Господарський комплекс національної економіки: основи формування та особливості структури

Тема 6. Господарський комплекс національної економіки та його структура

1. Господарський комплекс національної економіки: основи формування та особливості структури.

2. Промисловий комплекс та його особливості в Україні.

3. Будівельний комплекс та його особливості в Україні

4. Транспортний комплекс і зв'язок у господарському комплексі України.

5. Аграрний комплекс національної економіки.

6. Соціальний комплекс України і його інфраструктура.

Економічний розвиток держави обов'язково супроводжується проце­сами поглиблення суспільного поділу праці і спеціалізації у господарській діяльності. Але будь-яка спеціалізація доцільна та правомірна тільки при наявності координації діяльності і формування зв'язків між різними га­лузями і виробництвами. Розвиток і певна фіксація таких зв'язків приво­дить до тісного поєднання суб'єктів господарювання, тобто до створення господарського комплексу національної економіки.

Національний господарський комплекс (НГК) є поєднанням підприємств і установ у межах території країни, що задовольняють матеріальні й духовні потреби населення.

До основних факторів формування господарського комплексу націо­нальної економіки слід віднести:

• економіко-географічне положення;

• природно-ресурсний потенціал;

• трудоресурсний потенціал;

• історія розвитку і рівень господарського освоєння території.

Господарський комплекс, як і будь-яка система, має певну структуру, що передбачає наявність складових частин і зв'язків між ними. Головними складовими частинами його є дві сфери. У першій з них — виробничій сфері — безпосередньо створюються матеріальні блага. Сфера послуг (невиробнича сфера) в основному надає послуги населенню.
Сфери в свою чергу поділяються на галузі (сектори) національного господарства (господарського комплексу), під якими розуміють сукупність підприємств і установ, що задовольняють однорідні потреби суспільства (промисловість — у промисловій продукції, транспорт — у переміщенні вантажів і населення, освіта — у здобутті загальної і професійної освіти тощо).

Обидві сфери і окремі галузі тісно взаємопов'язані між собою, впливають одна на одну, формуючигалузеву структуру НГК.

Галузева структура господарства безпосередньо відбиває процес суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих пропорцій і зв'язків, зіставляються показники економічної ефективності виробництва. Вона служить цілям управління економікою. У промисловості виділяють 280 галузей і більше 500 окремих видів виробництва, класифікація яких полягає у групуванні підприємств за галузями з метою забезпечення наукового аналізу міжгалузевих зв' язків і пропорцій та зіставлення показників під час аналізу економічної ефективності виробництва і зростання продуктивності праці.

На рівні галузей економіки можна спостерігати об'єктивно існую­чий процес створення міжгалузевих комплексів, які витупають в формі пов'язаних у певному відношенні галузей (підгалузей, видів діяльності) окремої території.

Міжгалузевий комплекс - це сукупність видів діяльності, здійснюваних у певному місці й об'єднаних у певну групу (підсистему) тісними виробничими комерційними та іншими зв'язками.

Міжгалузеві комплекси формують як у виробництві, так і у сфері обслуговування, а також в інфраструктурних галузях.

Основними чинниками утворення комплексів і їх територіальної ор­ганізації є певні види ресурсів. Стимулятором розвитку багатьох міжга­лузевих комплексів є локальні природні ресурси. Класифікація міжгалу­зевих регіональних комплексів, що розвиваються на природно-ресурсній базі наведена на рис 6.1

Рис. 6.1 Чинники утворення міжгалузевих комплексів

Крім ресурсного існують також наступні підходи до виділення міжгалузевих комплексів національної економіки:

1. Цільовий підхід, відповідно до якого міжгалузевий комплекс розглядається як група галузей господарського комплексу, або видів виробництва що поєднані єдиною метою розвитку.

2. Технологічний підхід передбачає групування галузей, які пов’язані між собою послідовністю переробки та використання загального сировинного матеріалу і однаковим призначенням продукції.

3. Відтворювальний підхід використовується при виділенні міжгалузевих комплексів на регіональному рівні. Він поєднує цільову спрямованість та технологічну послідовність сировини і матеріалів. Його особливістю є відтворювальна цілісність міжгалузевих комплексів на всіх стадіях виробництва, а також об’єднання всіх підприємств виробничого і невиробничого значення.

За характером зв'язків між галузями вирізняють чотири типи міжгалузевих комплексів. До міжгалузевих комплексів першого типу належать галузі, підприємства яких пов'язані послідовною (або паралельною) переробкою певного типу сировини, включаючи її видобування (вирощування). До них належать агропромислові і рибопромислові, лісопромислові комплекси.

До міжгалузевих комплексів другого типу належать однорідні галузі, зв'язки між підприємствами яких виникають на основі виробництва взаємозамінюваної продукції.

Міжгалузевий комплекс третього типу - це комплекси, що складаються із сукупності кількох галузей, діяльність підприємств яких спрямована на вирішення певної господарської або регіональної проблеми.

До четвертого типу належать програмні міжгалузеві комплекси - комплекси галузей, зв'язки між підприємствами яких здійснюють, щоб досягти певної мети, заданої їм економікою, соціальною, екологічною або науково-технічною проблемами. До них відносять міжгалузеві комплекси перших трьох видів, наприклад, продовольчий, паливно-енергетичний комплекс, формування яких регулюється відповідно до певної програми.

Залежно від просторових масштабів міжгалузеві комплекси поділяють на міждержавні, макроекономічні й територіальні.

Міжнародні міжгалузеві комплекси розвиваються на основі інтеграції кількох господарський міжгалузевих комплексів різних країн.

Макроекономічні міжгалузеві комплекси складаються і функціонують як міжгалузеві утворення у структурі всього господарства країни, розв'язуючи, як правило, загальнодержавну економічну, соціальну, екологічну, політичну або науково-технічну проблеми.

Міжгалузеві територіальні комплекси являють собою підсистеми інтегральних територіально-господарських і в багатьох випадках відповідних їм господарських комплексів (наприклад, АПК певної області є одночасно елементом галузевої структури цієї області і підсистемою АПК країни).

Територіальні міжгалузеві комплекси поділяють на регіональні й локальні. Серед регіональних виокремлюють республіканські, районні, міжобласні й обласні комплекси, серед локальних - комплекси економічних вузлів і центрів, адміністративних районів.

Господарський комплекс України виник на основі соціально-еконо­мічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. Для нього є характерним:

• наявність потужної промислової та агропромислової ланки;

• активна участь у міжнаціональному територіальному поділі праці;

• надмірно високий рівень зосередження промисловості у промислових агломераціях;

• паритетність промислового і агропромислового виробництв в біль­шості областях;

• екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва з недо­сконалими системами землеробства;

• недостатній розвиток рекреаційного комплексу, що не відповідає знач­ному рекреаційному потенціалу країни;

• наявність розгалуженої транспортної системи, що має міжнародне зна­чення;

• недостатній розвиток ринкової, виробничої, соціальної та екологічної інфраструктури;

• застарілість технологій, зношеність основних виробничих фондів, слабкий розвиток інноваційної складової;

• низька забезпеченість паливно-енергетичними, лісовими, водними ре­сурсами;

• недостатнє використання потужностей сировинної бази (в т.ч. відхо­дів), зокрема в будівництві.

Господарський комплекс України поєднує:

1.промисловий комплекс;

2.агропромисловий комплекс;

3.будівельний комплекс;

4.транспорт і зв'язок

5.соціальна інфраструктура.

Дата добавления: 2014-01-05