Поняття про раціональне використання та охорону земельних ресурсів та основні чинники виникнення геоекологічних проблем у землекористуванні.

Характеристика основних чинників виникнення геоекологічних проблем у землекористуванні.

Поняття про раціональне використання та охорону земельних ресурсів

Тема: Функціонування антропогенних ландшафтів та раціональне використання території

Соціальний тип і соціальна зрілість особистості

Соціальний тип особистості – міра соціальності якої набуває індивід в ході соціалізації. Соц. тип особистості виконує функцію зразка, норми поведінки, на основі якої формуються індивідуальні риси поведінки особистості певної соціально-історичної епохи.Модель соціального типу людини є засобом визначення рівня соціалізації в процесі динамічної адаптації людських потреб до певного способу життя. Набуваючи властивостей, адекватних соціально-історичному типу особистості індивід стає соціально зрілою особистістю. Показником соціальної зрілості індивіда є формування його як соціального типу особистості.

План

!!!! Згадаємо наступні положення:

· Людський чинник змін у ландшафтній оболонці вже сягнув далеко за межі природних закономірностей і ціленаправлено утримує внесені зміни під своїм контролем.

· Як тільки антропогенний чинник припиняє свій вплив -контроль за природними процесами, програмуванням певних властивостей ландшафту чи ін., вступають в силу закономірні природні процеси.

· Закономірні природні процеси сприяють поверненню геосистеми до первісного стану - натурального, або наближеного до натурального ландшафту ) під впливом природних чинників залежить, очевидно від ступеня перетвореності та глибини втручання людини в натуральний ландшафт.

Головним фундаментальним фактом є те, що як би сильно не був змінений ландшафт людиною, він залишається частиною природи і власне природною системою, а ПТК продовжують функціонувати за природними закономірностями. Людина не в стані відмінити об'єктивні закони функціонування і розвитку природних комплексів.

Те що основні типи антропогенних ландшафтів виникли на Землі давно, не одно тисячоліття назад, доведено. Але залишається знайти відповідь на запитання: який час існують конкретні антропогенні комплекси?!!!!! Очевидно що однозначної відповіді немає.

5 Все залежить від типу антропогенного ландшафту. За ступенем довговічності всі антропогенні ландшафти прийнято поділяти на три групи:

1. Довговічні ландшафти що саморегулюються. Вони існують не одно століття без додаткових заходів з боку людини для підтримки їх функціональних властивостей. Одного разу виникнувши, вони розвиваються як натуральні, відповідно за природними законами . Наприклад: кургани, які розкидані по Україні поодинці чи групами. В лісовій зоні вони вкриті лісом, а в степовій – різнотравно-злаковими формаціями. Близькі до курганів за тривалістю існування є древні оборонні вали, древні кар’єри та відвали тощо. Антропогенне походження таких урочищ можна підтвердити лише під час археологічних розкопок.

2. Багаторічні ландшафти які періодично частково регулюються людиною. Вони існують доволі давно, але періодично потребують втручання людини. Наприклад штучно створені ставки – для їх нормального функціонування необхідно періодично їх просушувати та розчищати дно. Якщо не проводити такі заходи ставки поступово замуляться і заростуть.

3. Короткотривалі антропогенні ландшафти що регулюються людиною. Їх існування постійно підтримується відповідними заходами що сприяють запрограмованим функціональним властивостям. Наприклад такими геосистемами є сільськогосподарські комплекси – рілля з посівами різних сільськогосподарських рослин.Рослинний покрив постійно змінюється, наземна (чи інша) частина цих рослин постійно забирається на потреби людини, грунт переорюється і до його складу вносяться мінеральні добрива.

Антропогенні ландшафти подібно до природних мають здатність постійно розвиватися – тобто вони проходять стадію молодості, зрілості та іноді старості.

Молодість антропогенних ландшафтів співпадає із нестійкою стадією їх розвитку. На цій стадії антропогенному ландшафту притаманна підвищена динамічність комплексу загалом та окремих компонентів зокрема. В межах геосистеми на стадії «молодості» спостерігається прискорений хід геоморфологічних процесів, швидка зміна рослинних та тваринних угрупувань, різка зміна режиму ґрунтових вод та мікроклімату.

. Як приклад – територія Середнього Придністер’я, де відбувається формування берегової лінії (переробка берегів хвилями) на колишніх місцевостях низьких терас долини річки Дністер, зміна місць виходу горизонтів ґрунтових вод, які розгружалися до створення водосховища в долину у вигляді джерел, різка зміна мікроклімату території що прилягає до самого водосховища і т.п.

