Становлення журналістів як виразників громадської думки

Лекція 4. Об’єктивна реальність і шляхи її відображення в журналістиці

Правдивість, об'єктивність – найсуттєвіший принцип журналістки. Та від проголошення цієї засади демократичної журналістики до її реалізації – дистанція досить велика. Щоб бути правдивою, журналістиці потрібні певні об'єктивні передумови: політичні, економічні, правові. Вони вивчаються, аналізуються у процесі розгляду місця і ролі ЗМІ у політичній структурі суспільства, їх функцій і принципів.

Однак загальний принцип правдивості, об'єктивності реалізується на рівні конкретних редакцій і, що дуже важливо, на рівні конкретного журналіста, співробітника, штатного і нештатного, редакції.

Був час, коли всі ці питання вирішували дуже просто. Найголовнішим принципом журналістики вважався принцип партійності. Від нього треба було танцювати. Об'єктивність, правдивість були поняттями похідними. Вони мали вписуватись у партійність, тобто відверте і беззастережне служіння партії. На практиці це означало таке: журналіст змушений був писати те, що потрібно була партії, владі. Сама думка про те, що ЗМІ можуть стати вище за владу, вище за партії, – а тоді вона була єдиною, вважалась не просто шкідливою, а крамольною і злочинною.

Суспільство наше й досі не може здолати старого підходу до соціальних явищ, в основі якого лежить класовий принцип поділу світу на ворожі частини, групи та клани, і застосувати новий, в основі якого загальногуманістичні засади, засади єдності людства і в політичному, і в економічному та культурному планах. У свідомості людей вкоренився погляд на журналістику як на прислужницю відповідних соціальних груп, партій. Він виявляється не тільки у тому, що влада, навіть демократично обрана, хоче бачити у журналістах покірливих підручних, але й у тому, що партії, навіть ті, які сповідують демократичні принципи, намагаються керувати не лише власною партійною, що можна ще зрозуміти, але й загальнополітичною пресою.

Все зумовлене нерозумінням і небажанням внутрішньо сприйняти демократію, яка органічно передбачає інакомислення і плюралізм, із визнання законності суперечності між різними частинами суспільства як рівноправних соціальних партнерів, здатних продуктивно взаємодіяти. А це означає добру поінформованість, культуру полеміки, зокрема у мас-медіа.

І тут необхідно порушити питання про об'єктивність і позицію журналіста. Позиція журналіста означає ставлення до явища, яке виявляється насамперед у відборі того, що відображається. Дехто вважає, що змістом позиції журналіста є оцінка явища, і тому, мовляв, журналіст загалом не може бути об'єктивним. Звичайно, абсолютно об'єктивно відтворювати складні явища життя неможливо. Елемент оцінки є уже в тому, що журналіст саме це явище чи цей, а не інший, факт вважає гідним суспільної уваги. Журналіст виявляє значущість відображуваних подій, співвідносячи з нормативними уявленнями, ідеалами окремої особистості, певних соціальних груп і суспільства загалом. Однак це не означає, що журналіст обов'язково має спотворювати, перекручувати, замовчувати. Сама природа його професії потребує бути максимально об'єктивним, правдивим.

Це лише один бік справи. Другим є феномен інформаційного суспільства. Не тільки змінюються наші уявлення про інформацію – змінюється світ. Він не лише багато партійний і плюралістичний. Для нього характерна наявність багатьох каналів інформації, які щохвилини конкурують, змагаються, "взаємоконтролюються". В ньому неможлива "заборона на факт". Якшо ти не повідомив про невигідну для тебе подію, це зроблять інші, й на цьому втратиш саме ти. Натомість до безмежності розширились можливості дезінформації. Постійно ведуться жорстокі інформаційні війни. Дуже промовисте інтерв'ю одного з ветеранів інформаційних війн Гліба Павловського. Воно називається "Нас чекає така битва компроматів, якої ще світ не бачив". Автор розповідає про війну компроматів, вважаючи, що ідеальним інструментом для запуску в масову свідомісіь необхідних сюжетів є інтернет. Це своєрідний інформаційний розбій, злочинний бізнес. Інформація, здебільшого анонімна, передається через Інтернет, але опісля газети та телебачення можуть на неї зіслатися. Таких випадків, зокрема і судових слухань, немало й в Україні. Автор прогнозує, і не без реальних підстав, шквал компроматів, який поховає під собою і його споживачів, і розповсюджувачів, і творці.

Об'єктивною передумовою наближеної до реальності картини життя в журналістиці є свобода, економічна, політична, моральна можливість реалізації права людини на інформацію. Суб'єктивними передумовами є професіоналізм журналіста, який, крім суто літературних якостей, передбачає усвідомлення власної місії, совість, ерудицію, вміння по змозі розібратись, до того ж оперативно, у складних питаннях житія, неупередженість, всебічність у відтворенні реальності.

Дата добавления: 2014-01-05