Україна в американському просторі безпеки (2010-2012 рр.)

Р.

У новій стратегії національної безпеки США президент Обама відкидає доктрину «війни з терором» свого попередника Джорджа Буша-молодшого. Натомість він пропонує широку програму взаємодії з світом, таким як той є. Обама також обмежує новими рамками концепцію війни на випередження, якої дотримувалася попередня адміністрація. У новій стратегії прагнення до зміни світового порядку за допомогою американської сили поступається усвідомленню глобальної ролі Росії та виходу на арену таких держав із швидким розвитком як Китай і Індія. Документ також містить попередження Іранові та Північній Кореї щодо посилення їх міжнародної ізоляції в разі подальшого небажання зробити прозорими свої ядерні програми. У новій стратегії порушується питання про необхідність протистояти внутрішнім екстремістам. Нинішня адміністрація вважає, що найсерйозніші загрози американцям походять від розповсюдження ядерної зброї. Згідно з новою стратегією національної безпеки, зовнішня політика Сполучених Штатів має бути перебудована з урахуванням присутності в світі багатьох еволюціонуючих загроз, включаючи війну в кіберпросторі, епідемічні захворювання, етнічні конфлікти та нерівність.

5 січня 2012 р. президент США Барак Обама оголосив про нову оборонну стратегію США та оприлюднив «керівні настанови» для неї. Документ має назву «На підтримку глобального лідерства США: оборонні пріоритети для ХХІ ст.» («Sustaining U.S. Global Leadership: Priorities for a 21st Century Defense») і накреслює провідні положення нової оборонної стратегії, головні засади розвитку збройних сил США до 2020 р.

Поява документа викликала активну реакцію як у Сполучених Штатах, так і в Європі та в світі.

Нова стратегія сфокусована на Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, вона передбачає збільшення інвестування в кібернетичну безпеку, космічний потенціал, у розвідку, спостереження та рекогносцировку ВПС (ISR) з одночасним скороченням кількості особового складу сухопутних військ та морської піхоти та посиленням уваги до повітряного та військово-морського потенціалу.

В американському внутрішньополітичному контексті найбільше дискутується положення стратегії про збереження здатності «робити більше, як одну справу одночасно». За твердженням військових аналітиків, це означає спроможність ведення однієї масштабної воєнної операції на основному ТВД з одночасним проведенням низки менш масштабних операцій (таких, наприклад, як боротьба з наслідками стихійних лих або створення зон, вільних від польотів). Відмова від попередньої доктрини, зорієнтованої на можливість одночасного ведення дій на двох основних ТВД, має допомогти США скоротити видатки на оборону.

Особливу увагу у світі викликала теза про «зсув» зовнішньої та оборонної політики США у напрямку АТР. Уперше за майже 70 років після закінчення Другої світової війни США вбачають свої головні безпекові виклики не в Європі (з особливою увагою до радянського і пострадянського простору, як це склалося за часів «холодної війни»), а в Азії. Прямолінійні інтерпретації підштовхують до розуміння нової американської оборонної стратегії як зміни головного супротивника, у ролі якого віднині США можуть розглядати Китай. І хоча офіційно США не визнають такої постановки питання, називаючи Китай партнером, однак потенційну можливість перетворення партнера на супротивника нова стратегія безумовно враховує. Союзники США в АТР підтримують нову американську стратегію і вважають, що США будуть вживати заходів для підтримки безпеки та сприяння економічному розвиткові регіону.

Деякі нещодавні кроки США, пов’язані, зокрема, з відкриттям нової військової бази в Австралії, викликають певні занепокоєння у КНР. Китай може розглядати це як стратегічний намір США, які мають військові бази в Японії і Південній Кореї та військовий контингент в Австралії, «взяти Китай у кільце».

