ХНАМГ – 2009 2 страница

3. Роль і місце ЦО в загальній системі оборонних заходів

Кожна людина у випадках аварій, катастроф, стихійних лих повинна вміти захистити себе, свою родину і надати допомогу потерпілим. Необхідність цього вимагає саме життя, наша дійсність.

Науково-технічний прогрес значно збільшив можливості виробництва, але приніс із собою техногенну та екологічну небезпеки для людини і навколишнього середовища. Більшість регіонів держави підпадають під вплив небезпечних при-родних явищ. От чому кожний з нас повинен добре знати способи й методи збе-реження здоров’я і життя.

У Законі України про ЦО сказано: «ЦО України – це державна система управ-ління, сил і засобів, які створюються для організації й забезпечення захисту насе-

лення від наслідків НС».

Громадяни України мають право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрацій, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності й господарювання гарантій із забезпечення його реалізації.

Серед заходів захисту населення особливо важливим є оповіщення, що покладається на органи ЦЗ. З метою оповіщення населення із січня 1989 р. в Україні встановлений єдиний сигнал «Увага всім», що подається включенням сирен, гудків підприємств, гудків транспортних засобів

Почувши сигнал, населення зобов’язано включити радіо, радіотрансляційні й телевізійні приймачі, прослухати екстрене повідомлення зі штабу ЦЗ промисло-вого об’єкта або управління з надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи обласної адміністрації.

В екстренному повідомленні, що передається протягом не менше 5 хвилин, надається інформація про НС і дії населення при ній.

Можливими видами інформації в НС мирного часу є:

- аварія на АЕС;

- аварія на ХНО (хімічно-небезпечні об’єкти);

- можливість землетрусу, повені;

- штормове попередження.

Можливими видами інформації в НС воєнного часу є:

- повітряна небезпека;

- відбій повітряної небезпеки;

- загроза хімічного зараження;

- загроза радіоактивного зараження.

Завдання ЦЗ випливають з НС мирного і воєнного часу. Завдання ЦО викладені в Законі України від 24 березня 1999 року: • попередження виникнення НС техногенного походження і вжиття заходів, які зменшують збитки у випадку аварії, катастрофи, стихійного лиха;

• оповіщення про загрозу НС у мирний і воєнний час;

• захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха і застосу-вання сучасних засобів ураження;

• організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійних лих у воєнний час;

• організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;

• створення систем аналізу і прогнозованого управління, оповіщення та зв’язку, спостереження й контролю для стійкого функціонування об’єктів в НС мирного і воєнного часу;

• підготовка й перепідготовка керівного складу ЦЗ, його органів управління й сил, навчання вмінню застосувати ЗІЗ (засоби індивідуального захисту) і діям в НС.

Модуль 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ Блок 1.1. Лекція № 2. Законодавство України про цивільну оборону

План

1. Закон України про цивільну оборону.

2. Нормативно-правова база ЦО.

3. Права й обов’язки робітників, службовців та населення у світлі вимог закону про ЦО України.

4. Структура й організація ЦО на об’єктах.

1. Закон України про цивільну оборону Кожен має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха й на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності й підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює систему ЦО, яка має своєю метою

захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, еко-логічного, природного і воєнного характеру.

Закон України про цивільну оборону складається з п’яти розділів.

У першому розділі Закону говориться, що ЦО є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків НС техногенного, екологічного, природного й воєнного характеру.

Систему ЦО складають:

1) органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням і діями в НС;

2) органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міні-стерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності й підпорядкування;

3) сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

4) фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок НС;

5) системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

6) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повно-важень якого віднесено питання ЦО;

7) курси й навчальні заклади з підготовки і перепідготовки фахівців і населення з питань ЦО.

Згідно із Закону ця система повинна реагувати на НС, бо НС – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епіфітотією (розповсюдження інфекційних хворб рослин), великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Попередження соціально-політичних, міжнаціональних конфліктів, масових безпорядків і дії щодо ліквідації їх наслідків до компетенції органів управління і сил ЦО не входять.

