Найоптимальніше використання транспортних засобів

Раціоналізація схем транспортних переміщень.

Оптимізація внутрішньовиробничих транспортних переміщень.

Внутрішньовиробничий транспорт підприємства

Внутрішньовиробничий транспорт підприємства відповідно до вимог виробничого процесу забезпечує переміщення між цехами, ділянками, складами тощо вантажів виробничого характеру - сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, готової продукції, відходів і т.ін.

Задача транспортного господарства підприємства полягає у своєчасному, якісному транспортуванні вантажів виробничого призначення при мінімальних витратах.

Внутрішньовиробничий транспорт поділяють на міжцеховий і внутрішньоцеховий.

Міжцеховий транспорт забезпечує своєчасне перевезення матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції між цехами, виробництвами та складами. Внутрішньоцеховий транспорт забезпечує переміщення деталей, напівфабрикатів між ділянками, складами та іншими підрозділами в межах цеху.

Організація та планування транспортного процесу спирається на вивчення вантажопотоків і визначення розміру вантажозвороту в масштабі всього підприємства та його окремих підрозділів. Основними показниками при цьому є вантажопотік і вантажозворот.

Вантажопотік — це кількість вантажів у тоннах, переміщених між двома пунктами за одиницю часу.

Вантажозворот — це загальний об'єм вантажів, що надійшли на підприємство, відправлених із нього або ж перевезених в його межах за певний проміжок часу (добу, місяць, рік).

Складаючи вантажопотоки, отримують вантажозворот, який разом із плануванням цеху і генеральним планом підприємства покладається в основу побудови схем нових вантажопотоків.

Організація внутрішньовиробничого транспорту має ґрунтуватися на таких принципах:

Окремі транспортні переміщення, з точки зору їх виробничої необхідності та економічної доцільності, можуть виявитися зайвими. По можливості їх необхідно ліквідувати.

Даний принцип має виходити з визначення раціональних схем переміщення внутрішньовиробничого транспорту, які в конкретний момент відповідають обраному на підприємстві критерію оптимальності переміщень (мінімізація часу, витрат, ресурсів тощо).

За цим принципом коефіцієнт сумарного завантаження внутрішньовиробничого транспорту має наближатися до одиниці. Це досягається, насамперед, скороченням втрат часу на порожні переміщення і втрат часу в пунктах зупинки (завантаження/розвантаження), збалансованістю маси вантажів із вантажопідйомністю транспортних засобів.

За умов широкого впровадження засобів механізації переміщення матеріальних потоків на підприємствах витрати на його організацію є суттєвими.

До внутрішньовиробничого транспортування відносять усі транспортні процедури на складах та всередині виробничих підрозділів.

До стаціонарних відносять транспортні засоби, за допомогою яких вантажі переміщуються в горизонтальному, вертикальному чи похилому напрямках. Як правило, такі засоби споживають невелику, кількість енергії, відрізняються незначними витратами на обслуговування та характеризуються високими показниками надійності і безпечності.

Транспортні пристрої без опори на підлогу — це такі, що закріплені на стелі.

До транспортних пристроїв, пов'язаних з підлогою, відносять:

· сховані під підлогою ланцюгові транспортери;

· несучі ланцюгові транспортери;

· рольганги;

· ремінні транспортери.

До пересувних відносять транспортні засоби, які виконують вертикальне транспортування (ліфти, мостові, портальні та інші крани), або ж горизонтальне переміщення (система на возиках — автокарах).

Дата добавления: 2014-01-05