Основні поняття щодо соціалізації особистості в зарубіжній науці

Роль діагностичної та функціональної шкіл у теорії соціальної роботи

Створення діагностичної школи тісно пов'язане з діяльністю коледжа А. Сміта у Нью Йорку (1918 p.), який здійснював підготовку соціальних працівників. Особливу увагу представники діагностичної школи, спираючись на теорію 3. Фройда, звертали на внутрішній світ клієнта, стверджуючи, що для того, аби успішно здійснювати його «лікування», необхідно зібрати якомога більше даних про нього, розібратися в ситуації, що склалася, тобто поставити правильний «діагноз», дати оцінку, причому вивчати ситуацію потрібно ще з раннього дитинства. Відносини між соціальним працівником і клієнтом були авторитарними і спрямовувалися на зміну його особистості та адаптацію до соціуму.

Функціональна школа бере свої витоки із Пенсільванської школи. Представники даного напряму за основу взяли ідеї австрійських психоаналітиків Отто Ранка і Карла Роджерса, які схилялись до того, що кожна особистість прагне до змін і потребує допомоги. Відмінність між ідеями діагностичної та функціональної школи полягали в тому, що її представники приділяли велику увагу зміні особистості, а не встановленню точного діагнозу. Прихильники функціональної школи розробили спеціальну методику надання допомоги клієнтам, взявши за основу поняття «самовизначення» Джона Дьюї, яке він трактував як «право клієнта вирішувати самому за себе». Представники функціональної школи схилялися до думки, що кожен повинен нести відповідальність сам за себе і реалізовуватися відповідно до свого індивідуального розвитку та потреб суспільства; пізнати «Я» іншої людини неможливо, тільки особистість може пізнати саму себе і прийняти правильне рішення щодо розв'язання певної проблеми. Завдання соціального працівника полягає в тому, щоб допомогти клієнту організувати сам процес надання допомоги і побудувати відносини таким чином, аби вони сприяли позитивним змінам.

Отже, представники функціональної школи найбільш точно сформували сутність соціальної роботи, відмовившись від авторитарної системи відносин між соціальним працівником і клієнтом.

Серед учених, які відіграли значну роль у розвитку теорії соціалізації, слід назвати Г. Тарда, Г. Гітінгса, Т. Парсонса, Е. Дюркгейма, Л. Колберга, Е. Еріксона.

У словнику «Сучасна західна соціологія» подається таке тлумачення поняття соціалізація: «...це процес засвоєння індивідом протягом його життя соціальних норм та культурних цінностей того суспільства, до якого він належить».

Основними концепціями щодо соціалізації особистості є концепції Г. Тарда (1843 - 1904) і Г. Гітінгса (1855-1931). В основу своєї концепції Г. Тард заклав принцип наслідування, регульований суспільством через соціальні інститути (навчання, виховання, сім'ю). Таким чином, суспільство підтримує своє існування як цілісність, забезпечуючи розуміння індивідом своїх соціальних функцій. Самонаслідування вчений зводив до психологічних основ (біологічні потреби) і до необхідності соціальних факторів (престиж, вигода, покірність). Американський соціолог Г. Гітінгс уперше ввів термін «соціалізація». Він розглядав суспільство, як організм, основним елементом функціонування якого є «усвідомлення роду». Процес соціалізації, на думку вченого, відбувається як стихійно, внаслідок впливу оточення, так і завдяки дії суспільству згідно зі «свідомим планом». Ці впливи мають виховну спрямованість і покликані формувати в індивідів сукупні реакції, адекватні діям соціального середовища.

Не менш важливу роль у соціалізації особистості відіграли праці Т. Парсонса (1902 - 1979). Його концепція соціалізації полягає в тому, що вчений вбачав у ній процес інтеграції індивіда в соціальну систему на основі загальноприйнятих правил і норм поведінки. Індивід ніби «вбирає» в себе загальні цінності та діє за загальновизнаними нормами і стандартами. Цей шлях стає частиною його мотиваційної структури, його вимогою. Основою первинної соціалізації Т. Парсонс ввважав сім'ю, оскільки засвоєння цінностей відбувається за рахунок тих норм, які притаманні даній сім'ї, її членам.

Таким чином, соціалізація, на думку зарубіжних учених, містить набір механізмів, завдяки яким забезпечується соціально схвальна поведінка та моральні норми.

Дата добавления: 2014-01-05