Мережева технологія IEEE802.3/Ethernet

Кабельні системи локальних обчислювальних мереж

Ієрархічні, повнозв'язні і мережі із змішаною топологією в процесі передачі даних вимагають маршрутизації останньою, тобто вибору в кожному вузлі шляху подальшого руху інформації. Правда, альтернативна неоднозначна маршрутизація виконується тільки в мережах, що мають замкнуті контури каналів зв'язку (комірчасту структуру). Такі мережі називаються мережами з маршрутизацією інформації.

Нині у локальних обчислювальних мережах використовуються всього три види кабелю:

· коаксіальний двох типів — тонкий коаксіальний кабель (thin coaxial cable) і товстий коаксіальний кабель (thick coaxial cable);

· вита пара двох основних типів — неекранована вита пара (unshielded twisted pair (UTP)) і екранована вита пара (shielded twisted pair (STP));

· волоконно-оптичний двох типів — багатомодовий кабель (fiber optic cable multimode) і одномодовий кабель (fiber optic cable single mode). У цих видах кабелю сигнали передаються за допомогою світла, а не електрики, як в інших видах кабелю.

Хоча загальна номенклатура всіх зазначених видів кабелю у багатьох виробників становить навіть не сотні, а тисячі найменувань, вибирати кабель зазвичай доводиться виходячи не з характеристик конкретної марки, а з правил застосування. Це істотно полегшує роботу проектувальнику кабельної підсистеми локальної обчислювальної мережі.

Мережева технологія — це узгоджений набір протоколів і що реалізовують їх апаратний-програмних компонентів, достатніх для побудови мережі.

Найпоширеніша в даний час технологія (кількість мереж, що використовують цю технологію, перевищила 5 млн. з числом комп'ютерів в цих мережах більше 50 млн.) створена в кінці 70-х років і в первинному варіанті використовувала як лінію зв'язку коаксіальний кабель. Але пізніше було розроблено багато модифікацій цієї технології, розрахованих і на інші комунікації, зокрема:

- 10Base-2 — використовує тонкий коаксіальний кабель (діаметр 0,25 дюйма); забезпечує сегменти завдовжки до 185 м з максимальним числом робочих станцій в сегменті 30;

- 10Base-5 — використовує товстий коаксіальний кабель (діаметр 0,5 дюйма); забезпечує сегменти завдовжки до 500 м з максимальним числом робочих станцій в сегменті 100;

- 10Base-T — використовує неекрановану виту пару і забезпечує сегменти завдовжки до 100 м з максимальним числом робочих станцій в сегменті 1024;

- 10Base-F — використовує волоконно-оптичний кабель і забезпечує сегменти завдовжки до 2000 м з максимальним числом робочих станцій в сегменті 1024.

Технології Ethernet і IEEE 802.3 багато в чому схожі; остання підтримує не тільки топологію загальна шина, але і топологію зірка. Швидкість передачі при цих технологіях рівна 10 Мбит/с.

У розвиток технології Ethernet створені декілька істотно просунутих варіантів:

- Fast Ethernet (IEEE 802.3u) із швидкістю передачі 100 Кбит/с, що має три модифікації:

- 100Base-TX, що використовує екрановану і неекрановану виту пару з довжиною сегменту не більше 100 м;

- 100Base-T4, що використовує чотирьохдротяну неекрановану виту пару з довжиною сегменту не більше 100 м;

- 100Base-FX, що використовує волоконно-оптичний кабель з довжиною сегменту не більше 410 м при напівдуплексі і до 2000 м при дуплексі.

- Gigabit Ethernet (IEEE802.3z) із швидкістю передачі 1000 Кбит/с використовує як лінії зв'язку коаксіальний кабель, екрановану виту пару і волоконно-оптичний кабель з максимальною довжиною сегменту в різних модифікаціях від 200 м до 5000 м.

Існують наступні модифікації:

- 1000Base-LX, що використовує волоконно-оптичний кабель з довжиною хвилі світла 1,3 мкм;

- 1000Base-SX, що використовує волоконно-оптичний кабель з довжиною хвилі світла 0,85 мкм;

- 1000Base-CX, що використовує екрановану виту пару;

- 1000Base-T, що використовує неекрановану виту пару.

Специфікація Ethernet підтримує випадковий метод доступу (метод змагань) і її популярність пояснюється надійними, простими і недорогими технологіями.

3. Структура та концепція функціонування банківської інформаційної системи.

Банківські інформаційні системи розвиваються в Україні разом з удосконаленням банківської структури. Нині вже відбувся поступовий перехід від часткової механізації до комплексної автоматизації, від централізованої до розподіленої обробки даних.

У 1993 році міжбанківські розрахунки було переведено на безпаперові технології, набув юридичного статусу електронний документ, і відтоді в усіх банках обов’язково запроваджувалися комп’ютерні технології, основу яких становив програмно-технологічний комплекс «Операційний день банку» (ОДБ).

Операційним днем банку називається календарний день, протягом якого змінюються залишки на особових рахунках. Усі платіжні документи, прийняті банком для обробки, розміщуються за операційними днями. Операційні дні поділяються на відкриті та закриті. Відкриває операційний день технолог системи на початку робочого дня, перед вводом першого платіжного документа, прийнятого банком на обробку.