Слід відзначити, що заходи ЦО поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а відповідальність за їх виконання здійснюється за територі-ально-виробничим принципом.

До завдань ЦО України входить:

- попередження НС техногенного й природного характеру і ліквідація їх наслідків;

- своєчасне оповіщення населення про загрозу і виникнення НС у мирний і воєнний час;

- захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихій-ного лиха й застосування засобів ураження;

- організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихій-ного лиха і у воєнний час;

- створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у НС мирного і воєнного часу;

- підготовка і перепідготовка керівного складу ЦО, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в НС.

Керівництво ЦО України покладається на Кабінет Міністрів, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності й підпорядку-вання.

Начальником ЦО України є Прем’єр-Міністр України.

Безпосереднє виконання завдань ЦО здійснюється постійно діючими органами управління у справах ЦО, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами й службами ЦО.

Завдання, функції та повноваження органів управління у справах ЦО визна-чаються цим Законом і Положенням про органи управління у справах ЦО, яке за-тверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи управління у справах ЦО, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування. В обов’язки Кабінету Міністрів України входить:

1) забезпечити здійснення заходів щодо попередження НС та ліквідації їх наслідків;

2) розподілити міста і території за групами, а юридичних осіб – за категоріями щодо реалізації заходів з ЦО;

3) створити резерви засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) і майна ЦО, матері-ально-технічних та інших фондів на випадок НС у мирний і воєнний час;

4) вжити заходи щодо забезпечення готовності органів управління у справах ЦО, сил і засобів ЦО до дій в умовах НС;

5) створити єдину систему підготовки органів управління у справах ЦО, сил ЦО та населення до дій в умовах НС;

6) визначити порядок створення спеціалізованих професійних та невоєнізованих аварійно-рятувальних служб;

7) визначити порядок підготовки й проведення потенційно небезпечних заходів в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Зброй-них Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням військової техніки;

8) координувати діяльність аварійно-рятувальних служб; залучати аварійно-ряту-вальні служби до ліквідації НС за межами території України.

Створено спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання ЦО:

1) бере участь у реалізації державної політики у сфері ЦО, захисту населення і територій від наслідків НС техногенного та природного характеру, а також попередження цих ситуацій;

2) організовує розроблення і здійснення відповідних заходів із ЦО;

3) керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах ЦО та спеціалізованих формувань військами ЦО;

4) здійснює контроль за виконанням вимог ЦО, станом готовності сил і засобів ЦО для проведення невідкладних робіт для попередження та ліквідації наслідків НС техногенного та природного характеру;

5) координує діяльність центральних органів виконавчої влади, місцевих держав-них адміністрацій, виконавчих органів місцевих Рад і юридичних осіб щодо ліквідації наслідків НС техногенного й природного характеру;

6) здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення НС, забезпечує належне функціонування відомчих територіальних і локальних систем оповіщення;

7) навчає населення, представників органів управління і сил ЦО з питань захисту і дій у НС;

8) організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення військ ЦО;

9) створює підприємства з виробництва спеціальної техніки, засобів захисту насе-лення і контролю тощо.

Керівництво підприємств, установ і організацій повинно забезпечити своїх працівників засобами індивідуального й колективного захисту, організовує здій-снення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС і забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з ЦО і несе пов’язані з цим матеріальні й фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодав-ством.

Власники небезпечних об’єктів відповідають за захист населення, яке про-живає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на їх об’єктах.

Про сили ЦО

Силами ЦО є її війська, спеціалізовані й невоєнізовані формування.

Війська ЦО підпорядковуються керівникові спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання ЦО.

Війська ЦО виконують завдання з попередження та ліквідації наслідків НС техногенного та природного характеру відповідно до Законів України «Про захист населення і територій від НС техногенного та природного характеру», «Про ава-рійно-рятувальні служби», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про Збройні Сили України».

