Завдання взводу, діючого в ГПЗ (головному дозорі), боковій (тильній) похідній заставі

Похідний порядок взводу на марші – колона.

Побудова похідного порядку

Засоби посилення

Взводу можуть надаватися засоби посилення. При діях у похідній охороні механізованому (танковому) взводу можуть придаватися:

- танк (механізоване відділення);

- зенітно-ракетне відділення;

- хіміки-розвідники;

- інженерно-саперний підрозділ, а іноді й інженерні засоби.

У цьому випадку інженерну розвідку веде інженерно-саперний підрозділ.

На марші підрозділи рухаються у похідних порядках. Похідний порядок представляє собою шикування сил і засобів підрозділів для здійснення маршу. Він повинен забезпечувати:

- рух колони із встановленою швидкістю;

- швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки;

- здійснення маневру;

- підтримання твердого і безперервного управління підрозділами.

Взвод здійснює марш у колоні роти з дистанціями між машинами 25 - 50 м. Під час руху по відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником розвідувально-ударних систем, по курних дорогах, на гірських дорогах, в умовах обмеженої видимості, в ожеледь, по дорогах, які мають круті підйоми, спуски і повороти, а також під час руху на підвищеній швидкості дистанції між машинами збільшуються і можуть бути 100 - 150 м.

Для захисту підрозділів від високоточної зброї противника маршрути руху вибираються вздовж ліній електропередач, зв'язку, по просіках в лісі, по ущелинах в горах та в складках місцевості. Маршрути руху, по можливості, не повинні проходити через вулиці, населені пункти, вузли доріг, тіснини, поблизу залізничних станцій (портів, аеропортів).

Середня швидкість руху на марші без урахування часу на привал може бути: змішаних і танкових колон - 20 - 25 км/ґ, автомобільних колон – 25 - 30 км/г. У горах, лісисто-болотистій місцевості та в інших несприятливих умовах середня швидкість руху може зменшуватися до 15-20 км/г. Механізований взвод (відділення) при необхідності може пересуватися в пішому порядку або на лижах. Під час здійснення маршу в пішому порядку середня швидкість руху може бути 4 - 5 км/г, на лижах 5 - 7 км/г. В усіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою в даних умовах швидкістю.

Привали та денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану озброєння і техніки, їх технічного обслуговування, приймання їжі та відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3-4 години руху тривалістю до 1 години і один привал тривалістю до 2 годин у другій половині добового переходу, а денний (нічний) відпочинок — в кінці кожного добового переходу.

Для безпосередньої охорони, а також для огляду місцевості від взводу, діючого в ГПЗ (головному дозорі), боковій (тильній) похідній заставі у напрямку руху (від тильної похідної застави - за нею), а від головних сил батальйону (нерухомої бокової застави) у сторони загрозливих флангів (на загрозливі напрямки) може висилатися дозорне відділення (танк)на віддалення, яке забезпечує спостереження за ним і підтримкуйого вогнем.

У головній (боковій, тильній) похідній заставі (головному, тильному дозорі) організується спостереження за наземним і повітряним противником, призначається спостерігач для прийому сигналів від дозорного відділення (танка) і підтримується постійна готовність до зустрічі із противником.

Висновок: Механізований і танковий взводи завжди повинні бути готові до маршу (пересуванню своїм ходом) і перевезення різними видами транспорту.

2. Послідовність та зміст роботи командира взводу після отримання завдання на марш і дії в похідній охороні.

Під час здійснення маршу взводу вказується район зосередження (рубіж), час прибуття в нього (виходу на зазначений рубіж), маршрут руху, місце в колоні роти, місця і час привалів, денного (нічного) відпочинку, а діючому в головній похідній заставі додатково - вихідний пункт, пункти регулювання і час їх проходження.

Організація маршу починається з отриманням командиром взводу бойового наказу. Порядок і зміст роботи командира взводу по організації маршу визначаються: отриманим завданням; наявністю часу; обстановкою.

Одержавши завдання на марш у складі роти, командир взводу:

- з’ясовує його;

- оцінює обстановку;

- приймає рішення;

- віддає бойовий наказ;

- організує взаємодію і всебічне забезпечення маршу.

