Характерні риси логіки та організаційні особливості інформаційно-аналітичного процесу дослідження проблеми

2.1.4.1. Загальні положення логіки процесу дослідження інформаційно-аналітичних проблем. Інформаційно-аналітична робота є одним з видів пізнавального процесу дослідження фактів, явищ і процесів, а також місця, ролі та конкретного внеску особистостей їхнє зародження, розвиток і зникнення. Спираючи на систему методологічних принципів, дослідник визначає:

— об’єкт і предмет, мету, завдання дослідження;

— послідовність (етапи) вирішення дослідження;

— методи та інший інструментарій, необхідні дослідження.

Можна умовно виділити два характерних рівні наукового дослідження:

а) емпіричний;

б) теоретичний.

Емпіричний рівень дослідження пов’язаний з одержанням і первинною обробкою вихідного фактичного матеріалу. Звичайно розділяють: факти дійсності і наукових фактів.

Факти дійсності — це події, явища, які відбувалися чи відбуваються насправді, це різні сторони, властивості, відносини досліджуваних об’єктів.

Наукові факти — це піддані аналізу факти дійсності, перевірені, осмислені та зафіксовані у виді логічних суджень.

Емпіричний етап складається з 2 ступіней (стадій) роботи:

• перша стадія – це процес одержання і фіксації фактів;

• друга стадія – це первинна обробка та оцінка фактів у їхньому взаємозв’язку, тобто містить у собі:

1) осмислення і ретельний опис добутих фактів у термінах наукової мови;

2) класифікація фактів і виявлення основних залежностей між ними.

У ході цього етапу дослідник здійснює:

1) критичну оцінку та перевірку кожного факту, очищаючи його від випадкових і несуттєвих деталей;

2) опис кожного факту науковою мовою;

3) відбір із усіх фактів типових, котрі виражають найбільш повторювані та основні тенденції розвитку;

4) класифікацію фактів по видах досліджуваних явищ, по їхній істотності, приводить їх у систему;

5) розкриває найбільш очевидні зв’язки між відібраними фактами, тобто на емпіричному рівні досліджує закономірності, що характеризують досліджувані явища.

Теоретичний рівень дослідження пов’язаний із глибоким аналізом фактів, проникненням у сутність досліджуваних явищ, з пізнанням і формулюванням у якісній та кількісній формі законів, закономірностей, тобто з поясненням явищ.

Далі на цьому етапі здійснюється прогнозування можливих подій чи змін у досліджуваних явищах і виробляються принципи дії, рекомендації щодо практичного впливу на ці явища.

Теоретичний рівень дослідження містить у собі ряд послідовних стадій роботи, на яких наукове знання наділяється у визначені форми та за їх допомогою існуючі та розвиваючись у них.

Сполучною ланкою між емпіричним і теоретичним етапами є постановка проблеми. Це значить:

1) визначити відоме і невідоме, факти, пояснені та ті, що потребують пояснення; факти, що відповідають теорії та ті, що суперечать їй;

2) сформулювати питання, що виражають основний зміст проблеми, обґрунтовується його актуальність і важливість для науки;

3) намітити конкретні завдання, послідовність їх вирішення;

4) відібрати методи та інший інструментарій, котрий потрібен для цього.

Головне завдання дослідника — виявити причини явищ, закони та закономірності, котрі ними керують. Тому й основним різновидом гіпотези є припущення про причину, про умови, про закон та закономірності зародження,виникнення, існування, розвитку досліджуваних явищ.

Доказ – наступна необхідна стадія і форма, у якій існує і розвивається далі наукове знання. Доказ здійснюється насамперед практичним шляхом, але у даному випадку мова йде про логічний, тобто теоретичний доказ – його суть складається в підтвердженні чи спростуванні висунутих положень теоретичними аргументами.

Отже, наукове дослідження в кожнім циклі робить рух від емпірії до теорії і від теорії до її практики, що перевіряє. Іншими словами можна пояснити наступним чином: проводиться спостереження і сприйняття – виклад теоретичних пояснень – співставлення теоретичного результату з практичним досвідом і перевірка в практичній діяльності.

Цей процес включає визначені стадії і характерні форми, в яких існує і розвивається наукове знання:

1) одержання та опис фактів — постановка наукових проблем;

2) висування гіпотез нових ідей і положень;

3) формування теорії, органічне включення в неї доведених положень.

Завершення кожного циклу є одночасно і початок нового циклу, що веде до подальшого розвитку і збагачення теорії.

Дата добавления: 2014-01-05