Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Законодавство Тимчасового уряду




План

Право

План

1. Суспільний лад

2. Державний устрій

3. Право

4. Зміни у суспільно-політичному ладі та праві Галичини, Буковини і Закарпаття в ході І світової війни.

 

Література:

[1] ст. 136-137; [4] ст. 604-635;

 

1. Суспільний лад

Російська імперія вступила у І світову війну 19 липня 1914р. війна розпочалася між двома ворожими угрупуваннями великих капіталістичних держав – Троїстим Союзом (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія), та Антантою (Англія, Франція, Росія).

Причини війни: (загарбницькі цілі)

- перерозподіл уже поділеного світу,

- захоплення колоній,

- захоплення ринків збуту і джерел сировини,

- гноблення інших народів (Німеччина прагнула перетворити Україну в колонію, Австро-Угорщина також мріяла про захоплення України)

Участь Росії у І світовій війні обумовила необхідність значної кількості військовозобов’язаного населення у діючу армію. Керуючись ст. 70 Основних державних законів Російської імперії в редакції 23 квітня 1906р. і нормами Статуту про військову повинність, уряд приступив до призову підданих імператору на дійсну військову службу.

18 липня 1914р. було видано іменний указ, відповідно до якого мобілізація торкнулася підданих Російській імперії, які проживали на території всіх українських губерній. В подальшому уряд приймав правові акти, що дозволяли поповнювати лави діючої армії все новими й новими призовниками.

Умови воєнного часу активізували дію ст. 71. Основних державних законів Російської імперії, яка покладала на підданих імператору обов’язок „платити встановлені законом податок і мито”. 4 жовтня 1914р. було затверджено „Положення про підвищення ставок деяких видів існуючого оподаткування і про введення нових податків”, яке передбачало істотне підвищення державного податку з нерухомості та ставок промислового податку. В подальшому уряд вводив все нові і нові податки.

Від 3 лютого 1916р. була прийнята Постанова „Про умови і порядок застосування закону про примусові гужові перевезення продовольчих вантажів”. Для здійснення перевезень могла залучатися населення.

20 липня 1914р. царським указом вводилося „Тимчасове положення про військову цензуру”, засновувалися цензурні комісії. Свобода слова і друку в Росії суттєво обмежувалися.

27 серпня 1915р. імператор затвердив „Положення про воєнно-промислові комітети” (центральний, обласні, місцеві). Основне їх призначення – сприяння урядовим установам постачанні армії і флоту всіх необхідних предметів спорядження і довольства.

Царський уряд, враховуючи зростаючу економічну могутність буржуазії та її вплив, дозволив їй організацію ще деяких товариств і організацій для мобілізації ресурсів країни на „доведення війни до переможного кінця”. У серпні 1915р. створено „Об’єднаний комітет Всеросійської земської і міської спілок”. (Земгор)

Спочатку Земгор відав організацією госпіталів, піклуванням про поранених і хворих військовослужбовців, виробництвом медикаментів. Пізніше за згодою царського уряду почав здійснювати деякі державні, воєнно-господарські функції: мобілізовувати для воєнних цілей кустарну промисловість і розподіляти замовлення, організовувати заготовлення сировини і матеріалів, сприяти евакуації промислових підприємств, військово-санітарній роботі. Діяльність Земгору сприяла посиленню впливу торгівельно-поромисловій буржуазії і ліберальних поміщиків. Він став однією з опор так званого „Прогресивного блоку”, створеного у серпні 1915р. лідерами буржуазно-поміщицьких партій у Державній думі і частиною членів Державної ради.

У період І світової війни значні зміни відбулися у становищі робітничого класу. Скасовувалася низка статей про фабрично-заводську працю. На багатьох підприємствах вводився воєнний режим. Робочий день на підприємстві досягав 15-16 год., робітникам заборонялося переходити з підприємства на підприємство, відмовлятися від понадурочних робіт, висувати які-небудь вимоги до адміністрації. Заборонялися страйки, ліквідовувались профспілки, обмежувалась діяльність лікарняних кас. З початку війни до березня 1917р. в Україні відбулося 370 страйків, у яких брали участь близько 300 тис. робітників.

Погіршилося і становище селян. Більшість солдатів у діючій армії, зростання дороговизни, нестача товарів сільського вжитку, постійні реквізиції продовольства, фуражу, худоби, коней провокували виступи селян. Усього з серпня 1914р. і до кінця 1916р. в Україні відбулося 161 селянський виступ.

