Припасування протигаза. Респіратори призначені для захисту органів дихання від радіоактивно-

СПП-4.

Респіратори

Респіратори призначені для захисту органів дихання від радіоактивно-

го пилу, при діях на місцевості, зараженій РР, БОР з вторинної хмарі та БЗ.

Респіратори класифікуються наступним чином:

за конструкцією:

– респіратори у яких напівмаска разом з фільтруючим елементом

складають лицьову частину протигаза;

– респіратори у яких змінні фільтруючі патрони приєднуються до на-

півмаски;

за терміном служби:

– одноразового застосування (ШБ-1 "Пелюстка", "Кама", Р-2), що

після відпрацювання непридатні для подальшого використання;

– багаторазового використання (передбачена заміна фільтрів). До

них належать: респіратор РПГ-67, РПГ-67А, РПГ-67Б;

за призначенням:

– протипилові (Р-2, Р-2Д, ШБ-1 "Пелюстка", "Кама");

– протигазові (РПГ-67);

– газопилозахисні (РУ-60М).

На підприємствах промисловості для захисту органів дихання лю-

дей від НХР у вигляді випаровувань газів при їх концентрації в повітрі не

більше 10-15 ГДК широко використовуються протигазові респіратори

РПГ-67 і газопилозахисні РУ-60 (РУ-60М). Протигазові респіратори

складаються з гумової напівмаски і змінних фільтруючо-поглинаючих пат-

ронів, пластмасових манжетів з клапанами вдиху, клапана видиху з запо-

біжним екраном, трикотажного обтюратора, а також наголовача для зак-

ріплення респіратора на голові.

Під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС широко

застосовувалися протиаерозольний респіратор ШБ-1 "Пелюсток" трьох

типів: "Пелюсток-200", "Пелюсток-40", "Пелюсток-5". Найбільш ефек-

тивним респіратором є ШБ-1 "Пелюсток-200". Конструктивно всі три

типи респіраторів однакові і являють собою легку напівмаску з матеріа-

лу ФПП ("фільтри Петрянова"), який одночасно є і фільтром.

Найпростіші засоби захисту органів дихання

До простіших засобів захисту органів дихання належать протипи-

лова маска з тканини (ПТМ-1), ватно-марлева пов'язка та підручні

засоби (носові хустки, рушники, тканина тощо), що здатні захистити органи

дихання від радіоактивного пилу та деяких видів БЗ. Для захисту від ОР

вони непридатні.

До ізолюючих засобів захисту органів дихання відносяться:

– ізолюючі протигази;

– ізолюючі саморятівники;

– шлангові протигази.

Ізолюючі протигази

Ізолюючий дихальний протигаз ИП-4 призначений для захисту

органів дихання, шкіри, обличчя і очей від будь-яких шкідливих домішок

незалежно від їх концентрації при виконанні робіт в умовах нестачі або

відсутності кисню. В основу роботи ИП-4 покладено принцип хімічної

регенерації в регенеративному патроні повітря, що видихається (погли-

нається вуглекислий газ та пари води і виділяється кисень). ИП-4 при-

значений тільки для роботи на суші. ИП-4 складається з лицевої частини

із з'єднувальною трубкою, регенеративного патрона, дихального мішка,

каркасу. До комплекту ИП-4 також належать плівки, що запобігають

запотіванню окулярів, утеплюючий манжет і сумка. Лицева частина ИП-4

призначена для ізоляції органів дихання від оточуючого середовища, спря-

мування видихуваної газової суміші в регенеративний патрон, підведен-

ня очищеної від вуглекислого газу і водяних парів та збагаченої киснем

газової суміші до органів дихання, а також для захисту очей і обличчя

від будь-якої шкідливої суміші в повітрі. Регенеративний патрон призна-

чений для виділення кисню, необхідного для дихання, а також для погли-

нання вуглекислого газу і вологи, що входять до складу видихувальної

суміші. Процес регенерації супроводжується виділенням тепла, тому під

час використання регенеративний патрон нагрівається. Дихальний мішок

застосовується як резервуар для видихуваної газової суміші і кисню, що

виділяється регенеративним патроном. Клапан надмірного тиску при-

значений для випуску надлишку газу з системи дихання під час роботи.

Каркас призначений для розміщення в ньому дихального мішка, запобі-

гання сплющування мішка під час експлуатації апарата та закріплення

регенеративного патрона. Сумка призначена для зберігання і перенесен-

ня протигаза, а також для захисту його вузлів від обливання НХР і меха-

нічних пошкоджень. Сумка виготовлена із спеціальної прогумованої тка-

нини, стійкої до дії агресивних речовин.

Час роботи в ізолюючому протигазі визначається фізичним наван-

таженням і для ИП-4 складає: при легкому фізичному навантажені біля

180 хв.; при середньому – 60 хв.; при тяжкому – 30 хв. Робочий інтервал

температур – від – 40 °С до + 40 °С.

Ізолюючий протигаз ИП-5 є індивідуальним аварійно-рятувальним

засобом. Крім виконання аварійних робіт, він призначений для виходу із

затоплених (затонулих) об'єктів бронетанкового озброєння методом

вільного спливання з швидкістю до 1м/с або методом поступового піднят-

тя на поверхню води, а також дозволяє виконувати під водою неважкі

роботи, може використовуватися і на суші.

Час роботи в ИП-5 складає: при легкому фізичному навантаженні –

біля 90 хв.; при середньому – 75 хв. Максимально допустимий час робо-

ти при легкому фізичному навантаженні – 90 хв.; на поверхні до 200 хв.

Ізолюючі саморятівники

До саморятівників ізолюючого типу належать портативні дихальні

апарати на стисненому повітрі й хімічно зв'язаному кисні. У дихальних

апаратах повітря для подиху подається з балонів. В апаратах на хімічно

зв'язаному кисні, людина використовує для подиху видихуване повітря,

збагачене киснем, що виділяється в регенеративному патроні в резуль-

таті взаємодії вологи видихуваного людиною повітря з хімічними речо-

винами, що генерують кисень. Застосовуються при концентрації кисню

в повітрі нижче 17 %.

Головною перевагою ізолюючих саморятівників є можливість їхньо-

го застосування при будь-якому змісті шкідливих речовин і кисню в ат-

мосфері.

Застосовуються наступні типи ізолюючих саморятівників:

СПИ-20, СПИ-50, СИП-1.

Саморятівники працюють на принципі поглинання видихуваної люди-

ною вологи й диоксида вуглецю хімічним регенеративним продуктом при

одночасному виділенні з нього кисню. Кисень для подиху надходить не

із зовнішнього середовища, а виділяється всередині ізолюючого апарата.

Шлангові протигази

Використовуються при очищенні резервуарів і інших ємностей від

20

нафтопродуктів, при аварійних роботах, у закритих об'ємах (ямах, коло-

дах, відсіках).

Протигаз шланговий ПШ-1 є засобом захисту безнапірного типу

і має призначення для одного працюючого. Протигаз ПШ-1 рекомен-

дується використовувати при малих і середніх навантаженнях у тих ви-

падках, коли чисте повітря можливо забирати на відстані не більше 10 м

від робочого місця.

