ХНАМГ – 2009 11 страница

Одиницею потужності еквівалентної дози в системі СІ є зіверт за секунду (Зв/с, Sv/s), а несистемною одиницею є бер за секунду (бер/с) співвідношення між ними: 1 Зв/с = 100 бер/с, 1 бер/с = 0,01 Зв/с.

Способи опромінення людини:

1) зовнішній - радіоактивні речовини знаходяться поза організмом;

2) внутрішній - радіоактивні речовини знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у їжі чи воді, і потрапляють всередину організму через органи дихання, шкіру та кишково-шлунковий тракт.

2. Методи виявлення іонізуючих випромінювань

Виявлення радіоактивних речовин та іонізуючих (радіоактивних) випромі-нювань (нейтронів, гамма-променів, бета- і альфа-частинок), грунтується на здат-ності цих випромінювань іонізувати речовину середовища, в якій вони поширю­ються. Під час іонізації відбуваються хімічні й фізичні зміни у речовині, які можна виявити і виміряти.

Іонізація середовища призводить до: засвічування фотопластинок і фото­паперу, зміни кольору фарбування, прозорості, опору деяких хімічних розчинів, зміни електропровідності речовин (газів, рідин, твердих матеріалів), люмінесценції (світіння) деяких речовин.

В роботі дозиметричних і радіометричних приладів застосовують такі методи індикації: фотографічний, сцинтиляційний, хімічний, іонізаційний, калоримет­ричний, неитронно-активізаційний. Крім цього, дози можна визначати за допомогою біологічного і розрахункового методів.

Фотографічний метод заснований на зміні ступеня почорніння фотоемульсії під впливом радіоактивних випромінювань. Гамма-промені, впливаючи на молекули бромистого срібла, яке знаходиться у фотоемульсії, призводять до розпаду і утво-рення срібла і брому. Кристали срібла спричиняють почорніння фотопластин чи фотопаперу під час проявлення. Одержану дозу випромінювання (експозиційну або поглинуту) можна визначити, порівнюючи почорніння плівки паперу з еталоном.

Сцинтиляційний метод полягає в тому, що під впливом радіоактивних випромінювань деякі речовини (сірчистий цинк, йодистий натрій) світяться. Спалахи світла, які виникають, реєструються, і фотоелектронним підсилювачем (помножу-вачем) перетворюються на електричний струм. Вимірюваний анодний струм і швидкість рахунку (рахунковий режим) пропорційні рівням радіації. На цьому методі базується дія індивідуального вимірювача дози 1Д-11.

Хімічний метод застосований на властивості деяких хімічних речовин під впливом радіоактивних випромінювань внаслідок окислювальних або відновних реакцій змінювати свою структуру або колір. Так, хлороформ у воді під час опро-мінення розкладається з утворенням соляної кислоти, яка вступає в кольорову реакцію з барвником, доданим до хлороформу. У кислому середовищі двовалентне залізо окислюється у тривалентне під впливом вільних радикалів Н0₂ і ОН, які утворюються у воді при її опроміненні. Тривалентне злізо з барвником дає кольо-рову реакцію. Інтенсивність зміни кольору індикатора залежить від кількості соляної кислоти, яка утворилася під впливом радіоактивного випромінювання, а її кількість пропорційна дозі радіоактивного випромінювання. За інтенсивністю утвореного забарвлення визначають дозу радіоактивних випромінювань шляхом порівняння з еталоном. За цим методом працюють хімічні дозиметри ДП-20, ДП-70 і ДП-70М.

Іонізаційний метод полягає в тому, що під впливом радіоактивних випро-мінювань в ізольованому об’ємі відбувається іонізація газу й електрично нейтральні атоми (молекули) газу розділяються на позитивні й негативні іони. Якщо в цьому об’ємі помістити два електроди і створити електричне поле, то під дією сил електрич-ного поля електрони з від’ємним зарядом будуть переміщуватися до анода, а пози-

тивно заряджені іони – до катода, тобто між електродами проходитиме елект-ричний струм, названий іонізуючим струмом, величина якого буде пропорційна інтенсивності іонізаційних випромінювань. Зі збільшенням інтенсивності, а відпо-відно й іонізаційної здатності радіоактивних випромінювань, збільшиться і сила іонізуючого струму. За цим методом працюють дозиметри ДП-5 А (Б), ДП-3 Б, ДП-22 В, ІД-1.

