Категорії машин та обладнання, що підлягають оцінці

Методи оцінки машин та обладнання

Вплив зносу на вартість машин та обладнання

Категорії машин та обладнання, що підлягають оцінці

ПЛАН

ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ МАШИН ТА ОБЛАДНАННЯ

ЛЕКЦІЯ 1

ОЦІНЮВАННЯ МАШИН ТА ОБЛАДНАННЯ

ТЕМА 10

Показания к госпитализации.

Медикаментозная терапия

1. Атропин вводят в/в струйно 0,5-1 мг на 10 мл 0.9% физиологического раствора, при необходимости через 5 мин введение повторяют до общей максимальной дозы 3 мг.

Вни­мание: доза атропина сульфата менее 0,5 мг может парадоксально привести к урежению сердечного ритма!

2. Блокатор Pj-рецепторов: эуфиллин 240 мг в/в струйно на 10 мл 0.9% физиологического раствора.

3. Неэффективность терапии атропином и эуфиллином служит показанием к проведению временной электрокардиостимуляции. В зависимости от оснащения бригады и подготовки персонала может применяться наружная или чреспищеводная электрокардиостимуляция.

4. При невозможности проведения электроимпульсной терапии по жиз­ненным показаниям допустимо применение в/в капельно эпинефрина (адреналина) 0,1 мг/кг, допамина (2-20 мг/кг в минуту).

1. Внезапно возникшая брадиаритмии с ЧСС менее 40 ударов в минуту,

2. Наличие приступов Морганьи-Адамса-Стокса или синкопальных состояний.

3. Нестабильная гемодинамика.

В госпитализации не нуждаются пациенты с физиологической брадикардией (спортсмены), при удовлетворительной гемодинамике и отсутствии синкопальных состояний на фоне передозировки ЛС у больных с хроническими заболеваниями вне обострения (рекомендуется обратиться к участковому врачу для коррекции лечения).

Литература

1. Окороков А.Н. Диагностика болезней внутренних органов. Руководство в 10 томах. Том 10. Диагностика болезней сердца и сосудов. М. 2005 г.

2. Окороков А.Н. Лечение болезней внутренних органов. Руководство в 4 томах. Том 3, книга 2. Лечение болезней сердца и сосудов. Лечение болезней крови. М. 1999 г.

3. Дж. Эдвард Морган – мл., Мэгид С. Михаил. Клиническая анестезиология. М. 2004 г.

4. Кардиология в таблицах и схемах. Под редакцией М.Фрида и С.Грайнс. М. 1996 г.

5. Руководство для врачей скорой помощи. Под редакцией Михайловича В.А., Мирошниченко А.Г. издание 3-е перераб. и доп. Спб 2001 г.

6. Руководство по скорой медицинской помощи. Под редакцией Багенко С.Ф., Верткин А.Л., Мирошниченко А.Г., Хубутия М.Ш. М. 2007 г.

7. Краткое руководство по неотложной кардиологии. В.В.Руксин. Спб 2010 г.

8. Справочник Видаль. Издание 10-е перераб. 2007 г.

9. Рекомендации всероссийского научного общества кардиологов. М. 2009 г.

10. Рекомендации Еропейского совета по реанимации ERS 2005 год.

Машини та обладнання створюють техніко-техноло­гічну основу будь-якого підприємства, забезпечуючи значну частину його індустріального потенціалу.

Уживаний у практиці господарювання термін «машини та обладнання» має широке значення і не обмежується тільки четвертою групою типової класифікації основних фондів, що використовується чинними системами бухгалтерського обліку та статистики. До складу машин та обладнання нерідко включають такі об’єкти, як транспортні засоби, окремі види інструмента та виробничо-господарського інвентарю, деякі передавальні пристрої.

Як об’єкт оцінки, машини та обладнання являють собою рухоме майно (власність). На відміну від об’єктів нерухомості (будинків та споруд), вони не пов’язані жорстко з землею і можуть бути пересунуті (відкріплені від нерухомості) без завдання непоправної фізичної шкоди як самим собі, так і об’єктам нерухомості.