Однак насправді спрямування нової оборонної стратегії США є принципово відмінним від того, що склалося за часів «холодної війни», і жодним чином не може розглядатися як повернення до концепції біполярного світу. Водночас концепція багатополярного світу також не враховується у стратегічних розробках та спрямуванні зовнішньої політики США. Як свідчить нова оборонна стратегія, США у ХХІ столітті намагаються утримати статус єдиної світової наддержави за допомогою нових підходів. З цією метою Сполучені Штати розширюють коло стратегічних партнерів в Азії, до яких, крім давніх союзників (Японія, Південна Корея, Австралія та ін.), залучено також Індію, яка здатна виконувати важливу роль у новітній архітектурі азійсько-тихоокеанської безпеки, що формується.

На думку деяких впливових американських аналітиків, головною відміною запропонованої стратегії є відмова США від управління світовими процесами. Натомість США обирають підхід «обмеженого втручання», що на практиці може означати бажання американського уряду у деяких ситуаціях «пускати справи на самоплив».

Позиція щодо Європи підтверджує цю тезу. З одного боку, Європа проголошується основним партнером США. З другого, нині Сполучені Штати прагнуть всіляко уникати впливу на процеси прийняття рішень всередині ЄС, продовжуючи здійснювати велику фінансову підтримку (участь у вирішенні кризи в зоні євро за допомогою коштів Федерального резерву США). Після того як політика «перезавантаження» з РФ вичерпала себе, не досягнувши великих результатів, США зменшили увагу до пострадянського простору.

У зв’язку з переорієнтуванням на АТР виникають також питання про подальшу роль США у Північноатлантичному альянсі. Зрозуміло, що не йдеться про плани виходу США з НАТО, однак розвертання американської зовнішньої політики у напрямку АТР може призвести до поступового зменшення питомої ваги США в Альянсі. Принаймні у питанні внеску США в діяльність НАТО, який, порівняно з іншими союзниками, на сьогодні є непропорційно високим.

Новий формат американсько-російських відносин не передбачає окремого «українського питання». США та РФ привітали результати президентських виборів в Україні й досить швидко налагодили співпрацю з офіційним Києвом.

Використовуючи геополітичний карт-бланш «перезавантаження», Росія фактично повернула Україну у сферу свого впливу. Знаковою подією в цьому контексті стало підписання міждержавної Угоди про продовження на 25 років терміну перебування Чорноморського флоту Росії на території України. В економічній сфері поглиблення російсько-української співпраці передбачає реалізацію низки проектів в енергетиці, авіабудуванні та (в кінцевому підсумку) приєднання України до «Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану».

На відміну від позиції РФ, нова «українська політика» США є досить стриманою і прагматичною. На офіційному рівні український напрям американської зовнішньої політики знайшов своє відображення в доповіді керівника відділу у справах України, Росії, Білорусі і Молдови Державного департаменту Сполучених Штатів Д.Рассела на слуханнях у Конгресі США.«Україна і її відносини зі Сполученими Штатами Америки» («Ukraine and Its Relations with the United States».

Оцінюючи зміни у ландшафті міжнародної безпеки, американський дипломат зазначив: «Були спекуляції, що зусилля адміністрації Обами з покращення відносин з Росією будуть якимось чином загрожувати інтересам України. Це не було й не буде правдою. Відновлюючи відносини з Росією, ми знову підтвердили суверенітет України та її сусідів. Ми не вважаємо, що партнерство з однією країною повинно здійснюватися на шкоду іншій. Наша головна мета — стимулювати перехід до миру, де багато партнерів, світу, де держави-однодумці можуть робити спільну справу. Сильна та незалежна Україна ‒ це добре для Росії, добре для регіону й добре для всього світу»

Держдепартамент США визначив п’ять ключових пріоритетів у відносинах з Україною, які є складовою Стратегії національної безпеки Б.Обами:

ü відновлення співпраці України з Міжнародним валютним фондом;

ü реформування енергетичного сектору;

ü сприяння інвестиціям приватного сектору США в українську економіку (одним з пріоритетів є атомна енергетика України);

ü співпраця у сфері контролю за нерозповсюдженням ядерних матеріалів та технологій, партнерство у рамках Глобальної ініціативи по боротьбі з ядерним тероризмом;

ü закріплення двостороннього співробітництва, визначеного положеннями американсько-української Хартії про стратегічне партнерство, виконання завдань у рамках Комісії НАТО-Україна та щорічної національної програми, незалежно від планів України щодо членства в Північноатлантичному альянсі.

