Передбачені наступні додатки до Податкової декларації податку на прибуток підприємства: ІД,СБ,ЦП,ІВ,АМ,ВО,ТП,ПЗ,ЗП,ПН,АВ,ВП

В бухгалтерському обліку, ф.№2 та декларації

№	Зміст операції	Кореспонден­ція рахунків	Рядок декла­рації	Рядок форми№2
Дебет	Кредит
1.	Нарахована амортизація основних засобів виробничого призначення			-^*	-^*
2.	Нарахована амортизація ад­міністративних основних за­собів			Додаток АМ
3.	Нарахована амортизація основних засобів відділу збуту			Додаток АМ

* Нарахована амортизація основних засобів виробничого призначення буде відображена в декларації та ф. № 2 при реалізації робіт, послуг, коли будуть реалізо­вані послуги, які відобразяться кореспонденцією рахунків: Д-т 90 К-т 23.

1.4. Облік оподатковуваного прибутку та порядок складання декларації з по податку на прибуток.

Декларація з податку на прибуток може бути складена у зви­чайному (паперовому) вигляді та надіслана поштою або в електро­дній формі.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту податку на прибуток.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втра­чає визначений Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація з податку на прибуток повинна містити такі обов'язкові реквізити:

− тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

− звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточню­ючого розрахунку);

− повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами;

− код платника податків згідно з Єдиним державним реє­стром підприємств та організацій України або податковий номер;

− реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податко­вої служби і мають відмітку у паспорті);

− місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

− найменування органу державної податкової служби, до яко­го подається звітність;

− дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми):

− ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових кар­ток посадових осіб платника податків;

− підписи платника податку - фізичної особи та/або посадо­вих осіб платника податку, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

ІД- інші доходи

СБ- врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості

ЦП- розрахунок фінансових результатів від операцій з цінними паперами

ІВ - інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати

АМ- нарахування амортизації

ВО- розрахунок витрат при здійснені операцій із нерезидентом що має офшорний статус

ТП - розрахунок податку на прибуток від діяльності що підлягає патентуванню

ПЗ- розрахунок прибутку що звільняється від оподаткування

ЗП- зменшення нарахованої суми податку

ПН- розрахунок податкових зобов’язань нерезидентів якими отримано доход із джерелом походження в Україні

АВ - розрахунок авансових внесків податку на прибуток при виплаті дивідендів

ВП - виправлення помилок

У клітинках ВП,ПН,СБ- проставляється не наявність додатку, а кількість поданих додатків.

Податкова декларація з податку на прибуток повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою осо­бою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної по­даткової служби.

Декларація з податку на прибуток підприємства та додатки до неї з 2013 року подаються платником за звітний рік відповідно до п. 57.1 ПКУ, незалежно від того, чи виникло у звіт­ному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні. Декларація заповнюється в гривнях. Сплачують у січні-лютому 2013 року авансовий внесок у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за 9 місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. З березня (1/12) від річної декларації за 2012 рік.

Платники податку на прибуток (крім малих підприємств) пода­ють разом з відповідною податковою декларацією квартальну та річну фінансову звітність із відображенням тимчасових та постійних податкових різниць. Малі платники податку на прибуток подають річну фінансову звітність.

Суб'єктами мікропідприємництва за Господарським кодексом є:

- ФО-П, у яких середня кількість працівників 10 осіб та річний дохід не перевищує 2 млн. євро, визначену за середньорічним курсом НБУ;

- юридичні особи - середня кількість працівників 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує 2 млн. євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Суб'єктами малого підприємництва є:

- ФО-П, у яких середня кількість працівників не перевищує 50 осіб та річний дохід не перевищує суму, 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ;

- юридичні особи у яких середня кількість працівників не перевищує 50 осіб та річний дохід не перевищує суму, 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Суб'єктами великого підприємництва є: юридичні особи - у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

Інші суб'єкти господарювання належать до суб'єктів середнього підприємництва.

При обліку витрат в бухгалтерському обліку та при оподаткуванні виникають наступні тимчасові різниці, що наведе­ні в таблиці.