Умови залучення частин та підрозділів Збройних Сил України, інших війсь-кових формувань, утворених відповідно до законів України, до ліквідації наслідків

НС техногенного та природного характеру визначаються Президентом України відповідно до Конституції України, Законів України «Про правовий режим над-звичайного стану» та «Про Збройні Сили України». Кількість і чисельність частин і підрозділів цих військ визначаються з урахуванням потреб і особливостей регіону призначення.

Комплектування військ ЦО здійснюється на підставі Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», а також за контрактом.

Застосування спеціалізованих формувань для дій за призначенням здійсню-ється згідно з Положенням про ЦО України, яке затверджує Кабінет Міністрів України.

Комплектування спеціалізованих формувань ЦО здійснюється за контрактом з числа фахівців, які мають досвід роботи у НС.

До невоєнізованих формувань ЦО зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою і вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, і осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Для забезпечення заходів з ЦО, захисту населення і територій від наслідків НС та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в уста-новах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створю-ються спеціалізовані служби ЦО енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв’язку, протипожежні, торгівлі й харчування, технічні, транспортного забезпечення та ін. Для проведення евакуаційних заходів в умовах НС на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії.

Організаційні засади створення служб ЦО та евакуаційних органів, їх зав-дання, функції і повноваження визначаються Положенням про ЦО України.

Контроль за дотриманням вимог законодавства з питань ЦО органами вико-навчої влади і органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування здійсню-

ється центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання захисту населення і територій від НС техногенного та природного харак-теру.

Матеріально - техничне забезпечення ЦО

Фінансування заходів з ЦО здійснюється за рахунок державного й місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування згідно із законодавством України.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування відраховують кошти на проведення заходів щодо навчання та захисту населення і територій, включаючи витрати на утримання і підготовку територіальних органів управління у справах ЦО та форму-вань ЦО, призначених для ліквідації наслідків НС, згідно із законодавством України.

Фінансування заходів з ЦО, що потребують капітальних вкладень (вклю-чаючи будівництво захисних споруд, складів для зберігання техніки та майна ЦО, створення пунктів управління, систем зв’язку та оповіщення), здійснюється від-повідно до загального порядку фінансування капітального будівництва.

Потреби ЦО у військовій техніці, приладах і спеціальному майні задово-льняються центральними органами виконавчої влади, уповноваженими з питань матеріальних ресурсів та економіки з оплатою замовником виробникам вартості виділених матеріальних ресурсів.

Продукція для потреб ЦО виготовляється на умовах державного замовлення. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання ЦО, є державним замовником продукції, послуг та робіт для забезпечення потреб ЦО відповідно до Закону України «Про поставки про-дукції для державних потреб».

Війська ЦО утримуються за рахунок державного бюджету.

Військовослужбовці ЦО у питаннях грошового та інших видів забезпечення користуються всіма правами і пільгами відповідно до Закону України «Про соці-альний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших норма-тивно-правових актів.

Оплата праці працівників органів управління ЦО здійснюється відповідно до умов оплати праці працівників органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України місцеві органи виконавчої влади забезпечують органи управління у справах ЦО транспортними засобами службовими, господар-ськими і підсобними приміщеннями,складськими площами.

Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства України з питань ЦО, несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Міжнародне співробітництво України в галузі ЦО

Співробітництво з іншими державами в галузі ЦО здійснюють Кабінет Міністрів України і центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання захисту населення і територій від НС техногенного та при­родного характеру в межах прав і повноважень, передбачених законодавством.

Співробітництво здійснюється з питань обміну досвідом ЦО і ліквідації наслідків НС, створення і оснащення сил ЦО, спільних дій в разі НС.

Кабінет Міністрів України приймає рішення про участь України в Міжна­родній організації ЦО та в операціях європейських держав з подання допомоги в разі стихійного лиха.