Калориметричний метод базується на зміні кількості теплоти, яка виділя-ється в детекторі поглинання енергії іонізуючих випромінювань.

Нейтронно - активаційний метод зручний при оцінюванні доз в аварійних ситуаціях, коли можливе короткочасне опромінення великими потоками нейтронів. За цим методом вимірюють наведену активність, і в деяких випадках він є єдино можливим у реєстрації, особливо слабких нейтронних потоків, тому, що наведена ними активність мала для надійних вимірювань звичайними методами.

Біологічний метод дозиметрії ґрунтується на використанні властивостей випромінювань негативно впливати на біологічні об’єкти. Дозу оцінюють за рівнем летальності тварин, ступенем лейкопенії, кількістю хромосомних аберацій, зміною забарвлення і гіперемії шкіри, випаданню волосся, появою в сечі дезоксицитидину. Цей метод не дуже точний і менш чутливий, ніж фізичний.

Розрахунковий метод визначення дози опромінення передбачає застосу-вання математичних розрахунків. Для визначення дози радіонуклідів, які потрапили в організм, цей метод є єдиним.

На основі іонізаційного методу розроблені прилади, які мають однакову будову і складаються із сприймаючого пристрою (іонізаційної камери або газо-розрядного лічильника), підсилювача іонізуючого струму (електричної схеми), реєстраційного пристрою (мікроамперметру) і джерела живлення (сухі елементи або акумулятори). Сприймаючий пристрій призначений для перетворення енергії радіоактивних випромінювань в електричну. В основу роботи дозиметричних при-ладів покладено принцип іонізації газів. Як відомо, гази є провідниками електрич-ного струму. Під впливом радіоактивних випромінювань, вони в результаті іоні-зації починають проводити струм. На цій властивості газів і ґрунтується робота

сприймаючого пристрою дозиметричних приладів – іонізаційної камери й газо-розрядного лічильника.

Іонізаційна камера має вигляд прямокутної коробки або трубки, виготов-леної з алюмінію або пластмаси. В останньому випадку внутрішню поверхню стінок вкривають струмопровідним матеріалом. У середині коробки або трубки розміщується графітовий чи алюмінієвий стержень. Отже в іонізаційній камері є два електроди: до стінки камери підключається позитивна напруга від джерел живлення, яка виконує роль позитивного електрода, а до графітового чи алюмі-нієвого стержня, який виконує роль негативного електрода і розміщений у середині камери – негативна напруга. Простір у камері між електродами заповнений по-вітрям. Сухе повітря, що заповнює іонізаційну камеру, є добрим ізолятором. Ось чому у звичайних умовах електричний струм через камеру не проходить. У зоні радіоактивних забруднень у камеру проникають гамма-випромінювання і бета-частинки, які спричиняють іонізацію повітря. Іони, що утворилися під дією елект-ричного поля, починають спрямовано рухатися, а саме: негативні іони рухаються до позитивного електрода (анода), а позитивні іони – до негативного електрода (катода). Таким чином у ланцюгу камери виникає іонізуючий струм. Проте без-посередньо виміряти силу іонізуючого струму неможливо, бо вона дуже мала. У зв’язку з цим для посилення іонізуючого струму застосовують електричні під-силювачі, після чого струм проходить через вимірювальний прилад, шкала якого проградуйована у відповідних одиницях вимірювання.

Газорозрядний лічильник призначений для вимірювання малої інтенсивності у десятки тисяч разів меншій тієї, яку можна виміряти іонізаційною камерою. Через це газорозрядні лічильники застосовують у приладах для вимірювання рівня радіації на місцевості ( рентгенметрах ), у приладах для вимірювання ступеня забрудненості різних предметів, продуктів, урожаю, кормів альфа-, бета- і гамма-активними речовинами ( радіометрах ).

