Комунікаційні бар'єри

Жоден з родів комунікації не обходиться без бар'єри, що перешкоджають руху смислів. У пункті 4.2.3 ми визначили чотири бар'єри, властивих усній комунікації: технічний, міжмовний, соціальний, психологічний, ці ж бар'єри, за винятком специфічного для усного спілкування міжмовного, виявляються і у ДОКС.

1. Технічний бар'єр полягає в недоступності потрібних документів для реципієнта. Якщо реципієнту відомі вихідні дані необхідної публікації, то бібліотечно-бібліографічні служби, завдяки міжбібліотечній кооперації, здатні рано чи пізно надати йому якщо не сам документ, то його копію. Це завдання адресного пошуку, яке має суто технічний характер і не має непізнаних проблем.

Значно гірше, якщо реципієнт здатний тільки сформулювати тему, але не може назвати відповідні їй (релевантні) документи. Тоді виникає завдання семантичного пошуку інформації, яка слугує центральним предметом теорії інформаційно-пошукових систем (ІПС). У цій теорії присутні технічні проблеми (проблеми реалізації ІПС), але значно важливіше логічні, лінгвістичні, психологічні проблеми, що не знайшли поки задовільного рішення. Саме в силу недосконалості ІПС, які забезпечують пошук у документальних сховищах, залишаєтьсяся актуальним криза інформації, що виражається афоризмом «ми не знаємо, що ми знаємо».

2. Психологічний бар'єр при сприйнятті документів виникає внаслідок нерозуміння реципієнтом їхнього змісту. Нерозуміння може поширюватися на всі типи документів: нерозуміння задуму художника зустрічається так само часто, як нерозуміння задуму письменника. Ми обмежимося розглядом проблеми розуміючого читання, яке, очевидно, є різновидом комунікаційного розуміння. Як відзначенано в розділі 1.3, відрізняють: комунікаційне пізнання – поглиблене розуміння змісту повідомлення з метою отримання нового для читача знання; поверхнево-комунікаційне сприйняття, коли до глибинного сенсу справа не доходить; псевдокомунікація – механічне повторення тексту. Психологічні бар'єри виникають не завжди, вони тим відчутніше, чим старанніше намагається читач осягнути зміст книги. Розглянемо суть справи більш докладно.

Псевдокомупікаційне читання іноді стикається з проблемою запам'ятовування (зубріння), але ніколи не доходить до розуміння.

Поверхневе читання відповідає комунікаційному сприйняттю, при якому психологічні бар'єри також мало турбують. Дослідження показали, що лише близько 10% читачів художньої літератури прагнуть до розуміння її глибинного сенсу. Взагалі, розважальне читання, як правило, є поверхневим. Поверхневе швидкочитання – професійний навик працівників книги – книготорговців, бібліотекарів, бібліографів. Вони відносяться до літератури не як до джерела знань або естетичних емоцій, а як до предмету праці чи ринкового товару. З цією метою практикується «читання пальцями», вибірковий проогляд окремих сторінок, змістів, передмови, висновку, чого достатньо для отримання загального уявлення про книгу.

Поглиблене читання – це ділове, а не дозвільне занятя, найчастіше пов'язане з навчанням, виробничою діяльністю або самоосвітою. Активне заглиблене читання (студіювання) – вид комунікаційного пізнання. Читач відмежовує себе від особистості автора, веде з ним уявний діалог, критично оцінює прочитане, робить власні висновки. Сліди активного ставлення до змісту книги часто залишаються на її сторінках.

Саме в процесі свідомого поглиблення в зміст твори самобутнього автора виникають бар'єри нерозуміння, для подолання яких даються суперечливі рекомендації. Ці рекомендації предявляють собою антиномії, тобто протилежні тверждення, істинність яких доводиться з однаковою переконливістю. Наприклад:

1а. Слід опановувати мистецтво повільного читання, намагатися правильно зрозуміти автора, робити виписки, конспектувати і багаторазово перечитувати текст. Ф.Ніцше заявляв: «Філолог є вчителем повільного читання».

1б. Слід опановувати техніку швидкочитання, вміння «перегортати книгу», щоб освоїти як можна більше друкованої продукції.

2а. Слід вибирати для читання такі книги, зміст яких вас цікавить, бо цікавість полегшує засвоєння змісту і дає задоволення від читання.

2б. Читання – це праця, що може бути нелегкою.

3а. Непотрібних книг немає, у кожній книзі при уважному читанні можна почерпнути нове і корисне знання,

36. Переважна більшість друкованої продукції відноситься до макулатурі і не заслуговує уваги.

4а. Потрібно читати переважно нову, поточну літературу, щоб не відстати від сучасного життя, не впасти в старомодність.

46. Краще читати класичну, загальновизнану літературу, слідуючи пораді Генрі Торо (1817-1862): «Читайте насамперед кращі книги,а то ви і зовсім не встигнете прочитати їх».

5а. З книг можна дізнатися про все, пізнати світ в цілому.

56. Без знання «некнижного» реального світу читання книг – порожня і шкідлива трата часу, про що свідчить сумна доля Дон Кіхота. Яку ж стратегію і тактику освоєння книжкового світу вибрати людині, що вирішила пізнати накопичену людством книжкову культуру? Відповіді на це питання немає, бо ніхто допомогти не може. Головне обмеження включається в індивідуальну психіку реципієнта, а цей бар'єр незастарілий.

3. Соціальні бар'єри – це перешкоди, які споруджує ДІКС та керуючі нею органи на шляху повідомлення від комуніканта до реципієнта. Головним із цих перешкод є цензура, яка має багатовікову історію, заслуговує спеціального розглядуання. Треба зауважити, що цензура – специфічний бар'єр саме документної комунікації; її неможливо здійснити ні в усній, ні в електронній комунікації, хоча спроби такого роду робилися владою.

Дата добавления: 2014-01-05