Законодавча влада

План

План

1. Джерела права

2. Кодифікація права

3. Особливості цивільного права

Література:

[3] ст. 131-144; [4] ст. 295-317; [7] ст. 113-122; [9] 98-105

1. Джерела права.

Важливим джерелом права залишалося звичаєве право. Норми звичаєвого права, що не суперечили російському законодавству, підтверджувалось санкціонуванням державної влади.

Найповніше звичаєве право діяло в козацькому середовищі, особливо на території Нової Січі.

Провідне місце в правовій системі України посіло писане право. Значною мірою було поновлено дію Литовського статусу 1588р, Саксонського зерцала, „Порядку”. Поширилося застосування Магдебурзького права. У І пол. ХVІІІ ст. виникла гостра потреба перекласти збірник Магдебурзького права з латинської мови на українську мову. Тому створюються: Короткий вказівник Магдебурзького права за книгою „Порядок” і інші у яких зміст Магдебурзького права було дещо трансформовано порівняно з оригіналами.

У 1708 році І. Мазепа зробив спробу вийти з-під влади Російського царя й уклав договір з королем Польським С. Лещинським. Цей договір визначав у загальних рисах правове становище Лівобережної України на правах провінції Речі Посполитої. Соратник І. Мазепи гетьман у вигнані П. Орлик у м. Бендерах (Молдавія) підписав зі старшиною акти „Пакты и конституция”. Обидва ці документа не були втілені в життя, але становили інтерес як пам’ятки державно-правової думки в Україні.

1. 1709р. – Решетилівські статті, що були одностороннім законодавчим актом царського уряду про управління Лівобережної України (І. Скоропадський)

2. 1728р. – „Решительные пункты” - основний закон від Вищої таємної ради, які до кінця існування гетьманщини залишалися її основним законом. (Д. Апостол)

3. Нормативні акти військово-адміністративної влади, гетьмана.

Форма: нормативні універсали, ордери, інструкції, листи, декрети грамоти. Серед найважливіших універсалів можна назвати: універсал К. Розумовського від 20 квітня 1760р. про фактичне закріплення селян України. Близькими до універсалу були гетьманські ордери та інструкції, наприклад інструкції судам П. Полуботка (1722р), листи і декрети про порядок судочинства, грамота К. Розумовського про кількість розквартирування та порядок утримання військ (1751р.).

Генеральний військовий канцеляр видав універсали та укази – підзаконні акти, спрямовані на реалізацію актів гетьмана і царя.

На початку ХVІІІ ст. на території України поширювалась дія різноманітних актів царської Росії (регламенти, приписи, положення, зводи, накази, інструкції, укази, маніфести). Прикладом можуть бути: указ 1714р. про єдиноспадковість, Табель про ранги 1722р, указ 1783р про закріпачення селян, жалування грам. дворянства 1785р.

2. Кодифікація права

Спочатку робота з кодифікацією здійснювалась приватними особами, котрі займалися систематизацією нормативної бази окремих інститутів та галузей права, наприклад створенням „ручних книг” для судів. Під ручними книгами розуміли збірники законів, створені шляхом неофіційної інкорпорації (в порядку приватної систематизації). Часто „ручні книги” включали коментарі вчених. „Ручні книги” називались ще „керівними книгами. Наприклад „Порядок” – це одна з таких книг.

Перша кодифікаційна комісія була створена 22 серпня 1728 року за царським указом: „Решительные пункты гетьмана Д. Апостола”. Ця комісія підготувала 1743р. збірник „Права, за якими судиться малоросійський народ”.

Збірник складався з 30 розділів, які розподілялися на 531 артикул і 1716 пунктів. До нього прикладалися інструкція кодифікаційної комісії, абетковий реєстр, а також табель про ранги.

За дорученням гетьмана К. Розумовського було складено новий збірник, розроблений кандидатом у члени генеральського суду Ф. Чуйкевичем – „Суд і розправа в правах малоросійських (1758р), де обґрунтовувалась ідея закріплення інтересів козацької старшини та шляхти.

1767р. під керівництвом секретаря ІІ Малоросійської колегії О. Безбородька було створено „Екстракт малоросійських прав”. Це систематизований збірник норм державного, адміністративного та процесуального права. Збірник було складено так, щоб довести необхідність відновлення автономії України.

