Наступ роти в місті, горах, лісі

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Т Е М А № 31: Механізована рота в наступі.

Вантажопідйомність льоду для переправи

Підрозділ в пішому строю	Маса, т	Необхідна товщина льоду, см	Найменша дистанція, м
В колону по одному В колону по двоє	0,1 0,2
В колону по чотири	0,4
БМП (БТР)	10-15	35-43	2,5
танк

При організації форсування необхідно враховувати льодовий режим водних перешкод. Особливо ускладнюється форсування під час льодоходу, який в значній мірі сковує маневр плаваючих засобів, а деколи і повністю виключає можливість переправи.

У період інтенсивного льодоходу водні перешкоди долаються, як правило, по захоплених мостах і перекиданням підрозділів повітряним транспортом.

Висновок: В умовах ведення сучасного наступального бою виключне значення мають прояви командирами широкої ініціативи і творчості у виборі способів розгрому противника, уміння здійснювати гнучкі та сміливі маневри, надійне вогневе ураження, чітку взаємодію сил та засобів, постійно підтримувати високу рішучість у досягненні перемоги над противником.

Висновок до заняття: Способи ведення наступального бою в сучасних умовах інтенсивно вдосконалюються. Тому від командирів та штабів необхідний постійний пошук нових, більш ефективних способів розгрому противника. Велике значення надається умінню організовувати та вести наступ в різноманітних умовах обстановки, у тому числі і з форсуванням водних перешкод.

Заняття 4:

Наступ роти в особливих умовах.

1. Бойовий статут Сухопутних військ. Ч. ІІ (батальйон, рота). – К.: Видавництво «Варта», 1998 р. Ст. 187-222. 2. Тактика загальновійськових підрозділів: Навчальний посібник. К.: АЗСУ, 1998.– С. 240-255. 3. Н.П. Моисеенко и др. “Мотострелковая (танковая) рота в бою”. Учебное пособие. Воениздат 1988, стор. 138-200. 4. Тактика. Учебник под общей редакцией В.Г. Резниченко. - М.: Воениздат, 1984. – С. 399-408. 5. Подготовка офицеров запаса Сухопутных войск. Учебник под общей редакцией Ю.А. Науменко. - М.: Воениздат, 1989. – С. 146-153.

За досвідом воєн ХХ століття та збройних конфліктів сучасності, бойові дії характеризуються великим просторовим розмахом. Вони можуть відбуватися у найрізноманітніших фізико-географічних, кліматичних та погодніх умовах, вдень і вночі. Ці умови по-різному впливають на організацію та ведення бою, у тому числі оборонного. У зв’язку з цим, командири повинні вивчати вплив цих умов та враховувати їх при організації та веденні бою.

Наступ у місті (населеному пункті)

Міста забудовані, як правило, великими цегляними, кам'яними, бетонними будинками (будівлями). Внаслідок цього наступ у місті має ряд особливостей. Рота, яка діє в напрямку міста, з ходу знищує противника, що обороняється на підступах до нього, вривається в місто та безупинно розвиває наступ в глибину. В тому випадку, коли місто захопити з ходу не вдалося, організується його штурм. Умови наступу в місті визначаються в основному щільністю забудови будівлями різних типів і розмірів, наявністю майданів, парків, підземних комунікацій, плануванням і шириною вулиць і характеризується обмеженістю зон огляду та обстрілу, складністю маневру та управління підрозділами. Виходячи з цих умов, наступ роти, як правило, розпадається на окремі відокремлені бої відділень та взводів за будинки та інші споруди та відрізняється особливим завзяттям і несподіваністю. Рота наступає по одній вулиці чи усередині кварталу. Успіх наступу досягається при умові тісної взаємодії механізованих (танкових) взводів з підрозділами артилерії, протитанковими, зенітними, інженерно-саперними, хімічними та іншими підрозділами. Для цього танкові та більша частина артилерійських підрозділів придаються механізованим відділенням, взводам і ротам.

