Управління вибором стратегій реалізації потенціалу інноваційного розвитку малих і середніх підприємств-нішерів

Методичні засади оптимізації вибору напрямків інноваційного розвитку підприємств

Управління вибором стратегій реалізації потенціалу інноваційного розвитку малих і середніх підприємств-нішерів

РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ ІННОВАЦІЙНОГО

ТЕМА 9

Список використаної літератури

1. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: Навч. по­сіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Суми: ВТД «Університетська кни­га»; К.: Видавничій дім «Княгиня Ольга», 2005.

2. Беренс В., Хавранек П. Руководство по оценке эффективности инвестиций: Пер. с англ. – Перераб. и доп. изд. – М., 1995. – 528 с.

3. Блех Ю., Гетце У. Инвестиционные расчеты: Пер. с нем. / Под ред. A.M. Чуйкина, Л.А. Галатина. – Калининград: Янтар. сказ, 1997. – 450 с.

4. Виленский А.А., Лившиц В.Н., Смоляк С.А. Оценка эффективно­сти инвестиционных проектов. Теория и практика. – 3-е изд., испр., доп. - М.: Дело, 2004. – 888 с.

5. Волков И.М., Грачева М.В. Проектный анализ. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 423 с.

6. Данилин В.И. Экономико-математическая модель развития корпо­рации // Российский экономический журнал. – 1997. – № 10. – С. 82-98.

7. Плещинский А.С. Оптимизация межфирменных взаимодействий и внутрифирменных управленческих решений / ЦЭМИ. – М.: На­ука, 2004. – 252 с.

8. Плещинский А.С. Оптимизация инвестиционных проектов пред­приятия в условиях рыночной экономики // Экономика и матема­тические методы. – Т. 31, вып. 2. – 1995. – С. 81-90.

9. Татевосян Г.М. Обоснование экономической эффективности ка­питальных вложений с использованием методов оптимизации // Экономика и математические методы. – Т. 33, вып. 1. – 1997. – С. 26-37.

10. Bauniol W.J. and Quant R.E. Investment and discount rates under capital rationing: a programming approach // The Journal of Financial and Quantitative Analysis. - Vol. 8. - № 1. - Jan., 1973. – P. 127-135.

11. Carleton, W.T. Linear-programming and capital-budgeting models: A new interpretation // Journal of Finance. - Vol. 25. - 24, December 1969.-P. 825-833.

12. Clark A. Hawkins, Richard A. Adams. A goal programming model for capital budgeting // Financial Management. - Vol. 3. - № 1. - 1974. - P.52-57.

13. Ignizio J.P. An Approach to the Capital Budgeting Problem with Multiple Objectives // The Engineering Economist. - Vol. 21, № 4. - 1976.- P. 259-272.

14. Sang M. Lee, A. J. Lerro Capital budgeting for multiple objectives // Financial Management. - Vol. 3. - № 1. - 1974. - P. 58-66.

15. Weingartner M.H. Mathematical Programming and the Analysis of Capital Budgeting Problems. - London: Kershaw Publishing Company Ltd, 1967. - 265 p.

Зростання ступеня відкритості національної економіки і загост­рення конкуренції змушує вітчизняних товаровиробників шука­ти шляхи забезпечення свого виживання й розвитку. Ця пробле­ма загострюється через нестабільність ринкового середовища, часті зміни умов господарювання, уподобань і запитів спожива­чів, скорочення тривалості життєвого циклу багатьох видів про­дукції. Як доводить світовий досвід, найбільш прийнятним шля­хом розвитку в цих умовах є інноваційний, який слід трактувати як розвиток на основі постійного пошуку та використання нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємства в умовах змін зовнішнього середовища в межах його місії й прийнятої мотивації діяльності, що пов'язане з модифікацією існуючих і формуван­ням нових ринків збуту. Однак для більшості малих і середніх під­приємств, які обмежені у фінансових ресурсах, мають, за незнач­ним винятком, невеликий потенціал інноваційного розвитку, цей шлях, у його традиційному розумінні, є досить проблематичним. У цих умовах одним з найперспективніших для них є орієнтація діяльності на ніші ринку - відносно невеликі його ділянки з різко вираженою специфікою запитів споживачів і, як правило, обді­лені увагою конкурентів.

Акцентуючи увагу саме на малих та середніх підприємствах, ав­тор виходить з того, що в Україні їх місце в загальній кількості під­приємств, що займаються інноваційною діяльністю, не перевищує 7%, тоді як у провідних країнах світу цей показник становить 70-80%. Тому значні резерви переходу вітчизняної економіки на інно­ваційний шлях розвитку становлять саме малі та середні підприєм­ства. На відміну від великих підприємств їх дуже швидко можна зорієнтувати на розроблення та впровадження інновацій.

Однак проблемам орієнтування діяльності підприємств на ніші ринку в розробленнях вітчизняних науковців (країн СНД узагалі) приділяється недостатня увага, наявні публікації, зокрема, в ос­новному аналізують закордонний досвід, здобутки якого потре­бують адаптації до вітчизняних умов. З цих причин вибір (форму­вання) стратегій інноваційного розвитку потенціалу підприємств-нішерів (тих, що орієнтуються на ніші ринку) проводиться без належного обґрунтування і, як свідчить практика, у багатьох ви­падках завершується невдачею. Розв'язання цієї проблеми мож­ливе шляхом створення системи цілеспрямованого управління пошуком і розробкою ніш ринку, переважно на основі нової про­дукції, нових методів організації її виробництва та збуту, що до­зволить підвищити результативність діяльності малих і середніх підприємств, забезпечить умови їх сталого розвитку.

