Соціально-історичний аспект оперативно-розшукової діяльності

ВСТУП

Історико-правовий огляд становлення і розвитку оперативно-розшукової діяльності

Тема1.

План

Вступ

1. Соціально-історичний аспект оперативно-розшукової діяльності.

2. Становлення розшукової діяльності на Русі та в Україні.

3. Криміногенні процеси у сфері оподаткування як об’єктивна категорія необхідності оперативно-розшукової функції податкової міліції.

Перелік використаної літератури

Успішність розвитку сучасного державотворення залежить не тільки від нинішньої ситуації та потреб, але й від врахування історичного досвіду попередніх поколінь, навіть якщо він негативний, усвідомлення тих помилок, що призводили до втрати державності у минулому, до поразок у військових та економічних змаганнях, до небажаних результатів у діяльності державних структур. Вивчення досвіду минулого необхідно також для того, щоб не було повернення назад. Говорячи про формування стратегічної перспективи побудови Української держави необхідно зрозуміти, що паралельно з такими органічними компонентами, як розвиток національної економіки, створення фінансової системи і введення власної грошової одиниці, податкової системи та організації армії, важливим елементом державотворення є формування правоохоронних органів, ефективне управління ними, та використання їх потенціалу в реалізації внутрішньої політики держави, зокрема її оперативно-розшукової діяльності.

Оперативно-розшукова діяльність (далі - ОРД) є однією із складових частин державно-правової системи боротьби із злочинністю.

Будучи елементом цієї системи, оперативно-розшукова функція є відносно самостійною і досить специфічною діяльністю, яка концентрує в собі цілий комплекс спеціальних заходів. Діючі інститути ОРД формувались століттями, „шліфувалися” та удосконалювалися в практичній сфері повсякденного життя.

На сучасному етапі розвитку ОРД сформувалась як самостійний вид діяльності зі своїм специфічним змістом, на основі якого:

– сконцентрована (акумульована) майже вся історія впровадження поліцейської (таємної) роботи;

– функціонує цілий комплекс оперативно-розшукових заходів та організаційно–тактичних прийомів боротьби зі злочинами з використанням спеціальних сил.

У процесі її становлення активно формувалась і вдосконалювалась структура підрозділів, яка реалізовувала цю функцію та організаційна структура управління ними.

Крім того, і сама розшукова функція змінювалась і вдосконалювалась під впливом криміногенної обстановки, в якій вона реалізовувалась.

— Тому вивчення ОРД без аналізу соціально-історичного та кримінологічного аспекту неможливе.

Оперативно-розшукова діяльність, як свідчить історичний аналіз розвитку суспільства, була започаткована ще в період становлення державності. Поліцейські інститути негласної роботи біли притаманні майже всім історичним типам держав та форм правління. Ця функція постійно розвивалась, вдосконалювалась, модифікувалась відповідно до соціально-економічних відносин тієї чи іншої країни, її типу, форм та режиму правління, але при цьому завжди зберігала основні принципи її побудови та реалізації.

ОРД зародилась на зорі людської цивілізації, мала місце у відповідних формах як в древні, античні часи, так і в середньовіччя і удосконалювалась на усіх етапах розвитку державного устрою і суспільства. Можливо, що перші приклади оперативно-розшукової діяльності і слідчих дій ми знаходимо в релігійних розповідях про те, як Бог встановив первородний гріх Адама і Єви, за що прогнав їх з раю.

В Біблії (Книги Ветхого Завіту. Четверта книга Мойсеєва. Глава 13, ст. 3; 18-30, 1990) розповідається про те, що Мойсей послав кількох своїх прибічників (дванадцять спостерігачів) в землю Хаан, щоб вони виявили чисельність її жителів, оборону міст, родючість землі. Через сорок днів посланці вернулись і розповіли про результати розвідки, підкріпивши її зразками землі Хаанської.

Іуда із Коріопта, один із учнів Ісуса, став таємним освідомлювачем глави іудейської церкви і робив йому доноси на Ісуса, і за зраду отримав 30 (серебреников). Глава церкви таємно зустрічався із Іудою, отримував від нього інформацію про проповіді Ісуса і передавав її римському наміснику в Іудеї Понтію Пілату.

Ісус був допитаний первосвящеником при свідках і обвинувачений у святотатстві, оскільки називав себе сином Божим, в посяганні на закони Мойсея і збудженні народу до непокори церкві, за що був розп’ятий на хресті.

Легенди і міфи Древньої Греції переповнені прикладами таємних конспіративних дій античних героїв. Розповіді про оперативно-розшукові дії ми зустрічаємо в історичних довідках Вавилону, Риму, Єгипту.

Християнська релігія сформувала загальні морально-етичні правила людської поведінки, які стали основою людського суспільства. Державні органи влади пізніше надавали їм силу правових норм, відповідальність за порушення яких наставала тоді, коли встановлювалася вина тих, хто їх порушував. В багатьох випадках такі порушення відбувалися і тоді і нині в умовах неочевидності, або коли звинувачений ухилявся від відповідальності.

В таких випадках виникала необхідність встановлювати істину, вияснити всі обставини порушення, зібрати докази, потрібні для притягнення до відповідальності і покарання, встановленого звичаєм або законом.

Для проведення розшукових дій по встановленню обставин вчиненого, місця знаходження обвинуваченого, призначались спеціальні посадові особи, які наділялись відповідними повноваженнями і обов’язками, і виконували їх вже на професійній основі.

Розшукові функції здійснювалися як людьми, що перебували на державній службі, так і окремими громадянами, що робили це з свідомих моральних та патріотичних почуттів, чи переслідували свої власні, особисті цілі, або за винагороду.

Слід відмітити, що на той час церква мала самостійний статус і всі свої справи вершила незалежно від державних органів, у тому числі і в оперативно-розшуковій діяльності стосовно осіб і подій і подіям, які зачіпали її інтереси. Церква мала свої охоронні і слідчі структури, церковні тюрми, вона могла вступати у взаємодію з державними органами, використовуючи їх можливість, а також з судовими органами для притягнення звинувачених до відповідальності за злочини проти релігії, церкви, моралі.

Інформацію про ситуацію у суспільстві церква збирала через монахів, священиків, паломників, а також вербуючи своїх прибічників, або через своїх агентів.

Церква активно застосовувала і смертну кару, засуджуючи до неї за відьмарство, єретичні погляди, борючись за вплив у суспільстві.

Розшукові заходи здійснювались і з метою отримання інформації про політику і військові приготування сусідніх держав, про умови торгівлі, про настрої населення.

Церква і державні розшукові органи могли обмінюватися інформацією, якщо між ними були взаємовідносини підтримки і навпаки, збирали інформацію і використовували одне проти одного в стані боротьби.

Дата добавления: 2014-01-05