1786 р. у зв’язку з ліквідацією автономії України Сенат розробив новий збірник „Екстракт из указов инструкций и постановлений”. В його основу були покладені „Екстракт малоросійських прав” (1767р), „Установлення про губернії (1775р) та інші акти.

В 1807р. було створено „Собрание малороссийских прав”.

Існування особливого законодавства в Україні суперечило імперським планам Росії. Жоден з перелічених документів не був офіційно затверджений для широкого вжитку. Тільки збірник „Права, за якими судиться малоросійський народ (1743р) фактично використовувався в Гетьманщині.

3. Особливості цивільного права

В ІІ половині ХVІІ – ХVІІІ ст. зазнали подальшого розвитку головні галузі права та інститути.

В інституті права власності на землю поряд із старими способами набуття землеволодінь – спадкування, дарування, обмін, купівля-продаж, освоєння нових земель – застосовувалися нові: отримання на ранг за службу, нагорода з боку царя, гетьмана чи полковника, а також за давністю володіння.

Всі земельні володіння поділялися на два види: рангові і вотчинні. Рангові – це тимчасові володіння: передача, „пожалування” земель на певний термін конкретним особам на певних умовах. З середини ХVІІІ ст. кількість рангових земель скорочується за рахунок їхньої передачі у спадкове володіння. При цьому в ІІ пол. ХVІІІ ст. право на землю мали тільки козацька старшина і шляхта. рядові козаки та селяни мали лише право подвірного землекористування. В Запорізькій Січі земля вважалася загальнонародною, а мешканці Січі виступали як землекористувачі. Вони платили податки Січі й виконували різні повинності.

Зобов’язальні відносини які випливали з договорів та заподіяння шкоди. Щоб скласти договір міни і купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна, позики, особистого чи майнового найму вимагалося письмове занесення про це в книгу актів. А купівля-продаж землі затверджувалась гетьманським універсалом або указами царя. За невиплату боргу за рішенням суду здійснювалась конфіскація майна чи відчуження земельного наділу боржника.

Завдана шкода відшкодовувалася майном або відробітком. У спадкових правовідносинах з’явилася тенденція до розширення спадкових прав за жіночою лінією, а також до встановлених чітких меж вільного розпорядження спадковим майном за заповітом.

Сімейно шлюбні відносини регулювалися церковними уставами. Шлюбний вік для дівчат становив 16 років, а для хлопців – 18 років. Згода батьків на шлюб була обов’язковою. Укладалися договори про шлюб, де встановлювались права та обов’язки сторін, а у разі розриву шлюбу в присутності свідків та священика сторони складали так звані „розлучні листи”.

Завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте джерела права на Україні у 18 ст.
2. Що спричинило кодифікацію українського права у 18 ст.? Охарактеризуйте основні пам’ятки українського права даного періоду.
3. Охарактеризуйте процес розвитку цивільного права.
4. Охарактеризуйте процес розвитку кримінального права.
5. Розкрийте характерні риси процесуального права на Україні у 18 ст.

Тема: 19. Суспільно-політичний лад і право на західноукраїнських землях (друга пол. ХVІІ – друга пол. ХVІІІ ст.)

1. Суспільний лад

2. Державний устрій

3. Судоустрій та право.

Література:

[4] ст. 317-336

1. Суспільний лад

західноукраїнські землі в ХVІІ – ХVІІІ ст., як і колись, залишились у складі різних держав і мали різний юридичний статус. Нагадаємо що в 1349р. землі колишнього Галицько-Волинського князівства захопила Польща (Руське князівство), Північна Буковина з початку ХІV ст., перебувала у складі Молдавського князівства яке в 1564р. визнало залежні від османської Туреччини. Закарпаття ще наприклад ХІ ст. захопила Угорщина, яка наприклад ХІІІ ст. – на поч. ХІV ст. розпалася на ряд самостійних князівств. Закарпаття входило до складу Трансильванського (Семиградського) князівства, що теж перебувало під протекторатом Туреччини. Наприклад ХVІІ ст. угорські землі повністю опинилися під владою австрійських Габсбургів.

Національне піднесення під час Визвольної війни (загін Семена Височана близько 15 тисяч осіб приєднався до полку І. Богуна).

Панівний клас – феодали. Правлячу верхівку становили князі і панство, утворюючи могутній прошарок магнатів, аристократії. На праві власності їм належали великі земельні володіння.

