Суб’єкти фінансового ринку,їх класифікація та функції

Усіх суб’єктів фінансового ринку можна розглядати за економічними,юридичною та функціональною ознаками.

1.З економічного погляду основними суб’єктами є:

-домашнє господарства(населення);

-суб’єкти господарювання різних форм власності;

-держава та місцеві органи влади;

- фінансові посередники;

Через систему фінансових посередників на фінансовому ринку(банки,спеціалізовані небанківскі фінансово-кредитні установи:кредитні спілки,ломбарди,страхові компанії,пенсійні фонди,інвестиційні та фінансові фонди,лізинговані транстові компанії та ін.)заощадження населення і домашніх господарств,нагромадження фірм та підприємств перетворюються на кредити й інвестиції для інших суб’єктів господарювання,що дає їм змогу задовольнити потребу в додаткових коштах з метою розширення діяльності.

2.С правової позиції роль суб’єктів фнансового ринку відіграють індивідуальні,інституціональни учасники й органи державного регулювання.

Індивідуальні учасники -це фізичні особи,які мають певні права та зобов’язання на фінансовому ринку згідно з чинним законодавством.Ними можуть бути громадяни певної держави,без громадянства та іноземні громадяни.

Інституціональні учасники -це юридичні особи,котрі не є органами державного регулювання.До них належать підпрємства,організації,товариства,компанії,фонди тощо.Ці учасники мають відокремлене майно,певні права та обов’язки,розрахункові рахунки в банку характеризуються організаційною єдністю,мають зиогу виступати від свого імені.та ін.

Особливе місце займають на фінансовому ринку органи державного регулювання,-органи законодівчої,виконавчої та судової влади,а також інші державні органи.

3. Залежно від функцій, які виконують суб’єкти фінансового ринку, їх можна поділити на такі групи:

- основні або прямі учасники фінансового ринку -продавці і покупці фінансових активів (інструменті,послуг);

-інфрастуктурні – фінансові посередники (фінансові інститути);

-професійні учасники фінансового ринку- суб’єкти,котрі виконують допоміжні функції (функції обслуговування основних учасників або окремих операцій на фінансовому ринку тощо.Вони входяться до складу інфрастуктури фінансового ринку,але виконують допоміжні,обслуговувальні функції,на відміну від фінансових інституційних посередників.

Головні учасники своїми діями створюють фінансовий ринок,підтримують рух іфнансових інструментів та забезпечують безперервність і постійність взаємодії на ньому.

Інфрастуктурні та професійні учасники фінансового ринку мають допомагати та прискорювати взаємодії між основними суб’єктами фінансового ринку,сприяти підвищенню ефективності та якості проведення операцій на ному.

Розглянемо головні види учасників фінансового ринку стосовно основних їх груп.

Основні або прямі учасники фінансового ринку-продавці та покупці фінансовіх активів (інструментів,послуг), які здійснюють головні функції у проведенні фінансових операцій на фінансовому ринку. Такі учасники мають певні відмінності та особливості залежно від того сегмента фінансового ринку,на якому вони виконують функції.

На ринку позикових капіталів основними видами прямих учасників фінансових операцій є:

- кредитори,котрі характеризують суб’єктів фінансового ринку,що надають позику в тимчасове користування під певний відсоток.Головня функція кредиторів полягає у продажу грошових активів (як власних,так і залучених) для задоволення різноманітних потреб позичальників у фінансових ресурсах.Кредиторами на фінансовому ринку можуть бути: держава (здійснюючи цільове кредитування підприємств за рахунок загальнодержавного та місцевих бюджетів,а також державних цільових позабюджетних фондів); комерційні банки які здійснюють найбільший обсяг і широкий спектр кредитних операцій; кредитні спілкі та інші небанківські кредитно-фінансові установи;

-позичальники. Вони характеризують суб’єктів фінансового ринку, які отримують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення і за певну плату в формі відсотка.Основними позичальниками грошових активів на фінансовому ринку вважається: держава(отримуючи кредити від міжнародних фінансових організацій і банків(державні позики); комерційні банки(одержуючи кредити на міжбанківському кредитному ринкові);підприємства(для задоволення потреб у грошових активах з метою поповнення оборотних коштів і формування інвестиційних ресурсів); населення(у формі споживчого фінансового кредиту).