Специфічною рисою машин та обладнання є їхня різноманітність за функціональним призначенням, типами, марками, моделями, технічними характеристиками та конструкторськими рішеннями. Тому, приступаючи до оцінки, слід визначитися з первинним об’єктом оцінки. Звичайно, для цього використовують інвентарний об’єкт, під яким розуміють закінчений пристрій, предмет чи комплекс предметів зі всіма пристосуваннями та приладдями, що належать до нього. Відповідно до цього, інвен­тарними об’єктами вважаються:

· за передавальними пристроями — кожен самостійний пристрій, який не є складовою будинку чи споруди;

· за силовими машинами та обладнанням — кожна силова машина з фундаментом та всіма пристосуваннями, приладдями, приборами та обмежувальною загорожею до неї;

· за робочими машинами та виробничим обладнанням — кожен верстат чи апарат, включаючи всі пристосування, приладдя, прибори та обмежувальну загорожу до нього, а також фундамент, на якому змонтовано даний об’єкт;

· за транспортними засобами — кожен об’єкт транспортних засобів з усіма його пристосуваннями та приладдями (наприклад, такий інвентарний об’єкт, як вантажний автомобіль, включає запасні колеса з камерами та покришками, а також комплект інструменту);

· за інструментами та інвентарем — кожен предмет, який має самостійне значення і не є частиною будь-якого інвентарного об’єкта (машини, верстата, агрегату тощо).

Пошук та ідентифікація інвентарних об’єктів проводяться за їхніми номерами, які є обов’язковими за прийняття на баланс підприємства. Крім того, на кожен інвентарний об’єкт стосовно машин та обладнання в бухгалтерії оформляється інвентарна картка, де відображено дані первинних документів. Наприклад, інформація про прийняття чи передання засобів праці, відомості з їхніх технічних паспортів щодо основних характеристик об’єкта, дані про його початкову, відновну та залишкову вартість, час виготовлення та введення в експлуатацію й усе інше необхідне для його оцінки. До того ж визначається, в якому структурному підрозділі підприємства перебуває об’єкт та в якої матеріально відповідальної особи він стоїть на обліку.

Залежно від цілей, мотивів і масштабів оціночних робіт первинним об’єктом оцінки можуть бути не тільки окремі інвентарні одиниці, виявлені та взяті на облік у процесі останньої інвентаризації майна чи безпосередньо у ході так званої роздрібної оцінки («розсипом»), а й скомпоновані в той чи інший спосіб групи інвентарних одиниць (групова оцінка), а також виробничо-технологічні комплекси взаємозв’язаних машин та обладнання (системна оцінка).

За групової оцінки, яка найчастіше застосовується для директивних переоцінок основних фондів, унаслідок стислих строків їх проведення виділяється типовий об’єкт—представник, що якнайповніше враховує оціночні параметри машин, включених до групи, а результати його оцінки автоматично поширюються на всі об’єкти групи.

Як первинні об’єкти за системної оцінки розглядаються комплекси технологічних машин та допоміжних пристроїв, об’єдна­них (локалізованих) в єдину систему або технологією виробництва кінцевої продукції, або місцем їх установлення (дільниця, корпус, цех). До цього ж типу відносять комплекси обладнання виробничих модулів міні-фабрик, міні-заводів з переробки сільськогосподарської продукції, виробництва продовольчих товарів та ін.

Таким чином, об’єктом оцінки техніко-технологічного потенціалу підприємств можуть бути:

1) машинний чи верстатний парк підприємства в цілому чи його структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць тощо);

2) технологічні комплекси (поточні й автоматичні лінії, роботизовані комплекси, гнучкі виробничі модулі тощо);

3) функціонально самостійні машини, агрегати та установки.

Оціночні роботи мають на меті розрахунок та обґрунтування ринкової вартості машин та обладнання на певну дату. В окремих випадках, коли намічені комерційні угоди з продажем, купівлею та обміном обладнання розтягнуті в часі, то його оцінка може проводитися на кілька календарних дат. Такий підхід дає змогу враховувати зміни вартості машинної техніки в часі під впливом ринкового середовища, а також фізичного зносу, технологічного та функціонального старіння.

Цілі оцінки чи причини, що зумовлюють необхідність проведення експертизи, як правило, регламентуються національним законодавством. У цілому вони виникають між фізичними, юридичними особами та державою, у сфері правовідносин, пов’язаних з володінням, розповсюдженням і використанням технічних засобів.

У кожному конкретному випадку, щоб отримати достовірні результати, оцінювач має знати завдання та мотиви оцінювання. Це дає йому змогу правильно вибрати потрібний методичний інструментарій, обґрунтовувати вид вартості та практичний метод оцінки. У разі необхідності замовник може запропонувати кілька цілей оцінки (наприклад, оцінити вартість транспортних засобів з метою страхування чи як заставу для забезпечення кредиту). Як справедливо зазначається в літературі, обидві цілі не виключають одна одну, а окремі процедури обстеження та аналізу для них збігаються, але кінцеві значення вартості (у даному разі страхової та ліквідаційної) будуть різними.