2. Державний устрій

У роки І світової війни державний лад Російської імперії залишався в основному незмінним. Зберігалося царське самодержавство. З перервами у роботі функціонували Державна рада і Державна дума. Водночас війна вимагала деяких змін у державному механізмі, перебудови органів державної влади й управління. Широкомасштабна участь Росії у війні, небувале зростання потреб діючої армії в озброєнні, інших матеріальних цінностях зумовили створення системи надзвичайних органів воєнно-економічного регулювання. Основу цієї системи становили створені відповідні до закону 17 серпня 1915р. чотири особливі наради: з оборони, палива, продовольчої справи, перевезення палива, продовольчих і воєнних вантажів.

Головне призначення нарад полягало в об’єднанні заходів для забезпечення армії і флоту предметами бойового і матеріального постачання, в мобілізації всієї економіки країни на потреби війни. 30 серпня 1915р. імператор Микола ІІ ухвалив закон „Про забезпечення потреб біженців”. Для забезпечення потреб біженців засновувалося під головуванням Міністра внутрішніх справ. особлива нарада з улаштування біженців.

20 липня 1914р. видано іменний указ про оголошення воєнного стану. На території, де вводився воєнний стан, повноваження щодо охорони державного порядку і громадського спокою переходили до \воєнних властей: головнокомандувача і командувачів армій. Генерал-губернатор діставали додаткові адміністративні і поліцейські права.

З початком І світової війни виникла потреба у внесенні змін у систему судових органів, а також у порядок їхньої діяльності. Законом від 20 липня 1914р. була ухвалена нова редакція ІV розділу Військово-судового статуту (ВСС), який тепер називався „Про суд у воєнний час”. ВСС регулював питання про підсудність, дізнання, попереднє слідство, відання до суду, порядок провадження справ у полкових, етапних, корпусних військово-окружних судах, касаційному присутствії.

У районі воєнних дій і в місцевості, де оголошувався воєнний стан, за наявності надзвичайних обставин могли засновуватися військово-польові суди. Судочинство у військово-польових судах здійснювалась у винятковому порядку: короткострокове слухання, відсутність захисту, корпоративність суду, неможливість оскарження. Усе це свідчить про те, що військово-польові суди фактично були органами позасудової розправи.

З початком І світової війни виникла потреба внести зміни у чинне законодавство Російської імперії, а також прийняти нові законодавчі акти. Це торкнулося практично всіх галузей російського права.

а) Адміністративне законодавство

Указ від 24 липня 1914р. „Про прийняття виняткових заходів до посиленої охорони в усіх місцевостях імперії порядку і громадської безпеки”, згідно з яким оголошувався стан надзвичайної охорони в усіх місцевостях Російської імперії, що не перебував в той час на воєнному становищі.

28 липня 1914р. – царський указ, що установив правила, якими Росія керувала під час війни, зокрема щодо підданих держав, які воюють з Росією. Ці піддані обмежувалися у своїй дієздатності. 1 вересня 1916 р. прийнято Положення, згідно з яким Міністерство внутрішніх справ сам або через уповноважених ним осіб наділялося правом закривати будь-які збори громадських організацій, їхніх комітетів, інших виконавчих органів.

б) Фінансове законодавство

Фінансове питання стало надзвичайно гострим: витрати на війну зростали, а прибуткові надходження до держбюджету різко скоротилися. У зв’язку з цим 22 серпня 1914р. було оголошено „Височайше веління” про заборону продажу спиртних напоїв до кінця війни. Ці заходи підірвали дохідну частину бюджету - сотню мільйонів крб. Щорічно втрачено надходжень до скарбниці. Надходження до бюджету зменшилось й у зв’язку із зниженням розмірів митних зборів, скороченням зовнішньої торгівлі, збільшення великомасштабних безоплатних військових перевезень залізницею.

Царський уряд прийняв низку нормативних актів, призначених забезпечити поповнення дохідної частини бюджету.

Одним з основних джерел фінансової війни стало використання паперово-грошової емісії. Для забезпечення дієвості цієї акції був прийнятий закон, відповідно до якого заборонявся розмін паперових грошей на золото і розширене емісійне право Державного банку. Державний банк випустив на початку війни кредитних білетів без золотого покриття на 1,5 млрд. крб. І в такий спосіб скарбниця одержала джерело для фінансування війни. Споживча здатність грошей знижувалася, що неминуче вело до зубожіння народу. Царський уряд прийняв також кілька десятків нормативних актів, що передбачили значне підвищення акцизних ставок на цукор, тютюн, сірники та інші товари першої необхідності. Наслідком дії такого законодавства було збагачення буржуазії, поміщиків і бюрократів, пов’язаної з фінансовими колами, які зуміли заробити на І світовій війні сотні млн.. крб. Однією з головних причин краху податкової політики було те, що населення припинило сплачувати податки.

