Ведення наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником

Ведення наступального бою.

У призначений час старшим командиром до підлеглих доводиться час початку вогневої підготовки атаки та час атаки переднього краю (“Ч”).

За сигналом старшого командира у призначений час починається вогнева підготовка. Командир батальйону (роти) спостерігає за результатами вогню, ставить завдання на знищення цілей, що уціліли, та знову виявлених, контролює своєчасність пророблення проходів у інженерних загородженнях, висування приданих танків і доповідає старшому командиру про готовність до атаки.

Танки, призначені для наступу в першому ешелоні і займають вихідні (очікувальні) позиції, починають висування до рубежу переходу в атаку за встановленою командою (сигналом), яка подається з таким розрахунком, щоб забезпечити вихід танків на передній край оборони противника одночасно з механізованими підрозділами у встановлений час (“Ч”). За танками починають рух БМП (БТР), які були розташовані з ними.

По мірі підходу до рубежу переходу в атаку танкові підрозділи послідовно розгортаються у ротні, взводні колони, а потім у бойовий порядок і, продовжуючи рух з максимально допустимою швидкістю, переходять в атаку, знищуючи противника вогнем з ходу. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) висуваються до своїх підрозділів. Танки, які залучалися для стрільби прямою наводкою, займають місця в бойовому порядку своїх підрозділів.

Для атаки механізованих підрозділів у пішому порядку під час підходу танків до вихідних позицій механізованих рот першого ешелону командири рот подають команду «Приготуватися до атаки», а після проходження танками вихідних позицій — «В атаку — вперед!», за якою особовий склад вистрибує з траншей (окопів) і слідом за танками атакує противника. БМП стрибками від укриття до укриття діють за своїми підрозділами на віддаленні, яке забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї атакуючих підрозділів, а БМП зі стабілізованим озброєнням — безпосередньо в цепу.

Під час атаки на БМП механізовані підрозділи посадку особового складу в БМП здійснюють під час вогневої підготовки атаки. При цьому БМП, які розташовуються позаду своїх підрозділів, за командою (сигналом) командира батальйону (роти) потай підходять до своїх підрозділів і, використовуючи складки місцевості, роблять зупинку для посадки особового складу. Особовий склад швидко робить посадку в машини і приготовляється до ведення вогню. БМП слідом за танками переходять в атаку.

Артилерія з початком атаки переходить до артилерійської підтримки атаки. Гармати, які виділені для стрільби прямою наводкою, ПТРК, гранатомети і БМП продовжують знищувати цілі противника, які уціліли і заново виявлені, вогнем у проміжках між своїми підрозділами та із-за флангів.

Під час атаки у пішому порядку особовий склад долає мінні поля противника слідом за танками по їхніх коліях і по проходах. БМП, які мають трали, долають мінні поля самостійно. БМП, які не мають тралів, подолавши мінні поля по проходах, доганяють свої підрозділи і вогнем своєї зброї підтримують їхню атаку. Мінні поля, раптово встановлені засобами дистанційного мінування перед підрозділами, які атакують, обходться або долаються по проходах, що пророблені групами розгородження і групами розмінування. Подолання мінних полів здійснюється під прикриттям вогню артилерії.

Механізовані підрозділи рухаються як можна ближче до танків, щоб забезпечити тісну вогневу взаємодію з ними і не дати можливості противнику відсікти себе від танків. З підходом до рубежу безпечного віддалення від розривів своїх снарядів артилерія за командою командира переносить вогонь в глибину. Безпечним віддаленням для механізованих підрозділів, які атакують в пішому порядку, вважається віддалення 400 м, а на БМП — 300 м; для танків — 200 м.

У точно встановлений час («Ч») танкові і механізовані підрозділи стрімко вриваються на передній край оборони противника, знищують його живу силу і вогневі засоби, оволодівають опорними пунктами і продовжують атаку в глибину.

Батальйон, який діє поза ділянкою прориву, вогнем усіх засобів перешкоджає противнику зняття з позицій і перекидання сил і засобів до ділянки прориву. При досягненні необхідного ступеня вогневого ураження противника, який протистоїть, або при виявленні зняття ним частини сил чи відходу, батальйон атакує противника, широко застосовуючи маневр підрозділами і вогнем, знищує його в опорних пунктах і у взаємодії з головними силами розвиває наступ в глибину.

Під час наступу по всій смузі без призначення ділянки прориву батальйон, використовуючи результати вогневого ураження, здійснює маневр підрозділами та вогнем і, прикриваючи фланги виділеними підрозділами, головними силами з ходу проникає через розриви і проміжки в обороні противника в його тил і безупинно просувається в глибину. Противник, який продовжує чинити опір, блокується і знищується другим ешелоном (резервом) або виділеними підрозділами.

З початком атаки штатна і придана артилерія безперервно подавляє і знищує противника, який перешкоджає наступу. Переміщення штатної та приданої артилерії проводиться за розпорядженням командира батальйону. Воно починається після оволодіння ротами першого ешелону взводними опорними пунктами рот першого ешелону противника і здійснюється від рубежу до рубежу за ротами першого ешелону.

Гранатометний підрозділ діє, як правило, за бойовими порядками рот першого ешелону на віддаленні до 300 м, а також у проміжках між ними або на одному з флангів батальйону. При необхідності він може висуватися безпосередньо в бойовий порядок механізованих підрозділів. Підтримку атаки гранатометний підрозділ здійснює з вогневих позицій, які послідовно займаються.

Протитанковий підрозділ батальйону переміщується, як правило, за однією з рот першого ешелону в готовності до відбиття контратак танків противника.

Зенітний підрозділ діє за ротами першого ешелону на віддаленні до 200 м, і прикриває підрозділи, які атакують, від ударів з повітря.

Приданий роті підрозділ вогнеметів наступає в бойовому порядку роти, веде вогонь за командою командира роти або самостійно.

Командно-спостережний пункт батальйону переміщується за ротами першого ешелону на віддаленні не більше 300 м, а роти за бойовою лінією (цепом) — до 200 м. Під час наступу механізованих підрозділів у пішому порядку командир механізованої роти, як правило, спішується.

Бій у глибині оборони противника характеризується нерівномірністю просування підрозділів батальйону і розвивається у складній, швидкозмінній обстановці. Командир батальйону (роти) повинен уважно спостерігати за ходом бою, управляти вогнем усіх засобів і своєчасно підтримувати підрозділи, які досягли найбільшого успіху, вміло використовувати їхній успіх для маневру і раптової атаки у фланг та в тил опорним пунктам противника іншими підрозділами.

Після знищення противника в районах оборони батальйонів першого ешелону батальйон (рота), використовуючи проміжки і проломи в бойовому порядку противника, результати вогню артилерії і удари авіації, продовжує стрімко наступати в глибину. Розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор батальйону при підтримці вогню підрозділів першого ешелону виходить вперед і веде розвідку на своєму напрямку. Особовий склад механізованих підрозділів проводить посадку в БМП або десантом на танки.

Захоплені рубежі або окремі об’єкти в глибині оборони противника, які мають важливе значення, закріплюються призначеними для цього підрозділами, які негайно окопуються і підготовляють вогонь для відбиття можливих атак противника. Стики і відкриті фланги забезпечуються вогнем артилерії, маневром резерву, а при необхідності і висуванням на загрозливий напрямок підрозділів прикриття, які по мірі просування батальйону вперед знімаються.

Дата добавления: 2014-01-05