тощо. З іншого боку, культурні значення є основою самовизначення спільноти та її членів, їх уявлень про себе, розрізнень із іншими, тобто забезпечують можливості інтеграції суспільства. Саме це й пояснює необхідність звернення до поняття та феномену міфу.

Міф – це один із центральних феноменів в історії культури та найдревнішій засіб концептуалізації (тобто опису та пояснення) світу та людини. Міф є первинним джерелом духовної культури та (у його зв’язку із ритуалом) містить в собі синкретичне (тобто цілісне, недиференційоване) ядро релігії та донаукових уявлень, а також мистецтва – музики, танцю, театру та поезії[1].

Згідно найпоширенішого уявлення, міф це розповідь, казка, легенда чи історія богів. В міфах явища та процеси природи й світу втілюються в людські образи, а духовні та природні сили – в богів та героїв, які живуть та відчувають подібно до людей. Теогонічні міфи розповідають про народження богів, космогонічні – про виникнення та розвиток світу, антропологічні – про створення людини, її сутність та призначення. В міфах розроблялись також й біографічні мотиви, як народження, походження, ініціації у статус повноцінного члена суспільства, тощо.

В більш широкому значенні, міф, міфологія – це найархаїчніша форма світосприйняття, притаманна первинному суспільству. Дослідник первинного мислення Л. Леві-Брюль у першій третині ХХ ст. відзначав, що воно має містичний характер, а емпіричні сприйняття «огортаються» в ньому субстанцією колективних уявлень. Міфічне сприйняття не спрямоване на виявлення об’єктивних, універсальних характеристик предмету, а організовано за принципом спорідненості, наслідування якостей, завдяки чому подібність сприймається як тотожність[2].

Л. Леві- Брюль підкреслював, що для первинної людини не існує образа чи ідеї поза відчуттями та переживаннями, що з ними пов'язані, абстрактні поняття не існують поза їх конкретними втіленнями. Кожний із об'єктів світу первинна людина ототожнює із тотемом, спільним началом: саме цей зв’язок й визначає предмет та його місце в світі. Цим пояснюється містичне ставлення до птахів, риб та іншим тваринам. Більше того, для первинної людини немає чіткої різниці між живим та неживим. Функція предмета та його форма нерозривні, бо нерозривним є здатність до чогось та реалізація цієї здатності. Так, нерозривними є крило та здатність літати, плавник та здатність плавати тощо. Первісна людина не здатна байдуже ставитися до зображень людини чи тварини, оскільки зображення позичають в оригінала частину його життєвого начала. Сон вважається тут простором спілкування людини з іншими реальностями - реальностями духів.

Таким чином дослідники доводили нездатність первинної людини до логічного мислення, протилежність міфологічного сприйняття цивілізованому. Порівняння міфу й науки (точніше наукових принципам розуміння світу) на користь останньої знаходимо, наприклад, у О. Конта. В своєму законі трьох стадій розвитку людського розуму він дає кожній з них змістовну оцінку: теологічна - фіктивні, метафізична – абстрактна та наукова – позитивна. Передумовами фіктивного міфічного розуміння вважали нездатність людини виділити себе з природного світу, а наслідком – нечітке розрізнення суб’єкта та об’єкта, предмета та знака, речі та слова, істоти та імені, просторових та часових відносин, походження та сутності[3].

Але поступово зацікавленість протиставленням міфу та науки, міфологічного та наукового світосприйняття, перевагами цивілізованої людини над первинною тощо змінилися в гуманітаристиці на інтерес до залученості міфологічного сприйняття та мислення у життя сучасного суспільства. Завдяки цілісності, простоті, наочності та систематичній єдності міфологічної системи значень міф може надати цілісний світогляд. І в цьому полягає його перевага перед наукою[4]. Іншими словами, сучасна наука вже не ототожнює міф із вигадкою чи фікцією, а розуміє його як фундаментальну форму побудову реальності.

На відміну від сучасних систем символізації, де ніколи не ототожнюється символ і те, що він символізує, міфологічна символізація являє собою повну рівновагу «внутрішнього» й «зовнішнього», ідеї й образу, ідеального й реального. Міфологічний (ритуальний, символічний) предмет є і самим собою й іншим одночасно, і означаючим і означником, і ідеєю і річчю[5]. Саме таке бачення дозволяє зрозуміти будь-які ритуальні дії - євхаристію, цілування знамені чи «обмивання» нагород чи військових відзнак – як насичені змістом, тобто самою реальністю. Саме бачення сутності міфологічної символізації дозволяє зрозуміти й ритуали студентської культури, під час яких, наприклад, заліковка з паперового документу перевертається на уособлення свого господаря та його вдачі.

Л.Г. Іонін, який розгортає свою аргументацію щодо розуміння ролі міфу в суспільстві, звертаючись до робіт О.Ф. Лосєва, порівнює міф із репрезентативною культурою (це поняття розкривалося вище). Це поняття охоплює такі ідеї, значення, світогляди, які активно визнаються людьми, підтримуються в їх практичних діях, або пасивно приймаються, тобто не викликають спротиву. Таке бачення, як вже відмічалося, дозволяє бачити суспільство та культуру не тільки як нерозривну єдність, але й як такі, що ототожнюються в певній області. Такою областю ототожнення суспільства та культури є реальність як активно підтримана дією, втілена ідея. Таке ототожнення ідеї, предмету та дії дає міфологічна символізація, а тому міфологічний символ та репрезентативна культура гомологічни одне одному, а міф гомологічний до репрезентативної культури.

Дата добавления: 2014-01-05