Особливості становлення експлуататорських суспільств в середній смузі Європи за пізньоантичного часу

На межі нашої ери кельтський світ, що охоплював усю середню смугу Європи від Іспанії та Британії до нижньої течії Дунаю, виявився поділеним на дві частини. По Рейну та Дунаю пройшов кордон Римської імперії. На кельтських територіях, що увійшли до її складу, почався процес гало-римського синтезу. З одного боку це привело до урбанізації країни та латинізації культури в І-ІІ ст., а з іншої – це сприяло зміцненню великого землеволодіння.

В умовах «кризи третього століття» та зростання податкового пресу та свавілля адміністрації, життя в містах починає згасати. Зростає значення великих сільських маєтків. Їхні власники, майбутні феодальні сеньйори, в умовах плину чиновницьких кадрів, стають реальними носіями влади в межах своїх земельних володінь. Під впливом анархії IV-V ст., в умовах зростання небезпеки від германців вілли магнатів починають укріплюватися а їхні власники – озброювати своїх людей. Занепад міст, натуралізація господарства сприяли становленню в середині І тис. в Галії, Італії феодально-кріпацької системи.

Інша доля була в нащадків кельтських суспільств на територіях на північ від Дунаю, в сучасній Чехії. В І ст. до н.е. на їхні землі зростає тиск германців. Приблизно в 10-8 рр. до н.е. тут виникає велике політичне об’єднання маркоманів на чолі з Маробудом. Протягом трьох століть маркомани успішно протистояли Риму. Близько 88 р вони разом з даками та квадами зупинили римський наступ на Дунаї. На землях, захоплених германцями створилися умови для стягування ренти з місцевого населення. При цьому місцеве населення продовжувало вести самостійне господарство, віддаючи надлишковий продукт завойовникам.

В умовах залізного віку виробництво здійснювалося силами окремих домогосподарств, залежними від панівних родів на чолі з королем (військовим вождем) Концентрація надлишкового продукту в руках панівних верств дозволяє перетворити їх в престижно значущі цінності в процесі торгівлі з сусідньою пізньоантичної цивілізацією або засобом грабіжницьких набігів. Значну роль відігравало також ремісниче виробництво, орієнтоване на вироблення предметів розкоші.

Ранньодержавні варварські утворення: германці-маркомани, сармати-язиги, сармати-роксолани та готи здійснюють активний тиск на кордони Римської імперії вздовж дунайського кордону. Однак відносини з Римом не зводилися лише до війни. Одночасно по всьому Рейнсько-Дунайському кордону велася жвава торгівля, причому римські купці проникали на сотні кілометрів на Схід від Рейну та Дунаю. Спираючись на їхні відомості, Тацит зазначав, що у внутрішніх районах Німеччини(а так римляни позначали майже всю Центральну Європу), панує продуктовий обмін, причому головним платіжним засобом є худоба. Населення, що живе поблизу римського кордону, вже користується монетами. Як зазначає М.Ю.Брайчевський, римські монети використовувалися в обігу на території практично всієї України. Тобто, за часів Тацита пізньопервісні відносини у при рейнських землях фактично вже розклалися. Однак знать не володіла реальною економічною владою над рядовими общинниками та не могла їх експлуатувати.

Ще за часів радянської медієвістики визнавали два основних шляхи становлення феодально-кріпацьких відносин в Європі за доби Середньовіччя.: перший називається с интезний, другий безсинтезний.

Перший, характерний для колишніх провінцій Західної Римської імперії, є одним з варіантів становлення станово-класових суспільств, що опинилися в руках варварських королів та їхніх дружин. Він не є прикладом повторного класоутворення, оскільки на територіях, де він відбувався, при переході від пізньої античності до раннього середньовіччя експлуататорські відносини не було ліквідовано, вони лише трохи трансформувалися.

Другий, що реалізувався при становленні слов’янських та скандинавських держав раннього середньовіччя, по за межами території Римської імперії, має відповідати західній моделі становлення ранньокласових відносин. Цей шлях становлення основ цивілізації на сьогодні достатньо вивчений на матеріалах середнього Подніпров’я.

Дата добавления: 2014-01-05