Шланговий протигаз ПШ-2 є засобом захисту з примусовою по-

дачею чистого повітря і призначається на одночасне забезпечення захи-

сту органів дихання двох працюючих на відстані 20 м від повітродувки

або одного працюючого на відстані 40 м. В апараті передбачена подача

повітря за допомогою електродвигуна, а також шляхом обертання по-

вітродувки вручну.

Правила використання ЗІЗ

Забезпечення ЗІЗ

На випадок НС всі ОЕ забезпечуються засобами індивідуального

захисту за планами відділів (штабів ЦО). В першу чергу ЗІЗ постача-

ються невоєнізованим формуванням, а потім робітники та службовцям.

Відділи (штаби ЦО) ОЕ організовують накопичення, зберігання та утри-

мання ЗІЗ і МЗ у стані постійної готовності. У разі їх недостатньої

кількості керівництво кожного об'єкту на новий звітний рік подає заявку

на постачання ЗІЗ і МЗ та за оплату отримує їх. Зберігаються ЗІЗ на

складах або в шафах цехів, причому місця їх розташування повинні бути

максимально наближені до робочих місць. На складах ЗІЗ розподіля-

ються між цехами та відділами і закріплюються кожним робітником та

службовцем. Склади повинні бути сухими, вікна затемненими, в них не-

обхідно дотримувати певну вологість і температуру. Формування ЦО

зберігають ЗІЗ разом з спецмайном. Населення, яке не приймає участі

у виробництві, отримує протигази на пунктах видачі у ЖЕКах, купує їх

завчасно у магазинах чи самостійно виготовляє простіші засоби захисту

органів дихання, а для захисту шкіри застосовує накидки, плащі, гумове

взуття, гумові рукавиці.

Застосування ЗІЗ органів дихання

Користуються протигазами в одному з трьох положень в залежності

від обстановки:

– "похідне" положення: протигаз знаходиться в дорослих на ліво-

му, у дітей – на правому боці. Верхній край сумки повинен бути на рівні

21

пояса, а клапан сумки із зовнішнього боку;

– положення "напоготові": у нього протигаз переводиться за сиг-

налом "Повітряна тривога" або після команди "Протигази готуй"

– пересувають сумку вперед, відкривають клапан сумки і закріплюють

протигаз у цьому положенні тасьмою;

– у "бойове" положення протигаз переводять за сигналом "Радіа-

ційна небезпека", "Хімічна тривога" і після команди "Гази", а та-

кож самостійно при виявленні застосування противником хімічної або

бактеріологічної зброї, при випаданні РР. Відчувши небезпеку, слід за-

тримати дихання і закрити очі, зняти головний убір, швидко вийняти шо-

лом-маску і одягти її на голову; після цього, зробивши різкий видих, відкри-

ти очі і відновити дихання; одягти головний убір.

Знімають протигаз після команди "Протигази зняти" або само-

стійно, коли буде встановлено, що небезпека ураження минула. Для цьо-

го необхідно однією рукою підняти головний убір, а другою, взявши за

клапанну коробку, відтягнути шолом-маску донизу, потім вперед і вгору,

аж потім зняти її; одягнути головний убір. Зняту шолом-маску необхідно

протерти сухою тканиною і покласти в сумку.

Тренування щодо одягання протигазів розпочинається з нагадуван-

ня про утримання протигазу в положеннях: "похідного", "напоготові", "бой-

ового" та послідовності дій для правильного їх використання, тобто що

слід робити під час одягання протигазу:

– затримати дихання, заплющити очі;

– зняти картуза і утримувати його між колінами (чи покласти поруч);

– витягти шолом-маску з сумки, взяти її обома руками за стовщені

краї так, щоб великі пальці були з зовнішньої сторони, підвести шолом-

маску до підборіддя і швидким рухом догори і назад натягнути її на голо-

ву так, щоб не було зморшок, а окуляри прийшлися напроти очей;

– зробити видих, розплющити очі та відновити дихання.

Одягати протигази необхідно за командою "Гази", знімати – "Про-

тигази зняти".

Тренування щодо одягання респіратора Р-2 проводиться за тією ж

методикою.

Засоби захисту шкіри

За принципом захисної дії засоби захисту шкіри поділяються на ізо-

люючі і фільтруючі.

До ізолюючих засобів захисту шкіри належать: загальновійськовий

захисний комплект, легкий захисний костюм Л-1, захисний комбінезон,

22

комплект захисний аварійний КЗА, комплект хімічний ізолюючий КІХ

і захисні покриття (крем, мазі пасти).

Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляють із повітронепроникних

матеріалів, спеціальної еластичної морозостійкої прогумованої тканини.

Захисна дія ізолюючих матеріалів, з яких виготовляються спеціальні ко-

стюми та комбінезони, полягає в тому, що ОР, яка потрапила на них,

затримується протягом певного часу.

Загальновійськовий комплект складається із захисного плаща,

захисних чобіт, рукавиць. Захисний плащ виготовляється із спеціальної

прогумованої тканини. Його можна використовувати у вигляді накидки

або як комбінезон. ЗЗК випускаються п'яти розмірів: перший розмір для

росту до 165 см, другий від 165 до 170 см, третій від 170 до 175 см,

четвертий від 175 до 180 см, п'ятий вище 180 см.

Захисні чоботи виготовляються з прогумованої тканини. Їх підошви

підшивають брезентовою або гумовою зав'язкою. Випускаються вони

трьох розмірів: перший – для взуття розміром 37…40, другий – 41…42,

третій – 43 і більше.

Захисні рукавиці гумові, з обтюраторами або з видовженими крага-

ми з імпрегнованої тканини. Рукавиці можуть бути зимові і літні. Зимові

рукавиці утеплені вкладишами, які приєднуються ґудзиками. Оскільки

ЗЗК не забезпечує повної герметичності, його, як правило, використову-

ють в поєднанні з імпрегнованим одягом і білизною, що захищають тіло

людини від дії БОР.

Легкий захисний костюм Л-1 використовується особовим скла-

дом розвідувальних та інших формувань ЦО при проведені радіаційної,

хімічної, бактеріологічної розвідки, проведенні робіт по знезараженню.

Костюм виготовлений з прогумованої тканини і комплектується сороч-

кою з капюшоном, штанами з пришитими до них панчохами, двопалими

рукавицями і підшоломником. Крім того, до комплекту входить сумка

для перенесення костюма із запасною парою рукавиць.

Костюм Л-1 виготовляють трьох розмірів: перший – для росту до

165 см, другий – від 165 до 172 см, третій – вище 172 см. Розмір костю-

ма проставляється на передній стороні сорочки внизу, у верхній частині

штанів ліворуч та на верхній частині рукавичок. Маса Л-1 біля 3 кг. Ко-

стюм захищає від аерозолів і краплино-рідинних ОР на протязі декількох

годин.

Захисний комбінезон виготовляються з прогумованої тканини

і застосовуються для захисту людей при роботі в районі хімічного або

23

радіоактивного зараження. Захисний комбінезон використовується в комп-

лекті з гумовими чоботами, рукавицями та імпрегнованим підшоломни-

ком. Комбінезон складається із зшитих разом штанів, куртки, капюшону.

