Еколого-технологічні групи

2.

Головним завданням розвитку агропромислового комплексу в Україні є нині адаптація виробництва до особливостей природного середовища – особливостей функціонування природних геосистем.

Це означає:

· Що територіальну структуру сільськогосподарського виробництва необхідно «вписувати» в природне середовище, враховуючи його особливості (тобто характер функціонування природних геосистем);

· Формувати високопродуктивні агро ландшафти з оптималь­ним рівнем саморегулювання, а це досягається за рахунок контурно-меліоративної організації території, формувати доцільну з точки зору екології структуру окремих елементів навколишнього природного се­редовища та сільгоспугідь (орних земель, сіножатей, пасовищ, лісів, водойм, лісосмуг тощо);

· Підвищувати родючість ґрунтів та забезпечити охорону їх від водної та вітрової ерозії, повторного засолення, заболочення, підтоплення, пересушення, закислення, деградації й забруднення шкідливими викидами і відходами тощо.

то нині, навпаки, головне завдання полягає в тому, щоб найкращим чином адап­тувати це виробництво до екологічних умов та особливостей навко­лишньої природи.

Це означає:

· Що територіальну структуру сільськогосподарського виробництва необхідно «вписувати» в природне середовище, враховуючи його особливості (тобто характер функціонування природних геосистем);

· Формувати високопродуктивні агроландшафти з оптималь­ним рівнем саморегулювання, а це досягається за рахунок контурно-меліоративної організації території, формувати доцільну, з точки зору екології структуру окремих елементів навколишнього природного се­редовища та сільгоспугідь ( орних земель, сіножатей, пасовищ, лісів, водойм, лісосмуг тощо);

· Підвищувати родючість ґрунтів та забезпечити охорону їх від водної та вітрової ерозії, повторного засолення, заболочення, підтоплення, пересушення, закислення, деградації й забруднення шкідливими викидами і відходами тощо.

ТОМУ наступним питанням яке ми розглянемо на цьому занятті є:

(Слайд 24)

Поняття про ґрунтозахисну контурно-меліоративну систему землеробства та основні принципи її застосування.

Поняття про ґрунтозахисну контурно-меліоративну систему землеробства та основні принципи її застосування.

ОТЖЕ:

Основою проблеми охорони природи в сільському господарстві є збереження ґрунту та підвищення його родючості.

(Слайд 25)

Екосистемний підхід розглядає територію яка організовується для ведення сільськогосподарської діяльності як складну агроекосистему різних рівнів структурно-ландшафтної організації – від окремої земельної ділянки (поля) до крупних територіальних одиниць, структуру яких складають агроландшафти (як вид інтегральних геосистем) та природні ландшафти у певному їх поєднання

На даному етапі землекористування (сільськогосподарського особливо) назріла необхідність використання екосистемного підходу, Зміст якого полягає в тому, що територію яка організовується для ведення сільськогосподарської діяльності, розглядають як складну агроекосистему різних рівнів структурно-ландшафтної організації: від окремої ділянки (поля), до крупних територіальних одиниць, структуру яких складають агроландшафти та природні ландшафти у певному їх поєднанні.

Для захисту грунтів від ерозії науковими закладами, зокрема Інститутом землеустрою УААН (О.Я. Панчук, 1992 р.) розроблений комплекс організаційно-господарських, агротехнічних, агрохімічних, луко- та лісомеліоративних і гідротехнічних протиерозійних заходів, який потрібно систематично застосовувати на великих територіях (на всій площі водоз­борів).

Інститутом землеустрою УААН також запропоновано виділяти три еколого-технологічні групи (ЕТГ) грунтів. В основу виділення яких покладено показник крутизни нахилу території.

(Слайд 26)

(критерієм виділення є крутизна нахилу території)

1 ЕТГ: це орні землі з кутом нахилу від 0 до 4⁰ (4,5⁰) - з незмитими і слабо змитими грунтами, якісний стан яких (механічний склад, відсутність перезволоження, камянистості, тощо) дає змогу інтенсивно вирощувати зернопросапні культури – цукрові буряки, кукурудза на зерно, картопля, тощо.

2 ЕТГ: це території з кутом нахилу від 4⁰ (4,5⁰) до 7⁰ - ділянки ріллі з переважанням середньо змитих грунтів, частково і слабо змитих, іноді сильно змитих грунтів. Можуть зустрічатися незмиті грунти. На цих територіях практикується вирощування зерно-трав’яних ґрунтозахисних сівозмін без просапних культур.

3 ЕТГ: території з кутом нахилу 7⁰і більше – переважають сильнозмиті грунти які використовуються для тривалого (або постійного) залуження сумішами багаторічних трав.

1 ЕТГ: це орні землі з кутом нахилу від 0 до 4⁰ (4,5⁰) (О.А. Чернявський до першої групи в межах Карпатського регіону відносить території з кутом нахилу до 3⁰) – з незмитими і слабо змитими грунтами, якісний стан яких (механічний склад, відсутність перезволоження, камянистості, тощо) дає змогу інтенсивно вирощувати зернопросапні культури – цукрові буряки, кукурудза на зерно, картопля, тощо.

2 ЕТГ: це території з кутом нахилу від 4⁰ (4,5⁰) до 7⁰ (3^{0 -} 7⁰ за Чернявським О.А.) – ділянки ріллі з переважанням середньо змитих ґрунтів, частково і слабо змитих, іноді сильно змитих ґрунтів. Можуть зустрічатися незмиті ґрунти. На цих територіях практикується вирощування зернотрав’яних ґрунтозахисних сівозмін без просапних культур.

3 ЕТГ: території більше 7⁰ – переважають сильнозмиті ґрунти які використовуються для тривалого (або постійного) залуження сумішами багаторічних трав.

В умовах Буковини, наприклад, захист ґрунтів від ерозії рекомендовано провадити в трьох основних напрямках.

ПЕРШИЙ В межах крупних сільськогосподарських підприємств на всіх водозборах має систематично застосовуватись комплекс ґрунтозахисних заходів із застосуванням контурно-меліоративної організації території.

ДРУГИЙ В межах дрібних господарств рекомендовано практикувати протиерозійні заходи в рамках внутрішньопольової організації території. Наприклад – робочі ділянки впоперек схилу, допустимі робочі ходи сільськогосподарської техніки по відношенню до основного нахилу схилу, допустимі поздовжні нахили робочих ходів не більше 2⁰ тощо.

ТРЕТІЙ полягає у вилученні з обробітку під тимчасову консервацію (15 – 20 років) низькопродуктивних орних земель на схилах крутизною більше 7⁰ (де спостерігаються сильнозмиті ґрунти) а також частини земель на схилах більше 5⁰ (переважно середньо змиті ґрунти сильно пересічені улоговинами).

(Слайд 27)

Дата добавления: 2014-01-05