Ідеографія

Піктографія

Предметна символіка була передісторією письма. Першим історичним типом письма була піктографія (від лат. pictus – прикрашений і грец. grapho – пишу.

Власне письмо починається тоді, коли за допомогою спеціальних графічних знаків (графем) позначається щось (предмет, поняття, склад, звук), тобто картинне письмо.

Піктограми – одиниці такого письма - видряпувались, а потім і малювались на стінах печер, скелях і каменях, на рогах і кістках тварин, на бересті.

Піктографічне письмо ще зберігає зв’язок із живописом, виражаючи думку шляхом символічного осмислення зображених осіб, предметів, явищ. Отже, піктограма зберігає наочність, зоровий образ.

Однак піктограма відрізняється від рисунка тим, що вона умовна і має постійне значення.

Поруч із схематичним зображенням конкретних предметів використовуються й умовні знаки, які позначають абстрактні поняття.

Зараз піктографія не використовується як основний вид письма. Однак піктограми широко вживаються на вітринах, рекламах, як дорожні знаки тощо; сюди ж відносяться різні нагрудні значки й фотографії, емблеми на документах.

Втрачаючи зоровий образ і перетворюючись на немотивований знак, піктограма стає ідеограмою, а піктографія - ідеографією (від грец. idea – ідея і grapho - пишу; буквально: писання понять.

Поруч з терміном „ідеографія” вживається також „ логографія ” і „ ієрогліфіка ”; останній термін – давньогрецький: „священні знаки”; так називались написи, використовувані єгипетськими жерцями).

Ідеографія з’являється тоді, коли виникають держави, яким необхідне письмо для управління і обліку державного і храмового господарства, для записів законів і культових текстів.

Найдавнішими ідеографічними системами письма є єгипетська, шумерська, китайська, ацтекська, майя.

Аналіз найдавнішого ідеографічного письма показує, що ідеограма виникла на базі рисунка і піктограми, особливо при зображенні конкретних понять (бусинка, людини, води). Виникнення ідеограми з піктограми можна простежити на ідеограмах китайського письма; особливо це ясно на ієрогліфах: сонце, гора, риба, око тощо.

Найбільш стабільним і поширеним ідеографічним письмом до цього часу є китайське, чому немало сприяла особлива історія Китаю і односкладовий характер китайських слів.

Китайське письмо виникло давно: вже у ХV ст. до н.е. іньські племена мали розвинену систему письма. Однак державне закріплення і систематизація ієрогліфів відбулися при об’єднанні Китаю в централізовану державу, коли Сюй Шень в І-ІІ ст. створив каталог китайських ієрогліфів (10,5 тисяч).

Китайське письмо складається з основних знаків (ієрогліфів) і додаткових смислових і фонетичних визн а чників (їх називають „ключами”). Складання ієрогліфів (основних елементів) відображає основний спосіб словотворення – складання коренів.

У повних словниках китайської мови налічується більше 40 тисяч ієрогліфів, у сучасних текстах – від 2 до 5 тисяч.

Ідеографічний принцип письма набув широкого поширення при запису рахунку і алгебраїчних понять, що призвело до створення цифр і наукової символіки (алгебраїчної, хімічної, логічної тощо).

Слово цифра арабського походження: цим словом араби називали нуль (буквально: пусте місце).

Найдавніші цифри з’явились у Вавилоні і Єгипті. При виникненні алфавітів цифри позначались буквами, напр., буква альфа (аз) у давнину позначала цифру 1.

Нині більш поширеними цифровими системами є арабська і римська, причому написання цифр більш-менш уніфіковане.

Арабські цифри виникли в Індії; в Європу вони були занесені арабами (звідси їхня вторинна назва).

Дата добавления: 2014-01-05