З досвіду локальних війн і конфліктів у вуличних боях широке застосування знайдуть вертольоти та вогнеметно-запалювальні засоби. Найбільш ефективним вогнем, в тому числі і гармат великого калібру, є вогонь прямою наводкою. Міномети можуть успішно знищувати противника у дворах за різними укриттями, всередині кварталів, а артилерія з закритих позицій уражати його артилерію та резерви.

Під час наступу в місті роті визначається найближче завдання. Найближчим завданням роти є оволодіння будинком (частиною великого будинку чи кількома невиликими будинками) в опорному пункті противника. Бойове завдання роті ставиться по об'єктах, кварталах і на меншу глибину, ніж на чистій (відкритій) місцевості.

Для захоплення підготовлених до оборони великих споруд і об'єктів міста створюються штурмові групи та загони. Механізована рота може складати основу штурмової групи, а батальйон — штурмового загону, який має у своєму складі 2-3 штурмові групи та резерв. В окремих випадках штурмова група може бути у складі механізованого взводу.

До складу груп і загонів включаються танки, гармати, міномети, протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети, вогнемети, а також підрозділи інженерних і хімічних військ. Вони забезпечуються висадними зарядами, аерозольними (димовими), запальними та сигнальними засобами, пристроями для штурму будинків та подолання перешкод. Так, наприклад, у період Великої Вітчизняної війни під час штурму м. Гдиня (березень 1945 р.) штурмові загони створювалися силою мотострілецького батальйону, підсиленого танковою ротою, батареєю САУ, дивізіоном 76-мм гармат, батареєю 152-мм гаубиць, взводом М-13, взводом М-З1 і від взводу до роти саперів (КАТУКОВ М. Є. На вістрі головного удару. М.: Військвидав., 1976, с. 336).

Під час організації наступу в місті командир роти основну увагу приділяє оцінці характеру оборони і системи вогню противника на підступах і в місті, вивчає на карті (плані, фотознімках) великого масштабу напрямки і ширину вулиць, підземні комунікації, розташування важливих будинків і споруд, захоплення яких може порушити систему оборони противника та забезпечити успішне виконання поставленого завдання. На підставі цього він визначає найбільш важливі райони, об'єкти (будники), якими треба оволодіти в першу чергу, кількість і склад штурмових груп, способи вогневого ураження противника з урахуванням особливостей конструкції споруд, будівель та інших об'єктів, бойові завдання підрозділів і бойовий порядок.

Після віддачі бойового наказу командир роти організує взаємодію. Командир роти ставить бойові завдання та організує взаємодію, як правило, на місцевості на глибину видимості і по карті.

Під час організації взаємодії командир роти узгоджує: порядок виходу підрозділів до об'єкту атаки; дії підрозділів під час атаки (штурму) будинку та під час бою всередині нього; порядок взаємодії з сусідами та заходи для заборони підходу резервів противника і проведення ним контратак; забезпечення флангів штурмових груп, боротьби з диверсійно-розвідувальними групами противника в тилу підрозділів; пособи розпізнавання своїх військ, сигнали для позначення свого положення всередині атакованого об'єкту (будинку) та інші питання.

Під час захоплення міста з ходу артилерія та авіація подавляють та знищують противника в опорних пунктах одночасно на підступах до нього та на околицях. З виходом.підрозділів до околиці міста артилерія переносить вогонь на будинки та інші споруди в глибині опорних пунктів і забороняє підхід резервів противника до атакованих об'єктів. Використовуючи проміжки та слабо зайняті ділянки в обороні противника, а також результати вогневого ураження, рота з ходу вривається в місто. Наступаючи вздовж вулиць і по дворах, підрозділи послідовно оволодівають будинками і кварталами (важливими об'єктами).