Упродовж відкритого операційного дня документи можна доповнювати, змінювати, вилучати, обробляти (групувати, визначати зведені показники і т.ін.). Після закінчення прийому документів від клієнтів і виконання всіх внутрішньобанківських бухгалтерських проведень можна завершувати операційний день — припиняти доступ до документів центральної БД, закриваючи операційний день. Протягом закритого операційногодня на відміну від відкритого редагування платіжних документів неможливе, залишки коштів на особових рахунках і вся звітність (виписки за рахунками, баланс та інші документи) лишаються незмінними. Зауважимо, що звітність банку може бути отримана за будь-який операційний день незалежно від того, відкритий він чи закритий.

Спочатку до функцій програмно-технологічного комплексу ОДБ обов’язково мали входити автоматизація обліку руху коштів на рахунках клієнтів і складання бухгалтерського балансу. При цьому в банках автоматизації підлягали такі функції:

– щоденне відображення виконаних операцій за розрахунково-грошовими документами і позабалансовими ордерами в регістрах аналітичного та синтетичного обліку;

– облік сум нез’ясованих платежів, які не можуть бути зараховані на рахунки за призначенням;

– контроль залишків на особових рахунках;

– нарахування процентів на залишки та обороти, позики й депозити, а також процентів за обслуговування;

– складання й передавання виписок із розрахункових і поточних рахунків клієнтам;

– відкриття і закриття особових рахунків;

– підготовка файлів для передавання через спеціальне АРМ (АРМЗ) засобами електронної пошти до системи міжбанківських розрахунків;

– складання й видавання вихідних форм, які відображають стан бухгалтерського обліку на звітну дату. Це такі документи: головна бухгалтерська книга, баланс денний, місячний, річний тощо. До головної бухгалтерської книги записуються реквізити: номер рахунку; тип операції; сума; час виконання операції; код службовця, котрий виконував операцію.

Згодом функції пакета ОБД розширювалися, і він став ядром інтегрованої банківської системи (ІБС), яка автоматизує всі управлінські функції в комерційному банку. Структуру ІБС комерційного банку зображено на рис. 4.1.

Створення інтегрованих банківських систем характеризується насамперед розширенням можливостей пакета ОДБ в таких напрямках:

– підвищення оперативності та продуктивності;

– інтеграція документів з погляду функцій усіх підсистем;

– підвищення надійності автоматизованих банківських систем;

– розширення інформаційної бази про клієнтів;

– створення потужних аналітичних підсистем, які дають змогу отримувати й узагальнювати інформацію, що стосується попереднього періоду, теперішнього та майбутнього стану банку;

– розвиток гнучкості системи (уже сьогодні для автоматичного обчислення процентів за залишками на рахунках можна задавати процентну ставку для кожного рахунку; усі обчислення можуть виконуватись як у режимі «off-line», тобто по завершенні операційного дня, так і в режимі «on-line» — під час поточного обслуговування клієнта й у разі ліквідації рахунку).

До головного меню пакета ОДБ включені основні технологічні функції — підсистеми, перелік яких не задається нормативними документами, а тому є оригінальним у програмному комплексі ОДБ кожного розробника. Так, у пакеті ОДБ, що є продуктом підприємства УНІТІ-БАРС, яке спеціалізується на розробці програмних продуктів для банків, головне меню версії 1998 р. має такий вигляд:

У наведеному головному меню та в меню інших пакетів ОДБ основні технологічні функції закріплені за робочими місцями операціоніста, контролера, технолога та адміністратора БД.

Робоче місце операціоніста є ключовим у банківській інформаційній системі, оскільки тут виконуються головні операції з обробки оперативної інформації, зокрема ввід платіжних документів, оперативний контроль за виконанням операцій, переведення вкладів, робота з картотеками, контроль неоплачених документів, огляд і роздрукування виписок із особових рахунків і т.ін.

Технологія вводу інформації полягає в тому, що операціоніст переносить реквізити з кожного банківського документа через екранну його форму у вхідний файл. Перед вводом записується номер пачки, який під час наступних операцій вводу автоматично збільшується на одиницю. У процесі вводу номера рахунку перевіряється його наявність у файлі особових рахунків, а з файла довідника клієнтів вибираються необхідні дані про клієнта. За тією самою технологією вводяться дані про одержувача для внутрішніх документів. Вводячи міжбанківські документи, перевіряють МФО на наявність банку-одержувача в довіднику. Сума документа вводиться двічі — це елемент технології, за допомогою якого контролюється правильність вводу. Водночас висвітлюються прогнозні залишки на рахунку — залишок після оплати цього документа. На стадії вводу інформації виокремлюють такі макети (типи вхідних потоків) даних: платежі, що проходять через кореспондентські рахунки; платежі, що проходять через касу банку; внутрішні проведення банку, що відображають розрахункові операції між двома клієнтами банку; видавання й погашення позик; виправлення помилок тощо.

Робоче місце контролера передбачається не в усіх пакетах ОДБ. У деяких пакетах на практиці функції контролера включені до меню на АРМ операціоніста чи на АРМ технолога, де здійснюється програмний та технологічний контроль. Традиційно на АРМ контролера дублюються функції операціоніста з вводу інформації. У разі, коли контрольні суми за документом після першого і другого контрольного вводу збігаються, інформація записується в основну базу оперативної інформації для здійснення процедур її обробки. У противному разі введені показники коригуються. На АРМ контролера можуть бути покладені й інші функції, наприклад регулювання послідовності надходження початкових міжбанківських документів до регіонально-розрахункової палати (оплата документів дозволяється або забороняється шляхом їх блокування).

Робоче місце технолога включає найширший перелік технологічних функцій, які можна поділити на щоденні та періодичні з формування звітності за відповідний період часу.

Дата добавления: 2014-01-05