Сприяння здійсненню оперативно-розшукової діяльності

Матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються поряд з іншими цілями, передбаченими законом, і для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних оргпнів та осію, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб.

Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” передбачає використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності для попередження, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісно зникли.

Оперативно-розшукова діяльність зосереджується головним чином на виявленні і розкритті тяжких та особливо тяжких злочинів, насамперед, навмисних вбивств, вбивств на замовлення, тероризму, бандитизму, розбійних нападів, грабунків, різного роду вимагательств, шахрайства, захоплення людей з метою викупу і інших. Особливу увагу необхідно приділяти злочинам з ознаками ретельної попередньої підготовки, коли злочинці тривалий час вивчають обєкт нападу, ведуть спостереження, здійснюють розвідку, завчасно пранують і готують місце свого переховування, цінностей, здобутих злочинним шляхом, знищення слідів злочину, можливих свідків і потерпілих.

Оперативних працівник перед тим,як проводити той чи інший оперативно-розшуковий захід, повинен проаналізувати начвну інфорацію, оцінити ситуацію, щоб з найбільною ймовірністю вибрати саме той, який би привів до виконання завдань. На практиці оперативно-розшукові заходди можуть здійснюватись послідовно, одним за другим, паралельно і одночасно, або комплексно, коли кілька оперативно-розшукових заходів здійснюються спільно у поєднанні між собою, доповнюючи один одного. Безумовно, для вжиття того чи іншого оперативно-розшукового заходу, необхідно мати відповідні підстави, проектувати оперативно-розшуковий захід на досягнення певної цілі у виеонанні завдання. Не можна встановлювати візуальне спостереження за особою, причетність якої до скоєння злочину виключається, не можна здійснювати контроль поштових відправлень без достатніх підстав для цього, грунтуючись на одних міркуваннях що тут щось може бути. Особливо ретельним має бути аналіз підстав для проведення таких оперативно-розшукових заходів, що обмежують конституційні права громадян (проникнення до житла, прослуховування телефонних переговорів, обшук і виїмка предметів і т. п.)

З метою попередження, припинення і розслідування злочинів, різних протиправних посякано на інтереси суспільства і держави, розшуку злочинців та осіб, які безвісно зникли, оперативні підрозділи збираають саму пізноманітну оперативну інформацію, яку ретельно аналізують, відбирають меред неї „раціональне зерно” і продовжують над ним працювати. Корисна інформація про ознаки злочину та протиправну поведінку може бути в повідомленнях громадських помічниеів і інформаціях конфідентів, а листах, заявах і повідомленнях, громадян, посадових осіб підприємств, установ і організацій, у виступах засобів масової інформації.

Матеріали оперативно-розшукових заходів можуть бути підставою для розгляду справи в суді про визнання особи, безвісти зниклої, мертвою; вони можуть бути приводом для порушення кримінальної справи і оголошення особи в розшук як злочинця. Тому оперативно-розшукова інформація по безвісно зниклим особам має бути повною і об^,єктивною.

При отриманні оперативної інформації про наявність загрози життю, здоров^,ю, житлу і майну працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, орган, уповноважений на прийняття пішення, зобов^,язаний перевірити і в строк не бульше трьох діб, а в невідкладних випадках – негайно прийняти пішення про застосування обо відмову у застосуванні заходів безпеки. Рішення оформляється мотивованою постановою або ухивалою, яка передається для виконання підрозділу, на який покладено здійснення безпеки. Така постанова чи ухвала є обов^,язковою для виконання тими посадовими особами, чи підрозділом яким вона адресована.

Головним напрямком в оперативно-розшуковій діяльності є збирання оперативної інформації та її доцільне ефективне використання.В КПК ст. 354 встановлено, що відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в результаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, передбаченому статтею 290 КПК.

Законодавство встановлює умови і порядок підготовки інформації, її надання і звернень оперативних підрозділів, умови і порядок обміну інформацією між спеціальними підрозділами оганів внутрішніх справ і Служби безпеки України, з іншими оперативними підрозділами.

