Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Виробничі ресурси та їх обмеженість




Створення товарів та послуг, призначених для задоволення потреб, вимагає використання певних ресурсів.

Під “виробничими ресурсами” розуміють усі природні, людські і вироблені людиною ресурси, котрі використовуються для виробництва товарів і послуг. Економісти поділяють ці ресурси на такі групи: 1) матеріальні ресурси — земля, або сировинні ресурси, і капітал; 2) людські ресурси — праця і підприємницькі здібності.

Земля. До поняття "земля" в економічній науці відносять усі природні ресур­си — "дарові блага природи", які застосовуються у виробничому процесі. До цієї ресурсної групи, зокрема, входять: орні землі, ліси, мінеральні ресурси, водні ресурси тощо.

В процесі виробництва використовуються не тільки природні ресурси, але й так звані проміжні товари. Все те, що вже було опосередковано людською працею раніше, зазнало впливу людської праці й стало результатом попе­реднього процесу виробництва, в економічній науці називають проміжним продуктом. Це товари, які слугують напівфабрикатами й сировиною для виготовлення інших благ.

Наприклад, при виробництві хліба використовуються борошно, олія, дріжджі, які були зроблені в іншому виробництві і вже є готовим товаром. Вони придбані для да­ного виробництва (виробництва хліба), щоб із них виготовити ін­ший товар - хліб.

Капітал. Капітал охоплює усі виробничі знаряддя, тобто усі види інструментів, машин, устаткування, а також фабрич­но-заводські, складські й транспортні засоби і збутову мережу, які використовують у вироб­ництві товарів і послуг та постачанні їх до кінцевого споживача. Процес виробництва і придбання капітальних благ називають інвестуванням.

Капітал (засоби вироб­ництва) відрізняються від споживчих благ тим, що останні задовольняють потреби безпосередньо, тоді як перші виконують це опосеред­ковано, забезпечуючи виробництво споживчих благ.

Коли йдеться про виробничі ресурси, термін "капітал" не стосується грошей. Правда, менеджери та економісти часто говорять про "грошовий капітал", маючи на увазі гроші, що використовуються для купівлі машин, устатку­вання та інших засобів виробництва. Проте гроші безпосередньо нічого не виробляють; тому їх не розглядають як безпосередньо виробничий ресурс.

Реальний, або фізичний, капітал — інстру­менти, машини та інше виробниче устатку­вання — це виробничий ресурс; гроші, або фінансовий капітал, не є таким ресурсом.

Праця. Праця —категорія, яку економісти використовують для позначення всіх фізичних і розумових здібностей людини, що застосовуються у виробництві товарів і по­слуг (за винятком особливого виду людських талантів, а саме — підприємницьких здібнос­тей, які внаслідок їх специфічної ролі у рин­ковій економіці розглядаються окремо). Отже, професійну діяльність лісоруба, продавця, ма­шиніста, вчителя, професійного футболіста, фізика-атомника — визначають загальним поняттям "праця".

Підприємницькі здібності. Особливий людський ресурс носить назву підприєм­ницькі здібності. Виділяють чотири взаємопов'я­зані функції підприємця:

1. Підприємець бере на себе ініціативу поєд­нання виробничих ресурсів - землі, капіталу й праці - в єди­ний процес виробництва товарів і послуг. Вико­нуючи роль своєрідного каталіза­тора, підприємець одночасно є рушійною силою виробництва і посередником, який зводить в єдине ціле інші ресурси для здійснення певного процесу, який може виявитися прибутковою справою.

2. Підприємець бере на себе прийняття основ­них рішень у процесі ведення бізнесу, тобто тих непростих нетрадиційних рішень, які й визна­чають курс діяльності ділового підприємства.

3. Підприємець — це новатор, особа, яка на­магається впровадити на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології або навіть нові форми організації бізнесу.

Новаторство підприємця полягає в тому, що він вносить сміливі, нові, прогресивні ідеї і принципи в певний вид діяльності. Він не просто відкидає, а ламає звичні старі уявлення, норми і правила, що заважають руху до нового. Для підприємця новаторство - це подолання застарілих форм виробництва, торгівлі, посередницької діяльності, організації всього економічного життя суспільства. Він революціонер, для якого новаторська підприємницька діяльність - той життєвий стрижень, що виправдує його існування.

4. Підприємець — це людина, яка ризикує. Це випливає із детального вивчення інших трьох його функцій. У ринковій системі підприємцеві прибуток не гарантується. Винагородою за витрачені ним час, зусилля і здібності можуть бути або прибутки, або ж збитки і, зрештою, банкрутство. Підприємець ризикує не лише своїм часом, працею і діловою репутацією, але і вкладеними засобами — як власними, так і своїх компаньйонів або акціонерів.

Сьогодні для більшості людей зрозуміло: без цивілізованого підприємництва Україні, як і іншим країнам пострадянського простору, не вирішити проблем перехідного періоду — не створити основи ринкового господарства, не здійснити структурну перебудову виробництва, не ввійти у світову економіку рівноправним суб'єктом міжнародного поділу праці. Ще декілька років тому людей з діловою «жилкою» вважали непорядними, тому ставлення до них було в цілому негативним.

