Сучасні тенденції розвитку та діяльності ЗМІ

Інформація може служити комерції. Цивілізований світ не відразу збагнув комерційну цінність інформації. Чи не вперше її товарний бік яскраво висвітлив родоначальник відомого сімейства бізнесменів Ротшильдів - Натан Ротшильд. Досі про його авантюрні бізнес-маневри, здійснені завдяки інформації, водять легенди. Банкір мав добре розвинену голубину пошту, з допомогою якої збирав і передавав цінні для нього відомості. Коли в 1815 році Наполеон програв битву під Ватерлоо, першим у Лондоні про це дізнався Ротшильд. Не зволікаючи, він попрямував на біржу цінних паперів. Інформація про перемогу британців, яка передбачала зростання вартості місцевих акцій, сюди ще не дійшла, нею володів лише власник голубиної пошти. Всі напружено стежили за його поведінкою. Мовчазний "авторитет" став продавати всі свої папери. Біржу охопила паніка: Ротшильд продає акції, значить битву програно! Ринок не витримав - ціна акцій різко поповзла вниз. Ротшильд вичікував і за хвилину-другу до припинення торгів скупив усі облігації Королівства за безцінь...

Отримання прибутку – головна мета існування приватизованих засобів масової інформації. В розвинених країнах люди платять за інформацію. В Україні ж мас-медіа отримують прибуток від реклами. Про цю тенденцію поговоримо трохи пізніше.

Комерціалізація засобів масової інформації поступово призводить до того, що більшість мас-медіа воліють розповідати про скандали, злочини, стихії, насилля. Це продиктоване високою конкуренцією серед ЗМІ. Журналісти весь час перебувають у гонитві за сенсацією і за рейтингами. Від цього і залежить їхній прибуток. Розповідь про якісь лиха – це один з методів приховати суспільно важливу інформацію від населення, адже ЗМІ формує громадську думку. Це ніби замилювання очей, як у фільмі Барі Левінсона "Хвіст виляє собакою". Піар-служба кандидата в Президенти для того, щоб приглушити резонанс секс-скандалу, пов'язаного з його іменем, вигадує війну США з Албанією. Таким чином про секс-скандал забули. Так само і діють сучасні ЗМІ, хоча й не вигадують війн, але очі замилювати вміють.

Наприклад, у ефірі Першого національного за 18 вересня не було сказано про Ялтинську конференцію, на якій Європа, можна сказати, поставила ультиматум Україні щодо справи Юлії Тимошенко. Зате було розказано про те, що суші в Україні роблять в ресторанах не за такими принципами, як в Японії. Важливу новину для підсумкового інформаційно-аналітичного випуску новин журналісти пропустили, зате усі дізналися про суші.

Така ситуацію могла скластися і через те, що Перший національний – провладний канал і "не має права" висвітлювати певні теми. А що стосується інших ЗМІ, то тут можна говорити про їхню приватизацію, яка обернулася повним контролем власників над інформацією, яка виходить в ефір. Тенденцію до монополізації через приватизацію ЗМІ можна пояснити виникненням таких величезних інформаційних імперій: Р. Мердока в Англії, Л. Ерсана у Франції, А. Шпрінгера в Німеччині, Д. Тернера у США. В Україні ця тенденція не досягла ще свого апогею, але, за даними Newsru.ua, на сьогодні найбільша кількість телевізійного мовлення опосередковано зосереджена в руках очільника СБУ Валерія Хорошковського ("Інтер" і ще 8 телеканалів), бізнесменів Віктора Пінчука, Ігоря Коломойського, Петра Порошенка, Дмитра Фірташа та Рената Ахметова. Як сказано на сайті, таке дослідження провело Радіо "Свобода".

Ще один розподіл інформаційного медіаринку визначив Л.В. Губерський. За його даними, практично усі провідні ЗМІ мають за собою впливового власника, а той кілька [Додаток Є].