Досвід оціночних робіт уможливлює визначення найтиповіших ситуацій, тобто конкретних обставин й умов, які спричиняють необхідність проведення оцінки машин та обладнання. До них належать:

1. Продаж зайвих для виробництва машин та обладнання.

2. Оформлення застави під певну частину рухомого майна з метою отримання кредитних ресурсів для реалізації комерційних угод.

3. Страхування машин та обладнання як майна підприємства.

4. Передача машин та обладнання в оренду, лізинг.

5. Визначення бази оподаткування (у складі основних виробничих фондів) для нарахування податку на майно.

6. Визначення інвестиційної вартості машин та обладнання за обґрунтування інвестиційних проектів.

7. Оцінка вартості машин та обладнання, що імпортується, для нарахування мита, зборів та інших платежів.

8. Оцінка вартості машин та обладнання як проміжний етап за загальної оцінки потенціалу підприємства (бізнесу).

9. Передавання та оформлення як внеску до статутного фонду іншого підприємства.

10. Банкрутство підприємства і розподіл його майна в рахунок погашення боргів між кредиторами.

11. Ліквідація та утилізація об’єктів унаслідок зносу, стихійного лиха і т. д.

12. Примусова конфіскація засобів праці державним органом.

13. Оцінка для цілей розподілу майна за розформування товариств, корпорацій тощо.

14. Оцінка та вартісний аналіз техніко-технологічного потенціалу окремих виробничих підрозділів, технологічних комплексів, агрегатів та інших технічних засобів для підприємства.

15. Оцінка вартості чинного машинного парку для обґрунтування варіантів проведення реструктуризації виробництва, оновлення і реконструкції технічної бази підприємства та для при­йняття інших управлінських рішень щодо інтенсивнішого та ефективнішого використання наявного науково-технічного потенціалу, а також забезпечення його оптимального розвитку.

Крім перелічених, можуть траплятися й інші ситуації, що потребують оцінки вартості машин та обладнання. Однак у кожному конкретному випадку обґрунтованість і достовірність величини вартості цих та інших майнових об’єктів сильно залежать від правильно сформульованої мети оцінки та сфери її наступного використання.

Як об’єкти оцінки машини та обладнання характеризуються низкою особливостей, що відрізняють їх від інших елементів майнового потенціалу підприємства, і передовсім від будинків
і споруд. До основних із них належать:

· По-перше, кількість об’єктів оцінки на підприємстві може сягати десятків тисяч різних видів обладнання, що відрізняються за призначенням, експлуатаційними і конструктивними характеристиками. З-поміж них трапляються об’єкти, які важко ідентифікувати. Вони настільки міцно пов’язані з будинками та спорудами, що можуть бути віднесені як до нерухомості, так і до обладнання. Наприклад, настінні чи настільні освітлювальні прилади, стелажі, вентиляційні та опалювальні системи в будинках, по суті, є обладнанням, але їх відносять до нерухомості. Ліфт у будинку, його кабіна, привід та система управління — це обладнання, а шахта ліфта — споруда. Крім того, оцінюються не сучасні, а зняті з виробництва машини та облад­нання, аналоги яких треба шукати на вторинних ринках продажу чи в дореформених прейскурантах оптових цін та номенклатурних каталогах.

· По-друге, в аналізованій предметній сфері оцінки немає таких узагальнюючих техніко-економічних показників, як вартість 1 м² площі, 1 м³ об’єму, 1 погонного метра довжини та інших, що широко використовуються на практиці щодо оцінки будинків і споруд, передавальних пристроїв та полегшують процес оцінювання.

· По-третє, для швидкозмінних поколінь машин актуальною, більш важкою для визначення і значимішою за своїми наслідками, ніж для нерухомості, є проблема фізичного зносу, функціонального, технологічного і зовнішньоекономічного старіння засобів праці, а також пов’язаного з цим їх знецінення.

· По-четверте, оцінку вартості машин та обладнання дуже утруднює значна частка імпортного обладнання у складі машинного парку підприємства, яке, як правило, неспівставне з вітчизняними зразками не тільки за технічним рівнем та якістю, але й за вартісними (монопольно високими) параметрами.

Дата добавления: 2014-01-05