Маса 6 кг. Для комбінезону передбачено такі ж розміри, як і для легких

захисних костюмів Л-1.

Захисні комбінезон захищають від аерозолів і краплинно-рідинних

БОР протягом декількох годин.

Комплект захисний аварійний КЗА-1 призначений для комплекс-

ного захисту особового складу аварійно-рятувальних формувань від дії

відкритого полум'я, інфрачервоного випромінювання, НХР під час ліквіду-

вання аварій, які супроводжуються пожежами.

Комплект захисний аварійний КЗА-1 складається з двох комбіне-

зонів: один – тепловідбиваючий (виготовлений зі спеціальної тканини з

вогнемаслобензостійким покриттям, коефіцієнт відбиття інфрачервоно-

го випромінювання – до 80 %), другий – теплоізолюючий (виготовлений

зі спеціального багатошарового матеріалу з високими теплозахисними,

бактерицидними та фунгіцидними властивостями); а також чобіт і три-

палих рукавиць.

Комплект хімічний ізолюючий КІХ-4М (КІХ-5М) – засоби комп-

лексного індивідуального захисту персоналу ОЕ, що забезпечують жит-

тєдіяльність людини в умовах впливу токсичних, агресивних та інших

небезпечних речовин при проведенні регламентних, ремонтних і аварій-

но-рятувальних робіт. Виготовляються із прогумованої тканини як єдине

ціле. Розраховані на використання поверх літнього й зимового спецодягу.

Використовувати костюми можна не менше 5 разів.

Час захисту від впливу висококонцентрованого хлору й аміаку – не

менше 60 хв., а рідкого аміаку – не менш 2 хв. Час безперервного вико-

нання робіт середньої ваги при температурі + 26 °C і вище – 20 хв., при

температурі нижче +25 °C – 40 хв. Маса КІХ без дихального апарата –

4,5 кг.

Ізолюючі костюми КІХ-4М і КІХ-5М складаються з комбінезону,

шолому і взуття. У деяких моделей є пристосування для примусової

вентиляції підкостюмного простору, яке здійснюється від автономного

джерела очищеного повітря.

Капюшон, що входить до комплекту на потиличній частині має хля-

стик і рамкоутримувач, за допомогою яких регулюють його положення

на голові. Там же розташовано клапан скидання надмірного тиску, захи-

щений запобіжником із щільного матеріалу. В оглядовий отвір вклеєне

панорамне скло. Рукава суцільно кроєні, закінчуються пришитими три-

24

палими рукавичками. Штани закінчуються пришитими панчохами, по-

верх яких надягають гумові чоботи. З боку спини розташовано розні-

мання овальної форми, до країв якого пришито лаз у вигляді рукава, що

закінчується ворсовою текстильною застібкою, двома планками та хля-

стиками. З лицьового боку шви герметизуються проклеєною стрічкою.

Фільтруючі засоби захисту шкіри призначені для захисту шкіри

людини від дії БОР та НХР, що знаходяться в газоподібному стані.

Крім того, фільтруючі засоби захисту шкіри забезпечують захист

від радіоактивного пилу і аерозолів, бактеріальних засобів.

До фільтруючих засобів захисту шкіри належать:

– комплект захисний фільтруючого одягу (ЗФО);

– виробничий і побутовий одяг.

Захисна дія фільтруючих матеріалів заснована на тому, що тканина

фільтруючого захисного одягу просочена спеціальними хімічними речо-

винами, що тонким шаром обволікають нитки матеріалу. Проміжки між

нитками залишаються вільними і повітропроникність тканини зберігається,

проте пара БОР при проходженні через них поглинається. До фільтрую-

чих засобів шкіри можна віднести також деякі види виробничого та по-

бутового одягу, виготовленого з товстої, плотної тканини.

Комплект захисного фільтруючого одягу (ЗФО) складається

з бавовняного комбінезону, чоловічої натільної білизни, підшоломника та

двох пар онуч. Разом з комплектом ЗФО використовують гумові чоботи

та рукавиці. Комбінезон і одна пара рукавиць просочені водним розчи-

ном спеціальної пасти, що забезпечує затримку і нейтралізацію пари БОР.

Комбінезони ЗФО випускають трьох розмірів – перший для росту 160 см,

другий – від 160 до 170 см, третій – вище 170 см. Комплект ЗФО захи-

щає людину від дії пари і аерозолів БОР протягом кількох годин.

В якості засобів захисту шкіри може використовуватись виробни-

чий, побутовий, спортивний одяг. Виробничий одяг – спецодяг у виг-

ляді курток і штанів, халатів і комбінезонів, особливо пошитих з брезен-

ту, грубого сукна, прогумованої або вогнестійкої тканини, здатний захи-

щати не тільки від РР, БЗ але на протязі певного часу і від краплино-

рідинних БОР. Так, спецодяг з брезенту захищає від дії краплино-рідин-

них БОР до 1 години зимою і до 30 хв. влітку. З побутового одягу найкра-

ще застосовувати плащ та накидку з прогумованої тканини, покритої хлор-

вініловою плівкою. Такий одяг добре захищає шкіру від зараження РР,

БЗ і не менше 10 хв. захищає від краплино-рідинних БОР.

25

Зимовий одяг (пальто, ватники) в літній час захищає від краплино-

рідинних БОР на протязі 20 хв., а взимку до 1 години. Певну захисну дію

мають і різні спортивні костюми. Для захисту ніг використовують взуття

(чоботи, калоші), які не пропускають краплино-рідинних БОР на протязі

3–6 годин.

Для захисту відкритих ділянок тіла і одягу доцільно використовува-

ти дощові плащі, краще з прогумованої тканини або синтетичних матері-

алів. На короткий час вони можуть захистити навіть від крапельно-рідких

ОР. Обов'язково повинен бути капюшон. При його відсутності можна

використовувати поліетиленову плівку. Для захисту ніг придатні гумові

чоботи. Захистити руки від ОР допоможуть гумові, а від РР і БЗ – шкіряні

рукавички та рукавички з тканини. Від радіоактивного пилу, а також БЗ

добре захищають саморобні захисні накидки, панчохи, рукавички.

3. Призначення, склад, правила використання медичних

засобів

МЗ – це медичні препарати, матеріали і спеціальні засоби, призна-

чені для використання в НС з метою попередження ураження або зни-

ження ефекту впливу вражаючих факторів та профілактики ускладнень.

До табельних МЗ належать:

– аптечка індивідуальна;

– індивідуальні протихімічні пакети;

– пакет перев'язувальний медичний.

Аптечка індивідуальна АІ-2

Призначена для профілактики і першої медичної допомоги при раді-

аційному, хімічному та бактеріальному ураженнях, а також при їх комбі-

націях із травмами. Вона складається з набору медикаментних препа-

ратів у пеналах, які знаходяться в пластмасовій коробці. На пеналах,

вкладених в аптечку, вказані назви препаратів, кількість таблеток і маса.

Носять аптечку в кишені. У ній містяться:

гніздо № 1: шприц-тюбик з безбарвним ковпачком із знеболюваль-

ним засобом (промедол) – в аптечку не вкладений, а видається за

спеціальним рішенням. Застосовується при різких болях, викликаних пе-

реломами кісток, великими опіками і ранами з метою попередження шоку.