Також є і зовнішні інвестиції в українському інформаційному світі. Згадаємо хоча б телеканал "1+1", який інвестується відомою американською компанією СМЕ (Централ медіа ентерпрайзес). Це був успішний проект, який вивів українську журналістику на новий професійний рівень. Але східне інвестування (мається на увазі Росії) більш активне, ніж західне. Російський капітал контролює ряд найвпливовіших ЗМІ: "Інтер", СТБ, "Новий канал". Але часто такі інвестиції приводять до домінування на цих українських каналах російської мови. Ця тенденція також є важливою, адже мовну квоту ЗМІ дотримуватися зобов'язані, а вони її часто порушують. Наприклад, оголошують програму українською, а саму програму ведуть російською. Така політика каналів показує тільки їхнє прагнення мати високі рейтинги і прибутки. Про глядача знову забувають.

Важливо не забути про контент сучасних ЗМІ. Сучасна тенденція – збільшення кількості розважальних програм, кількості закордонного продукту або купленого формату.

Ера "розважалівки". Зараз розважальна програми стали №1 для рейтингу. Відома фраза російського співака Богдана Титомира "People хавает" стала, можна сказати, основним принципом і передумовою до заповнення ефіру розважальною продукцією. Величезна кількість реаліті-шоу, конкурсів, змагань, і де-не-де суспільно важливі проблеми. Це знову оте замилювання очей, про яке говорилося раніше. Чому можуть навчити нас програми типу "Дом-2", "Міняю жінку", "Х-фактор" і т.п., визначити важко. Таке враження, що ЗМІ вважають глядача за нерозумного, якому і це "піде". Закупівля закордонного продукту чи формату – це не вихід. У них інший менталітет, інші національні особливості. Сучасні ЗМІ забувають, що вони мають виховувати українців, а не копії американці чи китайців. Тим більше таке враження, що наші мас-медіа закуповують найгірше, що є у світових ЗМІ.

На контент сучасних ЗМІ впливає і те, що на українському медіаринку досить висока конкуренція. Це добре, що вона взагалі існує, але якби вона була, як-то кажуть, "здоровою". Це змусило шукати нішові аудиторії. В результаті цього такі спеціалізовані канали, як M1 (музика), Meгаспорт (спорт), TET (розваги), 5 канал (новини), зросли у рейтингах та збільшили своє географічне покриття. Але "біганина" за рейтингами призводить до того, що кожен виживає, як може, і "годує" глядача, чим може.

Ще одна проблема - в Україні найбільше серед країн Європи телерадіокомпаній. Це призвело до того, що на даний час радіочастотний ресурс, призначений в Україні для трансляції теле- та радіопрограм, вичерпаний приблизно на 90 %.

Зараз спостерігається така тенденція: більші ЗМІ "з'їдають" менші. Або, наприклад, з поширенням Інтернету зменшився тираж певних видань, бо з'явилися інтернет-видання. Інтернет також має вплив і на радіо, і на телебачення. Людям вже остогидла реклама, тому багато хто з них дивиться "он-лайн" трансляції або просто відео програм, які вже були в ефірі, але вони без реклами.

Реклама – це основний прибуток ЗМІ і вже давно став невід'ємною частиною українських мас-медіа. Але в сучасних умовах вона більше роздратовує глядача, ніж викликає в нього бажання щось купувати. Це уже проблема рекламодавців, але тенденція до збільшення реклами повинна бути зупинена законодавством. За законом України "Про рекламу", трансляція кіно і телефільмів за умови їх тривалості до 42 хвилин не може перериватися рекламою, від 42 до 70 хв – 1 раз, від 70 до 90 хв – 2 рази. Загальна тривалість реклами, за законом, за астрономічну добу не має перевищувати 3,6 год. (для друкованих ЗМІ обсяг реклами визначається ними самостійно). У нас же все у рази більше. ЗМІ отримують штрафи при перевірці, але у порівнянні з їхніми прибутками від реклами, це копійки.

Отже, комерціалізація, приватизація ЗМІ, знищення національної самобутності, закупівля закордонного продукту і формату, "панування" розважального жанру, збільшення реклами, шалена "нездорова" конкуренція, гоніння за рейтингами і прибутками можуть у найближчому часі просто знищити саму суть і завдання засобів масової інформації.

Отже, засоби масової інформації – це, перш за все, засоби впливу на громадську думку. Як казав один з героїв фільму "Хвіст виляє собакою" Барі Левінсона: "Війна закінчилася. Я почув про це по телевізору". Можна зробити висновок, що люди довіряють ЗМІ і тому, що там пишуть чи кажуть.