Під час з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки крім звичайних питань командир взводу вивчає по карті (схемі) маршрут руху, умови здійснення маршу і до яких дій бути готовими, визначає порядок підготовки взводу до маршу, призначає склад чергових вогневих засобів та спостерігачів.

При з'ясуванні завдання командир взводу повинний зрозуміти:

- завдання роти і взводу (мета маршу, порядок дій при вступі в бій, побудову похідного порядку);

- які підрозділи рухаються попереду і за взводом, порядок підтримки взаємодії і зв'язку з ними;

- час готовності до маршу.

Оцінюючи обстановку, він повинен вивчити (визначити):

- склад, положення і можливий характер дій противника;

- стан, забезпеченість, можливість і порядок підготовки взводу до маршу;

- по карті (схемі) маршрут руху, умови здійснення маршу і до яких дій бути готовим;

- склад чергових вогневих засобів і спостерігачів.

З’ясувавши отримане завдання й оцінивши обстановку, командир взводу віддає вказівки командирам відділень (танків) на підготовку до маршу.

Приймаючи рішення, командир взводу визначає:

- побудову похідного порядку і порядок виконання отриманого завдання;

- завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам і вогневим засобам;

- порядок взаємодії.

Після чого віддає бойовий наказ всьому особовому складу взводу.

Бойовий наказ на марш командир взводу віддає, як правило, усьому особовому складу взводу. У бойовому наказі командир взводу вказує:

- відомості про противника;

- завдання взводу: маршрут руху, азимут напрямку, район зосередження (відпочинку) або рубіж і час прибуття в призначений район або виходу на вказаний рубіж, шикування колони, дистанцію між машинами, швидкість руху, а при здійсненні маршу в передбаченні вступу в бій із противником, і порядок дій при зустрічі з ним;

- які підрозділи ідуть попереду і позаду взводу, порядок підтримання взаємодії і зв'язку з ними;

- час готовності до маршу;

- своє місце і заступника.

Під час організації взаємодії командир взводу вказує: порядок спостереження і зв'язку; порядок дій взводу під час нальоту авіації противника і при застосуванні ним зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї, а також засобів дистанційного мінування; порядок користування приладами нічного бачення (світломаскувальними пристроями), додержання маскування та дисципліни маршу; сигнали оповіщення, управління та взаємодії, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій і порядок узгодження дій відділень (танків) між собою та сусідами.

У ході підготовки до маршу командир взводу організує бойове, технічне і тилове забезпечення з метою підтримки високої бойової готовності, збереження боєздатності і створення необхідних умов для успішного і своєчасного виконання поставленої задачі.

Під час підготовки до маршу командир взводу зобов'язаний перевірити справність машин, озброєння, приладів нічного бачення, засобів захисту та пожежогасіння, засобів зв'язку та світломаскування, заправлення пальним, наявність та правильність укладки боєприпасів, засобів спеціальної обробки, шанцевого інструменту, возимого комплекту розмінування та засобів підвищення прохідності. Про готовність до маршу він доповідає командиру роти.

Командир взводу, призначеного в похідну охорону, під час з'ясування одержаного завдання повинен: з'ясувати завдання колони, яку охороняє, своє завдання і час готовності до його виконання.

Оцінюючи обстановку, він повинен: вивчити по карті маршрут руху і характер місцевості, визначити місця імовірної зустрічі з противником, а також місця можливих його засад і намітити порядок дій під час зустрічі з противником дозорного відділення (танка) і головних сил взводу; визначити склад чергових вогневих засобів та спостерігачів, а також порядок підготовки взводу до маршу.

У рішенні командир взводу визначає:

- порядок побудови колони і виконання отриманої задачі;

- завдання відділенням, приданим вогневим засобам;

- порядок взаємодії.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

- відомості про противника;

- завдання взводу: маршрут і швидкість руху, шикування колони, дистанцію між машинами, вихідний пункт і час його проходження, завдання відділенням (танкам) і порядок дій під час зустрічі з противником;

- дозорне відділення (танк), його завдання і віддалення;

- час готовності до маршу;

- своє місце та заступника.