в) Цивільне право

Поширився такий захід, як реквізиція, тобто примусове стягнення натурою з населення в районі воєнних дій усіляких предметів для потреб війни. Було затверджено ряд Положень з цього приводу.

Щодо збиткових і малоперспективних підприємств застосовувався спеціальний захід – секвестр, який являв собою тимчасове вилучення підприємства (або іншого майна) у власника і передачу його в розпорядження компетентного органу – Положення від 12 січня 1916р. обмежував права власника схваленого Державною радою і Державною думою та затвердженим царем 13 червня 1916р. закон „Про заходи до скорочення споживання населення м’яса і м’ясних продуктів..”

Зобов’язальне право зазнало великих змін. Уряд перейшов до примусових форм договорів. Згідно Положення від 4 вересня 1914р. договірні зв’язки промислових підприємств, що виробляють продукцію, необхідну для постачання армії і флоту, переходили під контроль державних посадових осіб. Заборонявся вивіз з Росії за кордон великої кількості товарів.

4. Зміни у суспільно-політичному ладі та праві Галичини, Буковини і Закарпаття в ході І світової війни

- Рух за виборчу реформу у Галичині

- Затвердження нового виборчого закону від 26 січня 1907р.

- 14 лютого 1914р. – Галицький сейм затвердив новий виборчий закон

- липень 1914р. – австрійський імператор Франц-Йосип І санкціонував новий виборчий закон, розпустив галицький сейм і призначив нові вибори, які малим відбутися у жовтні 1914р. у зв’язку з початком І світової війни закон не набув чинності.

- Російські царські власті захопили Галичину і Буковину і виділили захоплені області в окреме генерал-губернаторство.

- У рамках політики русифікації окупаційна адміністрація закрила українські громадські установи, у тому числі „Просвіту” і Наукове товариство ім. Т. Шевченка, розгромила їхні музеї та бібліотеки, редакції українських газет, забороняла вживання української мови.

Тисячі українців були депортовані на Схід. Розпочалася кампанія проти греко-католицької церкви, насильно запровадили в Галичині православ’я. Митрополита А. Шептицького заарештували і вислали в Росію.

Після відходу російських військ австрійська влада застосувала репресії до населення західноукраїнських земель, звинувачуючи його у своїх воєнних невдачах.

Коли розпочалася І світова війна, українська політична партія з метою забезпечення українців (західних) єдиним представницьким органом створили у Львові. 3 серпня 1914р. Головну українську раду на чолі з авторитетним парламентським діячем Костем Левицьким. Рада закликала усіх українців боротися за конституційну Австрію проти самодержавної Росії.

- Створено добровільний легіон Українських січових стрільців 2500 солдатів (бажаючих було більше).

- Бойове хрещення Українських січових стрільців у битві у Галичині й Карпатах під час російського наступу 1914-1915 рр.

Після окупації Галичини російські війська у Відні 5 травня була заснована Загальна українська рада. Це представництво української Австрії планували створити самостійну державу на Наддніпрянщині і автономії для українців у межах Австро-Угорщини.

Наприкінці 1918р. в умовах поразки у І світовій війні багатонаціональна Австро-Угорщина розпалася. На її території були створені нові держави – Австрія, Угорщина, Чехословаччина, частина території була приєднана до складу Югославії, Румунії, Польщі. Населені українцями землі, що входили до складу колишньої Австро-Угорщини, за Версальським договором 1919р. були передані: Закарпаття – Чехословаччині, Буковина – Румунії, Галичина – Польщі.

 

Завдання для самоконтролю

  1. Які зміни в суспільному ладі українських земель в роки Першої світової війни?
  2. Для чого було створено Земгор?
  3. Які зміни внесено в чинне законодавство Росії під час Першої світової війни?
  4. Що таке реквізиція і секвестр?
  5. Що відбулося у суспільному житті західноукраїнських земель?
  6. Яка доля різних народів після розпаду Австро-Угорської імперії у 1918р?

Розділ ІХ. Держава і право України в період революції та громадянської війни (1917-1922 рр.)

Тема: 25. Крах самодержавства і початок створення в Україні нових політичних структур

 

1. Причини та наслідки лютневої революції 1917р. в Росії

2. Тимчасовий уряд та його органи в Україні

3. Законодавство Тимчасового уряду

 

Література:

[3] ст. 178-188; [4] т. 2, ст. 5-39

1. Причини та наслідки лютневої революції 1917р. в Росії

Надзвичайне загострення суперечностей усередині старого ладу:

- суперечності між працею і капіталом,

- суперечності між селянами і поміщиками,

- суперечності між відсталим, напівфеодальним селом і розвинутим капіталістичним містом.

