Порядок розробки та ведення бойових документів

Висока культура та наочність оформлення бойових документів мають важливе значення. Неохайне виконання бойового документа ускладнює його вивчення та розуміння адресатом.

При розробці графічних бойових документів основна увага приділяється розкриттю та відображенню тактичного змісту задумки рішення командира, найважливіших даних обстановки та способів виконання найбільш складних задач.

На графічних бойових документах не допускаються прикрашення, не слід загромаджувати їх невиправданими текстовими даними, а топографічна основа карти не повинна забиватися умовними позначками, надписами, таблицями, довідками та пояснювальними текстами.

Необхідно прагнути до максимального спрощення форм графічних документів, це дозволяє розробляти їх в короткі строки та полегшує користування ними.

Кожен бойовий документ повинен мати:

n гриф таємності та номер примірника, наприклад: таємно/прим. єдиний

n службовий заголовок,

n зміст документа,

n підписи відповідних посадових осіб, з вказанням їх посади, звання та прізвища,

n відмітку з вказанням кількості віддрукованих (виготовлених) примірників, прізвище виконавця та друкарки (кресляра), дату виконання та номер обліку розмноження документів.

Наприклад:

Виг. два прим. Віддрук. Чотири прим.

Вик. Вірко Вик. Вірко

виг. Андрєєв віддр Архіпова

25.05.94р. 25.05.94.

№1 №02

На наказах та директивах прізвище виконавців не вказується.

Бойові документи, що спрямовуються у війська чи подаються у вищий штаб, крім того повинні мати:

n категорію терміновості;

n найменування адресатів;

n розрахунок розсилки

n відмітку про час відправки та одержання документу адресатом.

За ступенем таємності документи діляться на:

n “особливої важливості”;

n “цілком таємні”;

n “таємні”;

n “для службового використання”;

n без грифу таємності.

Виготовлені бойові документи нумеруються від одиниці до кількості виготовлених примірників. При цьому прийнято нетаємні документ нумерувати починаючи з “1”, таємні - з “01”, цілком таємні - з “001”.

Терміновість бойових документів визначається їх важливістю, характером змістовності в них відомостей та часом, потрібним для прийняття заходів.

По терміновості документи розділяються на п’ять основних категорій:

n “Моноліт”

n “Повітря”

n “Ракета”

n “Літак”

n “Звичайна”

Категорія терміновості та гриф таємності визначається виконавцем, проставляються в правому верхньому куті документа та остаточно встановлюються особою, що підписує документ.

Спочатку вказується категорія терміновості документа, нижче - гриф таємності, а ще нижче - номер примірника документа.

Наприклад:

“Таємно” “Ракета”

прим.№____ “Таємно”

прим.№__

Службовий заголовок пишеться в один ряд. В ньому послідовно вказуються:

n назва документу;

n назва з’єднання (частини, підрозділу), де розробили документ;

n порядковий номер;

n місце пункту управління;

n дата та час підпису (розробки) документу;

n масштаб та рік видання карти, на якій він розроблений.

Наприклад:

БОЙОВИЙ НАКАЗ 12 омбр № 05. КП - СТАРИЧІ (2445) 6.09.94 10.30. Карта 100000, друге видання 1991р.

В службовому заголовку графічного документа, виготовленого на карті, розташування пункту управління, масштаб та рік видання карти не вказується.

Найменування адресата пишеться в верхній частині документа над службовим заголовком. Якщо документи направляються декільком адресатам, тоді пишеться загальна адреса, а нижче вказується адресат, котрому направляється примірник:

Наприклад:

Командиру 5 ТП, чи Начальникам штабів частин

Тільки начальнику штабу 5 ТП

При розробці текстових документів необхідно:

- час вказувати київський, при необхідності вказати місцевий час про це робиться примітка;

- назви населених пунктів та місцевих предметів, що мають особисті імена, пишуться великим шрифтом точно по карті, відокремлюючи одне від другого комами, а при необхідності вказується їх місце знаходження квадратами сітки прямокутних координат (географічними координатами).

Наприклад: КЛИМІВКА (4856), чи відносно великих населених пунктів: КЛИМІВКА (1,5 км півн.-східн. ЛЬВІВ).

Перелік населених пунктів та місцевих предметів, що позначають райони (ділянки), смуги (межі) зосередження (розташування) чи дій своїх військ, починається з правого флангу, а військ противника - з лівого флангу, в обох випадках справа наліво.

Район оборони, зосередження (розташування), десантування військ позначаються не менш як трьома, межі - не менш як двома, а смуги (ділянки) - не менш як чотирма пунктами, починаючи з пунктів на передньому краї (перед межею району). Наприклад: 1 мб займає район ДУБОВО (4050), МОСІНО (4150), ЗУБРА (4253); 1 мр вийшла на рубіж КОНТИ (3150), ОРЛОВКА (3152); смуга прольоту: відм.151,0 (3180), східна окол. ЛЕГІНО (3182), відм. 115,1 (3180), СУЛІЧ (3046).

Розмежувальні лінії позначаються не менш ніж трьома пунктами, один з яких повинен бути на лінії дотику військ (на передньому краї). Пункти перелічуються з тилу до фронту (при виході з бою та відході - в сторону відходу). Лінії вказуються спочатку праворуч, потім ліворуч. В наступі - на глибину поставленого завдання, в обороні - на дальність максимального досягнення стрільби своїх засобів ураження, в тил - на глибину бойового порядку підрозділу (частини, з’єднання). Якщо потрібно показати, що даний пункт не входить в район (смугу) дій даного підрозділу, то перед його назвою ставиться (викл.).

Наприклад:

- розмежувальна лінія з ним кут лісу (40518), (викл.) відм. 181,8 (5130), півд. окол. САВЕЛЬЕВО (5131).

- береги рік, каналів, озер, схили висот, гір, узлісся та околиці населених пунктів позначаються за сторонами горизонту.

Наприклад: східні схили вис. “Огірок”; зах. берег р. СЛУЧ, півд. узлісся лісу “Темний”, зах. окол. ЛУЦЬК тощо.

Береги рік можна позначати за напрямком їх течії: правий берег р. ЛУГА; лівий берег р. ДНІПРО.

- напрямок головного удару вказується на встановлену глибину, перераховуючи населені пункти від переднього краю (рубежу переходу в атаку, рубежу вводу в бій) на глибину завдання.

Наприклад: Головний удар нанести у напрямку ГУСЕВО (4151), НЕСТОРОВ (5146), СОКАЛЬ (5249); напрямок головного удару: СОЛОВКИ (5130), КУЗЬМИНКИ (5246), УСАДИ (6181).

- скорочені назви з'єднань, частин, підрозділів (установ) пишуться згідно з встановленими позначеннями;

- кількість з’єднань, частин та підрозділів, а також кількість одиниць озброєння, бойової техніки та транспорту позначається прописом, наприклад: “Дві тр, три МіГ-23, чотири мпб”

- в таблицях співвідношення сил та засобів, в розрахунках та донесеннях (про стан, втратах, трофеях, тощо) позначається цифрами, наприклад: мпб -5; танків Т-72 – 20; гармат Д-30 – 4.

- нумерація ешелонів бойового та похідного порядку, позицій та рубежів оборони пишеться словами. Наприклад:

1.Оборону побудувати в два ешелони.

2. Смуга оборони дивізії має чотири позиції.

Бойові документи, що підлягають автоматизованій обробці на засобах АСУ, розробляються згідно з типовими (уніфікованими) формами.

Дата добавления: 2014-01-05