Механізований взвод наступає на фронті до 300 м, а механізоване відділення в пішому порядку — на фронті до 50м

бойові завдання взводу в наступі

Механізованому (танковому) взводу (відділенню, танку) в наступі вказуються об'єкт атаки і напрямок продовження наступу. Під час постановки бойо­вого завдання по радіо взводу (відділенню, танку) може бути вказаний тільки напрямок продовження наступу.

Об'єктом атаки механізованого (танкового) взводу (відділення, танка), як правило, є противник в окопах або в інших фортифікаційних спорудженнях опорного пункту, а також окремо розташовані на напрямку на­ступу танки, гармати, кулемети та інші вогневі засоби противника.

Гранатометному (протитанковому) взводу (відділен­ню) вказуються цілі для ураження, напрямок стрільби та напрямок наступу.

засоби посилення

В залежності від місця взводу в бойовому порядку роти (батальйону), завдання, а також наявності сил та засобів у старшого командира, взводу можуть придаватися гранатометний, протитанковий, вогнеметний, зенітний, а іноді інженерно-саперний підрозділи, хіміки-розвідники і танк, а танковому взводу, крім того – механізований підрозділ.

Висновок: Вибір варіанту побудови бойового порядку залежить від багаьох факторів: бойового завдання, місця в бойовому порядку, наявності сил і засобів, рівня підготовки особового складу та наявності досвіду бойових дій, укомплектованості та характеру оборони противника, мівцевості тощо. При розвитку наступу в глибині оборони противника шикування відділень в бойовому порядку може бути найрізноманітнішим. Успіх у наступальному бою залежить у тому числі і від уміння командира вибирати найбільш доцільний варіанту побудови бойового порядку у конкретній обстановці та своєчасно і гнучко перебудовувати його при змінах обстановки.

3. Порядок та зміст роботи командира взводу після отримання завдання на наступ.

Рішення на наступ командир взводу приймає, як правило, в ході рекогносцировки, яка проводиться стар­шим командиром.

Під час наступу з положення безпосе­реднього зіткнення з противником, а якщо дозволяє об­становка, то і під час наступу з ходу вся робота щодо організації бою проводиться на місцевості. Якщо обста­новка не дозволяє організувати підготовку бою на місцевості, командир взводу приймає рішення, віддає бойовий наказ і організовує взаємодію по карті (схемі, на макеті місцевості). У цьому випадку бойові завдання відділенням та приданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період висування їх до рубежу переходу в атаку.

Порядок цієї роботи залежить від конкретної обстановки, отриманого завдання та наявності часу.

Командир взводу, одержавши бойове завдання:

- з'ясовує його,

- оцінює обстановку,

- приймає рішення,

- про­водить рекогносцировку,

- віддає бойовий наказ,

- органі­зовує взаємодію,

- органі­зовує бойове забезпечення

- органі­зовує управління.

Далі він органі­зовує під­готовку особового складу, озброєння і техніки до бою, потім перевіряє готовність взводу до виконання бойово­го завдання і в установлений час доповідає про це командиру роти.

Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти:

- завдання роти і взводу,

- які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засо­бами старших командирів,

- завдання сусідів і порядок взаємодії з ними,

- час готовності до виконання завдання.

Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вив­чити:

- склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

- стан, забезпеченість і можливість взводу та приданих підрозділів;

- склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними;

- характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню;

- крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.

У рішенні командир взводу визначає:

- способи вико­нання одержаного завдання (якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому заходи вживаються для його обману),

- завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам та вогневим засобам

- організацію управління.

У ході рекогносцировки командир взводу вивчає міс­цевість, указує орієнтири і уточнює:

- зображення переднього краю оборони противника і розташування його вогневих засобів, особливо проти­танкових, місця і характер загороджень, перешкод, а також цілі, які уражаються засобами старшого коман­дира;

- бойові завдання відділень (танків) та приданих вог­невих засобів;

- рубежі переходу в атаку і безпечного віддалення;

- місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди та їхнє позначення, місця оснащення танків катковими мінними тралами.

Під час наступу з положення безпосереднього зітк­нення з противником командир взводу, крім того, уточнює:

- вихідну позицію (ділянку тран­шеї, окопи) для наступу,

- маршрут виходу БМП (БТР) до взводу,

- місця для пропускання танків і їхнє позначення.

а під час наступу з ходу:

- маршрут висування,

- рубежі розгортання,

- місця посадки десантом на танки та спішування.

У рекогносцировці, як правило, беруть участь командири відділень (танків), а іноді і механіки-водії (водії).

У бойовому наказі командир взводу указує:

1 - орієнтири;

2 - склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

3 - завдання роти і взводу;

4 - об'єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;

5 - бойові завдання відділенням, приданим підрозділам і вогневим засобам, завдання своєму заступ­нику, снайперу, стрільцю-санітару;

6 - час готовності до виконання завдання;

7 - своє місце і заступника.

Бойовий наказ повинен викладатися коротко і гранично ясно.

Під час постановки завдань ко­мандир механізованого взводу в бойовому наказі вказує:

механізованим відділенням і приданому танку:

- об'єкт атаки, напрямок продовження насту­пу і рубіж переходу в атаку;

- місця спішування (під час атаки в пішому порядку).

приданому гранатометному підрозділу:

- цілі для ураження в період вогневої підготовки атаки і з по­чатком атаки,

- вогневу позицію, напрямок стрільби;

- порядок переміщення в ході бою;

своєму заступ­нику - порядок ведення вогню бойовими машинами пі­хоти (бронетранспортерами) і їх місце в бойовому по­рядку взводу;

снайперу — цілі для знищення, порядок ведення вогню і місце в бойовому порядку взводу;

стрільцю-санітару — завдання і місце знаходження.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен: під час наступу з положення безпосереднього зітк­нення з противником указати порядок зайняття вихідних позицій (ділянку траншеї, окопів) для наступу, пропу­скання танків через бойовий порядок, вихід і заняття своїх місць бойовими машинами піхоти (бронетранспор­терами);

під час наступу з ходу:

- вказати порядок висування до рубежу переходу в атаку, розгортання в бойовий поря­док, ведення вогню із стрілецької зброї, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків, рух в атаку, про­роблювання проходів у загородженнях, у тому числі встановлених засобами дистанційного мінування;

- узгодити дії відділень (танків) між собою і з прида­ними вогневими засобами та сусідами, а командири гранатометного і протитанкового взводів—дії своїх відді­лень з механізованими підрозділами;

- вказати порядок ведення вогню по повітряних цілях та заходи щодо захисту від високоточної зброї против­ника;

- повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємо­дії і порядок дій за ними;

- номери (піз­навальні знаки) танків, що атакують попереду взводу, та напрямок їх наступу;

- під час атаки в пішому порядку місця спішування особового складу і порядок дій після цього бойових машин піхоти (бронетранспортерів).

Організовуючи бойове забезпечення, командир взво­ду вказує порядок спостереження та дій особового скла­ду під час застосування противником зброї масового ура­ження і високоточної зброї, порядок інженерного облад­нання позицій, заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання.

Під час організації управління командир взводу уточ­нює (доводить) радіодані та порядок користування ра­діо і сигнальними засобами зв'язку.

Висновок: Кожний командир зобовязаний швидко приймати найбільш доцільні рішення, визначати та чітко і повно ставити бойові завдання штатним і приданим підрозділам та вогневим засобам, уміло організовувати взаємодію, всебічне забезпечення та управління.

Дата добавления: 2014-01-05