На відміну від попередників, адміністрація Б.Обами не розглядає Україну в якості геополітичної противаги домінуванню РФ на пострадянському просторі. Сполученими Штатами фактично знято з порядку денного питання вступу України до НАТО. Головну увагу Державний департамент зосередив на питаннях ядерної безпеки, роззброєнні та контролі над озброєннями. Крім того, США сприятимуть збереженню співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями.

В експертному співтоваристві посилюється переконання, що однією з складових «перезавантаження» відносин між Кремлем та Білим Домом є реалізація сценарію «Большой сделки» («Big Bargain») — США «віддають» Росії Україну та Грузію, навзаєм отримуючи багатопланову допомогу в Афганістані та Ірані.

За цим сценарієм Україна розглядається «партнерами по перезавантаженню» в якості своєрідної «розмінної монети» у вирішенні власних прагматичних завдань. Керівник російського напряму державного департаменту в адміністрації Дж.Буша –мол. Томас Грем в аналітичній доповіді «Росія, що підіймається та цілі США» 13 визначає домінантою відносин з Російською Федерацією «спільні інтереси та спільні загрози». Сучасна Росія, на думку Т.Грема, стверджується в світі на наступних платформах:

ü Бути великою державою та сприйматися великою державою.

ü Відновлення впливу на пострадянський простір ‒ ключовий пріоритет.

ü Стратегічне стримування США

ü Найтісніша співпраця з Сполученими Штатами по широкому колу питань міжнародної безпеки.

У контексті відновлення Росією геополітичного статусу наддержави значення України є ключовим. На думку впливового американського дипломата: «Україна займає особливе місце в російському мисленні: вона є колискою російської цивілізації та природнім елементом національної ідентичності Росії, як великої держави».

У виступі на засіданні впливової американської Ради з зовнішньої політики президент РФ Д.Медведєв охарактеризував пострадянський простір наступним чином: «Це нації, що важливі для нас, з якими ми жили бік о бік століттями, з якими ми маємо спільне коріння. В цих країнах розмовляють російською мовою, їх економічні системи близькі з нашою системою, наші культури є спорідненими».

На сьогодні дії Російської Федерації на пострадянському просторі фактично жодним чином не обмежуються американцями, а в питаннях контролю за ядерним озброєнням та матеріалами позиції США та РФ значною мірою збігаються. Про це свідчать положення нового Договору по СНВ й перебіг та підсумки Вашингтонського саміту з ядерної безпеки 2010 року.

Безумовно, амбіції Кремля ґрунтуються не лише на великодержавній риториці. Серед чинників, що свідчать про життєздатність нового геополітичного курсу Росії ключовими є: повна або часткова залежність України, Білорусі, Молдови, країн ЦСЄ та частини «старої» Європи від поставок російських енергоносіїв; збереження та зростання російської військової присутності на пострадянському просторі.

Впливовий американський експерт Леон Арон характеризує зміст політики Росії у зовнішньополітичній сфері наступним чином: «Зовнішня політика Кремля визначається еволюцією його ідеології та внутрішньою політичною чергою денною в набагато більшому ступені, ніж будь-які дії США, які Америка вчиняє чи не вчиняє. Якщо в середині Росії продовжиться наступ реакції, Кремль продовжить свою агресивну зовнішню політику, спрямовану на зміну правил гри, в тому числі й для того, щоб відволікати увагу та виправдовувати репресивні заходи в середині країни».

Загострення фінансово-економічних проблем в ЄС, складний процес інституційної трансформації НАТО та прагматизм зовнішньої політики адміністрації Б.Обами фактично не залишають країнам пострадянського простору, що не є членами Організації Північноатлантичного договору, реальних зовнішніх чинників забезпечення свого суверенітету й територіальної цілісності.

Дата добавления: 2014-01-05