Поняття кольору та об'єкти, які вивчає теорія кольору

Вступ

Проблемами кольору з глибокої стародавності і до теперішнього часу займається низка наукових дисциплін, кожна з яких вивчає колір з певної його сторони. Фізика – енергетична природа кольору. Фізіологія – процес сприйняття світла людиною та перетворення його в колір. Психологія – проблема сприйняття випромінювання та вплив його на психіку, здатність спричиняти різні емоції. Біологія – значення та роль кольору в життєдіяльності живих організмів і рослин.

У сучасній науці про колір важлива роль належить й математиці, за допомогою якої розробляють методи опису та вимірювання відтінків кольору.

Існує низка наукових дисциплін, що вивчають роль кольору в інших сферах людської діяльності, наприклад, такі як поліграфія, хімія лаків і фарб, криміналістика та ін. Сукупність усіх цих наук, що вивчають колір, визначає область науки про колір або кольороведення.

Основна задача поліграфічних технологій – це високоякісне друкування кольорових зображень, максимально наближених до кольору оригінала.

1 Задачі, СТРУКТУРА і зміст КУРСУ, його зв'язок з загально-інженерними ТА спеціальними дисциплінами

Колір – це оптичне явище, почуттєве відчуття, створюване оком і мозком. Колір не є фізичної перемінної, тобто не має фізичних одиниць виміру.

За Шреденгером "Колір – властивість спектральних складів випромінювань певних діапазонів видимого спектру, що не розрізняються людиною візуально".

При розгляданні питань відчуття та опису кольору завжди виділяють:

– фізичні аспекти;

– фізіологічні аспекти.

Фізичні параметри кольору (колірне збудження) визначаються об'єктивними методами за допомогою колориметра.

Фізіологічні характеристики кольору (сприйняття кольору) інтерпретують мозком людини шляхом розрахунку.

Міжнародною комісією з висвітлення (CIE – Commission Internationale de І'есlаіrаgе) у 1931 р. приняті постанови для опису кольору.

Зорові відчуття виникають під дією на органи зору випромінювань видимого діапазону. Діапазон довжини хвилі зорових відчуттів (кольору) знаходиться приблизно у межах 380–760 нм.

Фізичні властивості випромінювання пов'язані з властивостями їх відчуття: зі зміною довжини хвилі – колірність. Характер відчуття кольору залежить як від сумарної реакції рецепторів ока (людини) відносно кольору, так й від співвідношення реакцій кожного з трьох типів рецепторів. Сумарна реакція рецепторів відносно кольору.

Очі визначають світлоту, а співвідношення її часток – колірність (колірний тон і насиченість).

Таким чином, характеристиками кольору є:

– світлота (яскравість);

– колірний тон;

– насиченість.

Світлота – це психологічне сприйняття яскравості випромінювання, відбивання або поглинання світла речовиною, матеріальним середовищем або поверхнею предмета. За потужністю змінюється яскравість випромінювання, а за довжини хвилі – візуально сприймана колірність випромінювання.

Колірний тон – це якісна суб'єктивна характеристика кольору, що сприймається через відчуття (визначається словами – синій колір, зелений колір, червоний колір, жовтий колір та ін.). Колірний тон предметів залежить від виборчого спектрального поглинання прозорих предметів і виборчого спектрального відбивання непрозорих предметів.

Насиченість кольору – це друга якісна суб'єктивна характеристика кольору, що визначається інтенсивністю відчуття колірного тону.

Предмети не є кольоровими: відчуття кольоровості виникає як результат впливу світлових випромінювань. Видиме сонячне світло, що сприймається як білий колір, висвітлює предмет і частково відбиває. Об'єкт, що цілком відбиває випромінювання усього видимого спектрального діапазону, як правило, здається білим. Об'єкт, що цілком поглинає випромінювання, – чорним. Отже, об'єкт, що знаходиться в червоній зоні видимого спектра, сприймається пофарбованим у червоний колір.

Кольори поділяють на:

– ахроматичні;

– хроматичні.

Білий, сірий і чорний кольори називаються ахроматичними (не є кольоровими). Ці кольори не розрізняються якісно. Дія на око ахроматичних кольорів може бути задана однією психологічною величиною – світлотою.

Якщо рецептори різних типів роздратовані неоднаково, то виникає відчуття хроматичного кольору. Для його опису необхідно дві величини – світлота та колірність. Якісна характеристика зорового відчуття – це колірність. Для опису колірності використовують два параметри: насиченість і колірний тон. Колірний тон, насиченість і світлота – це три суб'єктивних характеристики хроматичних кольорів.

Дата добавления: 2014-01-05