Танки і вогнемети, як правило, діють у бойових порядках механізованих підрозділів чи за ними і своїм вогнем знищують противника в першу чергу в підвалах, нижніх поверхах будинків та інших укриттях. БМП (БТР), діючи за танками, стрибками, ривками від укриття до укриття, вогнем кулеметів та гармат знищують противника, який перешкоджає просуванню танків і своїх підрозділів. Зенітні, а також інші засоби, виділені для боротьби з повітряним противником, розміщуються на майданах, у скверах та інших місцях, що забезпечують можливість ведення вогню, а стрільці-зенітники можуть займати позиції і на дахах будинків. Для прикриття флангів і відбиття контратак противника, а також для блокування окремих укріплених будинків командир роти може виділяти частину підрозділів, а головними силами продовжувати розвивати наступ.

Штурм міста вимагає більш ретельної підготовки. Командир штурмової групи після отримання завдання щодо штурму вивчає характер оборони противника в укріплених будинках (спорудах), особливо систему вогню і можливість вогневого фланкування з сусідніх будинків, найбільш зручні підступи, наявність загороджень, приймає рішення, віддає бойовий наказ і організує взаємодію. Перед штурмом здійснюється вогневе ураження об'єктів оборони з залученням усіх сил і засобів. Під час вогневої підготовки атаки штурмова група займає вихідне положення якомога ближче до об'єкту атаки і в установлений час переходить в атаку. Сили та засоби штурмової групи мають діяти особливо злагоджено. Придані танки та гармати, а також вогнемети знищують противника в атакованих і сусідніх будинках, а механізовані підрозділи, використовуючи проломи у стінах, підземні комунікації, ходи сполучення, під'їзди, виступи будинків, висуваються до об'єкту та в установлений час під прикриттям вогню всіх засобів та аерозольних (димових) завіс вриваються у будинок. Атака проводиться стрімко з застосуванням ручних гранат по вогневих точках, живій силі та через вікна усередину будинків.

Механізовані підрозділи, після того як увірвались у будинок, намагаються роз'єднати сили противника і позбавити його підрозділи можливості сполучатися між собою та допомагати один одному. Діючи сміливо та відважно, штурмові групи швидко захоплюють сходові клітки, площадки та закріплюються на них, очищуючи від противника прилеглі приміщення. Підтримка вогнем танків і артилерії здійснюється до моменту проникнення механізованих підрозділів у будинок. Бій у великих будинках розпадається на окремі роз'єднані сутички на поверхах.

Підрозділи інженерних військ, які входять до складу штурмової групи, пробивають проходи в стінах та міжповерхових перекриттях, а за необхідністю розміновують захоплені будинки. В цей час артилерійські підрозділи знищують противника у сусідніх будинках і забороняють підхід його резервів.

Захопивши будинок чи квартал, рота продовжує бій за інші будинки та квартали і виконує поставлене завдання. Дрібні групи противника і вогнища опору знищуються резервом (другим ешелоном). Особливо міцні довготривалі вогневі споруди блокуються і висаджуються разом з гарнізонами, що обороняють їх. Захоплені важливі будинки та перехрестя вулиць закріплюються. Виходи з підземних комунікацій охороняються чи руйнуються.

Командир роти управляє боєм, знаходячись у безпосередній близькості від підрозділів, які атакують найбільш важливий об'єкт (будинок). Він повинен уважно стежити за обстановкою, розвитком бою та бути у готовості підтримати вогнем взводи. Основними засобами зв’язку є радіо- та сигнальні засоби.

Підрозділи технічного забезпечення та тилу батальйону як правило розміщуються поза містом чи на його околиці. В місто висуваються засоби для евакуації та ремонту озброєння, техніки і транспорту з необхідною кількістю ракет, боєприпасів та пального, а також батальйонний медичний пункт. Для збору та евакуації поранених створюються групи санітарів-носіїв. Пункти технічного спостереження розгортаються на вулицях якомога ближче до рот першого ешелону, які наступають.

Дата добавления: 2014-01-05