За величиною зон та рівнем забруднення ґрунтів поділяється на фонове, локальне, регіональне, глобальне

Земна кора – тонка верхня оболонка Землі, становить 1% від маси Землі. У складі земної кори переважають 8 елементів: O, Si, Al, Fe, Ca, Na, K, Mg. Найбільший вміст кремнію і алюмінію.

Внутрішня будова Землі.

Охорона грунтів, земної поверхні та земних надр.

Техногенний вплив на літосферу, основні види забруднювачів грунтів.

Літосфера землі.

План.

Тема:Сучасні екологічні проблеми літосфери та шляхи їх вирішення.

У внутрішній будові Землі виділяють три основні частини: земну кору, мантію і ядро.

У земній корі виділяють 3 шари:

1) осадовий, утворений осадовими породами (пісок, глина, кам’яна сіль,, доломіти, вугілля, нафта, торф). Потужність цього шару 3км;

2 ) гранітний, утворений переважно кислими магматичними породами (граніт, кварц);

3) базальтовий, утворений основними магматичними породами (базальт). Потужність цього шару 30км.

Виділяють два типи земної кори - материковий та океанічний. Материкова земна кора тришарова, вона містить осадові породи, граніти і базальти. Її потужність 40-80км. Океанічна земна кора двошарова. Гранітний шар відсутній або дуже тонкий і осадові породи залягають на базальтах. Її потужність 5-10км.

Найбільшу товщину земна кора має в гірських районах (під Гімалаями 75км), середню в районах платформ (30-40км), найменшу в центральних районах океанів (5-7км). Земна кора виплавилась з мантії в процесі тривалої фізико-хімічної і гравітаційної диференціації. Так утворивсь гранітний і базальтовий шар земної кори. Осадовий шар виник в результаті руйнування гранітів і базальтів в процесі вивітрювання.

Мантія –тиск у мантії з глибиною зростає і на межі з ядром становить 1,3 млн.ат., температура речовин у мантії на глибині 100км +500°С, на межі з ядром +3800°С. Незважаючи на таку високу t, речовини у мантії у твердому стані. Верхній шар мантії – астеносфера (80-200км) знаходиться у майже розплавленому стані і при пониженні тиску перетворюється на магму. Магма піднімається вверх і може виливатись на поверхню Землі.

Ядро займає 16% об’єму Землі. Маса ядра складає 34% від маси Землі. Температура в ядрі 4000°С, тиск 3,5 млн. атм. Незалежно від хімічного складу, всі речовини при такому тиску переходять у металічну фазу, руйнуються електронні оболонки, утворюється “електронний газ”. Речовина стає дуже щільною і насиченою вільними електронами. Рух цих електронів зумовлює магнітне поле Землі. Радіус ядра 3500км.

Літосфера — це зовнішня тверда оболонка Землі, що охоплює всю земну кору й частину верхньої мантії; вона складається з осадових, вивержених (ці породи утворюються, коли розплавлена магма всередині земної кори і верхньої мантії охолоджується і застигає - базальт, граніт ) і метаморфічних порід (магматичні або осадочні породи, які змінилися під дією тепла чи тиску - мармур, сланці, гнейси). Ця дія може виникати в процесі утворення гір; опущені породи тоді зазнають впливу високої температури і можуть стискатися чи згинатися, що зумовлює перекристалізацію мінералів у породах і виникнення нових мінералів.

Літосфера, як елемент глобальної екосистеми, виконує важливі функції:

– на її поверхні живе більшість рослинних і тваринних організмів, у тому числі й людина;

– верхня тонка оболонка літосфери на материках — це ґрунти, що забезпечують умови життя для рослин і є основним джерелом отримання продуктів харчування для людей;

– літосфера — це джерело корисних копалин — енергетичної сировини, руд металів, мінеральних добрив, будівельних матеріалів тощо.

У літосфері періодично відбувалися й відбуваються грізні процеси — виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі, обвали, ерозія земної поверхні, які призводять до небезпечних екологічних ситуацій на певних ділянках планети. Іноді ці процеси спричинюють глобальні екологічні катастрофи.

Товщина літосфери на континентах і під океанами різна й становить відповідно 25—200 та 5—100 км. Найглибші шахти, пройдені людиною, сягають З— 4 км, а найглибша в світі свердловина (пройдена на Кольському півострові) — трохи більше за 12 км.

2. Техногенний вплив. Значно порушують земну поверхню гірничі розробки — шахти, кар'єри, свердловини. Підземні розробки спричинюють утворення порожнин і тріщин у гірських породах, просідання ґрунту, обвали та зсуви порід, осушення водоносних горизонтів. Із гірських порід виділяються шкідливі гази (метан, сірководень), трапляються раптові прориви підземних вод, явища так званого «гірського удару» й т. д. Проходка кар'єрів супроводжується великими штучними пониженнями рельєфу, по краях кар'єрів розвиваються зсуви та обвали, в районах кар'єрів і шахт істотно знижується рівень підземних вод. Навколо родовищ, які розробляються, утворюються відвали пустих порід, терикони, що займають великі площі родючих земель. Поверхневі водотоки забруднюються мінералізованими водами, які відкачуються із шахтних горизонтів.

Функціонування промислових підприємств, транспорту та енергетичних установок викликає регіональне і навіть глобальне забруднення ґрунтів. Регіональне забруднення ґрунтів може викликатися кислотними дощами, що випадають поблизу великих промислових підприємств, котрі викидають в атмосферу шкідливі гази.

Фоновим вважається такий вміст забруднюючих речовин в ґрунті, котрий відповідає або близький до його природного складу.

Локальним вважається забруднення ґрунту поблизу одного або сукупності декількох джерел забруднення.

Регіональним є таке забруднення ґрунту, котре виникає внаслідок переносу забруднюючих речовин на віддаль не більше 40 км від техногенних та більше 10 км від сільськогосподарських джерел забруднення.

Глобальними називають забруднення ґрунту, котрі виникають внаслідок дальнього переносу забруднюючої речовини на віддаль більше 1000 км від будь-яких джерел забруднення.

Дата добавления: 2014-01-05