Зрілість антропогенного комплексу визначається за уповільненням всіх процесів та формуванням стійких рослинних та тваринних біоценозів.

Стадія старіння антропогенного ландшафту починається в момент коли перестає діяти антропогенний фактор – тобто людина перестає контролювати функціональні властивості даного комплексу.

Наприклад: розорані балки поступово заростають чагарниками, створені аквальні ландшафти перетворюються на болото яке пізніше висихає, заростають лісом та чагарниками покинуті старовинні міста тощо.

Очевидно, що найдавнішими та найпоширенішими антропогенними ландшафтами є сільськогосподарські. Вони в свою чергу поділяються на польовий тип, садовий та лучно-пасовищний.

Їх розвиток тісно пов'язаний із використанням людиною земельних ресурсів – як територіальних ресурсів так і власне землі як засобу виробництва продовольства та ін. З цим очевидно пов’язано ряд проблем, які розглядатимуться нижче.

Швидкий розвиток продуктивних сил спричинив надмірне споживання природних ресурсів. Тому в наш час проблеми їх збереження та захисту набувають глобального характеру. Проблема обмеження використання в господарській діяльності природних ресурсів постає вже як проблема економічна, технологічна і світоглядна.

Після детального вивчення вичерпності природних ресурсів вчені прийшли до висновку, що основна проблема не в недостатку природних ресурсів, а в їх нераціональному використанні і забрудненні.

Для економіки природокористування найголовнішими є дві групи проблем використання природних ресурсів:

1) виснаження природного середовища і природних ресурсів

2) накопичення в навколишньому середовищі шкідливих компонентів, що робить його непридатним для проживання та господарської діяльності суспільства.

Земе́льні ресу́рси — частина земельного фонду, що використовується або може бути використана у народному господарстві.

Земельні ресурси — сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві.

Землі сільськогосподарського призначення — землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Геоекологічні проблеми використання земельних ресурсів включають, в першу чергу, проблеми раціонального землекористування.

Раціональне землекористування означає - максимальне залучення до господарського обігу всіх земель та їх ефективне використання за основним цільовим призначенням, створення найсприятливіших умов для високої продуктивності сільськогосподарських угідь і одержання на одиницю площі максимальної кількості продукції за найменших витрат праці та коштів.

Охорона земельних угідь — це сукупність науково обґрунтованих заходів, спрямованих на:

Ø ліквідацію надмірного вилучення земельних фондів із сільськогосподарського обігу внаслідок промислового, транспортного, міського і сільського будівництва та видобутку корисних копалин,

Ø запобігання підтопленню, заболоченню засобом гідротехнічного й меліоративного будівництва,

Ø підвищення фізико-хімічних властивостей, знищення в них отруйних хімічних речовин при застосуванні мінеральних добрив та засобів захисту рослин від шкідників і хвороб,

Ø запобігання забрудненню ґрунту відходами промислового виробництва, паливом і мастильними матеріалами при виконанні сільськогосподарських робіт,

Ø захист від водної та вітрової ерозії, раціональне регулювання грунтотворчого процесу в умовах інтенсифікації сільськогосподарського виробництва та його індустріалізації.

Отже, раціональне використання й охорона земельних ресурсів включають дві групи питань:

1) охорона, землі від виснаження та підвищення її родючості — економічна група;

2) охорона від забруднення та його попередження — екологічна група.

Земля — найважливіша складова природних ресурсів; основа рослинного і тваринного світу; вмістилище природних багатств; операційний базис промисловості, населених пунктів і доріг; головний засіб виробництва в сільському господарстві. Тому раціональне землекористування є обов’язковою складовою комплексної системи експлуатації та охорони природних ресурсів. Для розвитку сільського господарства найбільшого значення звичайно мають ґрунти.

Грунт – це особливе природне утворення, якому властиві риси живої та неживої природи, що сформувались внаслідок тривалого перетворення поверхневих шарів літосфери під спільним взаємозумовленим впливом гідросфери, атмосфери, живих і мертвих організмів.

Найважливішою властивістю грунтів є їх родючість, яка відіграє провідну роль у житті людини

Для довідки: Сумарна площа розораних земель на планеті — 1,5 109 га, ліси займають — 4,6 109 гa, пасовща (або луки, тобто землі під травяним покривом) — 2,6 109 га. Сільським господарством освоєно близько 30% площі суші.

Усі землі країни утворюють єдиний земельний фонд, який включає:

Ø землі сільськогосподарського призначення;

Ø землі населених пунктів;

Ø землі промисловості, транспорту заповідників та іншого несільськогосподарського призначення;

Ø лісового фонду;

Ø водного фонду;

Ø держзапас.

Дата добавления: 2014-01-05