На ринку цінних паперів головними видами прямих учасників фінансових операцій є:

-емітенти,котрі залучають необхідні фінансові ресурси за рахунок випуску (емісії) цінних паперів.На фінансовому ринку емітенти відіграють виключно ролі продавців цінних паперів із зобов’язанням виконувати всі вимоги,щовипливають з умов їх випуску.Емітентами цінних паперів є держава,органи місцевого самоврядування,а також різні юридичні особи,створені,як правило,у формі акціонерних товариств.Окрім того,на національному фінансовому ринку можуть обертатисьцінні папери емітовані нерезидентами;

-інвестори, що характеризують суб’єктів ринку,які вкладають грошові кошти в різноманітні види цінних паперів з метою отримання доходу.Цей дохід формується за рахунок отримання інвесторами відсотків,дивідендів і приросту курсової вартості цінних паперів.Інвестори,які здійснюють свою діяльність на фінансовому ринку,класифікуються за такими ознаками:

1) за статусом вони поділяються на індивідуальних (окремі підприємства,фізичні особи) й інституціональних інвесторів(представлені різними фінансово-інвестиційними інститутами);

2) залежно від цілі інвестування розрізняють стратегічні (купують контрольний пакет акцій для здійснення стратегічного управління підприємством) і портфельних інвесторів (купують окремі види цінних паперів включно з метою отримання.

3. Інститути інфраструктури та професійні учасники як суб’єкти фінансового ринку.

Другу функціональну групу суб’єктів фінансового ринку становлять інфраструктурні суб’єкти, до яких належать фінансові посередники (фінансові інститути)

Фінансові інститути – це посередники, що забезпечують зустріч позивальника та кредитора, емітента й інвестора, тобто безпосередніх учасників фінансових операцій на фінансовому ринку. Вони забезпечують трансформацію тимчасово вільних грошових коштів у позиковий та інвестиційний капітал. Фінансові інститути сприяють зменшенню витрат обігу для продавців і покупців фінансових активів (інструментів, послуг), беруть на себе фінансові ризики, підвищують ефективність фінансових угод. Фінансові посередники є водночас інститутами інфраструктури фінансового ринку.

Інфраструктура фінансового ринку – це сукупність установ, організацій, підприємств, інших суб’єктів та елементів, що забезпечують необхідні організаційно-економічні умови для функціонування усіх учасників фінансового ринку з метою координації їх дій, підвищення ефективності фінансових операцій та всього ринкового механізму.

До складу інфраструктури фінансового ринку виходу конституціональні фінансові посередники, а також обслуговуючі (допоміжні) суб’єкти:

- посередницькі фінансові інститути – банківські установи (емісійні, комерційні, інвестиційні, іпотечні, ощадні та зовнішньоторговельні) та спеціалізовані не банківські фінансово-кредитні установи (страхові й інвестиційні компанії, фінансові, пенсійні фонді, кредитні спілки, ощадні інститути, ломбарди, лізингові, факторингові, трастові компанії та інші.);

- професійні учасники – торговці цінними паперами й іншими інструментами фінансового ринку, андерайтери,

- організатори торгівлі – фондові та валютні біржі, позабіржові фондові торговельні системи (ПФТС);

- посередники в торговельних угодах – брокери та дилери;

- національна депозитна система, депозитарії, клірингові депозитарії;

- зберігачі та реєстри цінних паперів;

- розрахунково-клірингові банки й інші установи;

- інформаційно-аналітичні інститути, консультаційні центри;

- само регулятивні організації ринку фінансових послуг (СРО)

Банківські інститути на ринку фінансових послуг здійснюють широкий спектр банківських операцій та послуг, зокрема, розрахунково-касове обслуговування клієнтів, створення депозитів, кредитування клієнтів, створення депозитів, кредитування клієнтів, торгівля та збереження цінних паперів, вкладення вільних банківських коштів в інвестиційні проекти та ін.

