Людина як елемент продуктивних сил

Особливості економічних законів

Економічні закони - це стійкі, істотні, причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності між явищами і процесами економічного життя.

Якщо економічна категорія виражає який-небудь один момент або одну сторону економічних відносин, суть одного явища, то економічні закони розкривають взаємозв'язок, внутрішню залеж­ність кількох або багатьох однопорядкових явищ. Крім того, в ка­тегоріях фіксується статичний стан, а в законах - динаміка, про­цеси руху й розвитку економічного життя. Пізнання економічних законів дає змогу визначити основні тенденції економічного роз­витку суспільства, передбачити його перспективу, і зорієнтувати поведінку господарюючих суб’єктів відповідно до певного економічного середовища. Адже економічний розвиток відбувається відповідно до вимог економічних законів. Вони фактично визначають логіку економічної поведінки.

Економічні закони в своїй сукупності утворюють систему економічних законів розвитку суспільства. Розрізняють загальні (діють в усіх економічних системах, наприклад. Закон економічного зростання, закон зростаючих потреб); особливі (діють не в усіх, а в частині економічних систем – закон попиту і пропозиції, обміну; специфічні закони діють в окремій економічній системі – закони конкуренції, планової економіки.

Досить складним є процес пізнання економічних законів. Науковий шлях пізнання містить кілька ступенів.

На першому ступені закони розглядають як об’єктивно існуючі зв’язки в суспільстві, виробничих відносинах.

Другий етап реалізується у процесі наукової діяльності, коли формуються теоретичні основи економічних законів.

Третій етап полягає у практичному застосуванні законів. Вивчаючи практику господарювання, роблять певні висновки і узагальнення, потім вносять доповнення і зміни до наукових визначень і описів економічних законів. Водночас удосконалюється і механізм їх використання.

Людина є основним елементом продуктивних сил тому, що її діяльність багатофункціональна: вона пов’язана як із визначенням основних економічних цілей, організацією виробництва так і з розвитком знарядь праці, безпосереднім виготовленням речей, необхідних для вжитку. Працівник удосконалює свої трудові навики, цей процес постійний і його темп зростає. Доцільно виділити історичні етапи розвитку людини як елементи продуктивних сил.

У стародавні часи, в період перших цивілізацій і в часи феодального землеволодіння людина була основним виробником. Переважали ручна робота. Засоби виробництва постійно розвивались і знаряддя праці лише допомагали руці людини виконувати роботу, а предметами праці виступали природні ресурси без певного обробітку, або результати тяжкої праці людини, яка вирощувала їх (шерсть, бавовна) чи добувала (метали, вугілля).

З розвитком товарно-грошових відносин, появою мануфактурного виробництва, застосуванням перших механізмів поступово у виробництві все частіше починають використовувати наукові дослідження природничих і точних наук.

Розширюється функція людини. Вона починає виступати товаровиробником, творцем механізмів, технологій, нових економічних відносин. Поглиблюються економічні відносини, виокремлюється виробництво, торгівля, посередницька діяльність. Відбуваються зміни і у процесі виробництва: з’являється розподіл праці у процесі виробництва товару, який постійно поглиблюється. Працівник починає спеціалізуватися на певному виді діяльності у ході виробництва, зростає його майстерність. З ускладнення механізмів з’являється необхідність професійної підготовки освіти. Увійшовши в епоху машинного виробництва людина стрімко розвивається і в плані виробничої кваліфікації, в плані організатора виробництва, інших сфер суспільного відтворення. Усі ці процеси продовжувались протягом ХVІІІ – ХХ століття.

Кардинальні зміни у розвитку економічного життя і людини, як основного фактора, пов’язані з науково-технічною революцією кінця шести десятих років ХХ століття. Людина перетворюється у творчо активну силу усього економічного процесу. Її продуктивність визначається не трудовими навичками, а розумовою, організаційною діяльністю. Вона не створює продукт, а організовує його виробництво машиною людина вивільняється як виробник, успіх якого залежить від кількості праці і поступово стає у першу чергу споживачем продуктивної праці, звільняючи себе для творчості.

Література:

1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. – Основи економічних знань: Навч. посіб. - К.: Вища школа, 1998.-544 с.

2. Кейнс Дж. Общая теория занятости\\ Вопросы экономики. – 1997.-№ 5.-с.102-113

3. Основи економічної теорії: політ. Економічний аспект \за ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка\ - К.: Либідь, 1994.-576 с.

4. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн., кн. 1\за ред. Ю.В.Ніколенко. К.: Либідь, 1998.-273 с.

5. Економічна теорія, за ред. Є. М. Воробйова, Київ – Харків, 2003 р.

Дата добавления: 2014-01-05