Ці характеристики для усієї Росії антагонізми яскраво виявилися і в Україні, де вони ще більше загострювалися внаслідок політики національного гноблення, яку проводив царизм.

За своїм характером Лютнева революція була демократичною, точніше – загальнодемократичною.

Ще до початку 1917р. в Росії виникла революційна ситуація. Друга народна революція визрівала в умовах, коли не примирені суперечності між самодержавно-поліцейським ладом і потребами суспільного прогресу ще більше посилювалися у зв’язку зі світовою соціально-економічною, політичною і національною кризою, яка призвела до першої світової війни.

Революційний вибух, який започаткував революцію (лютневу), стався 23 лютого 1917р. у Петрограді, а вже 27 лютого озброєні робітники та солдати майже повністю оволоділи столицею Російської імперії. У ніч на 28 лютого були заарештовані міністри останнього царського уряду. На початку березня Микола ІІ зрікся престолу. Але офіційно республікою Росія була проголошена декретом Тимчасового уряду тільки через півроку – 1 вересня 1917р. у Петрограді була створена міська Рада робітничих депутатів. 1 березня Рада поповнилась солдатськими представниками і стала називатися Радою робітничих і солдатських депутатів.

Більшовицька партія в основу своєї тактики на початку 1917р. поклювала вказівки Леніна про те, що Лютнева революція є лише етапом у боротьбі трудящих мас за своє визволення, що вона має перерости в революцію соціалістичну. Конкретний план боротьби за перехід від демократичної революції до соціальної. В. Ленін виклав у „Квітневих тезах”. („Вся влада Радам”).

Петроградська Рада спочатку виявила себе як демократична влада. Вона претендувала на роль всеросійського державного центру. Ум перші дні революції на роль керівної влади претендував також буржуазний Тимчасовий комітет Державної думи. За згодою між лідерами Тимчасового комітету і керівництвом Петроградської Ради робітників і солдатських депутатів був утворений Тимчасовий уряд. Формально він нікому не підпорядковувався, але фактично йому доводилось діяти під контролем Тимчасового комітету. Через кризи, прорахунки та помилки коаліційний Тимчасовий уряд (представлений кадетами, народними соціалістами, меншовиками та есерами) вів країну до Установчих зборів. Проте коаліція стала вести подвійну, нерішучу політику і „ув’язла” в ній. Не привело до успіху і створення однорідного соціального уряду (есери, меншовики).

2. Тимчасовий уряд та його органи в Україні

Тимчасовий уряд Росії на чолі з князем Г. Львовим, утворений 2 березня 1917р. був органом буржуазної влади і спочатку формувався переважно з представниками буржуазних партій і близьких до буржуазії поміщиків(П. Мілюков, О. Гучков та інші). Найміцніші позиції в уряді займала партія кадетів – головна партія російської буржуазії. посаду міністра юстиції обіймав трудовик О. Керченський.

Уряд обіцяв ввести демократичні права і свободи, здійснити повну політичну амністію, підготувавши скликання Установчих зборів, замінити поліцію народною міліцією. Свою керівну участь у державному житті буржуазія зміцнювала також через особливі наради, що виникли ще на початку війни, воєнно-промислові комітети і ради при уряді та міністерствах. Новим регулюючим органом був і загальнодержавний комітет, замість центральних продовольчих органів, які існували при царизмі.

Особливі економічні наради і комітети мали свої установи на місцях, у тому числі й на Україні. Міністерство торгівлі та промисловості сформувало Тимчасовий комітет Донецького басейну для об’єднання у цьому регіоні діяльності особливих нарад з палива, оборони, перевезень і продовольства. 21 квітня 1917р. для розв’язання земельного питання було сформовано Головний земельний комітет – дорадчий орган при міністрі землеробства.

У березні спочатку у великих промислових і адміністративних, а згодом – в усій Україні були створені комітети громадських організацій. Вони складалися переважно з членів міських дум. Цей процес відбувався паралельно з організацією Рад робітничих і селянських депутатів.

4 березня у приміщенні Київської міської думи було утворено Раду об’єднаних громадських організацій. Виконком цієї Ради протягом перших пореволюційних місяців вважався найвищою владою в місті.

Громадські комітети формувалися і на селі. Замість старих волосних управ створювалися волосні та сільські виконавчі громадські комітети – органи Тимчасового уряду. Згідно постанови Тимчасового уряду губернатори та віце-губернатори звільнялися з посад, а їхні обов’язки покладалися на голів земських управ – губернських комісарів.