Таким чином, метою даного параграфу є розроблення і науко­ве обґрунтування підходів до управління вибором стратегій реа­лізації потенціалу інноваційного розвитку малих і середніх підприємств-нішерів.

Слід зазначити, що ніша ринку - це ділянка ринку, як прави­ло, на стику кількох сегментів (рис. 9.1).

Рис. 9.1. Схема ніш ринку

Критичний аналіз і узагальнення відомих з літературних дже­рел і практики підходів дозволили автору запропонувати узагаль­нену схему стратегічних підходів до орієнтації діяльності підпри­ємств на ніші ринку (рис. 9.2).

Рис. 9.2. Стратегічні підходи в організації діяльності підприємств-нішерів

Орієнтація на одну нішу ринку передбачає виготовлення й реалізацію одного або незначної кількості модифікацій виробу одній групі споживачів.

Орієнтація діяльності на вертикальні ніші ринку передба­чає реалізацію одного або групи функціонально близьких това­рів (виробів чи послуг) різним групам споживачів. Наприклад, багатоопераційний верстат з числовим програмним управлінням, який можна вбудовувати в різні технологічні лінії. При цьому досить лише замінити програму управління й інструментальне оснащення.

Орієнтація діяльності на горизонтальні ніші передбачає ди­версифікацію виробництва та збуту незалежно від того, чи є зв'я­зок між окремими товарами (за технологіями виготовлення та галузями використання). Прикладом може слугувати діяльність підприємства, у номенклатурі якого є міні-м'ясокомбінати, міні-цегельні з виробництва цегли методом пре­сування, деякі специфічні види радіорелейних антен, поштове обладнання, технологічне обладнання для нафтовидобування тощо.

Перший напрямок є більш доцільним для роботи малих під­приємств, другий і третій - для середніх.

Оскільки ніша ринку є незначною його частиною, то для при­буткової роботи двох і більше товаровиробників її не вистачає, незначні обсяги збуту не дозволяють зробити це. Тому в разі по­яви сильних конкурентів шанси перемогти яких незначні, нішу слід залишати і переорієнтовувати діяльність на інші. Однак якщо простежується тенденція, що ніша може вирости в масовий ри­нок, як це трапилося з персональними комп'ютерами IBM, то від­давати нішу не слід, за неї потрібно боротися.

З причин незначних розмірів ніш ринку орієнтація на них ве­ликих підприємств є неприйнятною, за винятком коли ніш мож­на виокремити декілька, що значно ускладнює організацію виро­бництва та збуту, або у випадку диверсифікації їх виробництва та збуту.

Таким чином, маємо матрицю для прийняття рішень з вибору стратегічних підходів щодо організації діяльності на ніші ринку (рис. 9.3). На основі викладеного вище запропоновано алгоритм управ­ління вибором стратегій розвитку підприємств-нішерів (рис. 9.4).

Рис. 9.3. Матриця «Товар - технологічні можливості»

Як випливає з блок-схеми алгоритму, на першому етапі на ос­нові матриці «Товар - технологічні можливості» здійснюється вибір стратегічних підходів до організації діяльності підприємства-нішера (блок 1).

Далі виконується аналіз економічної можливості та доцільності реалізації обраної стратегії (блок 2). Якщо результати оцінки нега­тивні, то здійснюється перехід до блоку 1 і повторний вибір напрям­ків розвитку, звичайно, з унесенням відповідних коректив. Якщо ж результати оцінки є прийнятними, то здійснюється розроблення стратегії розвитку в обраних нішах (ніші) ринку (блок 3).

На наступному етапі здійснюється перевірка відповідності стратегії розвитку умовам господарювання (блок 4). За наявності розходжень виконується коригування стратегії або повернення в один з попередніх блоків. Якщо розходжень немає, то розроблена стратегія розвитку реалізується (блок 5).

Рис. 9.4. Укрупнена блок-схема алгоритму управління вибором стратегій розвитку підприємств-нішерів

Розглянемо детальніше ймовірні стратегії розвитку в обраних нішах ринку в межах кожного зі стратегічних підходів (рис. 9.2 і рис. 9.3).

За умови орієнтації діяльності на одну нішу ринку виробник може реалізувати такі стратегії:

- концентрація зусиль - на початку розроблення ніші;

- збереження конкурентних переваг - у разі появи конкуренттів- послідовників;

- нарощування зусиль - якщо ніша має шанси перерости у великий ринок;

- елімінації й переорієнтації на інші ніші - у разі появи силь­них конкурентів і якщо ніша не має шансів на переростання у великий ринок.

У разі орієнтації діяльності на вертикальні ніші ринку това­ровиробник може застосовувати аналогічні стратегії, але з певни­ми уточненнями:

- застосовувати "їх для всієї товарної групи, якщо конкуренція відбувається на всю глибину товарної лінії;

- застосовувати для окремих модифікацій товару в окремих ні­шах ринку, якщо з конкурента протидія стосується окремих модифікації товару в окремих нішах.

Робота в горизонтальних нішах ринку передбачає застосуван­ня тих самих стратегій, що й за діяльності в одній ніші, однак при цьому необхідно ретельно контролювати процес розроблення но­вих й елімінації неперспективних ніш з погляду забезпечення ста­більності (приросту, в ідеалі) прибутку. До речі, це ж є справедли­вим і під час орієнтації діяльності на вертикальні ніші ринку.

Дата добавления: 2014-01-05