При організації взаємодії командир взводу вказує:

- порядок спостереження і зв'язку;

- порядок відкриття і ведення вогню по повітряних цілях;

- місця ймовірної зустрічі з противником та дії при зустрічі з ним дозорного відділення (танка), взводу і засобів посилення;

- порядок дотримання маскування і користування приладами нічного бачення (світломаскувальними пристроями);

- сигнали оповіщення, управління і взаємодії.

Після віддання бойового наказу та організації взаємодії командир взводу віддає вказівки щодо забезпечення маршу, захисту від високоточної та запалювальної зброї, організовує поповнення ракет, боєприпасів, пального і продовольства до встановлених норм і перевіряє готовність особового складу, озброєння і бойової техніки взводу до виконання бойового завдання. Про готовність взводу він доповідає командиру батальйону (роти).

Розвідка на марші ведеться з метою своєчасного добування розвідувальних даних про противника і місцевість. Основним способом ведення розвідки на марші є спостереження. Дані про місцевість командир взводу одержує при оцінці місцевості по карті, а про можливі її зміни в ході здійснення маршу - від старшого командира. Головним джерелом отримання даних про противника є інформація, одержувана від вищестоящого командира й органів розвідки, а при діях у похідній охороні і від дозорного відділення (танка).

Командир взводу організує безупинне кругове спостереження за повітряним і наземним противником, місцевістю і сигналами командира роти. Спостереження ведеться особисто командиром взводу і командирами відділень (танків) з кожної бойової машини (танка). Кожному відділенню (екіпажу) командир взводу визначає сектор (напрямок) спостереження, призначає спостерігача за сигналами командира роти, а при діях у похідному охороні - додаткового спостерігача для прийому сигналів від дозорного відділення (танка). На привалах спостерігачі залишаються в машинах і продовжують виконувати свої задачі.

На марші організується похідна охорона з метою забезпечити безперешкодний рух головних сил, попередити їх від раптового нападу противника, забезпечити вигідні умови для вступу їх у бій, а також не допустити проникнення наземної розвідки противника.

При здійсненні маршу в колоні головних сил охорона у взводі організується за наказом старшого командира, а при діях у похідній охороні - рішенням командира взводу. У цьому випадку для безпосередньої охорони, а також з метою огляду місцевості від похідної застави (головного дозору) у напрямку руху на загрозливому напрямку може висилатися дозорне відділення (танк) на віддалення, що забезпечує спостереження за ним і підтримку вогнем. При діях уночі, у лісі чи в інших умовах обмеженої видимості дозорне відділення може не висилатися. Безпосередня охорона в цьому випадку забезпечується підвищеною бойовою готовністю особового складу, круговим спостереженням і підслуховуванням на коротких зупинках.

Захист від зброї масової ураження і хімічне забезпечення на марші організуються з метою зберегти боєздатність особового складу і забезпечити виконання поставлених задач. Це досягається своєчасним виявленням радіоактивного, хімічного і біологічного зараження й оповіщенням про нього підрозділів, умілим використанням засобів захисту, захисних властивостей місцевості, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків.

Командир взводу визначає порядок і способи ведення радіаційної, хімічної і біологічної розвідки. Цю розвідку веде звичайно спеціально підготовлене відділення (екіпаж), оснащене необхідними приладами.

Оповіщення особового складу про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження здійснюється єдиними і постійно діючими сигналами.

За сигналом оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження особовий склад надягає засобу індивідуального захисту. Взвод продовжує рух. Зони зараження механізований взвод долає на максимальній швидкості з використанням систем захисту від зброї масової ураження, що маються на машинах, і засобів індивідуального захисту.

Часткова спеціальна обробка проводиться після виходу з зараженого району по команді командира взводу, а при зараженні отруйними речовинами - негайно. Повна спеціальна обробка проводиться, як правило, у районі денного (нічного) чи відпочинку після прибуття в призначений район.

У випадку застосування противником запалювальних засобів, а також при змушеному подоланні зони пожеж з ходу люки і жалюзі бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків закриваються. По виходу з зони пожежі командир взводу (відділення) організує гасіння вогню на машинах і надання першої допомоги особовому складу.

