Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Адаптація, її види і механізми здійснення




ТЕМА 11. ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ І РЕАБІЛІТАЦІЇ. РЕСОЦІАЛІЗАЦІЙНЕ ВИХОВАННЯ

ПЛАН

1. Адаптація, її види, рівні й механізми здійснення.

2. Соціальна реабілітація та її особливості.

3. Сутність і завдання ресоціалізаційного виховання та структура його методів.

4. Можливості впливу на чинники соціально відхиленої поведінки дітей та підлітків. Головні методики ресоціалізації.

 

Термін «адаптація» походить від лат. слова адаптіо – пристосування.

Адаптація соціальна має дві форми:

Ø активну (індивід прагне вплинути на середовище, змінити його, тобто активно входить у процес соціалізації);

Ø пасивну (не взаємодіє із середовищем, не прагне змінити його, пристосуватися до особистих норм, оцінок, засобів діяльності).

Виділяютьчотири види адаптації:

1) біологічну, яка характеризує процеси пристосування людини до природного середовища. Велике теоретичне значення для дослідження біологічної адаптації мали положення Ч. Дарвіна і М. Сєченова;

2) фізіологічну – оптимальне пристосування людського організму до оточуючого світу. Досліджували цей вид адаптації І.П. Павлов, О.О. Ухтомський;

 

3) психологічну – психічна організація, індивідуально-особистісне пристосування;

4) соціальну – пристосування до соціальних відносин, вимог, норм соціального устрою. Соціальна адаптація є важливим механізмом соціалізації і являє собою процес, який по-різному впливає на особистість, спонукає її до вибору механізмів дії в певний життєвий період.

Цей процес може відбуватися на трьох рівнях:

а) на рівні макросередовища, що характеризує адаптацію особистості до соціального, економічного, політичного, культурного, духовного розвитку суспільства;

б) на мезарівні – адаптація людини в соціальній групі (сім'я, клас, виробничий колектив тощо);

в) на мікрорівні – індивідуальна адаптація, прагнення до гармонійних стосунків.

Оскільки людина входить в різноманітну систему соціальних відносин (особистісних, міжособистісних, інтимних, виробничих, ділових, професійних, економічних, релігійних тощо), то і типи адаптації можуть бути різними: побутова, економічна, політична, релігійна, наукова, інтимна та ін.

Адаптація соціальна це процес і результат пристосування людини, групи до середовища, що змінюється, в ході якого відбувається узгодження вимог і очікувань.

Головною метою адаптації є подолання дисфункцій[1] соціальної системи та гармонізація взаємозв'язків суб'єкта із середовищем.

Дезадаптація це неспроможність індивіда пристосуватися до умов і вимог соціального оточення.

Психологічна сутність соціальної дезадаптації дітей і підлітків може бути зрозумілою лише із встановленням факторів, причин, що їй сприяли:

1) сімейний фактор, пияцтво батьків, бездоглядність дітей, жорстокість, відсутність зацікавленості стосовно дитячих проблем;

2) церебральна недостатність, легкі дизфункції мозку: швидка втомлюваність, дратівливість, нездатність до тривалих навантажень, обмеженість уважності, мала кількість добрих оцінок – фактори, що ведуть до фрустрації, дискомфорту.

Наведемо схематичні категорії дезадаптованих дітей:

1. Важковиховувані діти (причинами дезадаптації є складності темпераменту, легкі дисфункції мозку, порушення уваги, недостатній розумовий розвиток, особливості психолого-педагогічної ситуації розвитку і виховання).

2.Нервові діти, нездатні самостійно впоратися з важкими переживаннями, що пов'язані із системою їхніх стосунків (батьки, дорослі).

3. Важкі підлітки, які не вміють вирішувати свої проблеми соціальне прийнятним чином.

4. Фрустровані підлітки їм властиві стійкість форми саморуйнівної поведінки небезпечної для їх здоров'я (алкоголізм, наркотики); духовного розвитку, факту існування (сексуальні стосунки, домашні крадіжки), схильність до суїциду, відсутність смислу життя тощо.

5. Підлітки-деліквенти, постійно балансуючі на межі дозволеного і протиправного.

У науці визначено такі форми дезадаптації: запущеність, деривація[2], фрустрація, внутрішній конфлікт.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 1906; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.