Газорозрядні лічильники відрізняються від іонізаційних камер як конструк-тивним оформленням, так і характером іонізації, що відбувається в них. Лічильник складається з тонкостінної металевої (з нержавіючої сталі) трубки довжиною 10-

15 см і діаметром 1-2 см. По осі трубки протягнуто дуже тонку вольфрамову нитку. До електродів лічильника, тобто до вольфрамової нитки і стінок трубки підведена напруга від джерела живлення. Простір між стінками трубки і металевою ниткою заповнений інертним газом (неоном, аргоном або їх сумішшю) з неве-ликою добавкою галогенів (хлору, брому). Тиск газового наповнення в лічиль-нику понижений – близько 1330 Па (10 мм рт. ст.). Іонізаційна частинка, потрап-ляючи всередину лічильника, створює принаймні одну пару іонів: позитивний іон і електрон. Під дією електричного поля позитивний іон рухається до катода (стінки трубки), а електрон — до анода (нитки лічильника). Рух іонів спричиняє в ланцюгу лічильника стрибок (імпульс) струму, який після посилення може бути зареєстрований вимірювальним приладом (мікроамперметром). Реєструючи кіль-кість імпульсів струму, які виникають за одиницю часу, можна знайти інтенсив-ність радіоактивних випромінювань. Проходження в газовому лічильнику імпульсів напруги можна почути в головних телефонах у вигляді клацань, які при сильному зараженні поверхні переходять у шум (тріск). Підсилювач іонізуючого струму призначений для посилення слабких сигналів, які виробляються сприймаючим пристроєм, до рівня, необхідного для роботи реєстраційного (вимірювального) пристрою. Як підсилювач застосовують електрометричні лампи. Реєстраційний пристрій призначений для вимірювання сигналів, які виробляються сприймаючим пристроєм. Шкали приладів градуйовані безпосередньо в одиницях тих величин, для вимірювання яких призначений прилад (відповідної характеристики радіо-активних випромінювань). Джерело живлення забезпечує роботу приладу. Для цієї мети застосовують сухі елементи або акумулятори.

3. Прилади радіаційної розвідки та дозиметричного контролю

Прилади, призначені для виявлення і виміру характеристик іоніуючих ви-промінювань називаються дозиметричними. Залежно від завдань, що виконуються, дозиметричні прилади умовно поділяються на прилади радіаційної розвідки і прилади контролю опромінення людей. Прилади радіаційної розвідки призначені для виявлення ступеня зараження місцевості й об’єктів радіоактивними речови-

нами. Прилади контролю опромінення призначені для вимірювання доз опромі-нення при роботі чи перебуванні людей на зараженій місцевості або під впливом проникаючої радіації ядерного вибуху чи аварії на радіаційно небезпечному об’єкті.

Загалом виділяють такі чотири типи дозиметричних приладів за їх при-значенням:

Індикатори – застосовують для виявлення радіоактивного забруднення місцевості й різних предметів. Деякі з них дають змогу також вимірювати рівні радіації β- і γ-випромінювань. Датчиком служать газорозрядні лічильники. До цієї групи приладів належать індикатори ДП-63, ДП-63А, ДП-64. Рентгенметри – при-значені для вимірювання рівнів радіації на забрудненій радіоактивними речови-нами місцевості. Датчиками в цих приладах застосовують іонізаційні камери або газорозрядні лічильники. Це загальновійськовий рентгенметр ДП-2, рентгенметр «Кактус», ДП-3, ДП-ЗБ, ДП-5А, Б і В та ін.

Радіометри – використовують для вимірювання ступеня забруднення по-верхонь різних предметів радіоактивними речовинами, головним чином β- і γ-частинками. Датчиками радіометрів є газорозрядні й сцинтиляційні лічильники. Найбільш поширені прилади цієї групи ДП-12, бета-, гамма-радіометр «Луч-А», радіометр «Тисс», радіометричні установки ДП-100М, ДП-100АДМ та ін.

Дозиметри призначені для вимірювання сумарних доз опромінення, одер-жаних особовим складом формувань ЦО і населенням, головним чином γ-опро-мінення. Вони поділяються за видом вимірювальних випромінювань на α-, β- і γ-частинок й нейтронного потоку. Такі дозиметри індивідуального призначення мають датчиками іонізаційні камери, газорозрядні, сцинтиляційні й фотолічиль-ники. Набір, який складається з комплекту камер і зарядно-вимірювального при-строю, називають комплектом індивідуального дозиметричного контролю. Комп-лектами індивідуальних дозиметрів є ДК-0,2, ДП-22В, ДП-24, ІД-1, ІД-11 та ін.

