І. Кейнсіанський підхід

Ставка процента, на думку Кейнса, формується не на ринку позичкових коштів в результаті взаємодії інвестицій і заощаджень, а на грошовому ринку - як наслідок співвідношення попиту на гроші і пропозиції грошей.

Тому грошовий ринок стає повноцінним макроекономічним ринком, зміна ситуації на якому дає поштовх для зміни ситуації на товарному ринку.

Кейнс довів, що при одному і тому ж рівні ставки процента фактичні інвестиції і заощадження можуть бути не рівні, оскільки інвестиції і заощадження здійснюються різними економічними агентами, які мають різні мотиви.

Основним чинником, що визначає величину інвестиційних витрат є не рівень ставки процента, а очікувана внутрішня норма віддачі від інвестицій (гранична ефективність капіталу). Інвестор ухвалює інвестиційне рішення, порівнюючи дану величину із ставкою процента. Якщо перша величина перевищує другу, то інвестор фінансуватиме інвестиційний проект, незалежно від абсолютної величини ставки процента. Наприклад, якщо оцінка граничної ефективності капіталу інвестором рівна 100 %, кредит буде взятий за ставкою, що дорівнює 90 %

Чинником, що визначає величину заощаджень, є також не ставка відсотка, а величина наявного доходу. Якщо дохід людини невеликий і його ледве вистачає на поточні витрати (С), то робити заощадження навіть при дуже високій ставці процента людина не зможе.

Графічно співвідношення інвестицій і заощаджень в кейнсіанській моделі представлено на рис. 6.

Рис. 6. Інвестиції і заощадження за кейнсіанським підходом

Заощадження не залежать від ставки процента – графік вертикальна лінія. Інвестиції слабо залежать від ставки процента – крива із невеликим від’ємним нахилом. Якщо заощадження збільшуються до S1_, то рівноважну ставку процента визначити неможливо. Тому рівноважна ставка процента встановиться на іншому ринку - грошовому (співвідношенню МD та МS).

Дата добавления: 2014-01-05