Матеріали оперативно-розшукової діяльності можуть бути призначені:

- для внутрішнього використання в оперативному підрозділі;

- для використання іншими оперативними підрозділами свого відомтсва;

- для використання оперативними підрозділами інших правоохоронних органів;

- для використання уповноваженими органами державної влади і управління;

- для інформування місцевих органів влади і органів самоврядування;

- для інформування громадськоті і засобів масової інформації.

Досить поширеними є звернення оперативних підрозділів через засоби масової інформації до населення за допомогою в розкриттч злочину чи розшуку злочинця. Формою інформування населення про результати оперативно-службової діяльності є звіти Міністерства внутрішніх справ України і його органів перед населенням, які публічно оголошуються через засоби масової інформації та програма взаємодії з населенням „міліція і народ – партнери”.

Конституція України проголосила, що усі люди є вільні і півні у своїй гідності та правах, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. „Кожен має право на працю, що виключає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується”. (ст. 43 Конституції). Ст. 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність) надала оперативним підрозділам право встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності.

Конфіденційне співробітництво особи з оперативним підрозділом повинно мати обопільної згоди. Співробітництво на інших засадах таких як залякування, погроза, обман і тому подібне буде неправовим. Мотивація співробітництва з оперативними підрозділом може мати різноманітну основу (почуття патріатизму, виконання громадського обов^,язку, пошук справедливості, матеріальна зацікавленість). Залучення до співробітництва з оперативним підрозділом відбувається індивідуально і може ути довгостроковим або разовим для викананння окремого завдання оперативно-розшукової діяльності. Державні органи зобов^,язані сприяти оперативними підрозділам у вирішення завдань оперативно-розшуковох діяльності. Таке сприяння проявляється у тому, що співробітництво обоси з оперативним підрозділом, здійснюючим оперативно-розшукову діяльність, носить узаконений характер, особам гарантується кофіденційність співробітництва, держава надає соціальний і правовий захист особі, яка залучається до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності.

Оперативний працівник, залучаючи особу до виконання завдано оперативно-розшукової діяльності, залежно від їх характеру, вивчає доцільність та можливість залучення такої особи до співробітництва. Угоду про сприяння оперативним підроздівам в оперативно-розшуковій діяльності може бути укладено тільки з дієздатною особою. Порядок укладення угоди визначається Кабінетом Міністрів України і регламентується відомчими нормативними актами. Співробітництво особи з оперативним підрозділом може носити як гласний характер так і негласний. Громадяни, які гласно, відкрито співробітничають з оперативними підрозділом набувають статусу позаштатного праціввника громадського помічника, вони сприяють виконанню окремих завдань або виконують їх сомостійно на добровільних засадах за дорученням оперативного працівника. Вони можуть залучатись до:

- проведення оперативно-розшукових заходів;

- перевірог заяв і повідомлень про злочини, отримання пояснень, збору зарактеристик і довідок, витребуванню матеріалів і копій документів,участь в перевірках та ревізії;

- вивчення документів, їх аналізу, підготовці проекту висновків;

- профілактичних заходів як закольних так і індивідуальних стосовно конкретних осіб;

- участь в огляді місця подій, виконання доручень по встановленню свідків, потерпілих, охоронні місця пригоди, фото, кінозйомки і інших дій по технічному оформленню результатів огляду.

Разом з тим оператиним працівникам забороняється доручати громадському помічнику самостійне виконання оперативно-розшукових заходів і процесуальних дій, а також давати доручення, повязані з ризиком для його здоров^,я і життя. Участь громадського помічника в процесуальних діях вімічається в протоколі відровідного правового акту.

Порядок, умови, організація і методика роботи громадсьих помічників регламентується відомчими нормативними актами, які затведжуються відповідно Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, Головою Державної податкової адміністроції, керівниками правоохоронних відомств.

Дата добавления: 2014-01-05