Закон підписав президент України Л. Кравчук в м. Київ, 3 лютого 1993 р. під № 2974-XII. Про це було повідомлено у Відомостях Верховної Ради (ВВР), 1993, № 14, ст. 124. Із змінами, внесеними згідно із Законами № 555-XIV від 24.03.99, ВВР, 1999, № 19, ст. 171, № 2470-III від 29.05.2001, ВВР, 2001, № 32, ст. 172, № 1419-IV від 03.02.2004, ВВР, 2004, № 19, ст. 259, цей Закон діє і тепер.

2. Нормативно - правова база ЦО

Основу нормативно-правової бази в сфері цивільної оборони, захисту насе-лення і території від наслідків надзвичайних ситуацій складають: Закони України «Про цивільну оборону України», «Про війська цивільної оборони», «Про аварійно-рятувальні служби»; укази Президента України «Про Концепції захисту населення і територій у випадку загрози і виникнення НС» і Положення «Про міністерство України з питань НС і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської

катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України про затвердження «Положення про цивільну оборону України», «Про єдину державну систему попередження і реагування на НС техногенного і природного характерів», «Положення про керу-вання з питань НС і цивільного захисту населення обласних і міських державних адміністрацій» та інші нормативні акти.

У Законі «Про цивільну оборону України» містяться загальні основи цивіль-ної оборони України, що визначають призначення ЦО, систему її побудови, поши-рення заходів ЦО на території України, завдання ЦО, керівництво й органи керу-вання ЦО.

Цивільна оборона – це складова частина системи загальнодержавних обо-ронних заходів, здійснюваних у мирний і воєнний час для захисту населення й об’єктів народного господарства від зброї масового ураження та інших засобів нападу, а також для проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт у вогнищах ураження, зонах катастрофічного затоплення, при стихійних лихах, великих аваріях і катастрофах.

Заходи з ЦО зобов’язані виконувати всі державні органи, громадські органі-зації, підприємства, установи. У них бере активну участь і населення, яке проживає в містах, робочих селищах, селах, у тому числі учні й студенти.

3. Права та обов ’ язки робітників, службовців і населення у світлі вимог закону про ЦО України Виходячи з вимог нормативно-правової бази у сфері ЦО України, захисту населення і територій від можливих НС техногенного, природного, екологічного, соціально-політичного та воєнного характеру кожний громадянин України має право на захист свого здоров’я і життя. Громадяни України мають право на:

- достовірну інформацію у сфері ЦО, захисту населення і територій від НС;

- оповіщення про загрозу виникнення НС і порядок дій за ними;

- колективні й індивідуальні засоби захисту від наслідків НС;

- підготовку до дій в умовах НС;

- часткову або повну компенсацію потерпілим матеріально-технічних або інших збитків внаслідок НС;

- фінансову допомогу як потерпілим внаслідок НС;

- відселення або евакуацію із зон НС, небезпечних для життя і здоров’я громадян;

- взяття участі у ліквідації НС у складі невоєнізованих формувань ЦО;

- забезпечення мінімальних умов життєзабезпечення при проживанні у осередках ураження і зонах зараження;

- медичне й соціальне забезпечення в умовах НС.

При участі громадян під час проведення робіт з ліквідації НС у складі не-воєнізованих формувань громадяни мають право на:

- вичерпну й достовірну інформацію, в тому числі про об’єкти, на яких про-водяться аварійно-рятувальні роботи, необхідну для виконання ними своїх обов’язків;

- безперешкодний допуск на територію і об’єкти, що постраждали;

- екіпіровку та оснащення згідно з технологією проведення зазначених робіт;

- харчування за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, на яких проводяться робити, або відповідного органу місцевого самоврядування;

- використання в порядку, передбаченому цим Законом, для рятування людей та у випадках крайньої необхідності засобів зв’язку, транспорту. інших матеріальних засобів підприємств, установ та організацій, які знаходяться в зоні проведення аварійно-рятувальних робіт.

