Кримінальне право

Спадкове право.

Спочатку спадкували тільки за законом. Реформи Солона ввели заповіт. Спадкували у першу чергу сини, між якими порівну ділили майно. Дочки при наявності синів не спадкували, але їх брати мали забезпечити своїм сестрам за рахунок спадщини придане. При відсутності синів спадкували дочки. Спадкоємці не могли відмовитися від спадку. Позашлюбні діти не спадкували. Якщо померлий не мав дітей, то спадкували, в першу чергу, його брати та племінники (при їх відсутності - сестри та племінниці), в другу чергу - дядьки, двоюрідні брати та їх діти.

Заповідати майно міг тільки громадянин, у якого не було синів. Заповіт мав відповідати таким умовам: заповідач повинен бути дієздатний та правоздатний, при здоровому глузді, повинен складати заповіт без фізичного чи психічного примусу, не мав мати синів. Не мали права заповідати жінки, неповнолітні, усиновлені сини, особи, які займали державні посади, пов'язані з матеріальними засобами, аж доки їх звіти не будуть затверджені. Заповіт укладали у присутності світків в усній або письмовій формі. Письмовий заповіт передавали на зберігання довіреній особі або властям. Заповідач міг у будь-який момент анулювати свій заповіт.

Під поняттям «злочин» стародавні греки довший час вважали дію, яка викликала будь-які негативні наслідки. До уваги не бралося, учинений злочин умисно чи з необережності. Але вже Драконт у своїх законах розрізнив навмисне вбивство та вбивство з необережності. Загалом у кримінальному праві зберігалося чимало пережитків первіснообщинного ладу, напр., ініціатива у порушенні кримінальної справи належала потерпілому чи його родичам, а не органам держави, за норму вважалася матеріальна компенсація за вбивство родича. Позов носив приватний, а не публічний характер, допускався самосуд. Держава була ініціатором порушення кримінальної справи тільки при таких злочинах, як зрада, втеча до ворога, розголошення державної таємниці, ухилення від військової служби.

У V – ІV ст. ст. кримінальне право досягло значного розвитку й у ньому вже почали розрізняти такі види злочинів:

ð антидержавні (зрада державі, шкода демократії, перехід на бік ворога); каралися смертною карою з конфіскацією майна й викиданням тіла злочинця за межі держави, атімією злочинця й членів його родини;

ð проти порядку управління (розтрата державних коштів, зловживання владою); карали відшкодуванням шкоди у 10-кратному розмірі;

ð проти релігії (зневіра в існуванні богів, невиконання обрядів); карали смертною карою або вигнанням із конфіскацією майна;

ð проти особи (вбивство, підпал, тілесні ушкодження);

ð проти честі особи (образа словом чи ділом);

ð проти моралі (подружня зрада);

ð проти майна (крадіжка, пошкодження майна).

ð Види покарань:

ð смертна кара (скидання в провалля, отруєння, вішання, забивання камінням, розпинання на хресті);

ð продаж у рабство; цей вид покарань не застосовувався до громадян Афін;

ð тілесні покарання (побиття батогами, відрубування рук, ніг);

ð штрафи, конфіскація майна;

ð ув'язнення;

ð атімія (позбавлення людини прав), яка часто супроводжувалася конфіскацією майна;

ð тимчасове або пожиттєве вигнання (напр., при засудженні).

Дата добавления: 2014-01-05