Основну групу феодалів становила шляхта. шляхетський титул був спадковим або присвоювався королем. Верхівка шляхти володіла вотчинами, а основна її маса – удільними землями. Шляхта звільнялася від податків і повинностей, за винятком так званої земської служби, тобто, обов’язку служити у війську і виконувати деякі повинності, пов’язані з обороною країни.

Особа шляхтича вважалася недоторканою, конфіскувати шляхетську власність можна було тільки за рішенням суду. У Східній Галичині переваги в усіх сферах життя надавалися польській шляхті, у Північній Буковині - румунській, в Закарпатті – угорському та австрійському дворянстві.

Для православних шляхтичів у 1676р. під погрозою смертної кари був заборонений виїзд за межі Польщі або в’їзд на її територію без дозволу властей. Дедалі більше представлення української шляхти сприймали католицтво, ополячувались, мадяризувалися. Дрібні шляхтичі пауперизувалися, часто потрапляли у феодальну залежність від вельмож. А магнатські роди Браницьких, Вишневецьких, Любомирських, Потоцьких, Яблоновських та інших. Створювали свої держави в державі, правили в них як повновладні правителі. Дрібні шляхтичі зобов’язані були підтримувати своїх протекторів, служити у їхньому війську. Шляхта була основною опорою королівської влади. Схожа картина спостерігалась і на Закарпатті, з тією лише різницею, що на Закарпатті серед дворянства переважали угорці. У Північній Буковині було мало великих феодальних маєтків (фільварків), серед феодалів майже не було українців, але значним був прошарок вільних селян-резешей (до 30%).

Селянство. У ХVІІ – ХVІІІ ст., основну масу населення західноукраїнських земель становило селянство. У Східній Галичині вільних селян майже не залишилось. Усі вони стали залежними людьми, кріпаками шляхти, церкви, короля. Селянське самоврядування було ліквідовано. Феодали мали повну владу над селянами.

Інша група селян – тяглові – державні селяни, церковні, приватновласницькі. Як правило мали будинок, робочу худобу, інвентар, земельні наділи. Відробляли панщину 6-7 людино-днів за тиждень з лану (20-21 га). Сплачувати податки (прямі та непрямі), постачати державі і феодалам продукцію с/г, брати участь у шарварках (дорожніх повинностях, громадських роботах: будівництво, ремонт доріг, мостів тощо).

Халупники і підсадки, за городники – володіли тільки присадибними ділянками, інк. мали будинки, дрібний інвентар.

Коморники і захребетники – взагалі не мали землі, свого господарства, жили на чужих дворах, працювали як наймити.

Кмети, чиншові – особисто вільні селяни. Виконували феодальні повинності на користь держави.

Закарпаття

Удворники, лібертіни, сабодамі – мали своє господарство, користувались земельним наділом, виконували натуральні та грошові повинності на користь феодалу та держави.

Желяри і такса літи – мали присадибне господарство, але не володіли орною землею, виконували різні повинності.

Феодальні повинності селян законом не регламентувалися. В Ужгородській Домінік в кінці ХVІІ ст. існувало 5 видів прямих податків-платежів і стільки ж різних селянських повинностей.

Північна Буковина

Вечини – найчисленніша категорія залежних селян, ним ставав кожний безземельний селянин, який працював на землях феодалів 12-15 років. Вечинів можна було вільно купувати-продавати.

Латураші – селяни другої категорії – зберігали право переходу, відбували 12-денну річну панщину у монастирі і 6-денну у боярських вотчинах, сплачували різні натуральні побори. Трудящі маси західноукраїнських земель зазнавали дедалі більшого соціального, національного, релігійного гноблення. Вони були політично безправними, вважалися людьми нижчого ґатунку, до них презирливо ставились як свої так і чужі господарські феодали. Західноукраїнська знать у переважній своїй більшості зрадила своєму народові, перейшла на бік панівних класів державних загарбниць.

2. Державний устрій.

Адміністративний поділ

Річ Посполита - король

Зах.-укр. землі поділ. на воєводства (воєвода)

(Руське, Белзьке,

Волинське)

Землі (старости) – призн. кор.. за под. воєв

Львівська, Галицька, Перемишлянська, Сянокська, Холмська

Повіти, волості, міста, села (гміни) очолювали

солтиси або війти

___________________________________________________

ї

Дата добавления: 2014-01-05