Громадяни в разі зарахування до штату професійної аварійно-рятувальної служби або залучення в індивідуальному порядку чи в складі об’єктової аварійно-рятувальної служби до проведення аварійно-рятувальних робіт на випадок захво-рювання, часткової або повної втрати працездатності, загибелі (смерті), спричи-нених виконанням обов’язків рятувальників, зазначених у контрактах, укладених під час їх прийому на роботу, або договорах щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучаються.

Страховими подіями для рятувальників є загибель (смерть) під час виконання ними обов’язків, зазначених у контрактах або договорах щодо проведення аварійно-

рятувальних робіт, до яких вони залучалися, смерть, що настала внаслідок по-ранення, контузії, травми чи каліцтва або захворювання в період і у зв’язку з виконанням ними зазначених у контрактах або договорах обов’язків, а також втрата працездатності, що виникла внаслідок виконання цих обов’язків чи проведення таких робіт. Зв’язок страхової події з виконанням рятувальниками обов’язків, за-значених у контрактах або договорах, встановлюється під час розслідування зазна-чених випадків згідно із законодавством.

Страхування громадян, які були залучені до проведення аварійно-рятувальних робіт в індивідуальному порядку чи у складі об’єктових аварійно-рятувальних служб, здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, які залучили рятувальників до проведення цих робіт, за рахунок коштів, які виділяються на їх проведення.

Порядок та умови обов’язкового особистого страхування рятувальників вста-новлюються КМ України.

Оплата праці рятувальників, які були залучені в індивідуальному порядку чи в складі об’єктових аварійно-рятувальних служб, за час їх участі у проведенні аварійно-рятувальних робіт, а також за час необхідної професійної підготовки здійснюється згідно з укладеними договорами органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, які за-лучили рятувальників до проведення зазначених робіт, за рахунок коштів, які виділяються на проведення аварійно-рятувальних робіт і робіт з ліквідації надзви-чайних ситуацій та їх наслідків з розрахунку середньомісячного заробітку за місцем основної роботи, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Громадяни України при виконанні обов’язків у сфері ЦО, захисту населення і територій від НС зобов’язані:

- бути ініціативними, самовідданими й наполегливими при виникненні та лікві-дації наслідків НС;

- твердо знати індивідуальні й колективні засоби захисту і вміло використо-вувати їх в умовах НС;

- знати сигнали ЦО і вміти діяти за ними;

- знати порядок проведення відселення і евакуації, свої обов’язки і дії при про-веденні евакозаходів;

- уміло проводити рятувальні й невідкладні аварійно-відновлювальні роботи в осередках ураження (зараження) і районах стихійного лиха, надавати само-й взаємодопомогу при пораненнях і ураженнях, не допускати невиправданих ризиків;

- уміти виготовляти найпростіші засоби захисту органів дихання, проводити герметизацію свого житла;

- удосконалювати свої знання і підготовку з ЦО, професійні здібності, постійно підтримувати свій психологічний стан на належному рівні;

- утримувати в належному стані довірені їм засоби індивідуального та колек-тивного захисту й засоби для ліквідації НС;

- виконувати вимоги відповідних органів управління у сфері ЦО захисту на-селення і територій від НС.

4. Структура і організація ЦО на об ’ єктах

Повну відповідальність за організацію і стан ЦО, за постійну готовність її сил і засобів до проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт несе начальник ЦО об’єкта – керівник підприємства.

Начальник ЦО об’єкта підкоряється відповідним посадовим особам міні-стерства (відомства), у веденні якого знаходиться об’єкт, а також начальникові ЦО міста (району) за місцем розташування об’єкта.

На об’єкті залежно від його виробничої діяльності створюються служби ЦО: оповіщення і зв’язку, медичного, протирадіаційного і протихімічного захисту, охорони громадського порядку, пожежна, енергопостачання і світломаскування, аварійно-технічна, об’єктів і укриттів, транспортна, матеріально-технічна та ін.