Таблиця 15

№ з/п	Визначення тимчасової різниці	Пункт ПКУ
	Погашення фінансової допомоги (її частини), що раху­валася на початок звітного періоду, особі, яка її надала, при умові, що така допомога була включена до доходів	135.5.6
	Різниці в амортизаційних відрахуваннях, що виникли внаслідок застосування різних строків корисного вико­ристання для основних засобів	144.1 145.1.1 146.15
	Встановлення мінімальних строків корисного використан­ня для певних видів нематеріальних активів (групи 4 і 5)	146.6
	Витрати на створення резерву сумнівних боргів визна­ються витратами з метою оподаткування у сумі безна­дійної дебіторської заборгованості з урахуванням під­пункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 розділу І	138.11.6 п. в

з/п	Визначення постійної різниці	Пункт ПКУ
	Фактична вартість остаточно забракованої продукції	138.8
	Нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втра­ти від псування матеріальних цінностей у цехах понад встановлені норми природного убутку	138.11.1 п. и)
	Сума фактичних втрат товарів, що перевищує межі норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат	140.3
	Суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету Украї­ни або бюджетів місцевого самоврядування, до непри­буткових організацій, у розмірі, що перевищує більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попередньо­го звітного року	138.11.6 п. а)
	Суми коштів, перераховані підприємствами всеукраїн­ських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менш як 75 відсотків таких осіб, цим об'єднанням для ведення благодійної діяльності більше 10 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року	138.11.6 п. б)
	Суми коштів або вартість майна, добровільно перера­ховані /передані для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям, музеям-заповідникам у розмірі, що перевищує 10 відсотків оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік	138.11.6 п. ґ)
	Суми коштів або вартість майна, добровільно перерахо­вані/передані на користь резидентів для цільового ви­користання з метою виробництва національних філь­мів (у тому числі анімаційних) та аудіовізуальних творів більше 10 відсотків оподатковуваного прибутку за попе­редній податковий рік	138.11.6 п. д)

Самостійно:

Нагадаємо, що згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» первісна вар­тість - це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

− суми, що сплачуються постачальникам активів та підряд­никам за виконання будівельно-монтажних робіт (без не­прямих податків);

− реєстраційні збори, державне мито та аналогічні плате­жі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита;

− суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створен­ням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);

− витрати на страхування ризиків доставки основних засо­бів;

− витрати на транспортування, установлення, монтаж, нала­годження основних засобів;

− фінансові витрати, включення яких до собівартості квалі­фікаційних активів передбачено положенням (стандарта­ми) бухгалтерського обліку.

− інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням осно­вних засобів до стану, в якому вони придатні для викорис­тання із запланованою метою.

Ліквідаційна вартість - це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквіда­ції) необоротних активів після закінчення строку їх корисного ви­користання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією). Законодавством конкретної процедури визначення ліквідаційної вартості не визначено, тому підприєм­ство має самостійно визначати це, виходячи з власних потреб та особливостей, у наказі про облікову політику. Рекомендуються до застосування такі методи розрахунку ліквідаційної вартості:

− встановлення ліквідаційної вартості на рівні 0;

− за базу визначення ліквідаційної вартості беруть ліквідацій­ну вартість подібного активу, який досяг кінця свого строку корисної експлуатації та використовувався в умовах, поді­бних до тих, у яких передбачається використовувати при­дбаний об'єкт;

− залученням фахівців-експертів, які, виходячи з власного досвіду та становища на ринку, будуть вносити пропозиції щодо встановлення розміру ліквідаційної вартості;

− за основу беруть вартість матеріальних цінностей, утворе­них та оприбуткованих у результаті ліквідації основного за­собу.

Методи нарахування амортизації

Прямолінійний метод нарахування амортизації - один з найпростіших. Прямолінійний метод набув найбільшого поши­рення у світі. Суттєвою характеристикою є його рівномірність, тобто щороку амортизується однакова частина вартості основних засобів. При застосуванні цього методу річна норма амортизації залежить тільки від строку служби об'єкта.

Перевагами цього методу є простота та можливість легкого коригування нормативів. У тому разі коли немає суттєвих ознак зростання витрат на ремонт основних засобів, пов'язаного із збіль­шенням строку їх використання, і відсутні дані про можливість швидкого морального зносу необоротних активів або є ускладнен­ня із визначенням обсягу виробничої потужності за весь строк ко­рисного використання основних засобів, застосування цього ме­тоду повністю виправдано.

Недоліком методу є те, що він не враховує морального зно­су, розбіжностей у використанні виробничої потужності основних засобів у різні роки їхньої експлуатації і необхідності збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Доцільніше застосування цього методу для пасивної частини основних засобів.

Приклад 1. Первісна вартість вантажного автомобіля - 10000 грн. Очікуваний строк служби - 5 років. Ліквідаційна вартість ав­томобіля - 1000 грн.

Визначимо вартість об'єкта, що амортизується:

Первісна вартість - Ліквідаційна вартість = 10000- 1000 =1800 грн.

Строк корисної експлуатації 5

Отже, сума амортизації за рік складе: (1800: 9000) х 100 % = 20 % щорічно.

Нарахування амортизації за прямолінійним методом протягом п'яти років можна відобразити наступним чином.

Таблиця 11

Дата добавления: 2014-01-05