Соціально-психоогічні аспекти дослідження особистості

План

1. Персонологічний аналіз особистісної зрілості.
2. Просоціальна поведінка особистості.
3. Поняяття соціального типу і соціального характеру особистості.
4. Соціальний тип і соціальна зрілість особистості.

2. Просоціальна поведінки особистості

Будь які дії особистості, спрямовані на досягнення результатів, які є важливими і корисними не так для неї, як для інших людей наз-ся про соціальною поведінкою. Особливо яскраву поведінку називають альтруїзмом. Альтруїзм – надання допомоги та психологічної підтримки іншим людям з метою зростання благополуччя цих людей.

Альтруїстичну поведінку протиставляють егоїстичної.

Теорії про соціальної поведінки:

Теорія соціального обміну

В основі надання допомоги іншим знаходиться егоїстична мотивація - мотиви соціального визнання, очікування певної винагороди, прагнення уникнути осуду з боку інших, захистити власний світ від внутрішнього дискомфорту.

Теорія соціальних норм (Алвін Гоулднер)

Міра соціальності визначається сукупністю впорядкованих норм. Соціальні норми є каузально-атрибутивними схемами, які дають людям орієнтири щодо до того, як їм діяти у ситуації, коли інші потребують допомоги. Серед норм є норма взаємності й очікування соціальних дивідендів. Норма соціальної відповідальності: допомога має надаватися тим, у кого виникають проблеми, і доти доки існують ці проблеми, байдуже, чи винагороджується така поведінка, чи ні.

Еволюційна теорія альтруїзму

Для людини є доцільним лише та активність, що забезпечує виживання роду. Порядок надання допомоги: спочатку молодшим, потім старшим; спочатку сім’ї, потім друзям, потім сусідам, потім іншим. При наданні допомоги діє етнічний внутрішньогрупий фаворитизм, турбота про тих, в кого такі самі гени, як в нас.

Допомога повинна бути взаємною9 взаємний альтруїзм)

Теоретичні моделі альтруїзму

Гіпотеза Батсона. Альтруїстичні вчинки мотивуються емпатією. Чужі страждання викликають два типи переживань6 емпатийне співчуття та особистісне страждання. Той хто реагує емпатийно, більш схильний допомагати ніж той, хто сфокусований на власних стражданнях.

Гіпотеза Чалдіні. Люди допомагають тому хто страждає, щоб зменшити власний душевний дискомфорт.

Ситуаційні детермінанти надання допомоги. Ситуація з достатньою мірою небезпеки більш мотивує на надання допомоги чоловіків. Кількість осіб, що спостерігають за ситуацією, впливає на акти допомоги: чим більше учасників і спостерігачів, тем менша імовірність надання допомоги (феномен дифузії соціальної відповідальності Джона Дарлі та Бібба Латане).

Про соціальна поведінка здійснюється на основі певних інтелектуальних. перцептивних, емоційних дій. Прос. Поведінка включає просоціальну перцепцію(бачення ситуації з позиції іншої людини), про соціальне мислення, про соціальні емоції, про соціальні мотиви9 мотивація до захисту інших, турбота про інших).

3. Поняття соціального типу і соціального характеру особистості

У соціально-психологічній науці соціальний тип визначається поняттям соціальний характер. Типологія соціальних характерів була створена в 1947 р. Е. Фромом. Він розумів соціальний характер як специфічну форму людської енергії, що виникає в процесі динамічної адаптації людських потреб до певного способу життя в певному суспільстві. Соц. характер визначає думки, почуття, дії, світогляд, які є загальними для більшості людей конкретної соціальної спільноти.

Фром виділів 5 соціальних типів характеру:

Рецептивний – пасивний. Не здатний обходитися без сторонній допомоги.

Експлуатуючій – не здатний до творчості, запозичаю чий у інших.

Накопичувальний – спрямований на володіння більшою кількістю матеріальних благ,влади, любові.

Ринковий –орієнтований на збереженні приємної зовнішності, знайомств з потрібними людьми, прагнучій до успіху.

Продуктивний – незалежний, чесний, спокійний, творчій, люблячій, здійснюючий соціально-корисні вчинки. На думку психолога досконале суспільство у якому знаходять задоволення базові потреби людини – гуманістично- общинний соціалізм.

Проблема соціального типу особистості знайшла відображення в концепції базисної особистісної структури А. Кардінера (1945). На думку автора, базисна структура виникає на основі конкретно-історичної долі народу, його ідеології. Вона виконую функцію матраци. На основі якої формуються індивідуальні риси особистості.

Базисна структура – усереднений характер певного суспільного лада, риси якого є суттєвими ознаками народу.. Думку про соціальний тип особистості розвивав Д.Хонігман. Він визначає 2 типи явищ, що пов’язані з культурою – соціально-стандартна поведінка (дії. Мислення. Почуття) та матеріальні продукти діяльності.

Соціальний характер – сукупність рис характеру, яка є у більшості членів даної соціальної групи, що виникає в результаті загальних для них переживань і загального способу життя.

Левітов М.Д. (1956р.) визначав соціальний тип змістом спрямованості, основою якої є світогляд людини. Концепція типів соціального характеру запропонована Б.С. Братусем «Психологія, Нравственность. Культура» *(1994р.) На думку автора, психологічними засадами соціальних типів особистості є типовий спосіб ставлення до іншої людини і до самої себе. Виходячи з цього братусь виділяє таки рівні в структурі особистості.

Перший егоцентричний – прагнення до власної зручності, вигоди, престижу. Відношення до інших – споживацьке.

Другій – групо центричний. Людина, яка прагне до цього рівня, ідентифікує себе з якоюсь групою, її ставлення до людей залежить від того, чи входять вони в його групу, якщо так, то люди варті поваги та любові.

Третій – про соціальний, або гуманістичний, характеризується внутрішньою смисловою спрямованістю на досягнення таких результатів, які принесуть благо іншим.

Той чи інший рівень людських стосунків визначає культуру суспільства. У соціальному типі віддзеркалюється відповідна культура. Культура суспільства визначається його історією, ідеологією, способами життя та домінуванням установок.

Дата добавления: 2014-01-05