Для вирішення завдань ЦО можна застосовувати прилади, які використо-вуються на об’єктах атомної енергетики, в геології, медицині та інших галузях. До таких приладів належать переносний медичний рентгенметр ПМР-1, ПМР-1М, переносний медичний мікрорентгенметр МРМ-1, МРМ-2, переносний рентгенметр

РП-1, гамма-рентгенметр «Карагач-2», універсальний радіометр РУП-1, РУСІ-7, аерозольний радіометр РВ-4, бета-гамма радіометр ГБР-3, перерахункові прилади ПП-16, ПП-9-2М, ПСО-2-4, переносні універсальні радіометри СРП-68-01, СРП-88-01, СРП-68-02, комплекти індивідуального дозиметричного контролю КІД-4, КІД-6, ІФКУ-1, ІКС, «Гнейс» та ін.

Останніми роками виготовляють багато побутових дозиметрів і радіометрів: дозиметри «Рось», РКС-104, ДРГ-01Т, ДСК-04 («Стриж»), радіометри «Прип’ять», «Десна», «Бриз», дозиметр-радіометр «Белла» та ін. Деякі з них без будь-яких конструктивних змін можна використовувати для вимірювання потужності експо-зиційної дози іонізуючих випромінювань під час ведення радіаційної розвідки, поглинутої дози опромінення людей, тварин, а також для сигналізації про наявність радіоактивних речовин.

Прилади радіаційної розвідки Прилад ДП -64 ( рис. 9.1) є стаціонарним індикатором-сигналізатором радіо-активного зараження, призначений для подачі звукового та світлового сигналу при наявності гамма-випромінення. Поріг спрацьовування приладу 0,2 Р/год. Прилад включає датчик і пульт сигналізації, з’єднані кабелем довжиною 30 метрів. Пульт сигналізації включає корпус з вмонтованими в ньому елементами схеми і кришку. На лицьовій стороні корпусу у верхній частині знаходиться динамік, праворуч розміщені тумблери РОБОТА-КОНТРОЛЬ, ВКЛ-ВИКЛ і тримач запобіжника, ліворуч розміщена сигнальна лампа і коротка інструкція по роботі з приладом. Датчик встановлюється зовні приміщення на висоті 0,7-1 м від поверхні землі. Принцип дії приладу базується на іонізаційному методі реєстрації радіоактивного випромінення з використанням газорозрядного лічильника. При дії гамма-випро-мінення в лічильнику виникають короткочасні газові розряди, які викликають імпульси струму в його мережі. Ці імпульси з’являються з частотою, що пропор-ційна потужності дози опромінення.

Рис. 9.1 – Індикатор-сигналізатор ДП-64

Перед вимірюванням необхідно перевірити працездатність приладу, для цього: ввімкнути прилад – ввімкнувши тумблер ВКЛ-ВИКЛ в положення ВКЛ, тумблер РОБОТА-КОНТРОЛЬ перемикнути в положення КОНТРОЛЬ, при цьому сигнальна лампочка повинна спалахувати, а звуковий сигнал складатись з коротких гудків, частота яких вказана в паспорті приладу. Після перевірки працездатності тумблер перемикнути в положення РОБОТА, через 30 с прилад буде готовий до індикації гамма-випромінення.

Основні технічні характеристики:

1. Датчик працездатний в умовах відносної вологості 95-98%.

2. Прилад призначений для подачі звукового й світлового сигналу при досягненні потужності дози гамма-випромінення 0,2 Р/год. з енергією випромінення 0,08-1,25 МеВ.

3. Інертність спрацьовування не перевищує 3 с.

4. Електроживлення приладу здійснюється від мережі змінного струму частоти 50 Гц, напругою 127 або 220 В, а також від акумулятора з напругою 6 В.

Датчик приладу герметичний. Вага приладу не перевищує 5 кг.