Порядок користування шприц-тюбиком: вийняти шприц-тюбик з ап-

течки, лівою рукою взяти за ребристий ободок, а правою – за корпус

тюбика і енергійними крутильними рухами повернути за годинниковою

26

стрілкою до упору. Потім зняти ковпачок, який захищає голку і тримаючи

шприц-тюбик голкою вгору, видавити з нього повітря до появи краплини

рідини на кінчику голки. Після цього, не доторкаючись до голки, вколоти

її в м'які частини стегна, сідниці чи руки та ввести вміст шприц-тюбика.

Витягнути голку потрібно не розтискаючи пальців. В екстрених ситуаці-

ях укол можна робити через одяг;

гніздо № 2: профілактичний засіб при отруєнні фосфорорганіч-

ними речовинами (ФОР) – тарен. Знаходиться в круглому пеналі чер-

воного кольору (6 таблеток). Приймають одну таблетку за сигналом

"Хімічна тривога" – перед тим, як надіти протигаз. При появі і наростанні

ознак отруєння прийняти ще одну разову дозу, приймаючи препарат

у подальшому через 4…6 год. Початок дії тарену – через 20 хв. після

прийому. Дітям до 8 років на один прийом – чверть таблетки, 8…15 років

– половину таблетки. Разова доза тарену в 10 разів зменшує уражальну

дозу ФОР;

гніздо № 3: протибактеріальний засіб № 2 (сульфадиметоксин)

призначається для профілактики інфекційних захворювань і при розладі

органів травлення після радіаційного опромінення. Знаходиться у висув-

ному круглому пеналі без кольору. Приймають його в першу добу після

опромінення, при виникненні шлунково-кишкових розладів – по 7 табле-

ток за один прийом, і по 4 таблетки в наступні 2 доби. Дітям до 8 років

дають у першу добу 2 таблетки, у наступні дві доби – по 1 таблетці;

8…15 років – у першу добу дають по 3,5 таблетки, у наступні дві – по

2 таблетки;

гніздо № 4: радіозахисний засіб № 1 (цистамін) – має профілак-

тичний ефект при ураженнях ІВ. Знаходиться у двох восьмигранних пе-

налах рожевого кольору (по 6 таблеток у кожному).

За сигналом "Радіаційна небезпека", або перед входом на територію

з підвищеним рівнем радіації за 35…40 хв. випити 6 таблеток, запивши

водою. Захисний ефект зберігається 5…6 год. У разі необхідності (три-

вале опромінення або нова загроза) через 4…5 год. (але не раніше) після

першого прийому випити ще 6 таблеток. Дітям до 8 років на один прийом

дають 1,5 таблетки, 8…15 років – 3 таблетки. Цистамін приймають та-

кож при появі ознак променевої хвороби;

гніздо № 5: протибактеріальний засіб № 1 (хлортетрацикліну

гідрохлорид – антибіотик широкого спектру дії) призначений для за-

гальної екстреної профілактики інфекційних захворювань (чуми, холери,

туляремії, сибірської виразки, бруцельозу тощо), збудники яких можуть

27

бути застосовані як біологічна зброя. Знаходиться в двох однакових чо-

тиригранних пеналах без кольору (по 5 таблеток в кожному пеналі). Прий-

мати його треба при загрозі застосування БЗ або зараженні (ще до уста-

новлення виду збудника). Спочатку приймають вміст одного пеналу

(5 таблеток), через 6 годин приймають вміст другого пеналу (також

5 таблеток). Разова доза – 5 таблеток одночасно, запиваючи водою.

Повторний прийом такої ж дози через 6 год. Дітям до 8 років на один

прийом – 1 таблетка, 8…15 років – 2,5 таблетки. Може бути також зас-

тосований для профілактики інфекційних ускладнень променевої хворо-

би, великих ран та опіків;

гніздо № 6: радіозахисний засіб № 2 (таблетки йодистого калію

по 0,25 г) призначений для осіб, що перебувають у зоні випадання радіо-

активних опадів: блокує щитовидну залозу для радіоактивного йоду, що

надходить з диханням, продуктами харчування та водою. Знаходиться

у чотиригранному пеналі білого кольору (10 таблеток). Приймати по

1 таблетці натощак, запиваючи молоком, протягом 10 діб (у випадку

аварії на АЕС приймати постійно і ще 8 днів після останнього викиду).

Дітям __________2…5 років дають по пів таблетки, меншим 2-х років – чверть

таблетки, немовлятам – чверть таблетки тільки в перший день;

гніздо №7: протиблювотний засіб (етаперазин) застосовується

після опромінення, а також при нудоті в результаті травми голови, струсу

мозку. Знаходиться в круглому пеналі блакитного кольору (5 таблеток).

Приймати його рекомендується після опромінення, а також при появі ну-

доти після удару в голову (струс мозку) з метою попередження блювоти

– 1 таблетку. Якщо нудота не пройшла через 3…4 години, прийняти ще

одну таблетку. Можна приймати до 6 таблеток на добу.

Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП)

На сьогодні у спорядження формувань ЦО входять протихімічні па-

кети ІПП-8, ІПП-9, ІПП-10, ІПП-11.

Індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 призначений для зне-

заражування ділянок тіла, одягу, спорядження, на які потрапили краплини

рідини БОР. Він складається із скляного флакона з дегазуючим розчи-

ном і чотирьох ватно-марлевих тампонів, що знаходяться у герметично-

му пакеті. Дегазуючий розчин вступає в хімічну реакцію з БОР і знеза-

ражує їх шляхом перетворення в нетоксичні або малотоксичні хімічні

сполуки. Рідиною з ІПП-8 можна обробити близько 500 см2 одягу або

відкритих ділянок тіла. При потраплянні краплино-рідинних БОР на

відкриті ділянки шкіри та одягу необхідно змочити тампони рідиною

28

з флакона і протерти ними закраплені ділянки тіла та частини одягу, що

прилягають до відкритих ділянок шкіри.

Під час обробки може з'явитися відчуття пекучості, але воно швид-

ко проходить і не впливає на працездатність. Рідина флакона отруйна

і небезпечна при потраплянні в очі. Використані тампони після об-

робки поверхонь, заражених БОР, не можна розкидати, їх збирають, спа-

люють або закопують в землю у відведених для цього місцях.

При відсутності ІПП, для обробки заражених ділянок тіла можна

використовувати підручні засоби, що застосовуються в побуті: шампуні,

мило, пральні порошки. Вказані засоби розчиняють у воді і отриманим

розчином змивають БОР з заражених поверхонь. Замість тампонів можна

використовувати папір, клоччя та інше.

Пакет перев'язувальний медичний (ППМ)

ППМ застосовується для перев'язки ран, опіків і зупинки деяких видів

кровотечі. Пакет складається з бинта та двох ватно-марлевих подуше-

чок, одна з яких пришита до кінця бинта, а друга може переміщуватися.