Служба оповіщення і зв ’ язку звичайно створюється на базі вузла зв’язку об’єкта. На неї покладається: організація своєчасного оповіщення керівного складу, робітників, службовців і населення про загрозу нападу противника; організації

зв’язку і підтримка її у стані постійної готовності. Крім того, служба усуває аварії на мережах і спорудах зв’язку, що знаходяться в осередках ураження.

Медична служба організується на базі медсанчастини, здравпункту, полі-клініки. Начальник служби – головний лікар. Служба забезпечує комплектування, навчання і підтримку в готовності медичних формувань, накопичення запасів медичного майна та медичних засобів індивідуального захисту, медичну розвідку й санепідспостереження. Надає медичну допомогу ураженим і евакуює їх у лікар-няні установи, здійснює медичне забезпечення робітників, службовців і членів їх родин у місцях розміщення евакуйованих.

Служба протирадіаційного і протихімічного захисту розробляє і здійснює заходи щодо захисту людей, харчоблоків, складів продовольства від впливу радіо-активних і отруйних речовин, контролює стан засобів індивідуального захисту, приладів і спецтехніки. Здійснює контроль за опроміненням і зараженням особо-вого складу, проводить заходи з ліквідації радіоактивного і хімічного зараження.

Служба охорони громадського порядку створюється на базі підрозділів відомчої охорони. Вона забезпечує надійну охорону об’єкта, підтримує громад-ський порядок, сприяє своєчасному укриттю працюючих за сигналом ЦО; спосте-рігає за режимом світломаскування.

Пожежна служба організується на базі підрозділів відомчої пожежної охорони. Вона розробляє протипожежні профілактичні заходи, локалізує і гасить пожежі, дезактивує і дегазує заражені ділянки.

Служба енергопостачання і світломаскування створюється на базі відділу головного енергетика. Начальник служби – головний енергетик об’єкта. Служба розробляє заходи, що забезпечують безперебійну подачу газу, палива або електро-енергії на об’єкт. Проводить невідкладні аварійно-відбудовні роботи на енерго-мережах.

Аварійно - технічна служба організується на базі виробничого, технічного відділів або відділу головного механіка. Вона розробляє і проводить заходи із захисту унікального устаткування, підвищення стійкості основних споруд, спец-інженерних мереж і комунікацій, виконує невідкладні роботи з розбирання завалів,

локалізації і ліквідації аварій на комунікаціях і спорудах об’єкта.

Служба об ’ єктів і укриттів організується на базі відділу капітального будів-ництва. Вона займається розробкою розрахунків з укриття робітників, забезпе-ченням готовності сховищ та укриттів і контролем за правильністю їхньої експлу-атації. Бере участь у рятувальних роботах при виявленні завалених сховищ та укриттів.

Транспортна служба створюється на базі транспортного відділу, транспорт-ного цеху. Вона розробляє і здійснює заходи щодо забезпеченню перевезень, пов’язаних з розосередженням робітників; організує підвезення сил і засобів до вогнища ураження, проводить роботи із знезаражування транспорту.

Служба матеріально - технічного постачання організується на базі відділу матеріально-технічного постачання об’єкта. Вона вчасно постачає формування усіма видами оснащення і продовольства, організує ремонт техніки і майна.

На невеликих об’єктах господарської діяльності функції служби ЦО вико-нують структурні органи управління цих об’єктів.

Модуль 2. ЗАВДАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ Блок 2.1. Лекція № 3. Захист населення від зброї масового

ураження противника

План

1. Колективні заходи захисту.

2. Індивідуальні засоби захисту.

1. Колективні заходи захисту

Забезпечення безпеки населення в НС, обумовлених стихійним лихом, техно-генними аваріями і катастрофами, а також використання сучасної зброї (воєнні надзвичайні ситуації) є загальнодержавним завданням, обов’язковим для вирішення всіма територіальними, відомчими і функціональними органами управління і регу-лювання, службами і формуваннями та суб’єктами господарської діяльності.

Дата добавления: 2014-01-05