— iнструменти грошового ринку та ринку позикових капiталiв, до яких належать грошi, грошовi сурогати, розрахунковi документи, цiннi папери; '

— iнструменти ринку цiнних паперiв — рiзноманiтнi цiннi папери, що обертаються на цьому ринку (склад цiнних паперiв за ix видами, особливостями eмicii й обiгу затверджуеться у вiдповiдних нормативно-правових актах);

— iнструменти валютного ринку, серед яких вирiзняють іноземну валюту, розрахунковіi валютнi документи, а також окремі види цiнних паперiв, що обслуговують цей ринок;

— інструменти страхового ринку — стряховi послуги, котрі пропонуються на продаж (страхові продукти), а також розрахункові документи й окремі види цiнних пяперiв, що об- слуговують цей ринок;

— iнструменти ринку золота (срiбла, платини) та дрогоцінного камiння. До них належать зазначенi види цiнних металiв та каменiв, якi купують з метою формування фiнансових резервiв i тезаврацii, а також розрахунковi документи й цiннi папери, що обслуговують цей ринок;

— iнструменти ринку нерухомостi — цiннi папери та документи, що засвiдчують право власностi на той чи iнший вид нерухомостi.

За термінами обігу вирізняють:

— короткостроковіi фiнансовi iнструменrnи з періодом o6iry до одного року). цей вид фінансових iнструментiв багато-чисельний i має обслуговувати операцiє на ринку грошей;

— довгостроковіi фiнансовi iнструменти (з перiодом o6iry понад один рiк). До яких належать так званi "безтермiновi фiнансовi iнструмеити", кiнцевий термiн погашення котрих не встановлено (наприклад, акцi), Вони обслуговують операцiє на ринку капiталу..

За характером фінансових зобов'язань фінансові інструменти подiляються на:

— інструменти, наступні фінансові забов’язання за якими не виникають (iнструменти беэ наступних фінансових забов'язань). Вони, як правило, є предметом власне фiнансовоi операцii, та у процесi iх передачi покупцю не несуть додаткових фiнансових зобов'язань з боку продавця (наприклад, валютнi цiнностi, золото тощо);

— боргові фінансові інструменти, які, характеризуючи кредитні відносини між їх покупцем і продавцем, забов’язують боржника погасити в передбачені терміни їх номінальну вартість і заплатити додаткову винагороду у формі відсотка (якщо він не входить до складу номінальної вартості боргового фінансового інструмента, який погашається). Прикладом боргових фінансових інструментів є облігації, векселі, чеки тощо.

Облігація – боргове зобов’язання позичальника перед кредитором, яке оформляться не кредитною угодою, а продажем купівлею спеціального цінного папера. Це такий цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів та підтверджує зобов’язання позичальника відшкодувати кредитору номінальну вартість у визначений термін з виплатою доходу у вигляді відсотка або дисконту. Є різні види облігацій залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів, на які вони випускаються, умов обігу та надійності;

— пайові фінансові інструменти. Вони підтверджують право їх власника на частку (пай у статусному фонді їх емітента) і на отримання відповідного доходу (у формі дивіденду, відсотка та ін.) Такими інструментами вважається, як правило, цінні папери відповідних видів (акції, інвестиційні сертифікати тощо).

Акція – документ, що засвідчує право на певну частину власності у статусному капіталі акціонерного товариства і дає право на одержання доходу від неї у вигляді дивідендів. Є різні види акцій, які визначають права їх власників: прості й привілейовані; іменні та на пред‘явника; паперові і електронні; номінальні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та обмеженим обігом. Використання різних видів акцій пов‘язане з різноманітними цілями, якими керуються засновники акціонерних товариств.

Дата добавления: 2014-01-05