Побутує думка, що три основні засоби масової інформації виконують свою певну функцію. Мовляв, справа радіо - інформувати; справа телебачення - демонструвати; справа газети - аналізувати і пояснювати. В цьому є якась логіка, адже справді головний інструмент радіо – виголошене слово, яке передає емоцію, телебачення – картинка, а преси – проаналізоване і роз'яснювальне слово. Але говорити про те, що, крім цих функцій ці мас-медіа нічого не виконують, не можна. Є безліч функцій, які мають виконувати ЗМІ (інформаційна, освітня тощо). Інше питання, чи виконують вони їх.

Також існує думка про певну "співпрацю" ЗМІ. Про це говорив російський письменник Е. Багіров: "Радіо в оперативних випусках новин повідомляє про те, що відбувається у світі, ввечері влада переходить до телебачення і воно наочно демонструє, як це відбувалося, а наступного ранку газети дають детальний аналіз того, чому це сталося".

Як уже неодноразово згадувалося, ЗМІ – це досить потужний засіб впливу. Він формує не лише громадську думку, а й певні цінності у людини, її позицію і ставлення до світу. Тому до того, що дають нам ЗМІ, потрібно ставитися обережно, адже ніхто не відміняв уже не таємну доктрину Ради національної безпеки США від 18 серпня 1948 року, розроблену під керівництвом наступника генерала Донована, колишнього директора ЦРУ масона Алена Даллеса (1893–1969), що реалізується й нині. Ось цитата із його доповіді: "Посіявши в Радянському Союзі хаос, ми непомітно підмінимо їхні цінності на фальшиві й змусимо їх повірити в ці цінності. Ми знайдемо своїх однодумців і спільників у самій Росії. Епізод за епізодом буде розігруватися грандіозна за своїми масштабами трагедія загибелі найнепокірнішого народу на Землі, остаточного, необоротного згасання його самосвідомості. Із літератури і мистецтва ми, скажімо, поступово витруїмо їхню соціальну сутність, відучимо художників, відіб'ємо у них бажання займатися зображенням, дослідженням тих процесів, які відбуваються у глибинах народних мас. Література, кіно, театри — все буде зображати і прославляти найниціші людські інстинкти. Ми будемо всіляко підтримувати і піднімати так званих митців, які стануть насаджувати і вдовбувати в людську свідомість культ сексу, насильства, садизму, зрадництва — словом, всілякої аморальності.

В управлінні державою ми створимо хаос і безладдя. Ми будемо непомітно, але активно і постійно сприяти самодурству чиновників, хабарництву, безпринципності. Чесність і порядність висміюватимуться і нікому не будуть потрібні, вони перетворяться в пережиток минулого. Хамство і нахабство, брехня та обман, пияцтво і наркоманія, тваринний страх одне перед іншим, зрадництво, націоналізм, ворожнеча народів і, перш за все, зненависть до російського народу, — все це ми будемо вміло й непомітно культивувати, все це буятиме махровим цвітом. І лише незначна кількість людей буде здогадуватися, чи навіть розуміти, що відбувається. Але таких людей ми поставимо в безпорадне становище, перетворимо на посміховисько, знайдемо спосіб їх оббрехати і оголосити покидьками суспільства. Спотворюватимемо і знищуватимемо основи моралі. Будемо завжди робити головну ставку на молодь. Станемо розкладати, розбещувати, розпаскуджувати її".

Можливо, занадто довга цитата, але в ній суть того, що зараз відбувається. Звідки у нас з'явилася така любов до американського продукту, американських форматів? Чому ми почали пропагувати тваринні інстинкти, забувши про справжні людські цінності, які були раніше? Можливо, ми справді є частиною великого задуму США? Хоча він і був розроблений давно, але, роблячи висновки з сучасного стану українського інформаційного світу, ми вже виконуємо їхній план.

"Холодна війна" насправді була Третьою світовою війною, а тепер США вступили в Четверту світову війну, яка триватиме багато років», — визнав колишній директор Центрального розвідувального управління США (ЦРУ) Джеймс Вулсі, виступаючи в Каліфорнійському університеті 3 квітня 2003 року. Мова йде про інформаційну війну. Вона справді є. Тому й не дивно, що наші ЗМІ рухаються в такому сумнівному напрямі і мають такі тенденції. Можливо, взято занадто глобально, але загроза знищення української свідомості існує.

Дата добавления: 2014-01-05