Цивільне право як галузь права. Поняття та види цивільно-правових відносин

Цивільне право України

Лекція 3.

1. Цивільне право як галузь права. Поняття та види цивільно-правових відносин.

2. Фізичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин.

3. Загальна характеристика юридичних осіб як суб’єктів цивільних правовідносин.

4. Загальні положення про правочини.

5. Способи та форми захисту цивільних прав та інтересів.

6. Підстави та умови цивільно-правової відповідальності.

7. Цивільно-правовий договір: поняття, значення та функції.

8. Право власності. поняття, зміст, види

9. Спадкове право.

Цивільне право – це галузь права, що становить систему юридичних норм, якими регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій само­стійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових та бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Особисті немайнові права. Кожній фізичній особі від народження або за законом нале­жать особисті немайнові права. Особисті немайнові правафізич­ної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмо­витися від особистих немайнових прав, а також не може бути поз­бавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно. Зокрема, це право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на свободу пересування, право на сво­боду літературної, художньої, наукової і технічної твор­чості.

Цивільне право поділяється на дві частини: загальну та особливу.

Загальну частину цивільного права складають правові норми та інститути, що стосуються всіх цивільно-правових відносин, а саме: положення про суб'єктів та об'єкти цивільного права, угоди, представництво й довіреність, позовна давність.

Особливу частину цивільного права складають норми права, які регулюють окремі групи спеціальних цивільно-правових відносин. Вона криє в собі такі інститути: право власності; зобов'язальне право; авторське право; право на відкриття; право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропозицію; спадкове право; правоздатність іноземних громадян та юридичних осіб; застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів.

Цивільно-правові нор­ми дістають своє втілення у нормативно-правових актах, сис­тема яких становить цивільне законодавство. Основоюцивільного законодавства України є Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актамицивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Кон­ституції України та Цивільного кодексу України.Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президен­та України, Кабіне­ту Міністрів України, інших органів державної влади України.

Оскільки цивільні відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учас­ників, важлива роль у їх регулюванні, поряд з нормами права, зак­ріпленими у законодавстві, належить договору. Саме у договорі сторони безпосередньо, за взаємною згодою врегульовують відно­сини між собою, визначають зміст своїх прав та обов'язків, підста­ви їх виникнення, зміни та припинення.

Окремою формою (джерелом) цивільного права є правовий звичай, зокрема звичай ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами ци­вільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному доку­менті. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного зако­нодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Цивільним правовідносинам як і будь-яким правовідносинам притаманні загальні та спеціальні ознаки.

Загальні ознаки цивільних правовідносин

Спеціальні ознаки цивільних правовідносин

1) саме через посередництво цивільних правовідносин досягається мета цивільно-правових норм їх ефективність; 2) цивільне правовідношення – це завжди двосторонній зв'язок, який виявляється у взаємних суб’єктивних правах їх учасників; 3) цивільні правовідносини, в більшості випадків мають вольовий характер; 4) цивільні правовідносини охороняються державою та у разі необхідності забезпечуються її примусовою діяльністю; 5) цивільні правовідносини належно формалізовані та впорядковані, характеризуються індивідуалізацією суб’єктів і персоніфікацією прав та обов’язків.

1) Легальні (встановлені законодавством) ознаки: юридична рівність, вільне волевиявлення та майнова самостійність учасників цивільних правовідносин; 2) цивільно-правові засоби захисту цивільних правовідносин мають майновий і компенсаційний характер; 3) захист суб’єктивних цивільних прав здійснюється переважно у судовому порядку; 4) цивільні правовідносини виникають із широкого кола підстав як передбачених, так і не передбачених актами цивільногозаконодавства, що ґрунтується на загальних засадах цивільного права; 5) головною підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договір.

Загалом підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокре­ма, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкодиіншій особі;

4) інші юридичні факти. Крім того, цивільні права та обов'язки можуть виникати без­посередньо з актів цивільного законодавства та з рішення суду.

Елементи цивільних правовідносин
Суб’єкти правовідносин	Об’єкти правовідносин	Зміст правовідносин
це фізичні особи та юридичні особи,держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземнідержави та інші суб'єкти публічного права	це матеріальні і нематеріальні блага на які спрямованіцивільні права та обов’язки суб’єктів, тобто речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.	це сукупність прав та обов’язків данихправовідносин

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть ви­никати цивільні права та обов'язки. Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, су­купність речей, а також майнові права та обов'язки. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одини­ця України — гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Цінним папером є документ встановленої форми з відповід­ними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (ви­дала), і власником, та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що вип­ливають з цього документа, іншим особам.

Нематеріальні блага як об'єкти цивільних прав. Результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелек­туальної власності створюють цивільні права та обов'язки відпо­відно до книги четвертої цього Кодексу та інших законів (ст. 199 Цивільного кодексу України).

Інформацією є документовані або публічно оголошені відо­мості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі (ст. 200 Цивільного кодек­су України).

Особистими немайновими благами, які охороняються ци­вільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільнимзаконодавством.

Класифікація цивільних правовідносин
Залежно від об’єкту	Залежно від суб’єктного складу	За характером здійснення права	За функціональним призначенням
майнові	особисті немайнові	абсолютні	відносні	речові	зобов’язальні	регулятивні	охоронні

Дата добавления: 2014-01-05