ПЕДІАТРІЯ Лекція № 7

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ГІГІЄНА ОРГАНІВ ДИХАННЯ У ДІТЕЙ

План лекції:

1. Вікові особливості органів дихання

2. Профілактика захворювань органів дихання

3. Гігієнічні вимоги до мікроклімату в класних приміщеннях.

4. Вікові особливості голосового апарату

1. Вікові особливості органів дихання у дітей

Дихальні шляхи у дітей значно вужчі, ніж у дорослих. Це сприяє легшому проникненню інфекції в організм дитини. Під час запальних процесів у носі слизова оболонка набухає, внаслідок чого утворюється або ж і зовсім стає неможливим дихання через ніс, тому діти змушені дихати через рот. А це сприяє охолодженню дихальних шляхів аж до легень і проникненню у них мікроорганізмів та частинок пилу.

Зовнішній ніс відносно невеликий, з вузькими носовими ходами. У новонароджених і дітей перших місяців життя нижнього носового ходу немає, він формується тільки до 4 років, а ходи досягають повного розвитку приблизно до 3 років. Слизова оболонка порожнини носа вкрита миготливим епітелієм, ніжна, багата на кровоносні судини. Навіть невелика гіперемія спричинює у маленької дитини звуження носових ходів, утруднюючи носове дихання і ссання грудей. Приносові пазухи (решітчаста і верхньощелепна) у немовлят розвинені слабко, а лобової і клиноподібної немає.

З другого року життя пазухи поступово збільшуються і починають розвиватися. До функцій приносових пазух належить зігрівання повітря, яке вдихається, і захист від шкідливих впливів. Оскільки у ранньому віці вони недостатньо розвинені, запальний процес з носа і носової частини глотки рідко переходить в лобову, клиноподібну і верхньощелепну пазухи.

Глотка у дитини раннього віку відносно вузька і мала. Слухова труба, яка з'єднує носову частину з барабанною порожниною, коротка і широка, має більш горизонтальний напрям, ніж у дорослого, що сприяє занесенню інфекції з носової частини глотки до порожнини середнього вуха. Цим пояснюється частота його ураження при захворюваннях верхніх дихальних шляхів у дітей.

У глотці є глоткове лімфатичне кільце, яке у новонародженого виражене слабко; піднебінні мигдалики лежать глибоко між дужками і помітні при огляді зіва тільки наприкінці першого року життя, вони мають малу кількість судин. За будовою мигдалики подібні до лімфатичних вузлів, з віком вони збільшуються. Найбільшого розвитку лімфоїдна тканина досягає у 4-10 років, а до 14-15 років відбувається зворотний розвиток мигдаликів, які виконують захисну функцію. При попаданні мікроорганізмів лімфоїдна тканина розростається. Частина мікроорганізмів гине, а частина залиша­ється, знаходячи поживне середовище в глибоких затоках (лакунах), і зумовлює у деяких дітей хронічне запалення мигдаликів (хронічний тонзиліт). Із збільшенням піднебінних мигдаликів спостерігаються часті ангіни, катари носової частини глотки. В ранньому віці розростання горлового (аденоїдного) мигдалика може призвести до закриття задніх носових отворів (хоан) і утруднення носового дихання.

Носоглотка – верхня частина глотки. Носоглотка у дітей широка і коротка, слухова труба знаходиться низько. Захворювання верхніх дихальних шляхів нерідко ускладнюється запаленням середнього вуха, бо інфекція легко проникає в середнє вухо.

У 4-10 річних дітей утворюються так звані аденоїдні розрощення, тобто розрощення лімфатичної тканини у ділянці глотки, а також у носі. Крім того, аденоїдні розрощення можуть негативно впливати на загальний стан здоров’я і на працездатність дітей. Із носоглотки повітря попадає в ротоглотку, а потім у гортань.

Гортань у дітей коротша, вужча і найінтенсивніше росте в 1-3 роки життя і в період статевого дозрівання. У 12-14 років у хлопчиків починає рости кадик на місці сполучення пластинок щитоподібного хряща, довшають голосові зв’язки, вся гортань стає ширша і довша, ніж у дівчаток. У хлопчиків у цей період відбувається ламання голосу. Пройшовши гортань повітря попадає в трахею.

У новонароджених трахея приблизно 4 см, у 14-15 років – 7 см. У дітей трахея і бронхи розвиваються поступово. Вони ростуть в основному, паралельно з ростом тулуба. Просвіт трахей і бронхів у дітей значно вужчий, ніж у дорослих, хрящі їх ще не зміцніли. М’язові еластичні волокна розвинені слабо. Слизова оболонка, що вистилає трахею і бронхи, дуже ніжна і багата на кровоносні судини. Тому трахея і бронхи у дітей легше ушкоджуються, ніж у дорослих.

Бронхи вузькі, хрящі їх м'які. М'язові та еластичні волокна розвинуті слабко, слизова оболонка багата на судини, суха. Правий бронх займає майже вертикальне положення, є ніби продовженням трахеї, лівий відходить під кутом.

Легені у дітей розвинені ще недостатньо, альвеоли малі, слабо розвинена в них еластична тканина. Кровонаповнення легень у дітей підвищене. Легені у дітей ростуть головним чином внаслідок збільшення об’єму альвеол (у новонароджених діаметр альвеоли 0,07мм, у дорослого – 0,2мм). До 3 років у дітей посилено ростуть легені, кількість альвеол до 8 років досягає кількості альвеол дорослої людини. У віці від 3 до 7 років темпи росту знижуються. Після 12 років енергійно ростуть альвеоли. Об’єм легень до 12 років збільшується в 10 разів, порівняно з об’ємом легенів новонародженого, а до кінця статевого дозрівання – у 20 разів.