Дозиметр ДКС - ДЗ із виносним детектором СДН-129 є вимірювачем потуж-ності експозиційної дози (ПЕД) і призначений для реєстрації інтенсивного рент-генівського й гама-випромінювання в широкому діапазоні енергій і потужностей доз радіації. Прилад може використовуватись в якості надійного й зручного засобу для дистанційних безперервних вимірювань потужності дози як в режимі моніто-рингу, так і в період виникнення, протікання та ліквідації аварій на, АЕС або при

застосуванні зброї масового ураження. Діапазони вимірювання ПЕД рентгенівсь-кого та гамма-випромінювання позначені в табл. 9.1:

Таблиця 9.1

Положення перемикача

Цифрова індикація

Р/год × 1

0,01 - 1000

Діапазон ПЕД - випромінювання
^-9 А / кг ( Р / год )

7,16 × 10 - 7,16 × 10 (10 - 1000)

1 -7 -3

-3

Р/год × 10

0,01 - 1000

7,16 × 0 - 7,16 × 10 - 10000

Примітка: А/кг - одиниця виміру ПЕД в системі СІ і визначається, як ампер на 1 кг ПЕД фотонного випромінювання, при якому за 1 с створюється експози­ційна доза 1 Кл/кг.

Дозиметр ДКС-ДЗ (рис. 9.2) складається з логічного блоку й підстикованого до нього за допомогою кабелю виносного детектора. У комплект приладу входить штанга для закріплення детектора й вимірів у польових умовах.

Рис. 9.2 - Дозиметр ДКС-ДЗ

Основні технічні дані приладу:

1) діапазон реєстрованих енергій від 0,05 до 20 МеВ;

2) межі відносної похибки ± 20%;

3) максимальне віддалення виносного детектора від приладу 30 м;

4) живлення приладу здійснюється від батареї акумуляторів Д-026 (4 шт.), які вмонтовано в дозиметр або в режимі підзарядки акумуляторів від мережі 220 В, 50 Гц від вмонтованого зарядного пристрою. Тривалість безперервної роботи на акумуляторах не менше 3 год.;

5) час встановлення роботи режиму 1 хв.;

6) габаритні розміри: логічного блоку 372 × 125 × 46 мм; детектора діа­метром 30 × 76 мм.

Перед початком роботи ввімкнути вмикач «ЖИВЛЕННЯ» (крайній зліва) у верхнє положення, ввімкнути вмикач «СВІТЛО» і перевірити підсвітку рідинно-кристалічного вимірювача (РКВ). Натиснути кнопку «S1» і перевірити на РКВ число в межах від 400 до 500, що відповідає заміряній напрузі вмонтованого акумулятора в межах від 4,0 до 5,0 В. відпустити кнопку, покажчики РКВ мають бути 0,00-0,03. При роботі приладу від мережі напругою 220 В потрібно підклю­чити шнур до мережі, при цьому загоряється світлодіод «МЕРЕЖА» на корпусі приладу. Ввімкнути вмикач «ЖИВЛЕННЯ», перевірити підсвітку РКВ, ввімкненням вимикача «СВІТЛО». Виключити живлення, підключити до роз’єму кабель ви-осного детектора, ввімкнути прилад, поставити перемикач діапазонів в положення Р/год. × 1 (в нижнє положення). Поріг спрацювання приладу 10 мР/год.

Прилад ДП - ЗБ є рентгенометром і призначений для виміру потужності дози гамма-випромінення в місцях розташування виносного блоку. Прилад є бортовим і встановлюється на автомобілях, локомотивах, катерах та других рухомих об’єктах. Прилад (рис. 9.3) складається із вимірювального пульта і виносного блоку, з’єд-аних гнучким кабелем. Виносний блок виконаний герметичним і складається з корпусу й циліндричного кожуха. У виносному блоці розміщуються іонізаційна камора і формуючий каскад.

Рис. 9.3 – Рентгенметр ДП-ЗБ: 1 – кабель живлення;

2 – кнопка «ПЕРЕВІРКА»; 3 – вимірювальний пульт;

4 – інструкція; 5 – скоба для закріплення вимірювального пульту;

6 – лампа підсвітки шкали і покажчика піддіапазонів;

7 – покажчик піддіапазонів; 8 – лампа індикації;

9 – перемикач; 10 – запобіжник; 11 – кабель виносного блоку;

12 – скоба кріплення виносного блоку; 13 – виносний блок.

Вимірювальний пульт складається із корпусу і двох кришок. Верхня кришка кожуха є одночасно передньою панеллю, на якій розміщені вимірювальний прилад із захисним склом, лампочка підсвітки шкали, покажчик піддіапазонів, лампочка світлової індикації випромінення. Під покажчиком піддіапазонів розташовані ручка перемикання піддіапазонів і коротка інструкція з користування приладом. В окре­мому відсіку пульту встановлені перемикачі напруги й запобіжники. Між голов­ками утримувачів запобіжників знаходиться кнопка ПЕРЕВІРКА. У нижній частині корпусу розташовані розмикачі: один до джерела електричного струму, другий -до виносного блоку.