Складені бинт та ватно-марлеві подушечки загорнуті в пергаментний

папір і вкладені в герметичний чохол з прогумованої або іншої вогненеп-

роникної тканини. В пакеті знаходяться шпилька, на чохлі вказані прави-

ла користування пакетом. Зовнішній чохол пакета, внутрішня поверхня

якого стерильна, використовується для накладання стерильних пов'язок.

Крім індивідуальних МЗ, використовуються також знеболюючі, рад-

іозахисні та протибактеріальні препарати, медичні розчини для захисту

від БОР (НХР) та перев'язувальні засоби.

Контрольні питання

1. Засоби захисту органів дихання

3.. Визначення розміру протигазу ГП-7

4. Промислові протигази

5. Респіратори

.

Лекція 9 Захист і способи знезараження суден і берегових об єктів морського транспорту від попадання та поширенню радіактивних речовин.

План лекції

^{1. Ядерна зброя.}

^{2. Ударна хвиля ядерного вибуху.}

^{3. Світлове випромінювання (СВ) ядерного вибуху}

^{4. Проникаюча радіація.}

5.. Радіоактивне зараження.

^{Література 15.16. 19. 23. 25 29. 32. 34}

^{До сучасних засобів ураження відносять:}

^{1. Ядерна зброя}

^{Під ядерною зброєю (ЯЗ) розуміються боєприпаси, вражаюча дія яких, заснована па використанні внутріядерної енергії, що виділяється в результаті вибухової ядерної реакції.}

^{Залежно від виду ядерної реакції, боєприпаси підрозділяються на ядерні і термоядерні.}

^{Різновидом термоядерних боєприпасів є нейтронні боєприпаси.}

^{Потужність ядерних боєприпасів прийнято вимірювати тротиловим еквівалентом, тобто кількістю звичайної вибухової речовини (тротилу) при вибуху якого виділяється стільки ж енергії, скільки і під час вибуху даного ядерного боєприпасу.}

^{Тротиловий еквівалент (q) виражається в тоннах (т), кілотоннах (кт) або мегатоннах (Мт.).}

^{За своєю потужністю ядерні боєприпаси умовно розділяють на:}

^{- дуже малі (до 1 кт);}

^{- малі (1-10 кт):}

^{- середні (10-100 кт):}

^{- великі (100 кт-1 Мт.);}

^{- надвеликі (понад 1 Мт.).}

^{Залежно від необхідності рішення, тих чи інших тактичних задач, можливі наступні види ядерних вибухів:}

^{висотний, здійснюваний на висотах більше 10км;}

^{повітряний, - здійснюваний на висотах до декількох кілометрів. Характерним для повітряного вибуху є те, що область вибуху, що світиться, не торкається поверхні Землі і має форму сфери;}

^{наземний (надводний),- здійснюваний на поверхні Землі (води) або на такій висоті, коли область вибуху, що світиться, торкається їх поверхні і має, як правило, форму півсфери:}

^{підземний (підводний),- здійснюваний під землею (водою).}

^{Засобами доставки ядерних боєприпасів (зарядів) до цілей є ракети наземного і морського базування, стратегічна бомбардувальна авіація і артилерія.}

^{Таблиця 5.1Розподіл енергії між вражаючими чинниками ядерного вибуху}

^№ ^п/п	^Назва вражаючого чинника	^Розподіл енергії під час вибуху боєприпасу:
^Ядерного	^Нейтронного
^1	^Ударна хвиля (УХ)	^50%;	^40%
^2	^Світлове випромінювання (СВ)	^35%;	^25%
^3	^Проникаюча радіація (ПР)	^4%;	^30%
^4	^Радіоактивне зараження (РЗ)	^10%;	^5%
^5	^Електромагнітний імпульс	^1%.	^-

^{2 . Ударна хвиля ядерного вибуху}

^{Ударна хвиля ядерного вибуху — один з основних вражаючих чинників. Залежно від того, в якому середовищі виникає і розповсюджується ударна хвиля — в повітрі, воді або ґрунті, її називають відповідно повітряною ударною хвилею, ударною хвилею у воді і сейсмічною вибуховою хвилею.}

^{Повітряною ударною хвилею називається область різкого стиснення повітря, що розповсюджується на всі сторони від центру вибуху з надзвуковою швидкістю.}

^{Передню межу хвилі, що характеризується різким стрибком тиску, називають фронтом ударної хвилі.}

^{Володіючи великим запасом енергії, ударна хвиля ядерного вибуху здатна завдавати поразки людям, руйнувати різні споруди, бойову техніку і інші об'єкти на значних відстанях від місця вибуху. На розповсюдження ударної хвилі і її руйнуючу і вражаючу дію істотний вплив можуть зробити рельєф місцевості і лісові масиви в районі вибуху, а також метеоумови.}

^{Основними параметрами ударної хвилі , що визначають її вражаючу дію, є:}

^{- надмірний тиск у фронті хвилі ∆Рф - різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі і нормальним атмосферним тиском Р0 перед цим фронтом;}

^{- швидкісний натиск повітря ∆Р шв - динамічне навантаження, що створюється потоком повітря, яке рухається у хвилі;}

^{- τ, час дії надмірного тиску.}

^{Одиницею надмірного тиску і швидкісного натиску повітря у системі СІ є паскаль (Па), позасистемна одиниця — кілограм-сила на квадратний сантиметр (кг-с/см 2); 1кг-с/см 2 =100 кПа.}

^{3. Світлове випромінювання (СВ) ядерного вибуху}

^{Світлове випромінювання (СВ) ядерного вибуху є потоком електромагнітної енергії в широкому діапазоні частот, що включає ультрафіолетову, інфрачервону і видиму ділянки спектру.}

^{Джерелом світлового випромінювання є область ядерного вибуху, що світиться (вогненна куля), складається вона з нагрітих до високої температури продуктів вибуху, повітря і ґрунту (при наземному вибуху). Максимальна температура області, що світиться, на початковій і першій фазі може досягати 100 000С°, діаметр до 5000м (для надвеликих боєприпасів).}

^{Тривалість світлового випромінювання Tсв "вогненної кулі". залежить від потужності вибуху і може бути визначена за формулою:}

^{Де q – потужність ядерного боєприпасу}

^{Головним параметром, що визначає дію світлового випромінювання ядерного вибуху, є світловий імпульс (Ісв.).}

^{Ісв .- це кількість променистої енергії, яка припадає на одиницю поверхні, перпендикулярної до напряму розповсюдження випромінювання, за весь час свічення "вогненної кулі".}

^{Одиниця вимірювання Ісв. - джоуль на квадратний метр (Дж/м2).}

^{Несистемна одиниця - кал/см2. 1 кал/см2 = 42кдж/м2}

^{4. Проникаюча радіація}

^{Проникаючою радіацією ядерного вибуху називають потік гамма-випромінювання і нейтронів, що випускаються із зони і хмари ядерного вибуху.}

^{Джерелами проникаючої радіації є ядерні реакції, які протікають у заряді боєприпасу в момент вибуху.}

^{Час дії проникаючої радіації на наземні об'єкти складає 15-25с і визначається часом підйому хмари вибуху на висоту (2-3км), при такій висоті гамма-нейтронне випромінювання, поглинаючись товщею повітря, практично не досягає поверхні землі.}

^{Основним параметром, що характеризує що вражає дію проникаючої радиації, є доза випромінювання (D).}