Обов’язки повітових управителів покладалися на повітових комісарів-голів повітових земських управ. Більшість комісарів належала до октябристів та кадетів.

6 березня 1917р. було ліквідовано корпус жандармів, а 10 березня – департамент поліції. Почалось формування народної міліції.

Тимчасовий уряд значною мірою зберіг стару правову систему царизму. Завдання Тимчасового уряду полягало в тому, щоб довести країну до Установчих зборів – тому вони не вирішували соціальних питань, національних проблем і т.д.

Цивільне право:

- норми охороняли право приватної власності,

- помилка Тимчасового уряду – не наділив трудящих власністю, селянство так і не отримало землю,

- створення сприятливих умов для приватного підприємництва, залучення іноземного та вітчизняного капіталу у промисловості,

- здійснювалося державне регулювання економіки шляхом утворення комітетів і нарад з окремих галузей промисловості,

- застосовувалося примусове укладання договорів, централізований розподіл стратегічної сировини та матеріалів, зосереджені частини товарів у монопольному розпорядженні держави, регулювання цін, примусове картелювання і синдикування капітальних підприємств, різні форми контролю за ними.

Правове регулювання аграрних відносин:

- захист землевласників і обуржуазнених поміщиків,

- заспокоювання селян обіцянками, відкладаючи розв’язання аграрного питання до скликання Установчих зборів

- регулювало аграрні відносини міністерство землеробства, яке співпрацювало із земельними комітетами – головним і місцевим,

- націоналізація земель, що належали кабінету колишнього царя, але не віддано їх селянам, а передано державі,

- заклик більшовиків на І Всеросійському з’їзді селянських депутатів оголосити землю всенародною власністю і передати її без викупу селянам, не чекаючи скликання установчих зборів.,

- виступи селян (понад 900 сел. вист. в Україні),

- ряд спеціальних постанов уряду про припинення посягань на аграрному ґрунті, „Постанова про порядок збирання врожаю у зоні фронту”.

- рішення про утворення польових земельних судів – вони мали вживати невідкладні заходи з придушенням селянського руху.

Правове регулювання праці:

- впроваджено 8-ми годинний робочий день,

- 8 серпня 1917р. Тимчасовий уряд прийняв постанову про обмеження нічної праці жінок та підлітків,

- створення бірж праці,

- прийнято закон „Про примиренські установи” для запобігання конфліктів між робітниками і підприємцями, мирного розв’язання їх.

Кримінальне законодавство

В перші місяці 1917р. Тимчасовий уряд під тиском революційної демократії видав низку важливих актів, які пом’якшували політичний режим та каральну політику.

6 березня 1917р. було затверджено указ про амністії.

12 березня 1917р. уряд прийняв постанову про скасування смертної кари – вона замінювалася строковою або безстроковою каторгою. Через чотири місяці смертну кару було поновлено на фронті, а згодом і в тилу.

17 березня 1917р. Тимчасовий уряд прийняв постанову „Про полегшення долі осіб, які вчинили кримінальні злочини”. Злочинцям, засудженим до смертної кари, вона замінялася каторгою на 16 років.

Після розстрілу липневої демонстрації уряд прийняв нові постанови. Законом від 6 липня 1917р. за підбурювання до невиконання „розпоряджень влади” передбачалося покарання ув’язнення у фортецю на строк до трьох років або в тюрмі. Заклик військових чинів до невиконання розпоряджень військової влади розглядався як державна зрада.

6 липня 1917р. Тимчасовий уряд прийняв постанову про арешт учасників липневої демонстрації та притягнення їх до кримінальної відповідальності. Заарештовані звинувачувались за тими самими статтями кримінального уложення, за якими царизм віддавав до суду революціонізм, тобто вони звинувачувалися у державній зраді. Це означало значний відхід від демократичних свобод, завойованих народом.

Тимчасовий уряд 7 липня 1917р. прийняв постанову про розформування військових частин, які брали участь у липневій демонстрації. Солдатів-активістів учасників демонстрації – пропонували негайно заарештувати і притягнути до кримінальної відповідальності за „зраду Вітчизни”. Командувачам армій надавалося право „висилати” з театру воєнних дій „підозрілих” осіб.

 

Завдання для самоконтролю

  1. Коли відбулася лютнева революція в Росії?
  2. Які органи влади виникли в Росії після лютневої революції?
  3. Які органи Тимчасового уряду діяли в Україні?
  4. Які особливі риси права і законодавства Тимчасового уряду?

Тема: 26. Боротьба за національно-державне відродження України. Українська держава у період гетьманства.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 2008; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.