Комунікаційні аспекти еволюції культури

ВСТУП

СОЦІАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ОБ'ЄКТ І ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ

10.1. Система соціально-комунікаційних наук.

10.2. Загальна характеристика метатеорії соціальної комунікації.

10.3. Особливості вивчення комунікації на сучасному етапі.

10.4. Концепції соціальних комунікацій.

10.5. Основні напрями вивчення соціальної комунікації: зарубіжний та вітчизняний досвід

Культура будь-якої спільноти людей представляє собою, по-перше, культурну спадщину, тобто сукупність штучних соціальних смислів (культурних цінностей), як матеріальних (вироби), так і немматеріальних (ідеї); по-друге, діяльність із створення, зберігання, поширення та освоєння культурних цінностей, звану культурною діяльністю. Тобто, культура це сума культурної спадщини та культурної діяльності. Культурна діяльність, в свою чергу, є сумою творчості (створення культурних цінностей), соціальної комунікації (зберігання і розповсюдження створених цінностей) та практичного використання (освоєння) цих цінностей.Таким чином, соціальна комунікація – необхідний аспект, невід'ємна частина культури, і еволюція людської культури є в той же час соціально-комунікаційною еволюції.

Еволюцію культури можна представити у вигляді таких п'яти стадій, де незмінно присутні коммунікаційні аспекти:

І. Пракультура (1,5 млн. років – 40 тис. років назад) – період антропосоціогенезу, час формування homo sapiens як біологічного виду, коли предками людини (пітекантропи, неандертальці) були освоєні засоби культурної діяльності: кам'яні знаряддя і членороздільна мова. 40 тис.років тому на планеті з'явилисяся сучасна людина (неантропам), творець власне культури.

ІI. Археокультура (40 тис. років назад – III тис. років до н.е.) – період кам'яного віку (верхній палеоліт, мезоліт, неоліт), коли в первісних громадах почала розвиватися не тільки матеріальна культура у вигляді «кам'яної індустрії», а й духовна культура у вигляді магічних культів, міфології, образотворчого і музичного мистецтва.Освіта в IV-III тис. до н. е.. локальних цивілізацій і винахід писемності знаменували перехід до стадії палеокультури.

ІII Палеокультура (III тис. років до н.е.. – XV ст. н.е.) – час виникнення потужних східних цивілізацій, розквіту античної культури, і Середньовіччя. Віхами культурного прогресу людства на цій стадії є: ієрогліфи на стінах давньоєгипетських пірамід – алфавітний лист – Олександрійська бібліотека – друкарський верстат І. Гутенберга. Винахід Гутенберга поклало в Західній Європі початок нової стадії – стадії неокультури.

IV. Неокультура в різних регіонах наступила в різний час (деякі африканські та азійські країни і в наші дні залишаються на палеокультурному рівні), але для культурного лідера – західноєвропейського світу стадію неокультури можна датувати XVI століттям – епохою Високого Відродження і Реформації,за яким послідували доба Просвітництва (друга половина XVII – XVIII ст.) і XIX століття – століття індустріалізації. До неокультури відносится і XX століття, але вже в кінці століття в розвинених країнах з'явилися ознаки настання постіндустріальної ери, яку логічно зв'язати з новою, поки ще гіпотентичної стадією культурної еволюції.

V. Постнеокультура – це комп'ютеризований світ з мультимедійними глобальними комунікаційними каналами і з культурною спадщиною, що зберігається в розподільленій пам'яті комп'ютерних мереж. Тобто, це час володарювання електронних комунікацій, що витіснили документну комунікацію на периферію суспільного життя.

Легко помітити, що на всіх стадіях еволюції культури незмінно простежувалася закономірність: удосконалення комунікаційних засобів супроводжувалося суспільним прогресом (іноді навіть зумовлювало його), а суспільний прогрес, у свою чергу, стимулював розвиток комунікації. Але ця закономірність усвідомлювалася суспільством по-різному на різних стадіях.

У дописьменній археокультурі, де усна комунікація слугувала головним способом зберігання і поширенняня культурної спадщини, існувало обожнення Слова. Слову приписувалася магічна сила, воно вимагало обережного і шанобливого звернення.

Обожнення слова означало обожнення Комкомунікації. Жерці Давнього Єгипту та Месопотамії, вивчивши писемність («ієрогліф» означає «священне письмо»), сприяли трансформації культу Слова в культ Книги. Священні писання світових релігій не що інше, як результат комунікації пророків з Всевишнім. Будь-яка релігія починається з комунікації, недарма «релігія» в перекладі з латини означає «зв'язок», але для священнослужителів комунікація була (і залишається) предметом культу, а не предметом дослідження.

Дата добавления: 2014-01-05