Кольороподільні характеристики та їх визначення

Кольроподілення дубліката і синтез репродукції при відтворенні одноколірних накладень. Нехай оригінал-дублікат виконаний у вигляді трьох розташованих поруч одноколірних клинів (рис. 2.5,а). Кожне з полів клинів утворене реальними фарбами субтрактивного синтезу, поверхневі концентрації яких с_п0, с_п1, с_п2, с_п3

Для виготовлення і відтворення дубліката обрана тріада, спектральні криві якої наведені на рис. 2.6. Поглинанням фарб в тих зонах, де воно мінімальне, нехтуватимемо. Тоді кожна з кривих виявляється поширеною тільки на дві зони – корисного поглинання і ту, де шкідливе поглинання значне.

Для точного відтворення кольорів оригіналу потрібно ті ж кількості фарб, які містяться на полях клинів. Міра відхилення від цього – міра кольороподільного спотворення. Тому, користуючись дублікатом, можна оцінити результати кольороподілення не лише якісно, але і кількісно.

Допустимо, що для кольороподілення використаний фотографічний матеріал, що має лінійну відносно lgS характеристичну криву. У такому разі оптична щільність кольороподілених негативів буде пропорційна зональній щільності фарб. Коефіцієнт контрастності визначають за: ΔD^H=γΔlgH. При цьому інтервал експозицій, що повідомляються оригіналом, дорівнює інтервалу його щільності, тобто AlgH=ΔD^ор, то ΔD^H=γΔD^ор.

Рис. 2.5 – Оригінал (а), його кольороподілені негативи (б), часткові зображення (в) і картина поєднання часткових зображень (г)

Рис. 2.6 – Криві поглинання фарб, якими виконаний оригінал рис. 2.5

Визначимо, якими мають бути ці негативи. У зоні пропускання синього світлофільтру поглинає не лише жовта, але і пурпурна фарба (рис. 2.6, а і б). Тому оптична щільність синьофільтрового негативу пов'язана із зональною щільністю полів як жовтого, так і пурпурного клинів оригіналу. Отже, синьофільтровий (жовтий) негатив має градацію за обома вказаними фарбами (рис. 2.5,б). Оскільки шкідливе поглинання пурпурної фарби менше корисного поглинання жовтої, зображення пурпурного клину на жовтому негативі малоконтрастно. (Контраст зображення оцінюється інтервалом його оптичної щільності або тангенсом кута нахилу градаційної кривої).

Градація, викликана шкідливим поглинанням, називається шкідливою. Як видно з рис. 2.5,б, жовтий негатив має шкідливу градацію за пурпурною фарбою.

Пурпурний (зеленофільтровий) негатив повинен мати корисну градацію за пурпурною фарбою і шкідливу – за блакитною. При цьому контраст зображення блакитного клину не може бути великим (рис. 2.5,б).

У червоній зоні фарби оригіналу в нашому випадку не мають шкідливого поглинання, і тому блакитний (червонофільтровий) негатив має тільки корисний контраст за блакитною фарбою.

Виготовивши з кольороподілених негативів діапозитиви і перевівши оптичну щільність їх почорнінь відповідні кількості фарб, отримаємо часткові зображення, показані на рис. 2.5,в.

На рис. 2.5,г вони представлені підготовленими до поєднання на паперовій підкладці. Буквами б, п, ж вказані кольори клинів в оригіналі, буквами Б, П і Ж – кольори кожного з часткових зображень.

Розглянемо властивості отриманої таким чином репродукції в двох випадках: а – фарби синтезу ідеальні; б – фарби синтезу – ті ж самі, з яких складається оригінал.

Синтез ідеальними фарбами. З рис. 2.5,г видно, що зображення жовтого клину утворене на репродукції тільки жовтою фарбою, оскільки по ній має градацію тільки жовтий негатив (рис. 2.5,б, верхня горизонталь). Репродукція пурпурного клину виходить поєднанням контрастного пурпурного зображення і менш контрастного жовтого. Вона тому має не чисто-пурпурний, а червонуватий колір. З рис. 2.6,б видно, що фарба оригіналу теж червонувата, оскільки досить сильно поглинає в синій зоні. Це поглинання і забезпечується в репродукції ідеальною жовтою фарбою. Так само блакитний клин повинен зображуватися двома фарбами – блакитною (контрастне зображення) і пурпурною (малоконтрастне).

Отже, якби синтез був проведений ідеальними фарбами, то репродукція була б і при цьому кольороподіленні по кольорах тотожної оригіналу.

Синтез реальними фарбами. Якщо оптичну щільність тих же діапозитивів (рис. 2.5,в ) перевести у відповідні кількості фарб, якими створений оригінал, то результат відтворення різко зміниться в порівнянні з результатом, що досягається ідеальними фарбами.

Накладення жовтого клину на пурпурний виявляється непотрібним: пурпурний і без того має червонуватий колір. Накладення жовтого тільки приведе до спотворення кольору, який стане не червонувато-пурпурним, як в оригіналі, а чисто-червоним. Подібним же чином буде спотворений і колір блакитного клину: пурпурна фарба виявляється в цьому випадку також зайвою.

Щоб сформулювати одне з основних правил теорії кольоровідтворення, знову звернемося до рис. 2.5. Візьмемо для прикладу результат, отриманий за синім світлофільтром. У зоні його пропускання поглинають дві фарби – жовта, така, що виділяється, і пурпурна, яка на жовтому негативі теж виділяється, хоча для отримання точного зображення реальними фарбами цього не вимагається. Тому пурпурний клин відтворюється не однією пурпурною фарбою, а накладенням жовтої на пурпурну. Таким чином, якщо в зоні, керованою цією фарбою (жовтою), має шкідливе поглинання інша (пурпурна), то часткове зображення, утворене фарбою, що виділяється (жовтою), складатиметься з двох. Одне з них корисне, потрібне умовами синтезу, інше – шкідливе, забруднююче, яке ляже на фарбу, що має в зоні пропускання світлофільтру шкідливе поглинання (пурпурну).

Усе сказане про жовту і пурпурну фарби відноситься і до інших відповідно до їх властивостей. Наприклад, блакитний клин репродукції (рис. 2.5,г) виявляється забрудненим пурпурною фарбою, в зоні виділення якої блакитна має поглинання. Блакитне часткове зображення не містить шкідливих, тому, що в червоній зоні інші фарби, окрім блакитної, не поглинають.

Отже, основне правило кольороподілення: фарба, що має шкідливе поглинання в зоні, якою управляє дана, при синтезі забруднюється даною, і колір репродукції спотворюється. Кількість забруднюючої фарби визначається шкідливим поглинанням забруднюваної.

На практиці відбувається погане відокремлення однієї фарби від іншої.

Кольори об'єктів природи або оригіналів репродукуються так само, як і відповідні поля фарбових клинів.

Тому поля довільних, об'єктів, що вимагають для відтворення тільки жовтої фарби, виходять помаранчевими, а тільки блакитний – синюватими. Якщо для відтворення тієї або іншої ділянки об'єкту потрібно не одну фарбу, а декілька, то його колір буде спотворений пропорційно вкладу кожної з них. Тому співвідношення, отримані при розгляді приватного об'єкту, – дубліката, мають загальний характер.

Дата добавления: 2014-01-05