^{Доза випромінювання — це кількість енергії іонізуючих випромінювань, яка поглинута одиницею маси опромінюваного середовища.}

^{Розрізняють експозиційну, поглинену і еквівалентну дози випромінюванняЕкспозиційна доза — це доза випромінювання в повітрі, вона характеризує потенційну небезпеку дії іонізуючих випромінювань при загальному і рівномірному опромінюванні тіла людини.}

^{Експозиційна доза в системі одиниць СІ вимірюється в кулонах на кілограм (Кл/кг). Позасистемною одиницею експозиційної дози випромінювання є рентген (Р); 1 Р = 2,58 × 10 -4 Кл/кг.}

^{Рентген (Р) — це доза гамма-випромінювання, під дією якої в 1 см3 сухого повітря за нормальних умов (температура 0°С і тиск 760мм рт. ст.) створюються іони, що несуть одну електростатичну одиницю кількості електрики кожного знаку. Дозі в 1 Р відповідає освіта 2,08×10 9 пар іонів в 1см 3 повітря.}

^{Поглинена доза точніше характеризує дію іонізуючих випромінювань на біологічні тканини. У системі одиниць СІ одиницею вимірювання є грей (Гр). 1Гр — це така поглинена доза, при якій 1кг опромінюваної речовини поглинає енергію в 1 Дж, отже, 1Гр = 1 Дж/кг.}

^{Позасистемною одиницею поглиненої дози випромінювання є рад}

^{1 рад =10 -2 Гр або 1Гр = 100 рад;}

^{1 рад = 1,14Р або 1Р = 0,87 рад.}

^{Проникаюча радіація, розповсюджуючись в середовищі, іонізує її атоми, а при проходженні через живу тканину — атоми і молекули, що входять до складу кліток. Це приводить до порушення нормального обміну речовин, зміни характеру життєдіяльності кліток, окремих органів і систем організму. В результаті такої дії виникає променева хвороба.}

^{Променева хвороба I ступеня (легка ) виникає при сумарній дозі опромінення 100—200 рад. Прихований період продовжується 3—5 тижнів, після чого з'являються нездужання, загальна слабкість, нудота, запаморочення, підвищення температури. Після одужання працездатність людей, як правило, зберігається.}

^{Променева хвороба II ступеня (середня) виникає при сумарній дозі опромінення 200-400 рад. Протягом перших 2-3 діб спостерігається бурхлива первинна реакція організму (нудота і блювота). Потім наступає прихований період, що триває 15- 20 діб. Ознаки захворювання вже виражені яскравіше.}

^{Одужання при активному лікуванні наступає через 2—3 місяці.}

^{Променева хвороба III ступеня (важка) наступає при дозі опромінення 400-600 рад. Первинна реакція різко виражена. Прихований період складає 5-10 діб. Хвороба протікає інтенсивно і важко. У разі сприятливого результату одужання може наступити через 3-6 місяців.}

^{Променева хвороба IV ступеня (дуже важка), що наступає при дозі понад 600 рад, є найбільш небезпечною і, як правило, приводить до смертельного результату.}

^{При опромінюванні дозами опромінення понад 5000 рад виникає блискавична форма променевої хвороби. Первинна реакція при цьому виникає в перші хвилини після опромінення, а прихований період взагалі відсутній. Уражені гинуть в перші дні після опромінення.}

5.. Радіоактивне зараження

Радіоактивне зараження. Серед вражаючих чинників ядерного вибуху радіоактивне зараження займає особливе місце, оскільки його дії може піддаватися не тільки район, прилеглий до місця вибуху, але і місцевість, видалена на десятки і навіть сотні кілометрів. При цьому на великих площах і на тривалий час може створюватися зараження, що представляє небезпеку для людей і тварин. Про це сьогодні реально нагадує аварія на Чорнобильській АЕС.

На радіоактивно зараженій місцевості джерелами радіоактивного випромінювання є:

уламки (продукти) поділу ядерної вибухової речовини;

наведена активність в ґрунті і інших матеріалах;

частина ядерного заряду, що не розділилася.

При вибуху ядерного боєприпасу радіоактивні продукти піднімаються разом з хмарою вибуху, перемішуються з частинками ґрунту і під дією висотних вітрів переміщаються на великі відстані. У міру переміщення хмари вони випадають, заражаючи місцевість (як в районі вибуху, так і по шляху руху хмари) і утворюючи так званий слід радіоактивної хмари (мал. 2.2.).

Слід радіоактивної хмари на рівнинній місцевості, при незмінних напрямі і швидкості вітру, має форму витягнутого еліпса. Його умовно розділяють на чотири зони:

помірного забруднення (А)

сильного забруднення (Б)

небезпечного забруднення (В)

надзвичайно небезпечного забруднення (Г).

Межі зон радіоактивного зараження з різним ступенем небезпеки для людей прийнято характеризувати:

дозою гамма-випромінювання, що може скластися за час від моменту утворення сліду до повного розпаду радіоактивних речовин, D∞ (вимірюється в радах),

або потужністю дози випромінювання (рівнем радіації) через 1 годину після вибуху (P1).

Зв'язок між дозою випромінювання за час повного розпаду D∞ і рівнем радіації P1на час зараження tзар виражається співвідношенням:

D∞═5 P1× tзар (2.1)

Зовнішня межа зони А характеризується D∞ = 40 рад і P1 = 8 рад/г.

Частка зони від площі всього радіоактивного сліду складає 60%. Як правило, роботи усередині об'єктів, розташованих в зоні А, не припиняються. У внутрішньої межі або у середині зони роботи на відкритій місцевості на декілька годин повинні припинятися.

На зовнішній межі зони Б, D∞= 400 рад і P1= 80 рад/г. Частка зони від площі сліду складає 20%. У цій зоні всі роботи на об'єктах припиняються на строк до доби, а люди ховаються в захисних спорудах, підвалах і інших укриттях.

На зовнішній межі зони В, D∞=1200 рад і P1=240 рад/г. Частка зони від площі сліду складає 13%. Всі роботи в цій зоні на об'єктах припиняються на термін від одних до трьох-чотирьох діб, а люди ховаються в захисних спорудах ГО.

На зовнішній межі зони Г, D∞= 4000 рад і P1=800 рад/г, усередині зони —до 10 000 рад. Частка зони від площі сліду складає 7%. Роботи на об'єктах усередині зони припиняються на четверо і більше діб, люди ховаються в захисних спорудах ЦО.

На схемах і на картах зовнішні межі зон радіоактивного зараження наносяться різними кольорами: зона А - синім, Б - зеленим, В -коричневим, Г - чорним.

З часом, унаслідок природного розпаду радіоактивних речовин, рівні радіації на сліді радіоактивного забруднення зменшуються. Спад рівня радіації підкоряється залежності:

Pt = P1× t-1,2 (2.2)

Де: Pt— рівень радіації на будь-який заданий час t після вибуху, рад/г;

P1—рівень радіації на 1 годину після вибуху, рад/г;

t — час, що пройшов після ядерного вибуху, г.

Тобто, при кожному семикратному збільшенні часу відбувається десятиразове зменшення рівня радіації.