Тим часом, на Заході проблема підприємництва вже на рубежі XVII—XVIII століть розглядалася багатьма вченими як досить актуальна. Зокрема, англійський економіст Річард Кантильон, що передбачив багато процесів, властивих розвинутим формам капіталізму, глибоко досліджував феномен підприємництва. Підприємцями Р. Кантильон назвав людей, що на свій страх і ризик прямують до ринкового обміну з метою отримання прибутку. Отже, прибуток — ось головний стимул підприємницької діяльності. Безумовно, прибуток — не тільки ознака успіху, але і матеріальна основа збільшення капіталу, розширення підприємницької діяльності. Та є й інші, не менш важливі для підприємця стимули, крім отримання прибутку. Серед них - самоствердження особистості, можливість реалізувати свої здібності. Йдеться про реалізацію не тільки особистих прагнень. Сьогодні розуміння ролі підприємця нерозривно пов'язано із суспільними цілями, тому що в основі діяльності сучасної фірми лежить концепція суспільного призначення.

За статистикою, лише 5—10% дорослого населення має здатність до підприємницької діяльності, тобто може найбільш ефективно поєднати сучасні фактори виробництва, спонукати до ефективної діяльності трудовий колектив, розвивати виробництво на ризиковій, інноваційній основі. Інноваційна діяльність — от що відрізняє інші види бізнесу від сучасного підприємництва. Інновації пронизують усю систему господарської діяльності — виробництво, управління, збут.

Останнім часом все більша кількість економістів визнає за повноправний виробничий ресурс інформацію.

Економічні ресурси мають загальну суттєву властивість: вони рідкісні, тобто кількість їх обмежена. Кількість земель, корисних копалин, капітального устаткування та робочої сили (робочий час) обмежена.

Виробничі ресурси поділяються на відтворювані та не відтворювані. До відтворюваних ресурсів належать ті, що створюються і відновлюються природою (водні басейни, грунт, флора, фауна) та суспільством (засоби виробництва). До відтворюваних одночасно і природою і суспільством належать трудові ресурси: люди з’являються у світ як біологічні істоти і набувають у суспільстві необхідних знань і навичок для виробничої діяльності. До не відтворюваних належать корисні копалини, що споживаються як сировина. Крім того, час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що їх можна віднести до не відтворюваних (чорноземи, вирубані ліси, забруднені водойми).

Вчені підрахували загальні розміри запасів нафти, газу, вугілля, та інших корисних копалин. Обмеженими є площі чорноземів, водоймищ, річок, лісів. Стосовно цих ресурсів можемо стверджувати про їхню абсолютну обмеженість.

Відносна обмеженість робочої сили пов’язана з тим, що частка працездатного населення в певний час фіксована, але рівень обмеженості можна зменшити за рахунок міграції населення. Обмеженість капіталу залежить від виробничого потенціалу країни. Таку обмеженість можна зменшити за рахунок будівництва нових заводів, створення нового обладнання. Але для цього потрібні час і фінансовий капітал. Обмеженість підприємницьких здібностей виявляється в тому, що лише 5-10% населення мають такі здібності від природи.

Проблема обмеженості потребує не лише економії ресурсів і зростання їхньої віддачі, але також: 1) оптимізації процесу споживання; 2) збереження й охорони навколишнього середовища; 3) здешевлення продукції і послуг; 4) забезпечення перспектив для розвитку виробництва і споживання.

Отже, виробничі ресурси – обмежені, або рідкісні. Але проблема обмеженості має не тільки економічний аспект. Кожен з нас живе у світі обмежених можливостей. Обмежені фізичні та інтелектуальні можливості людини. Обмежено час, який вона може приділити тій чи інший справі. Обмежені засоби, які людина могла б використати для досягнення певної мети.

І не тільки окрема людина, а і все суспільство в цілому обмежене у своєму прагненні свободи, щастя та добробуту.

 

Висновки:

· Потреби це прояв необхідності мати певні блага, бажання володіти ними, відчуття нестачі, якщо бажання залишається незадоволеним.

· Всі потреби постійно зростають і є безмежними.

· Існують різні класифікації потреб. Найбільш відома – ієрархія потреб за Маслоу.

· Потреби залежать від різних чинників, зокрема, таких як вік людини, культурні традиції та звички, стать, кліматичні умови, рівень доходів тощо. Значний вплив на потреби в сучасних умовах має реклама.

· Економічні блага – це товари і послуги, обсяг яких:

а) недостатній для задоволення потреб людей;

б) може бути збільшений лише шляхом витрати праці й інших ресурсів;

в) розподіляється між тими, хто здатний сплатити сформовану на даний момент ціну цих благ.

· Економічні блага поділяють: а) на товари особистого споживання та інвестиційні товари; б) на особисті послуги та комерційні послуги; в) на товари індивідуального споживання та суспільні блага; г) на субститути та компліменти.

· Потреби задовольняються за допомогою товарів та послуг. Одні і ті ж самі потреби можуть задовольнятися різними товарами та послугами.

· Для виробництва будь-якого товару або послуги необхідні виробничі ресурси: природні, капітальні, ресурс праця та підприємницькі здібності. Повноправним виробничим ресурсом в сучасних умовах стає інформація.

· Всі ресурси обмежені. Ця обмеженість може мати абсолютний або відносний характер.

· Найголовніша проблема, з якою стикається людина, фірма, країна та людство в цілому – це проблема обмеженості ресурсів та безмежності потреб. Неможливо мати всі товари та послуги для задоволення безмежних потреб, тому що виробничі ресурси завжди обмежені.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 3748; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.022 сек.