При підготовці приладу до роботи необхідно з’єднати виносний блок із пультом, а пульт із джерелом живлення. Потім ручку перемикача піддіапазонів перевести в положення ВКЛ (у деяких модифікаціях приладів - в положення ×1) і натиснути кнопку ПЕРЕВІРКА. Стрілка вимірювального приладу повинна вста­новитися на відмітках 0,4-0,8, а контрольна лампочка періодично спалахувати. Якщо прилад уже знаходиться в полі радіаційного випромінення, то такий ефект буде і при ненатиснутій кнопці ПЕРЕВІРКА.

При вимірюванні дози гамма-випромінення, перед перемиканням на під-діапазон необхідно, щоб стрілка вимірювального приладу в положенні ВКЛ при не натиснутій кнопці ПЕРЕВІРКА стала в межах зачорненої ділянки на початку шкали. Після переключення на І піддіапазон при наявності опромінення стрілка вимірювального приладу відхилиться не зразу, а після 30 с (час на приведення схеми в робочий стан). Піддіапазони вимірювання верхньої шкали: «×1» - 0,1-1 Р/год., «×10» - 1-10 Р/год., «×100» - 10-100 Р/год. Покажчики шкали помножу-ються на множник піддіапазону. Четвертому піддіапа-зону відповідає положення ручки перемикача - «500». При вимірюванні в цьому піддіапазоні (50-500 Р/год.) покажчики знімаються з нижньої шкали.

Прилад живиться від джерела постійного струму напругою 12 або 26 В.

Прилад ДП -5 А є польовим радіометром-рентгенометром і призначений для виявлення і виміру радіоактивного забруднення поверхні різних предметів, а також для виміру потужності гамма-випромінення.

Основні технічні дані приладу:

1. Діапазон вимірювань від 0,05 мР/год. до 200 Р/год.

2. Прилад забезпечує вимірювання також при занурюванні зонда у воду на глибину до 50 см і має звукову сигналізацію на всіх режимах.

3. Живлення приладу здійснюється від двох елементів типу КБ-1, третій елемент – для підсвітки. Комплект живлення забезпечує безперервну роботу приладу у нормальних умовах протягом не менше 40 годин. Прилад також має перехідні пристрої для підключення приладу до джерел постійного струму напругою 3,6 та 12 В.

4. Прилад має 6 піддіапазонів вимірювання (табл. 9.2). Відлік покажчиків здій-снюється по шкалі вимірювального приладу.

Прилад ДП-5А (Б) (рис. 9.4) складається із пульта і зонда, з’єднаного з пультом гнучким кабелем. У комплект приладу також входять: футляр з ременем і випро-мінювачем, головні телефони, подовжувальна штанга, 10 поліетиленових чохлів для зонда, акумуляторна колодка для підключення радіометра до зовнішнього джерела електроенергії, упаковувальний ящик.

Таблиця 9.2

Піддіапазони	Положення перемикача	Шкала приладу	Од.виміру	Піддіапазони вимірювання
		0-200	Р/од.	5-200
П	×1000	0-5	мР/год.	500-5000
Ш	×100	0-5	мР/год.	50-500
1У	×10	0-5	мР/год.	5-50
У	×1	0-5	мР/год.	0,5-5
У1	×0,1	0-5	мР/год.	0,05-0,5

Рис. 9. 4 - Радіометр-рентгенметр ДП-5А: 1 – випромінювач для перевірки

працездатності приладу; 2 – інструкція; 3 – кришка футляра; 4 – футляр;

5 – електровимірювальний прилад; 6 – вмикач підсвітки шкали;

7 – перемикач режимів; 8 – з’єднувальний кабель; 9 – потенціометр

регулювання режимів роботи; 10 – кнопка вмикання покажчиків;

11 – гніздо підключення головних телефонів; 12 – передня панель приладу;

13 – рукоятка зонда; 14 – зонд; 15 – поворотний екран.