Рівні радіації на місцевості залежать також від вигляду і потужності вибуху, характеру рельєфу, наявності лісових масивів, метео- і геологічних умов.

Місцевість вважається зараженою і потрібно застосовувати засоби захисту, якщо рівень радіації, зміряний на висоті 0,7-1м від поверхні землі, складає 0,5р/г і більш.

При ядерному вибуху радіоактивними речовинами заражається не тільки місцевість, але і предмети, що знаходяться на ній, техніка, майно і одяг людей.

2.1.5. Електромагнітний імпульс

Електромагнітний імпульс (ЕМІ) ядерного вибуху є електромагнітним полем, що виникає в результаті взаємодії гамма-випромінювання, що утворюється при вибуху з атомами навколишнього середовища. Енергія ЕМІ розподілена в широкому діапазоні частот (від декількох герц до декількох мегагерц).

Район, де кванти гамми взаємодіють з атмосферою, називається районом джерела ЕМІ. Щільна атмосфера поблизу земної поверхні обмежує область розповсюдження квантів гамми (середня довжина пробігу складає сотні метрів). Тому при наземному вибуху район джерела займає площу всього в декілька квадратних кілометрів і приблизно співпадає з районом, де впливають інші вражаючі чинники ядерного вибуху (УХ,СВ та ПР).

При висотному ядерному вибуху кванти гамми можуть пройти сотні кілометрів до взаємодії їх з атомами атмосфери. Тому розміри району джерела ЕМІ можуть досягати сотень і тисяч квадратних кілометрів.

Основними параметрами ЕМІ. що визначають його вражаючу дію, є, характер зміни напруженості електричного і магнітного полів в часі (форма імпульсу) та його амплітуда.

За формою ЕМІ - це електромагнітний імпульс з крутим переднім фронтом і тривалістю в декілька десятків мілісекунд.

При вибуху боєприпасів великої потужності амплітуда ЕМІ може досягати десятків тисяч вольт на метр.

ЕМІ безпосередньої дії на людину не надає.

Під впливом ЕМІ в лініях електропередачі, зв'язку, управління і сигналізації, в антенах радіо станцій і т.п. можуть наводитися е.р.с. великих амплітуд, що може привести до виходу їх з ладу.

Особливо схильна до дії ЕМІ радіоелектронна і обчислювальна техніка, виконана на напівпровідникових приладах і інтегральних схемах.

За відсутності відповідного захисту, електро- і радіотехнічні системи і пристрої виходять з ладу або дають збої.

3 7. Осередок ядерного ураження

В результаті дії вражаючих чинників ядерного вибуху утворюється складний осередок ядерного враження (ОЯУ).

Під ОЯУ розуміється - територія, у межах якої в результаті дії вражаючих чинників ядерного вибуху відбулися масові поразки людей і тварин, руйнування і пошкодження споруд, технологічного устаткування, зараження атмосфери і місцевості, затоплення, пожежі.

Його розміри, в основному, залежать від потужності боєприпасу. виду вибуху і рельєфу місцевості.

Межею ОЯУ є умовна лінія на місцевості, де надмірний тиск у фронті УХ складає 10 кПа або 0,1 кгс/см2.

Для рівнинної місцевості площу ОЯУ можна прийняти рівній площі кола.

Sояп = πR2

Де R - радіус (віддалення) межі ОЯУ від центру (епіцентру) вибуху.

Залежно від характеру руйнувань, а, отже, і завдань, які необхідно вирішувати в ОЯУ, його площу умовно поділяють на чотири зони:

зона повних руйнувань. ∆Рф понад 50 кПа;

зона сильних руйнувань ∆Рф =(30...50) кПа;

зона середніх руйнувань ∆Рф =(20...30) кПа;

зона слабких руйнувань ∆Рф =(10...20) кПа.

Їх розміри, залежно від потужності боєприпасу і виду вибуху, можна визначити по таблиці (див. [13].стор. 228.229).

ОЯУ характеризується також складною пожежною обстановкою. У ньому умовно виділяють три зони пожеж:

зона пожеж в завалах

зона суцільних пожеж

зона окремих пожеж.

Контрольні литання

. ^{1. Ядерна зброя.}

^{2. Ударна хвиля ядерного вибуху.}

^{3. Світлове випромінювання (СВ) ядерного вибуху}

^{4. Проникаюча радіація.}

5.. Радіоактивне зараження.

Лекція 10. Знаходженні судна в районах вірогідного радіактивного чи хімічного зараження.

План лекції]

1. Знешкодження хімічної зброї на судні

2 Бактеріологічна (біологічна) зброя та її дія на екіпаж.

3. Знаходженні судна в районах вірогідного радіактивного чи хімічного зараження.

Література 39,32.34,

Знешкодження хімічної зброї на судні

Хімічною зброєю (ХЗ) називають засоби бойового застосування, вражаюча дія яких заснована на використанні токсичних властивостей отрутних речовин (ОР).

Токсичний - від грецького Toxikon - отрута. До них відносяться: авіаційні хімічні бомби, артилерійські снаряди і міни, хімічні бойові частини ракет, гранати та ін. боєприпаси, а також виливні авіаційні прилади (ВАП) багаторазового використання.

ОР, знаходячись в бойовому стані (пара, аерозоль, краплі), можуть безпосередньо вражати організм людини, проникаючи через органи дихання і шкірні покриви, а також заражати атмосферу, водоймища, місцевість і різні предмети на тривалий період. У армії США набула поширення класифікація ОР заснована на розподілі їх за тактичним призначенням, а також за фізіологічній (токсикологічній) дії на організм.

За тактичним призначенням ОР діляться на групи:

1. Смертельні (для смертельної поразки або виведення людей з ладу на тривалий термін)

2. Що тимчасово виводять з ладу (діють на нервову систему і викликають психічні розлади)

3. Дратівливі та учбові.

За характером дії на організм ОР розділяються на:

1 Нервово-паралітичної дії (зарин, зоман, ви-ікс):

2 Шкірнонаривні (Іприт):

3 Загальноотруйні (синильна кислота, хлорціан):

4 Задушливі (фосген):

5 Дратівливі (адамсит, хлорацетофенон, сі-ес, сі-ар):

6 Психохімічні (бі-зет).

Залежно від тривалості збереження вражаючої здатності ОР поділяються на:

- стійкі ОР, що зберігають вражаючу дію протягом декількох годин або діб.

- нестійкі ОР –зберігають свою дію декілька десятків хвилин.

3.9. Осередок хімічного ураження

При розриві хімічних боєприпасів або виливанні ОР за допомогою BAП утворюється хмара аерозолю і ОР.

Аерозольні частинки і краплі ОР, осідаючи, заражають місцевість, водоймища, техніку, людей і тварин.

В результаті випаровування аерозольних частинок і крапель ОР із зараженої місцевості утворюється вторинна хмара ОР, що складається із пари даної ОР.

Первинна і вторинна хмари, розповсюджуючись у напрямі вітру, здатні викликати зараження повітряного простору і місцевості на великих площах з утворенням зони хімічного зараження (3X3) і осередків хімічного ураження (ОХУ).

