Тактичне, оперативне та альтернативне планування

Тактичні плани розробляють для забезпечення окремих частин стратегічного плану. Є вислів: «Виграти бій, та програти війну». Тактичний план співвідноситься зі стратегією, як бій із війною.

Тактичне планування – це організована послідовність дій, розроблених з метою виконання стратегічного плану. Стратегія зосереджує увагу на ресурсах, середовищі, місії, тоді як тактика стосується переважно людей та їхньої діяльності. Незважаючи на те, тактичне планування залежить від багатьох чинників, які відрізняються в кожній конкретній ситуації, головну його лінію можна окреслити. По-перше, менеджеру потрібно з’ясувати, на виконання яких тактичних цілей, що випливають із широкої стратегічної мети, спрямоване планування. Випадкова ситуація потребує особливого тактичного плану, однак він також узгоджується зі стратегічним. По-друге, коли стратегічний план змальовує ціль у загальному, то тактичний стосується конкретних ресурсів та часових меж. Стратегією може бути досягнення першості в галузі чи на ринку, тоді як тактичний план визначає діяльність, що приведе до досягнення цієї мети. Крім того, тактичне планування передбачає використання людських ресурсів. Менеджери задіяні в тактичному плануванні, затрачають багато часу на роботу з іншими людьми. Їм доводиться сприймати інформацію як всередині організації, так і з-за її меж, ефективно її опрацьовувати і передавати далі.

Яким би добрим не був тактичний план, успіх буде залежати від того, як його виконуватимуть, тобто від використання ресурсів, ефективного ухвалення рішень та заходів. Менеджер може запропонувати чудову ідею, однак її можуть провалити поганим виконанням. Чітке виконання залежить від низки важливих чинників. Перш за все, менеджер повинен оцінити усі можливі варіанти дій у світлі головної мети, якої потрібно досягти, а також перевірити, що особа, відповідальна за ухвалення рішення, має достатньо ресурсів та інформації для виконання своєї роботи. Вертикальні та горизонтальні зв’язки, поєднання зусиль сприятимуть мінімізації конфліктів та неузгодженостей. Крім того, менеджер зобов’язаний виконувати моніторинг поточної діяльності.

Іншим важливим елементом ефективного планування організації є розробка і виконання оперативних планів. Ці плани є складовими планів тактичних і спрямовані на досягнення оперативних цілей. Вони мають вузьку сферу застосування та короткий термін реалізації, їх виконують менеджери нижчої управлінської ланки.

Організація розробляє різноманітні типи оперативних планів, які допомагають досягти оперативних цілей:

1. Плани одноразового використання – розробляють для виконання дій, які не будуть повторюватись у майбутньому. Формами такого плану є:

- програми (план багатьох заходів). Програма може складатися із визначення процедур, потрібних для запровадження нової лінії (продукту), відкриття нової фабрики чи зміни місії фірми;

- проекти (план, який застосовують для запровадження нового продукту чи додання нової характеристики до вже відомого). Проект подібний до програми, та менший за сферою впливу та складністю. Він може бути складовою програми або ж відособленим планом.

2. Постійні плани – використовують для діяльності, що повторюється періодично протягом певного проміжку часу. Постійні плани можуть забезпечити підвищення ефективності завдяки деталізації процесу ухвалення рішень. До типів постійних планів відносять:

- політику. Політика – це узагальнений тип постійних планів, вона відображає ставлення організації до конкретної проблеми чи ситуації. Наприклад, МсDonald’s дотримується політики заборони надання франчайзингу особі, що вже володіє іншими ресторанами швидкого обслуговування.

- стандартна операційна процедура – визначає кроки, які потрібно зробити в конкретних умовах. Наприклад, МсDonald’s має стандартну операційну процедуру для роз’яснення, як саме приготувати БигМак і скільки часу він повинен перебувати в печі.

- правила та інструкції – описують, як саме потрібно виконувати конкретну дію, їх використовують для ухвалення рішень у різноманітних ситуаціях. Однак, менеджери вищого рівня можуть змінювати правила.

Правила та інструкції і стандартна операційна процедура на практиці часто збігаються. Так, на підприємстві для нового працівника стандартна операційна процедура передбачає: занесення особи до списку підприємства; знайомство зі співробітниками та керівниками; надання обладнаного робочого місця. А правило для нового працівника може стосуватись того, коли приходити на роботу.

Більшість організацій розробляють альтернативні плани, передбачаючи заходи на випадок, коли початковий план не діє або діє неадекватно до ситуації. Альтернативне планування тісно пов’язане з іншими планами організації і складається з чотирьох етапів. На першому етапі створюють головний план організації, він може охоплювати стратегічні, тактичні та оперативні плани. Частиною процесу створення плану є розгляд можливих варіантів розвитку подій. На другому етапі обраний план виконують, визначаючи найважливіші варіанти розвитку подій. Під час альтернативного планування розглядають лише події, які можуть справді відбутися і вплинути на організацію. Далі, на третьому етапі, організація виділяє конкретні ознаки та показники, що свідчать про ймовірність настання події. Банк може визнати, що 2% падіння відсоткових ставок є одним із варіантів подій. Тоді ознакою цього явища може бути щомісячне падіння ставок на 0,5% протягом певного періоду. Якщо з’ясовано ймовірність настання події, то розробляють альтернативний план. Після цього етапу менеджери виконують моніторинг показників, визначених на третьому етапі і вирішують, чи потрібно виконувати альтернативний план. На четвертому етапі визначають ефективність як головного, так і альтернативного планів.

Отже, альтернативні плани стають важливим інструментом для менеджера, за допомогою якого спрощується процес прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності та непостійності.

Дата добавления: 2014-01-05