Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Спілкування як соціально-психологічна і комунікаційна категорія

Категорія «спілкування» часто ототожнюється з категорією «комунікація». Це ототожнення відбувається само собою в англомовних текстах, де крім communication немає іншого слова для перекладу російського «спілкування». У «Психологічному словнику» під редакцією В.П.Зінченка та Б.Г.Мещерякова (М.: Педагогіка-Прес, 1996) є посилання: Комунікація, див. Спілкування. Спілкування ж визначається як «взаємодія двох або більше людей, що складається в обміні між ними інформацією пізнавального або афективного характеру», тобто обміні знанями чи емоціями. Суспільствознавець Ю.Д.Прилюк прийшов до висновку, що «етимологічно і семантично терміни «спілкування» і «комунікація» тотожні».

Проте є соціальні психологи, які притримується більш широких поглядів. Б.Д.Паригін стверджує: «Під спілкуванням треба розуміти не тільки відносини симпатії чи антипатії в масштабах малої групи, але і всяке взагалі соціальне відношення – економічне, політичне, оскільки воно має свою соціально-психологічну сторону і виявляється в більш-менш опосередкованому контакті між людьми. Вся сукупність соціальних відносин суспільства незалежно від їх масштабності (мікро- або макросередовище) може розглядатися як один із проявів і результатів спілкування між людьми».

Ототожнення категорій «спілкування» і «соціальна комунікація» було б найлегшим і простим рішенням, але є небезпека втратити при цьому важливі аспекти категорії «спілкування», упущені комунікаційними теоріями. Зазвичай спілкування включається в практичну діяльність людей (спільна праця, пізнання, гра), хоча спостерігається і можливість відокремлення спілкування в самостійну активність, що задовольняє потреби людини в контактах з іншими людьми, тобто комунікаційну потребу. У загальному випадку розрізняють три сторони, або три плани спілкування (Г.М.Андріява, Б.Д.Паригін, А.В.Петровський, М.Г.Ярошевський):

- перцептивна сторона – взаємне сприйняття, прагнення до розуміння мотивів поведінки партнерів;

- комунікативна сторона – обмін висловлюваннями, знаковими повідомленнями;

- інтерактивна сторона – обмін не тільки словами, а й діями згідно з прийнятою програмою спільної практичної діяльності.

Таким чином спілкування постає як сума трьох різноманітних процесів: перцепція ( пізнання людьми один одного) + комунікація, яка приймається як вербально-словесно-мовна діяльність + спільні цілеспрямовані дії, наприклад будівництво будинку або гра в футбол. У цьому рівнянні допущені чотири спрощення: по-перше, комунікативна сторона зводиться до вербальної комунікації, що полягає в обміні висловлюваннями, і не береться до уваги безсловесне спілкування між людьми, наприклад, взаєморозуміння гравців зіграної футбольної команди або партнерів в танці і т.п., у цих випадках випадає сторона Б, а сторони А і В залишаються, по-друге, враховуючи випадок перетворення комунікації в зміст спілкування, коли випадає сторона В, слід було б констатувати обов'язковість присутності у всіх випадках спілкування акта перцепції і факультативність сторін Б і В; по-третє, інтеракція тобто спільна трудова діяльність, може бути у вигляді фізичної праці (матеріальне виробництво) або у вигляді розумової праці (духовне виробництво); ця розмежованість принципово важлива, тому що спільне духовне виробництво по суті справи зливається з вербальною комунікацією між учасниками (наприклад «мозкова атака», наукова полеміка, співавторство публікацій), а в разі матеріального виробництва такого злиття немає; по-четверте, ця формула взагалі не придатна для письмового спілкування або для електронної комунікації.

Результатом є проста арифметична формула: С (спілкування) = А (перцепція) + Б (комунікація) + В (інтеракція) перетворюється у більш складну логічну формулу:

Формула читається так: спілкування являє собою перцепцію А і (Λ – знак кон'юнкції – логічного множення) вербальну комунікацію Б або (V – знак діз'юнкціі – логічного додавання) відсутність такої (¬ – знак заперечення, логічне «не») і матеріальну інтеракцію В або відсутність такої. Оскільки випадок, коли немає ні Б, ні В, виключається (спілкування бути не може), то залишаються такі варіанти:

- – матеріальна праця, яка супроводжується словесною комунікацією;

- – спілкування за допомогою словесної (вербаленної) комунікації, духовна праця, при якому В = Б;

- – матеріальна праця без словесного супроводу;

- – спілкування за допомогою несловесної (невербальної) комунікації.

Радянські філософи і соціальні психологи, зрозумівши проблему спілкування, як правило, мали на увазі варіант 1 і ототожнювали поняття спілкування з поняттям der Verkehr (нім. зв'язок, повідомлення, рух), використане в працях К Маркса. Відповідно до Маркса, спілкування (Verkehr) не обмежується рухом смислів (значень), воно може приймати матеріальну форму. Матеріальне спілкування відображає виробничі відносини між людьми (розподіл праці, володіння власністю, керівництво і виконання), які реалізуються в процесі матеріального виробництва. Згідно з цим варіантом, соціальна комунікація, тобто рух смислів у соціальному часі та просторі, виявляється частиною соціального спілкування.

Решта варіантів показують обмеженість цього висновку. Варіант 3, де словесна комунікація відсутня взагалі, знімає питання про співвідношення спілкування і комунікації. Що стосується варіантів 2 і 4, то перш, ніж аналізувати їх зміст, потрібно констатувати нерозривність перцепції як зі спілкуванням, так і з усною комунікацією у вербальному і невербальному вигляді.

Справді, реальне комунікаційне діяння у всіх його формах –наслідування, управління, діалог – обов'язково включає сприйняття партнерами один однього, формування їх образів (іміджів) у свідомості суб'єктів комунікації і їх емоційне переживаня, тобто перцепцію. Для ефективного управління або діалогу важливо передбачити реакцію реципієнта на те або інше повідомлення, потрібно знати мотиви, якими він керується, його очікування та комунікаційні навички. З іншого боку, реципієнт формує своє ставлення до комуніканта: байдужість, довіру,симпатія і т.д. Тобто, комунікант і реципієнт «моделюють комунікативно значущі особливості особистості співрозмовника» (А.А.Леонтьєв).

Виходячи зі сказаного, варіанти 2 і 4 перетворюються на твердження: спілкування є духовнею працею у вигляді словесної (вербальної) комунікації або спілкування є несловесною (невербальною) комунікацією. Можна ці тверждення об'єднати і тоді виявляється, що усна комунікація в цих випадках не частина спілкування (варіант 1), а тотожна спілкуванню.

Отже, можна зробити такі висновки:

1. Усна комунікація: не буває поза спілкуванням, в той час як спілкування може не включати словесну комунікацію.

2. Співвідношення між усною комунікацією і спілкуванням відбувається у двох варіантах:

- комунікація – духовна складова матеріально-виробничого спілкування (частина спілкування);

- керування вичерпує зміст духовного спілкування (тотожна спілкуванню).

3. Усна комунікаційна діяльність є духовним спілкуванням соціальних суб'єктів. Звернемо увагу на те, що ця дефініція не суперечить визначенню комунікаційної діяльності як руху смислів у соціальному просторі; адже духовне спілкування соціальних суб'єктів є не що інше як вже згаданий рух.

4. Письмова комунікація та електронна комунікація збігаються з письмовим спілкуванням, оскільки спільна матеріально-виробнича діяльність виключається.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Співпраця і конфлікти в комунікаційній діяльності | Гра як творча комунікаційна дія
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-05; Просмотров: 2156; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.017 сек.