Осередком хімічного ураження (ОХУ) називається територія, у межах якої в результаті застосування хімічної зброї відбулися масові поразки людей, тварин і рослин.

Зона хімічного зараження включає район застосування ХО і територію, над якою розповсюдилася хмара зараженого повітря з вражаючою концентрацією.

Вектор приземного вітру

L - довжина району застосування ХЗ:

Г - глибина розповсюдження хмари зараженого повітря;

Ш - ширина розповсюдження хмари зараженого повітря;

S - площа району застосування ХЗ;

Sзхз- площа зони хімічного зараження;

S01, S02, S03 - площі осередків хімічного ураження.

Глибина розповсюдження хмари зараженого повітря Г називається відстань від зовнішньої межі району застосування ХЗ до рубежу, де ще можливо поразка людей без засобів індивідуального захисту.

Як випливає з рис.4, площа зони хімічного зараження визначається за формулою

Sзхз=½Г×Ш,км2

де:

Ш =0.03 Г — при інверсії;

Ш =0.15 Г — при ізотермії;

Ш =0.8 Г — при конвекції;

Вони залежать від кількості і виду ОР, способів застосування ХЗ, рельєфу місцевості, наявності лісових масивів, швидкості приземного вітру і ступеня вертикальної стійкості повітря (інверсія, конвекція, ізотермія).

Швидкість вітру, м/с	НІЧ	ДЕНЬ
ясно	напівясно	хмарно	ясно	напівясно	хмарно
0,5
0,6-2
2,1-4
Більше 4

Рисунок.5.4.Графік для оцінки вертикальної стійкості повітря.

Характер і ступінь ураження людей, що опинилися в 3X3. залежать від виду застосованої ОР і токсодози - кількісної характеристики токсичності ОР, яка відповідає певному ефекту поразки.

При поразці людини через органи дихання токсична доза ОР дорівнює:

ТдсОР ═ С× t

Де: С - середня концентрація ОР в повітрі, мг./л

t - час перебування в зараженій атмосфері, хв.

Так, наприклад, Отруйна речовина Ві-ікс (VX):

смертельна токсодоза Тдсvx =0.01 мг.хв./л

токсодоза, що виводить з ладу Тдвлvx =0.005 мг.хв./л

Розрахунки показують, що у разі застосування ХЗ розміри 3X3 можуть бути значно більше розмірів ЗХЗ, що утворюються при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах. До того ж, якщо врахувати, що бойові ОР у багато разів небезпечніше від найбільш поширених у промисловості СДОР, то можна зробити припущення про масштаби зараження території та кількості уражених у разі застосування ХЗ.

Бактеріологічна (біологічна) зброя та її дія на екіпаж.

Бактеріологічною (біологічною) зброєю (БЗ) називають такі засоби бойового застосування, вражаюча дія яких заснована на використанні хвороботворних мікроорганізмів (бактерій, вірусів, рикетсій. грибків) і токсинів, що виробляються ними.

Засобами застосування хвороботворних рецептур є: авіаційні бомби і касети, розпилювальні прилади, бойові частини ракет, снаряди, портативні диверсійні прилади.

Можливими способами масової поразки біологічними засобами людей, тварин, рослин, продовольства, фуражу і устаткування можуть бути: аерозольний, трансмісійний, диверсійний.

Аерозольний спосіб - основний і найбільш перспективний, оскільки дозволяє раптово забруднити біологічними засобами на великих просторах повітря, місцевість і людей, що знаходяться на ній, і тварин.

Переведення біологічних рецептур в аерозоль здійснюється двома основними методами: силою вибуху біологічного боєприпасу і за допомогою розпилювальних пристроїв.

Трансмісійний спосіб застосування БЗ полягає в розсіюванні штучно заражених кровососучіх переносників.

Диверсійний спосіб застосування БЗ полягає в навмисному прихованому зараженні замкнутих просторів (об'ємів) повітря і води, а також продовольства і фуражу в місцях знаходження людей і тварин.

Характерною особливістю БЗ є його властивість викликати епідемії, тобто масові інфекційні захворювання людей і тварин на значній території в короткі терміни.

До найбільш поширених інфекційних захворювань відносяться: чума, холера, висипний тиф. жовта лихоманка, ботулізм і ін.(див. табл.)

Наявність хвороботворних мікроорганізмів в навколишньому середовищі важко визначити. Вони здатні проникати всередину приміщень, в укриття, здатні тривалий час зберігати стійкість, викликати інфекційні захворювання в нікчемно-малих дозах. Так. наприклад в 1г. токсину ботулізму міститься 10 млн. смертельних доз для людини, а 1г. збудника плямистої лихоманки достатньо для зараження 1/3 людства.

Осередок бактеріологічного (біологічного) ураження

В результаті застосування супротивником БЗ утворюється зона бактеріологічного (біологічного) ураження з виникненням осередків бактеріологічного (біологічного) ураження (ОБУ).

Зона бактеріологічного (біологічного) ураження (ЗБУ) включає територію що піддалася безпосередній дії БЗ. і територію, на якій розповсюдилися біологічні рецептури і заражені кровососучі переносники інфекційних захворювань. Вона, подібно до зони хімічного зараження, характеризується своїми розмірами.

Осередком бактеріологічного (біологічного) ураження (ОБУ) називається територія. у межах якої в результаті застосування БЗ відбулися масові поразки людей, тварин і рослин.

ОБУ характеризується видом застосованих бактерійних засобів, кількістю уражених людей, тварин і рослин, тривалістю збереження вражаючих властивостей збудників хвороб. Межі ОБУ встановлюються протиепідемічними установами медичної служби і служби захисту тварин і рослин цивільної оборони на основі узагальнених даних, одержаних від спостережних постів, розвідувальних підрозділів, а також метеорологічних та санітарно-епідеміологічних станцій.

Таблиця 5.1Характеристика деяких інфекційних захворювань

Найменування хвороби	Шляхи передачі інфекції	Середній прихований період діб.	Тривалість втрати працездатності, діб.
Чума	Повітряно-краплинний від легеневих хворих; через укуси бліх, від хворих гризунів		7-14
Сибірська виразка	Контакт з хворими тваринами, їх шерстю, шкурами; вживання зараженого м'яса; вдихання інфікованого пилу	2-3	7—14
Сап	Те ж		20—30
Туляремія	Вдихання інфікованої збудниками пилу; контакт з хворими гризунами; вживання інфікованої води	3-6	40—60
Холера	Вживання зараженої води, їжі		5—30
Меліоїдоз	Вживання води, їжі, інфікованих хворими гризунами; через пошкоджені шкірні покрови	1-5	4—20
Жовта лихоманка	Через укуси комарів, від хворих тварин, людей	4-6	10—14
Натуральна віспа	Повітряно-краплинний контакт; через інфіковані предмети		12—24
Висипний тиф	Через укуси вош-переносників (від хворих людей)	10—14	60—90
Плямиста лихоманка скелястих гір	Через укуси кліщів-переносників (від хворих гризунів)	4—8	90-180

Продовження таблиці

Бластомікоз (південноамериканський тип)

Вдихання інфікованої порами грибка пилу; через пошкоджені шкірні покриви при контакті з інфікованим

Дата добавления: 2014-01-05