Протиповітряна оборона організується з метою виявлення повітряного противника, своєчасного оповіщення особового складу про появу його літаків і вертольотів у повітрі. Для цього в ході всього маршу у взводі ведеться кругове і безупинне спостереження за повітряним противником заздалегідь призначеним спостерігачем. Командиром визначається порядок використання стрілецької зброї й інших засобів для боротьби з низько літаючими літаками (вертольотами). По сигналі оповіщення про повітряного противника взвод продовжує рух. Вогневі засоби, виділені для ведення вогню по низько літаючих літакам (вертольотам), приводяться до готовності, люки бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків (крім люків, з яких буде вестися вогонь) закриваються. Особовий склад переводить протигази в положення «напоготові». Напад повітряного противника відбивається вогнем по команді командира відділення. При русі в пішому порядку механізований взвод по команді командира займає найближче укриття і вогнем знищує низько літаючі літаки (вертольоти) противника.

Маскування на марші є одним з важливих шляхів зменшення утрат від ударів повітряного і наземного противника і досягається головним чином використанням властивостей місцевості, що маскують, умов обмеженої видимості, строгим дотриманням дисципліни маршу і збереженням військової таємниці. Вона організується командиром взводу відповідно до отриманої задачі й умов обстановки з метою приховання своїх підрозділів від усіх видів і засобів розвідки противника в районах розташування і при здійсненні маршу. Командир взводу при організації маскування враховує заходу, проведені старшим командиром, намічає і здійснює додаткові заходи. Важливе значення має застосування табельних і підручних засобів для маскування бойових машин під час руху, на привалах і відпочинку. Командир взводу повинний довести до всього особового складу демаскуючі ознаки і вжити заходів до їх усунення чи ослабленню.

Виходити з районів розташування необхідно швидко, використовуючи укриті від спостереження дороги. При здійсненні маршу вночі необхідно використовувати світломаскувальні пристрої. При русі на відкритих ділянках місцевості прилади нічного бачення не включати. Рухатися доцільно уздовж окраїн населених пунктів, уздовж узбіч з посадками дерев.поруч із залізницею.

Після прибуття в район сліди від машин повинні бути знищені. Бойова техніка маскується під тло навколишньої місцевості. У районах, на привалах і в ході маршу робота радіо станцій на передачу забороняється.

Інженерне забезпечення організується і проводиться з метою створення взводу необхідних умов для успішного здійснення маршу і підвищення захисту особового складу і бойової техніки від усіх засобів ураження. Для виконання задач інженерного забезпечення маршу взвод використовує навісне устаткування, мінні трали, табельні засоби маскування, місцеві матеріали і шанцевий інструмент. Самотужки взвод може обладнати окопи і замаскувати свою техніку в районі розташування (зосередження) і підготувати шлях витягування колони, на марші — прокласти шлях обходу зруйнованої ділянки чи дороги усунути перешкода на дорозі.

Успіх маршу в значній мірі залежить від тилового і технічного забезпечення. Тилове забезпечення полягає в поповненні до норми запасів усіх матеріальних засобів, евакуації поранених і хворих на медичні пункти до початку маршу. У ході підготовки до маршу проводяться ремонт і технічне обслуговування озброєння бойових машин піхоти (бронетранспортерів). Надання технічної допомога машинам, що вийшли з ладу, у ході маршу, їхній ремонт і евакуацію здійснюють машини танковоремонтних майстерень (технічне замикання колон).

Тилове і технічне забезпечення маршу командир взводу організує на основі рішення командира роти і вказівок старшого командира. При організації тилового і технічного забезпечення командир взводу уточнює обсяг технічного обслуговування, місце і час його проведення; терміни, місця і порядок поповнення пальним, охолодною рідиною, продовольством і іншими матеріальними засобами; місця проходження підрозділів технічного замикання і тилу в ході маршу; порядок евакуації і ремонту несправної бойової техніки й організації харчування особового складу.

Командир взводу повинний простежити за забезпеченням особового складу гарячою їжею, організувати відпочинок, особливо механіків-водіїв (водіїв), перевірити справність озброєння, бойової техніки, приладів нічного бачення і засобів зв'язку, заправлення пальним, мастильними матеріалами й охолодною рідиною, наявність і правильність укладання боєприпасів, наявність і справність засобів спеціальної обробки й іншого майна.

Висновок: Уміла організація маршу є запорукою успішного виконання завдання, поставленого взводу на марш.

Дата добавления: 2014-01-05