Позитивний та нормативний підходи до вивчення фінансових явищ

У світовій фінансовій науці сформувалось два основних підходи до вивчення фінансових явищ: позитивний і нормативний.

Метою позитивного аналізу є опис реалій, якими вони є, за допомогою експериментів та економетричних досліджень; а нормативний підхід більшою мірою зосереджується на недосконалостях дійсності, ставлячи питання про те, якою вона повинна бути в світлі певних етичних ідеалів.

За своїм змістом позитивна наука зводиться до етично нейтрального фактологічного дослідження, ставлячи питання: “що?”, “як?” і оминаючи питання етичного змісту: “чому?”, яке є більш характерним для нормативного підходу.

Наприклад, у сфері оподаткування для позитивіста важливим буде наступний підхід: “як впливає на економіку та соціальне становище податкоплатників та чи інша форма оподаткування?”, “як впливає на виробництво і споживання запровадження ПДВ?”, “як розподіляється податковий тягар між окремими категоріями населення?” тощо. В той час як нормативну науку більше цікавлять питання типу: “які податки є більш справедливими – прогресивні чи пропорційні? Чому?”

Донедавна перерозподіл через державний бюджет розглядався як проблема позитивного аналізу. Проте для рядових громадян поняття “державний перерозподіл” передбачає не тільки позитивну постановку завдання, але й його нормативну оцінку: “чи є справедливими ті чи інші рішення”, “що таке справедливий перерозподіл взагалі?” Скажімо, позитивний аналіз бюджетної програми продовольчого субсидування малозабезпечених громадян цікавиться лише впливом субсидії на рівень цін на продукти споживання, а також кількісними параметрами забезпечення малозабезпечених верств населення. Тобто, фактичний стан після введення субсидії порівнюється з попередніми розрахунками, і на цьому аналіз припиняється. А от “чи рівнозначна субсидія соціальному утриманству?”, “чи є вона гуманною ознакою соціальної солідарності із знедоленими, що заохочує неробство?” - ці та інші питання більшою мірою цікавлять представників нормативного напряму.

Таким чином, позитивізм претендує на незалежне від суб’єктивних оцінок, тобто справжнє (позитивне) знання. Позитивісти істинними вважають лише викладення фактів і теоретизування явищ, виправдання дійсності і пристосування до неї, а не заклики чи зусилля змінити її.

Важливою особливістю позитивного методу є те, що він не цікавиться первісними причинами фінансових явищ, не ставить кінцевої мети дослідження. Для позитиві­ста істинне існує лише в спостережуваній реальності. А все, що не можна перевірити досвідом, підтвердити експериментально, переконатися навіч, вважається недостойним імені науки. Тому в західних вчених-позитивістів не зустрінемо описів походження фінансів, якщо тому немає пи­саних чи археологічних підтверджень.

До позитивістської школи належали такі знаменитості економічної думки Заходу як Йозеф Шумпетер (1883 - 1950) і Фрідріх Хайек (1899 - 1992). До позитивістів зараховує себе і глава монетаристів, лауреат Нобелівської премії Мілтон Фрідмен (1912 р.н.) та лауреат Нобелівської премії, відомий американський економіст Джеймс Б'юкенен.

Наука фінансів не може обійтися без позитивного дослідження. Але, будучи дискреційним знаряддям у розпорядженні уряду, державні фінанси за своєю природою несуть у собі також і риси нормативної галузі знання. На противагу позитивному, нормативне дослідження переорієнтоване від дійсного на те, що повинно чи могло б бути. Нормативний метод стверджує, що найсуттєвіша риса науки полягає не в накопиченні знань про минулі факти, а в передбаченні майбутнього. Нормативна наука зосереджується на рекомендаціях, пропонованих з метою удосконалення, зміни на краще, оперує поняттями "добро — зло", "краще — гірше", "більше — менше". Тобто, в нормативному дослідженні більша частина аргументації вбирає соціологічний, морально-етичний характер, знаходячись поза межами власне фінансово-економічного аналізу. Предмет нормативної або регулятивної фінансової науки — бажане та ідеальне як таке, що відрізняється від існуючого. Намітивши ідеали, нормативна наука пропонує і рецепти їх здійснення, трансформуючись у фінансове мистецтво. Яскравими представниками нормативної науки є Адольф Вагнер (1835 - 1917), Вільфредо Парето (1848 - 1923), Артур Пігу.

Образно кажучи, якщо позитивний метод можна уявити собі як бібліотеку ерудиції, в якій набираються знань, то нормативний є храмом етики, а також школою дій, де вчаться оцінювати і передбачати події, ставити цілі та досягати їх.

В процесі вивчення і аналізу явищ у сфері державних фінансів однаково корисними є і позитивний, і нормативний підходи. Адже сама тільки нормативна теорія не може запропонувати ефективних рекомендацій з метою досягнення певних результатів, якщо не матиме у своєму розпорядженні даних і фактів, добутих позитивним знанням.

Дата добавления: 2014-01-05