На передній панелі корпусу вимірювального пульту розташовані: електро-вимірювальний прилад, перемикач піддіапазонів, потенціометр регулювання режимів роботи, кнопка вимкнення покажчиків, тумблер підсвітки шкали, гніздо підклю-чення телефонів. На верхній панелі зліва кріпиться кабель підключення зонда. У корпусі знизу є відсік для розташування джерел живлення. На внутрішній стороні кришки футляру розташований випромінювач для перевірки працездатності при-ладу. Зонд має поворотну гільзу з віконцем для переведення приладу в режим ви-мірювання бета-випромінення, положення «Б» і гамма-випромінення, положення «Г». При підготовці приладу до роботи необхідно: встановити коректором меха-нічний «0» приладу, включити прилад, перевівши перемикач в положення РЕЖИМ, ручкою РЕЖИМ встановити стрілку приладу на відмітку ↓, при необхідності ввім-кнути підсвітку шкали, перевірити працездатність приладу на всіх піддіапазонах (окрім піддіапазону 200) за допомогою випромінювача, закріпленого на кришці футляра, для цього: 1) відкрити випромінювач, повертаючи захисну пластину навколо осі; повернути екран зонда в положення Б; 2) встановити зонд опорним виступом на кришку футляра так, щоб випромінювач знаходився навпроти вікна на зонді (положення Б); 3) підключити головні телефони; 4) послідовно ставити перемикач в положення «х0,1», «х1», «х10», «х100», «х1000».

Працездатність приладу перевіряють за наявністю короткочасних звукових сигналів у телефонах та за відхиленням стрілки. У положенні приладу «х10» по-кажчик приладу слід звірити з паспортними даними. На піддіапазонах від «х0,1» до «х1000» в положенні «Г» екрана зонда прилад реєструє потужність гамма-випромінення в місці розташування зонда. Покажчики знімають по верхній шкали і помножують на відповідний коефіцієнт. На піддіапазоні 200 реєструють потуж-ність гамма-випромінення в місці знаходження пульту (як правило, на грудях оператора). Покажчики знімають по шкалі 0-200. У положенні екрана зонда «Б» вимірюють потужність дози сумарного бета-випромінення. При вимірах потуж-ності дози понад 4000 мР/год. покажчики приладу на піддіапазоні «х1000» потрібно перепровірити на піддіапазоні 200.

Рис. 9.5 – Дозиметр-радіометр гама-бета-випромінювань ДКС-01 «СЕЛВІС»

ДКС -01 « СЕЛВІС » – професійний дозиметр-радіометр гамма-, бета-випро-мінювань призначений для вимірювання еквівалентної дози (ЕД) й потужності еквівалентної дози (ПЕД) гамма- і рентгенівського випромінення, часу накопичення ЕД, а також поверхневої щільності потоку бета-частинок. Прилад застосовують для дозиметричного і радіометричного контролю на промислових підприємствах, АЕС, в науково-дослідних організаціях, в місцях проживання, праці й відпочинку населення, контролю радіаційної чистоти приміщень, будівель і споруд, предметів побуту, одягу, території, техніки. Технічні дані приладу наведені в табл. 9.3.

Таблиця 9.3.

Назва параметру

Одиниці виміру

Норма

мкР/год

0,1-99999

Діапазон вимірювання потужності еквівалент-ної дози випромінювання (ПЕД)

мкР

0,1-9999

Діапазон вимірювання еквівалентної дози випро-мінювання (ЕД)

10-10⁵

част/(хв. × см)

Діапазон вимірювання щільності потоку бета-частинок

Відносна похибка вимірювання % не більш 20
Час безперервної роботи при живленні від свіжо-зарядженої акумуляторної батареї (5 акумуля-торів типу «Д-0.125», підзаряджуються від фото-електричної батареї, вмонтованої у прилад) при освітленні фотоелектричної батареї прямим со-нячним світлом протягом світлової доби	год.	не менше 48
Час безперервної роботи без освітлення фото-електричної батареї прямим сонячним світлом протягом світлової доби	год.	не менше 24
Габаритні розміри без виносного блоку |мм |170 × 48 × 48
Габаритні розміри виносного блоку	мм	циліндр 48 × 38
Маса дозиметра без виносного блоку	кг	0,4
Маса виносного блоку	кг	0,35

Прилад подає звукові сигнали при попаданні гамма-кванта в блок детекту-вання при перевищенні ЕД порогового значення 1 мкЗв (100 мкР).

Дата добавления: 2014-01-05