Грудна клітина у новонародженої дитини та до 2 років має бочкоподібну форму (поперечний розмір майже дорівнює передньозадньому). Ребра відходять від хребта під прямим кутом, як при вдиху і дихання здійснюється внаслідок опускання діафрагми вниз. Діафрагма у немовляти знаходиться відносно вище, ніж у дорослого, скорочення її слабкі, тому у новонароджених дихання поверхневе. Метеоризм, заковтування повітря, збільшення печінки погіршують вентиляцію легень.

2. Профілактика захворювань органів дихання

Велику роль у попередженні захворювань органів дихання й голосового апарату має правильне дихання – глибоке і ритмічне. Таке дихання забезпечує добру вентиляцію легень, а отже, і достатнє постачання організму киснем при невеликій частоті дихальних рухів. Тому необхідно постійно піклуватись про вироблення в дітей звички дихати глибоко і ритмічно не тільки при виконанні фізичних вправ, а й під час занять, ігор, ходіння, фізичної праці. Дихати треба тільки через ніс. Проходячи через носову порожнину, повітря значно очищається в ній від пилу і мікробів, а також зігрівається, чого не буває при диханні через рот. Через рот діти звичайно дихають під час нежиті та інших запальних процесах у верхніх дихальних шляхах, а також при аденоїдних розрощеннях у носоглотці. При диханні через рот частинки пилу і хвороботворні бактерії легко потрапляють у дихальні шляхи, а в холодну пору року може статись ще й різке охолодження дихальних шляхів. Все це може спричинити захворювання органів дихання.

Необхідно мати на увазі, що в дітей, які довгий час змушені були дихати через рот (наприклад, при нежиті), часто виробляється звичка дихати через рот навіть і тоді, коли нежить пройшов. У таких випадках потрібна увага з боку вчителів і батьків і роз'яснення дітям необхідності дихати через ніс.

Органи дихання, як і інші органи ростучого дитячого організму, для свого нормального розвитку потребують вправ. Тому в системі фізичного виховання дітей шкільного віку велику увагу треба приділяти дихальній гімнастиці та іншим фізичним вправам, що розвивають мускулатуру, яка спричиняє рухи грудної клітки. Особливо корисні такі види спорту, як ходіння на лижах, катання на ковзанах, плавання та ін. Сприяє розвиткові грудної клітки і правильне положення тіла (правильна поза) під час ходіння, стояння, сидіння за столом. Правильне положення тіла у всіх цих випадках сприяє розширенню грудної клітки, полегшує діяльність легень і забезпечує глибше дихання. При зігнутому положенні тулуба грудна клітка і легені стиснені, нормальна життєдіяльність і розвиток їх порушується, дихання стає поверхневим, повітря в легені заходить мало, тому постачання кисню органам зменшується.

Зважаючи на те, що дихання дітей більш поверхневе, потреба організму в кисні відносно велика, слизова оболонка дихальних шляхів легко ушкоджується, в приміщеннях, де перебувають діти, повинно бути завжди свіже повітря. Для цього необхідно систематично, кілька разів на день провітрювати класні приміщення.

Для попередження органів дихання й голосового апарату від захворювань у дітей велике значення має відсутність різких коливань температури повітря та їжі. Не потрібно виводити дітей із сильно нагрітих приміщень або після гарячої ванни на холод, дозволяти пити холодні напої або їсти морозиво в розігрітому стані.

Сильна напруга голосового апарата може спричинити запалення гортані (ларингіт). Для попередження ларингіту необхідно стежити за тим, щоб діти не розмовляли голосно тривалий час; не співали, не кричали і не плакали в сирих, холодних, забруднених приміщеннях або на прогулянці в несприятливу погоду.

Розучування віршів на уроках і співам на уроках музики (з дотриманням голосового режиму і дихання) сприяє розвитку і зміцненню гортані, голосових зв'язок і легень. Щоб голосові зв'язки не перенапружувались, декламувати вірші потрібно спокійно і неголосно; співати без напруги.

Дітям необхідні рухливі ігри, посильна фізична праця на відкритому повітрі. Незважаючи на пору року і погодні умови, потрібно забезпечити перебування дітей на свіжому повітрі. Діти раннього віку повинні бути на свіжому повітрі не менше чотирьох годин на добу, дошкільного віку – не менше п'яти годин (звичайно, з перервами), шкільного віку – не менше трьох годин на добу (крім вітряних морозних днів, коли температура знижується до –15⁰С).

Якщо діти мало перебувають на свіжому повітрі, вони стають млявими, блідими, часто хворіють на недокрів'я. Діти, які значну частину часу проводять на свіжому повітрі – біля річки, в парку, на городі, в саду, в лісі тощо, – енергійні, бадьорі, життєрадісні; в них, як правило, хороший апетит і міцний, здоровий сон.

Свіже, чисте повітря посилює й активізує процеси дихання, кровообігу, обмін речовин, діяльність м'язово-рухового апарата дитини. Перебування на відкритому повітрі зміцнює нервову систему дитини, загартовує її організм, підвищує опірність організму проти інфекційних захворювань. Відомо, наприклад, що ті діти, яких батьки занадто оберігають від значних коливань температури повітря і завжди надмірно тепло одягають, частіше хворіють на грип, ангіну, бронхіт; такі діти мерзнуть тоді, коли інші почувають себе добре. Особливо корисні рухливі ігри на повітрі, спорт, фізичні вправи, сон на повітрі, регулярне провітрювання приміщень, де перебувають діти. Необхідно старанно провітрювати приміщення під час прибирання.

Дата добавления: 2014-01-05